Постанова

від 18.11.2014 по справі 825/3532/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2014 року м. Чернігів Справа № 825/3532/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Тищенко М.В.,

за участю представників сторін

від позивача Данича О.С.,

Хавтури В.В.,

від відповідача Ананка Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом приватного підприємства «АПТК» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «АПТК» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення та уточнення позовних вимог, просить про зобов'язання Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області відновити у підсистемі «Аналітична система» ІС «Податковий блок» стан податкової звітності з податку на додану вартість за травень, червень 2014 року, який існував до проведення по особовому рахунку ПП «АПТК» висновків, викладених в акті перевірки № 560/22-38615098 від 06.10.2014.

Свої вимоги мотивує тим, що Прилуцькою ОДПІ під час проведення зустрічної звірки позивача було порушено Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232, а саме вимоги щодо того, що зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час проведення перевірки платника податків виникають сумніви, стосовно факту здійснення господарських операцій. Позивач зазначає, що у нього була проведена зустрічна звірка, однак перевірка його контрагентів не проводилась, а тому відповідач не мав права проводити таку звірку. Також, позивач зазначає, що порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, передбачено надіслання податковим органом запиту про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) у разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації. Отже, складання податковим органом довідки про проведення зустрічної звірки (у разі отримання від платника податків інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження) здійснюється виключно у разі дотримання податковим органом законодавчо визначеної процедури інформування такого платника податків про необхідність подання інформації та її документального підтвердження шляхом надіслання рекомендованим поштовим відправленням або вручення під розписку відповідного запиту. Податкове законодавство не робить виключень із зазначених правил, оскільки, навіть, встановлення відсутності за юридичною адресою посадових осіб контрагентів «в конкретний момент часу не може свідчити про неможливість отримання ними документів засобами поштового зв'язку. Висновки, викладені перевіряючими Прилуцької ОДПІ в акті перевірки № 560/22-38615098 від 06.10.2014 було вчинено на підставі актів інших органів державної податкової служби, однак позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки на його думку, складення акту про неможливість проведення зустрічної звірки не передбачено чинним законодавством. У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг). Враховуючи, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи. Відомості, що містяться в єдиному реєстрі є достовірними, а тому твердження ревізора-інспектора про незнаходження підприємства за місцем реєстрації є неправдивою інформацією, що не підтверджена відповідними доказами. Позивач наполягає на реальності здійснених господарських операцій із контрагентами, що підтверджено відповідними первинними бухгалтерськими документами. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що дії Прилуцької об'єднаної ДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області, щодо внесення висновків про завищення ПП "АПТК" податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ та внесення відповідних відомостей до підсистеми «Аналітична система» ІС «Податковий блок» є протиправними.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити, посилаючись на письмові заперечення (а. с. 142-144), в яких зазначено, що Прилуцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства «АПТК» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, по взаємовідносинах з ТОВ «Астера Торг» (код 38930551), ТОВ «Авальбудссрвіс» (кол 38299956), ТОВ «Ілюмінат» (код 36096656) за період з 01.05.2014 по 30.06.2014.

За результатами вказаної перевірки був складений акт 06.10.2014 № 560/22-38615098 яким встановлено порушення:

- п. 185.1 ст. 185. п. 187.1 ст. 187. п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання за травень 2014 року па загальну суму ПДВ 141060,83 грн та за червень 2014 року на загальну суму ПДВ 143622,50 грн, в результаті взаємовідносин з контрагентами постачальниками ТОВ «Астера Торг» (код 38930551), ТОВ «Авальбудссрвіс» (код 38299956), ТОВ «Ілюмінат» (код 36096656);

- п. 198.1. п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за травень 2014 року на загальну суму ПДВ 181323,97 грн, за червень 2014 року на загальну суму ПДВ 79604,94 грн по взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками ТОВ «Астера Торі» (код 38930551), ТОВ «Ілюмінат» (код 36096656), ТОВ «Анальоудсервіс» (ко і 38299956).

Крім того, відповідач зазначає, що від ДПІ у Кіровському p-ні м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області надійшов акт від 29.08.2014 № 198/04-65-22-03/38299956 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Авальбудсервіс» (код за СДРПОУ 38299956) щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Порман-Агро» (код СДРПОУ 38445506) за період червень 2014 року», від ДПІ у Києво Святошинськму p-ні ГУ Міндоходів у Київській області надійшов акт від 17.09.2014 № 519/22-03/38930551 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Астера Торі » (код за СДРГІОУ 38030551) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами постачальниками та контрагентами - покупцями за період 01.01.2014 по 31.02.2014 та 01.04.2014 по 31.07.2014», а також, що в ході проведення перевірки направлено запити від 28.07.2014 № 9456/7/22-309, 28.08.2014 № 10704/7/22-309 до ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій обл. про проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Ілюмінат" (код за ЄДРПОУ 36096656), що перебував у фінансово-господарських відносинах з ПП "АПТК" (код 38615098) за період з 01.05.2014 по 31.05.2014. Відповідь на день підписання акта від 29.08.2014 № 198/04-65-22-03/38299956 не отримано.

В ході проведення перевірки та згідно даних ІС «Податковий Блок» встановлено, що в ТОВ «Астера Тор» (код 38930551), ТОВ «Авальбудсервіс» (код 38299956), ТОВ «Ілюмінат» (код 36096656):

- відсутня будь яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування для здійснення фінансово господарської діяльності підприємства:

- фактично відсутні трудові резерви, складські приміщення, транспортні засоби для здійснення діяльності:

- податкові накладні виписані: ТОВ «Ілюмінат» (код 36096656). ТОВ «Астера Торг» (код 38930551) не підпадають під реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, так як суми ПДВ розділені до 10 тис. грн.

Враховуючи вищевикладене. податкові накладні, складені від імені ТОВ «Астера Торг» (код 38930551), ТОВ «Авальбудсервіс» (код 38299956), ТОВ «Ілюмінат» (код 36096656) не є документами, які можуть бути підставою для відображення в податковому обліку ПП «АПТК».

Стосовно коригування податковим органом відомостей в підсистемі «Аналітична система» ІС «Податковий блок» щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, а саме, зменшення обсягу податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту позивача по взаємовідносинам з вищезазначеними контрагентами за результатами документальної перевірки слід зазначити, що з метою реалізації вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 № 262-р «Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість» Департаментом інформаційно-аналітичного забезпечення процесів оподаткування та Департаментом розвитку та модернізації ДІІС була розроблена система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів па рівні ДПА України.

Наказом Державної податкової служби України від №1197 з 01.01.2013 введена в експлуатацію органів державної податкової служби усіх рівнів інформаційна система «Податковий блок», підсистемою в якій є «Аналітична система» з режимом «Автоматизована система співставлення» (далі - Підсисісма).

Об'єктом автоматизації є процес співставлення даних податкової звітності з ПДВ: розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків коригування сум ПДВ контрагентів з використанням інформації актів/довідок перевірки платника ПДВ (камеральної, документальної невиїзної. планової, позапланової перевірки) у розрізі контрагентів, донарахованих сум ПДВ.

Підсистема призначена для проведення співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на центральному рівні із забезпеченням доступу до результатів співставлення підрозділам контролюючих органів па регіональному та районному рівні для відпрацювання отриманих результатів та використання їх для контрольно-перевірочної роботи.

За допомогою підсистеми виконується автоматизоване співставлення податкової звітності з ПДВ: 1) автоматизований контроль податкової звітності з ПДВ; 2) автоматизоване співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагентів; 3) автоматизована звірка даних звітності з ПДВ з іншими джерелами.

Враховуючи вищенаведене. Прилуцька ОДІП ГУ Міндоходів у Чернігівській області вважає свої дії такими, що відповідають нормам чинного законодавства та просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Прилуцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства «АПТК» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, по взаємовідносинах з ТОВ «Астера Торг» (код 38930551), ТОВ «Авальбудссрвіс» (кол 38299956), ТОВ «Ілюмінат» (код 36096656) за період з 01.05.2014 по 30.06.2014.

За результатами вказаної перевірки був складений акт від 06.10.2014 № 560/22-38615098 (а. с. 10-36), яким встановлено порушення:

- п. 185.1 ст. 185. п. 187.1 ст. 187. п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання за травень 2014 року па загальну суму ПДВ 141060,83 грн та за червень 2014 року на загальну суму ПДВ 143622,50 грн, в результаті взаємовідносин з контрагентами постачальниками ТОВ «Астера Торг» (код 38930551), ТОВ «Авальбудсервіс» (код 38299956), ТОВ «Ілюмінат» (код 36096656);

- п. 198.1. п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за травень 2014 року на загальну суму ПДВ 181323,97 грн, за червень 2014 року на загальну суму ПДВ 79604,94 грн по взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками ТОВ «Астера Торг» (код 38930551), ТОВ «Ілюмінат» (код 36096656), ТОВ «Анальоудсервіс» (ко і 38299956).

Висновки акту перевірки були внесені до підсистеми «Аналітична система» ІС «Податковий блок», що на вимогу ухвали суду було підтверджено відповідачем (а. с. 156-158).

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ПП «АПТК» здійснювало господарську діяльність із ТОВ «Астера Торг», ТОВ «Ілюмінат», ТОВ «Авальбудсервіс» відповідно до договорів поставки № 04/11-2013 від 04.11.2013 (а. с. 37), № 3005 від 30.05.2014 (а. с. 38-40), № 22/05 від 22.05.2014 (а. с. 41-43).

Договори підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаних договорів підтверджують наступні первинні документи:

- картки рахунку (а. с. 44-49);

- оборотно-сальдові відомості (а. с. 50-52);

- податкові накладні (а. с. 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 83, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 99);

- видаткові накладні (а. с. 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, 78, 80, 82);

- накладні (а. с. 84, 86, 88, 90, 92, 94, 96, 98, 100).

Отже, правовідносини за спірними господарськими операціями в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

На підтвердження використання придбаного товару у власній господарській діяльності ПП «АПТК» суду надано договір поставки № 13-917/БКЗ-Ю від 08.07.2013 (а. с. 101-107), договір поставки № 13-936/НК-Ю від 11.07.2013 (а. с. 108-114), укладені між ПП «АПТК» та ТОВ «Комплекс Агромарс», оборотно-сальдові відомості (а. с. 115, 116), податкові накладні (а. с. 117, 119, 121, 123, 125, 127, 129, 131), видаткові накладні (а. с. 1180, 120, 122, 124, 126, 128, 130, 132).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що господарські операції мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлена ними, оскільки товар (роботи/послуги) були передані, оплата проведена, домовленості виконані сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємства - контрагенти позивача були зареєстровані в якості юридичної особи та платника податків, ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентами позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагентів та чи здійснюють вони господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ПП "АПТК", містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентом.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нереальності правочинів позивача з контрагентами відповідач посилається на акт ДПІ у Кіровському p-ні м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 29.08.2014 № 198/04-65-22-03/38299956 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Авальбудсервіс» (код за ЄДРПОУ 38299956) щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Порман-Агро» (код ЄДРПОУ 38445506) за період червень 2014 року», акт ДПІ у Києво Святошинськму p-ні ГУ Міндоходів у Київській області від 17.09.2014 № 519/22-03/38930551 (а. с. 160-171) «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Астера Торг» (код за ЄДРПОУ 38030551) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами постачальниками та контрагентами - покупцями за період 01.01.2014 по 31.02.2014 та 01.04.2014 по 31.07.2014», акт ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області від 29.08.2014 № 198/04-65-22-03/38299956 (а. с. 145-155) «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Авальбудсервіс» щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Норман-Агро» за період червень 2014 року».

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частино 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є його контрагентами та здійснення ними незаконної фінансово - господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагентів.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, що підтверджується наявними матеріалами справи (а. с. 101-131).

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Більш того, Прилуцька ОДПІ, як контролюючий орган, може змінити задекларовані платником податків дані податкової звітності лише шляхом визначення суми грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, у випадках, передбачених пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

Підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Дії податкового органу по виключенню з електронних баз задекларованих платником податків податкового кредиту та податкових зобов'язань без прийняття податкових повідомлень-рішень є протиправними, оскільки відображення таких відомостей з урахуванням того, що вони повинні співпадати з показниками у податковій декларації платника податку, фактично формує податкові зобов'язання на майбутнє, а отже спричиняє реальні зміни майнового стану такого платника.

Наведену правову позицію відображено, зокрема в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 27.10.2014 по справі № 825/42277/14 (головуючий Кошіль В.В.), від 21.10.2014 по справі № 826/8813/13-а, від 23.09.2014 по справі № 2а/6260/11/2070 (головуючий Голубева Г.К), від 21.10.2014 по справі № 2а/0470/8765/11 (ОСОБА_4), від 17.10.2014 по справі № 813/8373/13-а (ОСОБА_5), від 14.10.2014 по справі № 814/850/14, від 13.10.2014 по справі № 816/3469/13-а, від 06.10.2014 по справі № 2а-9396/12/1370, від 06.10.2014 по справі № 813/2422/13-а (головуючий Кошіль В.В.), від 13.10.2014 по справі № 826/11305/14, від 02.10.2014 по справі № 804/10179/13-а (головуючий Ланченко Л.В.), від 08.10.2014 по справі № 821/3482/13-а (головуючий Моторний О.А.), від 07.10.2014 по справі № 815/2403/14 (головуючий Бухтіярова І.О.), від 06.10.2014 по справі № 826/13361/13-а, від 21.10.2014 по справі № 811/3293/13-а (головуючий Цвіркун Ю.І.), від 31.10.2014 по справі № 814/851/14 (головуючий Приходько І.В.), від 18.09.2014 по справі № 826/3125/14, від 11.09.2014 по справі № 825/406/14 (головуючий Юрченко В.П.), від 27.02.2014 по справі № 825/630/14 (головуючий Федоров М.О.), від 23.09.2014 по справі № 825/1959/14 (головуючий Шипуліна Т.М.), від 08.08.2014 по справі № 826/8016/14 (головуючий Карась О.В.), у постановах Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014 по справі № 804/3616/13-а (головуючий Вербицька О.В.), від 21.10.2014 по справі № 820/4691/13-а (головуючий Маринчак Н.Є.), від 20.10.2014 по справі № 820/4390/13-а (головуючий Цвіркун Ю.І.).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" визначив, що "...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «АПТК», - задовольнити.

Зобов'язати Прилуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Чернігівській області відновити у підсистемі «Аналітична система» ІС «Податковий блок» стан податкової звітності з податку на додану вартість за травень, червень 2014 року, який існував до проведення по особовому рахунку ПП «АПТК» висновків, викладених в акті перевірки № 560/22-38615098 від 06.10.2014.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «АПТК» судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп.

Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а у разі проголошення її вступної та резолютивної частин, або прийняття її у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.

Суддя Д.В. Лобан