Ухвала

від 20.01.2015 по справі 825/3532/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3532/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

20 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «АПТК» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «АПТК» (далі - Позивач) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Відповідач) та, з урахуванням зміни позовних вимог, просило зобов»язати Відповідача відновити у підсистемі «Аналітична система» ІС «Податковий блок» стан податкової звітності з податку на додану вартість за травень, червень 2014 року, який існував до проведення по особовому рахунку Позивача висновків, викладених в акті перевірки №560/22-38615098 від 06.10.2014 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з»явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином відповідно до вимог ст.35 КАС України.

Відповідно п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, по взаємовідносинах з ТОВ «Астера Торг» (код 38930551), ТОВ «Авальбудссрвіс» (код 38299956), ТОВ «Ілюмінат» (код 36096656) за період з 01.05.2014 року по 30.06.2014 року, за результатами якої складено акт від 06.10.2014 року №560/22-38615098.

В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення Позивачем вимог п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України (Кодекс), в результаті чого завищено податкові зобов'язання за травень 2014 року па загальну суму ПДВ 141 060,83 грн та за червень 2014 року на загальну суму ПДВ 143 622,50 грн в результаті взаємовідносин з контрагентами постачальниками ТОВ «Астера Торг» (код 38930551), ТОВ «Авальбудсервіс» (код 38299956), ТОВ «Ілюмінат» (код 36096656); п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Кодексу, в результаті чого завищено податковий кредит за травень 2014 року на загальну суму ПДВ 181 323,97 грн, за червень 2014 року на загальну суму ПДВ 79 604,94 грн по взаємовідносинах із вказаним контрагентами - постачальниками.

Зазначені висновки акту перевірки внесено контролюючим органом до підсистеми «Аналітична система» ІС «Податковий блок».

У період, за який податковим ораном проведено перевірку, Позивачем укладено договори поставки з ТОВ «Астера Торг», ТОВ «Ілюмінат», ТОВ «Авальбудсервіс» №04/11-2013 від 04.11.2013 року, №22/05 від 22.05.2014 року, №3005 від 30.05.2014 року відповідно, які підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

На підтвердження виконання вимог вказаних договорів в матеріалах справи містяться картка рахунку, оборотно-сальдові відомості, накладні, податкові та видаткові накладні.

Факт використання Позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується копіями договорів поставки №13-917/БКЗ-Ю від 08.07.2013 року та №13-936/НК-Ю від 11.07.2013 року, укладених Позивачем з ТОВ «Комплекс Агромарс», оборотно-сальдовими відомостями, податковими та видатковими накладними.

Відповідно п. 44.1 ст.44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 138.2 ст.138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Кодексу встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За приписами п. 185.1 ст.185 Кодексу об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно п. 187.1 ст.187 Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно п. 188.1 ст.188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Приписами п.п. 198.1-198.3 ст.198 Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Кодексу).

За визначенням ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч.1 ст.9 вказаного Закону).

Отже, лише в разі фактичного здійснення господарської операції документи, оформлені на виконання її умов, є первинними в розумінні ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що правочини між Позивачем та його контрагентами укладені з метою настання реальних правових наслідків, що обумовлена ними, здійснено передачу та оплату товару, а домовленості виконані сторонами в повному обсязі.

Отже, первинні документи, оформлені належним чином на виконання умов вищевказаних правочинів, є підставою для нарахування податкового кредиту.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Контрагенти Позивача на момент вчинення правочинів були зареєстровані в якості юридичних осіб та платниками податків.

Відповідно ч.ч.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Твердження податкового органу про нереальність укладених Позивачем з контрагентами правочинів ґрунтуються на висновках актів: ДПІ у Кіровському p-ні м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 29.08.2014 року №198/04-65-22-03/38299956 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Авальбудсервіс» (код за ЄДРПОУ 38299956) щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Порман-Агро» (код ЄДРПОУ 38445506) за період червень 2014 року»; ДПІ у Києво Святошинськму p-ні ГУ Міндоходів у Київській області від 17.09.2014 року №519/22-03/38930551 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Астера Торг» (код за ЄДРПОУ 38030551) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами постачальниками та контрагентами - покупцями за період 01.01.2014 по 31.02.2014 та 01.04.2014 по 31.07.2014»; ДПІ у м.Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області від 29.08.2014 року №198/04-65-22-03/38299956 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Авальбудсервіс» щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Норман-Агро» за період червень 2014 року».

З огляду на правила персональної відповідальності платника податку, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято висновки вказаних актів до уваги, оскільки якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Несплата податку контрагентом чи неподання ним податкової звітності не є підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Відповідно пп. 21.1.1 п.21.1 ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Дії податкового органу по виключенню з електронних баз задекларованих платником податків податкового кредиту та податкових зобов'язань без прийняття податкових повідомлень-рішень є протиправними, оскільки відображення таких відомостей з урахуванням того, що вони повинні співпадати з показниками у податковій декларації платника податку, фактично формує податкові зобов'язання на майбутнє, а отже спричиняє реальні зміни майнового стану такого платника.

Згідно ст.74 Кодексу податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідачем здійснено коригування даних податкової звітності Позивача з податку на додану вартість за травень, червень 2014 року у підсистемі «Аналітична система» ІС «Податковий блок», що також не заперечується Відповідачем.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції про задоволення заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Костюк Л.О.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.