Постанова

від 18.11.2014 по справі 910/8522/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року Справа № 910/8522/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу приватного підприємства "Парком", м. Київ (далі - Підприємство),

на рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2014 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014

зі справи № 910/8522/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтергал-Буд", м. Київ (далі - Компанія),

до Підприємства

про стягнення 163 208,53 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Скрипника С.В.,

відповідача - Жадана А.О., Пирогівського В.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення суми неустойки за порушення зобов'язань із своєчасного виконання комплексу будівельних та пусконагоджувальних робіт із влаштування зовнішніх мереж телефонної каналізації, телефонізації РП-10 та проводового радіомовлення (далі - Роботи) згідно з умовами договору підряду від 05.08.2013 № СП050813 (далі - Договір).

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.06.2014 (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 (колегія суддів у складі: Сітайло Л.Г. - головуючий, Чорна Л.В. і Баранець О.М.): позов задоволено; стягнуто з Підприємства на користь Компанії 163 208,53 грн. неустойки і 3 264,18 грн. судового збору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить скасувати оскаржувані судові рішення з даної справи та передати останню на новий розгляд до суду першої інстанції, а також покласти судові витрати зі справи на Компанію. Скаргу з посиланням на частину третю статті 32 Конституції України, частину першу статті 233, частину шосту статті 232 Господарського кодексу України, статті 4 2 , 27, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами у розгляді справи норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Компанія заперечує доводи скаржника, зазначаючи про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, і просить останні залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Договір укладено Компанією як генеральним підрядником і Підприємством як підрядником. Згідно з Договором:

- підрядник зобов'язується своїми або залученими силами і засобами, з власних матеріалів у строки, встановлені у Договорі, виконати Роботи відповідно до календарного графіка виконання робіт (додаток № 2 до цього договору) та проектної документації "Р", отриманої підрядником, і передати виконані Роботи генеральному підряднику, а останній - забезпечити своєчасне приймання та оплату виконаних Робіт (пункт 1.1);

- підрядник зобов'язаний після виконання 100% Робіт по Договором підписати: 1) з ПАТ "Укртелеком" - акт технічного приймання мереж телефонної каналізації РП-10кВ. Цей акт підписується між підрядником і ПАТ "Укртелеком" у 3-х примірниках і передається на підпис генеральному підряднику; 2) акт приймання - передачі зовнішніх мереж телефонної каналізації та провідного радіомовлення між генеральним підрядником, підрядником та експлуатуючою організацією (пункт 1.5);

- договірна ціна Робіт визначена у твердому кошторисі - додатку №1 до цього договору і складається з вартості Робіт і матеріалів за окремими видами Робіт та становить загалом: без ПДВ - 73 122,10 грн., ПДВ 20 % - 14 624,42 грн., всього з ПДВ - 87 746,52 грн. (пункт 2.1);

- строки виконання Робіт за Договором визначені в календарному графіку виконання Робіт (додаток №2 до цього договору) і рахуються у календарних днях (пункт 3.1). Цим графіком визначено дати початку виконання і закінчення Робіт.

Строки виконання Робіт визначаються в календарному графіку виконання Робіт. Кінцевий термін виконання Робіт згідно з цим графіком - 13.10.2013.

Внаслідок порушення Підприємством зобов'язання із своєчасного виконання Робіт Компанія згідно з пунктом 7.2.1 Договору нарахувала Підприємству 163 208,53 грн. неустойки.

Пунктом 7.2.1 Договору передбачено, що підряднику за порушення строків виконання Робіт нараховується неустойка в розмірі 1% від договірної ціни Робіт з ПДВ за кожний день прострочення.

Підприємство свої зобов'язання за Договором щодо своєчасного виконання Робіт належним чином не виконало. Доказів виконання Робіт за умовами Договору та передачі їх Компанії не подано.

Подані Підприємством апеляційному господарському суду акти не підтверджують настання форс-мажорних обставин, передбачених розділом 8 Договору.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення неустойки за невиконання зобов'язань за Договором.

Попередні судові інстанції з урахуванням встановлених ними фактичних обставин справи та з огляду на застосовані ними приписи статей 11, 509, 526, 527, 530, 546, 549, 599, 626, 629, 838, 875, 882 Цивільного кодексу України, статей 173, 193, 232 Господарського кодексу України дійшли загалом правильного висновку про наявність підстав для стягнення неустойки.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують з урахуванням такого.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується Підприємством, його було повідомлено належним чином про час та місце судового засідання. Неявка представника Підприємства у таке засідання (хоча б і в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю представника) сама по собі не могла вважатися достатньою підставою для "перенесення слухання справи", оскільки Підприємство не було позбавлене права і можливості забезпечити в разі необхідності явку в судове засідання іншого свого представника. Неможливість цього Підприємством не обґрунтована і не доведена.

Досудове врегулювання спору, в тому числі шляхом надсилання відповідних листів, претензій, за змістом статті 5 ГПК України є не обов'язком, а правом сторін. Тому господарський суд й не зобов'язаний був встановлювати "наявність чи відсутність факту досудового врегулювання спору".

"Кінець і початок перебігу строку нарахування неустойки" визначено в позовній заяві (а.с. 5,6), попередні судові інстанції з відповідним розрахунком погодилися, про надання їм відповідного контррозрахунку неустойки скаржником не зазначається.

Скаржником не вказано й те, яке, на його думку, правове значення для розгляду даної справи мало звернення позивача до суду "лише із спливом семимісячного терміну закінчення виконання робіт".

З матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається, про які конкретно (на думку скаржника) права і обов'язки "сторін, які не брали участь у справі" (ПАТ "Укртелеком" і ТОВ "ФорТон"), "вирішив питання" господарський суд. Незрозуміло з даної скарги й те, чому "Відповідача було позбавлено (на його думку) можливості на захист та можливості заявлення клопотання щодо залучення в якості третьої сторони ПАТ "Укртелеком", в порядку статті 27 ГПК України, заявлення клопотання щодо призначення відповідної експертизи, подання зустрічного позову". Адже подання відповідних заяв та клопотань не потребувало особистої присутності представника Підприємства в суді, а могло бути здійснено в письмовій формі поштовим зв'язком або до канцелярії суду.

Скаржник посилається також на пункт 6.5 Договору, яким, за його твердженням, передбачено: "У разі якщо протягом 5 робочих днів Генеральний підрядник не надасть Підряднику підписаний Акт виконання робіт чи обґрунтовану відмову від його підписання, такий Акт вважається прийнятим Генеральним підрядником без заперечень, а роботи вважаються прийнятими та підлягають оплаті". Проте скаржником не зазначено, чи подавалися ним як підрядником судам попередніх інстанцій належні та допустимі докази надання Компанії як генеральному підряднику відповідного акта та/або відмови Компанії від його підписання. Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Водночас зазначені попередніми судовими інстанціями умови Договору не відносять до числа документів, що підтверджують виконання Робіт за цим договором, згаданий скаржником "акт щодо пошкодження 2-х канальної телефонної каналізації від ввідного телефонного колодязя № 166 до збудованого житлового будинку". Відповідних умов Договору названими судовими інстанціями не з'ясовано, і вони не можуть встановлюватися касаційною інстанцією в силу наведеного припису частини другої статті 111 7 ГПК України.

Неправильним є твердження скаржника про те, що "факт не виконання робіт Відповідачем є не доведеним і підлягає доведенню в суді першої інстанції". Відповідно до частини другої статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Тобто законодавець виходить з презумпції вини боржника за зобов'язанням (у даному разі - за зобов'язанням щодо своєчасного виконання й здачі Робіт), який повинен довести, що порушення зобов'язання сталося за відсутності його вини (або взагалі не мало місця).

Поряд з цим Вищий господарський суд України бере до уваги таке.

Стаття 3 Цивільного кодексу України відносить до загальних засад цивільного законодавства, зокрема, справедливість та розумність.

Із з'ясованих попередніми судовими інстанціями обставин справи вбачається, що заявлена до стягнення і стягнута сума неустойки становить 163 208,53 грн., у той час як загальна сума Договору (вартість Робіт з урахуванням ПДВ) - 87 746,52 грн., тобто сума неустойки переважає можливу вартість того, що мало б бути одержано за Договором позивачем, майже в 1,9 рази. Таке співвідношення не може бути визнане справедливим і розумним і не забезпечує належного балансу інтересів сторін. Адже стягнення неустойки є заходом майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань й водночас - тієї чи іншою мірою - засобом компенсації понесених кредитором збитків, але не повинно бути джерелом збагачення кредитора за рахунок боржника. У даному ж разі розмір штрафних санкцій за невиконання Робіт є явно завищеним порівняно з вартістю самих робіт.

Попередніми судовими інстанціями наведеного не враховано.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічне за змістом положення міститься і в частині першій статті 233 Господарського кодексу України.

Пунктом 3 статті 83 ГПК України також передбачено право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З урахуванням викладеного Вищий господарський суд України вважає за необхідне зменшити розмір стягуваної в даній справі неустойки на 50 відсотків, що становить 81 604,26 грн., змінивши відповідним чином оскаржувані судові рішення.

При цьому судові витрати зі справи, в тому числі судовий збір за подання касаційної скарги, згідно з частиною другою статті 49 ГПК України покладаються на відповідача. Відповідну правову позицію викладено і в підпункті 4.3 пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" та в останньому абзаці підпункту 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Керуючись статтями 49, 111 7 - 111 11 , 122 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Парком" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 зі справи № 910/8522/14 змінити, внісши такі зміни до резолютивної частини зазначеного рішення:

2.1. У пункті 1 слово "повністю" замінити словом "частково";

2.2. У пункті 2 цифри і слова "163 208 (сто шістдесят три тисячі двісті вісім) грн. 53 коп." замінити цифрами і словами "81 604 (вісімдесят одну тисячу шістсот чотири) грн. 26 коп.";

2.3 Доповнити пункт 2 після абзацу першого абзацом такого змісту:

"У решті позову відмовити".

У решті згадані рішення і постанову залишити без змін.

3. Здійснити поворот виконання рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2014 зі справи № 910/8522/14 у частині стягнення з приватного підприємства "Парком" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтергал-Буд" 81 604,27 грн. неустойки - в разі подання названим підприємством господарському суду відповідних заяви і довідки.

4. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко