Постанова

від 12.11.2014 по справі 910/13144/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2014 р. Справа№ 910/13144/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Хрипуна О.О.

за участю представників сторін:

від позивача Гельфанд О.Р.; Троян Н.П.;

від відповідача (апелянта) - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Нурліс" на рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2014, у справі № 910/13144/14 (суддя Прокопенко Л.В.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзпостачзбут-2000"

до Приватного підприємства "Нурліс"

про стягнення 37 927,58 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва 20.08.2014 у справі № 910/13144/14 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзпостачзбут-2000" до Приватного підприємства "Нурліс" про стягнення 37 927,58 грн. задоволено, а саме, стягнуто з Приватного підприємства "Нурліс" на користь Товариства з обмежною відповідальністю " Союзпостачзбут -2000" основну заборгованість у розмірі 33 660,00 грн., індекс інфляції в розмірі 3 635,28 грн., три проценти річних в розмірі 632,30 грн., судовий збір у розмірі 1 827,00грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 33 660,00 грн., у зв'язку з чим у Приватного підприємства "Нурліс" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Союзпостачзбут-2000" виникла заборгованість у наведеній сумі, яка нормативно та документально доведена, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Також, перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3 % річних нараховані на суму заборгованості, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2014 у справі № 910/13144/14 - скасувати, в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзпостачзбут-2000" відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що поставлений позивачем в період з липня 2013 по березень 2014 товар на суму 319 440,00 грн. оплачений відповідачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями за наведений період, будь-якої додаткової поставки товару не відбувалося. Апелянт наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували додаткову поставку товару на суму 33 660,00 грн., а акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2013-16.12.2013 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність заборгованості в наведеній сумі. Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що строк виконання зобов'язання за видатковими накладними за період з 09.11.2013 по 13.11.2013 не настав, оскільки в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України позивач до відповідача не звертався, а наведені видаткові накладні не містять відомості щодо погодження між сторонами строку виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару.

Одночасно апелянт порушив клопотання про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги зазначивши, що строк на апеляційне оскарження пропущений ним із поважних причин, що пов'язано із затримкою у видачі оскаржуваного процесуального документу.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного підприємства "Нурліс" на рішення господарського суду міста Києва 20.08.2014 у справі № 910/13144/14 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р., для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2014 Приватному підприємству "Нурліс" поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва 20.08.2014 у справі № 910/13144/14. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Нурліс" на рішення господарського суду міста Києва 20.08.2014 у справі № 910/13144/14 прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи № 910/13144/14 призначено на 29.10.2014 о 10 год. 50 хв.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В. від 29.10.2014 справу № 910/13144/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Хрипун О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 справу № 910/13144/14 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Хрипун О.О. Розгляд справи № 910/13144/14 призначено на 29.10.2014 о 10 год. 50 хв.

В судовому засіданні 29.10.2014 оголошено перерву до 12.11.2014.

Представники позивача в судовому засіданні 12.11.2014 проти доводів апеляційної скарги - заперечували, з урахуванням поданого позивачем відзиву на апеляційну скаргу Приватного підприємства "Нурліс", в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Союзпостачзбут-2000" зазначило, що наявність заборгованості в сумі 33 660,00 грн. підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період 01.10.2013-16.12.2013. Щодо настання строку оплати поставленого товару, позивач, посилаючись на ст. 692 Цивільного кодексу України, зазначив, що такий обов'язок виникає у відповідача з моменту отримання товару від позивача. Враховуючи наведене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Союзпостачзбут-2000" вказало на те, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування - відсутні.

Відповідач в судове засідання 12.11.2014 представників не направив, через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав. Про розгляд справи був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження.

Суд апеляційної інстанції враховує і те, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 N 1556/5 (з подальшими змінами).

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за відсутності представника відповідача, оскільки його неявка не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та, що підтверджується матеріалами справи, в період з 09.11.2013 по 13.11.2013 позивач поставив та передав відповідачу у власність товар ( будматеріали) на суму 46 050,00 грн.

Разом з тим, відповідачем було прийнято, проте не оплачено в повному обсязі поставлений товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 33 660,00 грн., у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Союзпостачзбут-2000" звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Нурліс" заборгованості в сумі 33 660,00 грн., а також індекс інфляції в сумі 3 635,28 грн. та 3 % річних в розмірі 632,30 грн.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Вимогами статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно акту звірки взаєморозрахунків за період 01.10.2013-16.12.2013 позивачем було поставлено, а відповідачем, в свою чергу, прийнято товар на загальну суму 190 740,00 грн.

Зокрема, як вбачається зі змісту наведеного акту звірки взаєморозрахунків, згідно видаткових накладних № 127 від 09.11.2013, 129 від 11.11.2013, № 130 від 13.11.2013 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 33 660,00 грн. (належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи), за якими у відповідача зафіксована непогашена заборгованість в сумі 33 660,00 грн.

Разом з тим, відповідач не виконав свого обов'язку щодо оплати поставленого товару, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 33 660,00 грн., наявність якої саме по видаткових накладних № 127 від 09.11.2013, 129 від 11.11.2013, № 130 від 13.11.2013 підверджується актом звірки взаєморозрахунків за період 01.10.2013-16.12.2013, що підписаний представниками сторін,а саме: від позивача - Гельфанд О.Р., а від відповідача - директором Мініною І.О., і посвідчений печатками обох підприємств, який в сукупності з видатковими накладними № 127 від 09.11.2013, 129 від 11.11.2013, № 130 від 13.11.2013 підтверджує факт виконання позивачем перед відповідачем обов'язку з поставки товару, а також факт наявності у відповідача перед позивачем непогашеної заборгованості в сумі 33 660,00 грн.

Довод апелянта в обгрунтування підстав скасування судового рішення про те, що строк виконання відповідачем обов'язку зі сплати на користь позивача 33 660,00 грн. - не настав, оскільки такий не був узгоджений сторонами, зокрема не містять відомостей щодо строку виконання зобов?язання з оплати і наявні в матеріалах справи видаткові накладні № 127 від 09.11.2013, 129 від 11.11.2013, № 130 від 13.11.2013, а також відсутні докази звернення позивача до відповідача в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України - судом апеляційної інстанції відхиляється як безпідставний та необґрунтований з огляду на нижченаведене.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В п. 1 Інформаційному листі Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 зазначено, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що виникнення обов'язку відповідача щодо оплати поставленого позивачем товару пов'язаний із моментом прийняття такого товару, а отже перебіг строку виконання грошового зобов'язання за видатковими накладними № 127 на суму 14 280,00 грн., № 129 на суму 14 280,00 грн., № 130 від 13.11.2013 на суму 5 100,00 грн. починається з 09.11.2013, з 11.11.2013 та з 13.11.2013 відповідно.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм, викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 33 660,00 грн. за поставлений товар згідно видаткових накладних № 127 від 09.11.2013 на суму 14 280,00 грн., 129 від 11.11.2013 на суму 14 280,00 грн., № 130 від 13.11.2013 на суму 5 100,00 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Також, внаслідок прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати поставленого товару за видатковими накладними, позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 3 635,28 грн., та 3 % річних в розмірі 632,00 грн.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такий розрахунок є законним та обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 635,28 грн. - збитків від інфляції та 632,30 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Нурліс" на рішення господарського суду міста Києва 20.08.2014 у справі № 910/13144/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва 20.08.2014 у справі № 910/13144/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/13144/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

О.О. Хрипун