Рішення

від 12.11.2014 по справі 914/3335/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   12.11.2014 р.                                                                              Справа № 914/3335/14 За позовом:   до відповідача : Прокурора Франківського району м.Львова в інтересах держави в особі позивача: Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів Приватне підприємство виробничо-проектна фірма “Малбуд”, м.Львів про:           стягнення  171       507,62 грн.                                                                                                     Cуддя  Кітаєва С.Б. Представники: Прокурор: Леонтьєва Н.Т. – прокурор прокуратури від позивача: не з'явився від відповідача: не з'явився Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив прокурору. Заяви про відвід судді не надходили. Суть спору:  На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Публічного Прокурора Франківського району м.Львова в інтересах держави в особі позивача: Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Приватне підприємство виробничо-проектна фірма “Малбуд” про стягнення 171507,62 грн. Ухвалою суду від 19.09.2014р. за даним позовом порушено провадження у справі, призначено її розгляд на 15.10.2014р. Ухвалою суду від 15.10.2014р. відкладено розгляд справи на 12.11.2014р. 12.11.2014 за вх.№48596/14 на адресу суду поступило клопотання позивача в якому виражено прохання, в зв'язку із знаходженням представника у щорічній відпустці, про розгляд справи за відсутності представника за наявними у справі матеріалами із врахуванням позиції прокуратури Франківського району м.Львова та про долучення до матеріалів справи доказів сплати відповідачем коштів в сумі 50000 грн. та 350184,45 грн., доказів скерування відповідачу листа ДЕП ЛМР №23-вих-887 від 05.09.2014р., письмового підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу , немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає судових рішень цих органів, копії ухвали Львівської міської ради від 03.04.2008р. №1697 «Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова» (зі змінами та доповненнями), які судом прийнято і  приєднано до матеріалів справи. Прокурор в судове засідання 12.11.2014р. з'явився, позовні вимоги підтримав. Позивач в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив. Відповідач в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвали суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення від 23.09.2014р. (вх..№42143/14 від 02.10.2014р.) та від 17.10.2014р. (вх..№46627/14 від 30.10.2014р.), з яких вбачається, що ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідачем отримано - 30.09.2014р., а ухвалу про відкладення розгляду справи відповідачем отримано – 23.10.2014р. За змістом підпункту 3.9.1. п. 3.9.    постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18    (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування    Господарського процесуального кодексу України    судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. Відповідно до п.3.9.2   постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Відповідно до ч.3   ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом  створено сторонам необхідні умови  для встановлення фактичних обставин  справи і правильного застосування законодавства. Із врахуванням наведеного, матеріалів  у справі, господарським судом дотримано  встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України  засад  здійснення судочинства та забезпечено  відповідачу можливість реалізації  передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі,  а тому суд  в межах процесуального Закону ( ст.ст.43,75 ГПК України)  вбачає за можливе розглянути  справу за наявними в ній матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України,  судом встановлено. Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна  особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.               Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов”язків є, зокрема договори та інші правочини. Згідно  ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України)  однією з підстав виникнення господарського зобов”язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти) , визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов”язковими  відповідно до актів цивільного законодавства. Як вбачається із матеріалів справи, 14.11.2012р. на виконання вимог Закону України «Про врегулювання містобудівної діяльності» між Департаментом економічної політики Львівської міської ради та Приватним підприємством виробничо-проектною фірмою «Малбуд» укладено договір про пайову участь №548 «Про проектування та будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими закладами громадського обслуговування на вул.Кульпарківській, 99 б» у відповідності до п.2.2 якого, Відповідач зобов'язувався здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умовах і у порядку, передбаченому цим договором. Згідно попереднього розрахунку пайового внеску у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова для ПП ВПФ Малбуд» при проектуванні та будівництві багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими закладами громадського обслуговування на вул.Кульпарківській, 99 б в ході візування проекту наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво» ПП ВПФ «Малбуд» багаквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими закладами громадського обслуговування на вул.Кульпарківській, 99 б» (містобудівний розрахунок), який проведено 01.11.2012р. розмір пайового внеску становить 571692,07 грн. Згідно п.2.2 договору, відповідач хобов'язувався сплатити кошти на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова в сумі 571692,07 грн. в декілька етапів: -           171507,62 грн. по 17.12.2012р.; -           228676,83 грн. по 17.12.2013р.; -           171507,62 грн. по 04.09.2014р. 14.01.2013р. відповідачем проведено оплату пайового внеску згідно договору на суму 50000 грн. 25.03.2014р. відповідачем проведено оплату пайового внеску згідно договору на суму 350184,45 грн. 05.09.2014р. Позивачем на адресу відповідача скеровано лист №23-вих-887 про необхідність перерахування суми пайового внеску відповідно до умов договору, однак останній не вчинив жодних дій відповідно до змісту вказаного листа та не надав жодної відповіді. Прокурор (як і Позивач) зазначають, що відповідач не сплатив у визначені договором строки всієї суми пайового внеску і станом на день розгляду справи заборгованість відповідача по сплаті пайового внеску за договором становить 171507,62 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості по договору про пайову участь від 14.11.2012р. №548. Докази зворотнього (сплати пайового внеску) заявленої до стягнення суми)) в матеріалах справи відсутні. Відповідно до положень ст.509 ЦК України – зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися  від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених  статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися  на засадах  добросовісності, розумності та справедливості.       Згідно з  ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.   ч. 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.           Статтею 530 ЦК України встановлено – якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає  виконанню  у цей строк (термін). Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до умов договору обов'язок по сплаті коштів - пайового внеску згідно погоджених етапів проведення розрахунків в договорі взяв на себе відповідач по справі. Розглянувши вказані вимоги, суд прийшов до висновку про те, що вони обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю. Відповідач по справі не вжив заходів щодо погашення заборгованості в добровільному порядку. Станом на час розгляду справи Відповідач не погасив основний борг та не надав доказів погашення заборгованості. Доказів перерахування заявленої до стягнення суми пайового внеску на момент прийняття рішення відповідач не подав. Відтак, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення 171507,62 грн. заборгованості по сплаті пайового внеску по договору підставна та підлягає до задоволення. Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають  значення для правильного  вирішення господарського спору. Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її  вимоги чи заперечення на позов. Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об”єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. За вимогами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України ,,Про судовий збір'' ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - один розмір мінімальної заробітної плати. У зв'язку з тим, що при поданні позову Прокурор Франківського району м.Львова був звільнений від сплати судового збору, на підставі , то відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн. покладаються на відповідача повністю та підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України. Крім того, при поданні позову у вступній частині позовної заяви прокурором зазначено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору  Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобіліст Плюс». З приводу допущення, залучення даної третьої особи до участі у справі судом зазначається наступне. У відповідності до п.1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики  застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18 питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.            Враховуючи вищевикладене та умови договору №548 від 14.11.2012р. суд вважає, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобіліст Плюс» відсутній юридичний інтерес, оскільки у випадку  прийняття судового рішення з даної справи таку особу не буде наділено новими правами чи покладено на неї нових обов'язків, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому, а відтак суд прийшов до висновку, що відсутні підстави для залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобіліст Плюс» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Керуючись ст.ст.1, 2, 4-3, 4-4, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,- В И Р І Ш И В: 1.Позовні вимоги зодоволити повністю. 2.Стягнути з Приватного підприємства виробничо-проектної фірми “Малбуд” (79026, м.Львів, вул.Сахарова, 43, ідентифікаційний код 13807690)  на користь Департаменту  економічної політики Львівської міської ради (79006, м.Львів, пл.Ринок, 1, розрахунковий рахунок №31511921700002, код платежу 24170000 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, код ЄДРПОУ 38008294, отримувач: міський бюджет м.Львова) пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова в розмірі 171507,62 грн. 3. Стягнути з Приватного підприємства виробничо-проектної фірми “Малбуд” (79026, м.Львів, вул.Сахарова, 43, ідентифікаційний код 13807690) в дохід Державного бюджету України 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору. 4. Накази  видати відповідно до ст.116 ГПК України.                      В засіданні 12.11.14 р. оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення. Повний текст рішення виготовлено 17.11.14р.           Суддя                                                                                 Кітаєва С.Б.