Рішення

від 12.11.2014 по справі 922/4164/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2014 р.Справа № 922/4164/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом ПП "Всесвіт Фудз", м. Київ до ТОВ "Світ-Продуктів", м. Харків про стягнення 18262,90 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - Орлова А.О., довіреність б/н від 23.09.14 р.,

ВСТАНОВИВ:

ПП "Всесвіт Фудз" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ "Світ-Продуктів" заборгованість за договором №ВФ-177 від 18.12.13р. у розмірі 16616,71 грн., 247,20 грн. - 3% річних, 1398,99 грн. - пеню. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 25.09.14р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

27.10.14р. представник позивача надав клопотання про проведення розгляду справи за відсутності представника позивача за наявними в справі матеріалами. Суд, дослідивши зазначене клопотання, вважає за можливе його задовольнити.

27.10.14р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому не заперечує проти суми основної заборгованості за фактично отриманий товар в сумі 16616,71 грн., проте заперечує проти застосування до відповідача штрафних санкцій та 3% річних, оскільки вважає їх такими, що суперечать принципам справедливості, оскільки несплата вчасно заборгованості за поставлений товар не залежала від відповідача.

Представник позивача в судове засідання 12.11.14р. не з`явився.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав наданий раніше відзив на позов та просив не стягувати штрафні санкції та 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, вислухавши пояснення уповноваженого представника відповідача, судом встановлено наступне.

Між ПП "ВСЕСВІТ ФУДЗ" (Постачальник) та ТОВ "СВІТ ПРОДУКТІВ" (Покупець) укладений Договір № ВФ-177 від 18.12.2013року, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати товар у кількості та асортименті замовленому Покупцем, а Покупець прийняти його та оплатити на умовах передбачених розділами 2, 3 даного договору, а саме відпуск товару проводиться за договірними цінами, діючими у постачальника на день фактичної відгрузки (одержання) товару. Відпуск товару проводиться за умовою сплати протягом 21 (двадцять один) календарних днів з моменту отримання товару "Покупцем" згідно видаткових накладних "Постачальника" платіжним дорученням на поточний рахунок "Постачальника".

Однак, зобов'язання з оплати товару відповідачем не виконані, а саме за товар отриманий за видатковими накладним №№ :

№VFKV - 030799 від 26.12.2013р. на суму 7337,88 грн.;

№VFKV - 030960 від 26.12.2013р. на суму 2504,25 грн.;

№VFKV - 000192 від 09.01.2014р. на суму 7637,7 грн.;

№VFKV - 001122 від 22.01.2014р. на суму 9056,68 грн.

Оплату за даними накладними було проведено відповідачем частково.

23.05.2014 року Відповідачу була направлена Позивачем Претензія від 23.05.2014 року про сплату грошових коштів за поставлений товар. У відповідь на Претензію Відповідач надіслав Відповідь на Претензію від 05.06.2014р. №22, в якій визнав вимоги Позивача обґрунтованими та просив не звертатись до суду та просив відстрочити виконання зобов`язання до кінця червня 2014р.

Невиконання відповідачем умов договору стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Слід зазначити те, що відповідач повинен був сплатити "постачальнику" за договором (позивачу) протягом 21 дня суму грошових коштів за поставлений товар, але відповідач не здійснив повну оплату товару у встановлений строк і визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 16616,71 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів, які підтверджували сплату заборгованості за договором у сумі 16616,71грн. та визнав суму основного боргу у повному обсязі, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 16616,71грн. заборгованості правомірними та обгрунтованими, такими, що не спростовані відповідачем, тому підлягаючими задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

В ч.2 ст. 343 ГК України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 1398,99 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства та не заперечується відповідачем.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача суми пені у розмірі 1398,99 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Посилання відповідача на те, що у відповідача мають місце форс - мажорні обставини, а саме ліквідація ПАТ "Банк Форум", не приймаються судом, оскільки відповідно до п.6.3. договору, факт настання обставин непереборної сили повинен підтверджуватися довідкою Торгово-промислової палати України, якої в матеріалах справи її не міститься.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 247,20 грн., суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 247,20 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги законні, обгрунтовані та такі, що підтверджуються матеріалами справи, визнані відповідачем в частині заявленого до стягнення основного боргу, не спростовані відповідачем в частині заявлених штрафних санкцій, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст.ст.44-49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 509, 530, 548, 610, 612, 625, п.1 ст.693, ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 197,232, 343 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СВІТ ПРОДУКТІВ" (31204, м. Харків, пр-т Перемоги,78-В, к. 157, Код ЄДРПОУ - 37364971, р/р 26003300162926 в ПАТ "Банк Форум", в м. Харків, МФО 322948) на користь ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ВСЕСВІТ ФУДЗ" (юридична адреса: 03057, м. Київ, вул. В.Гетьмана, 1; фактична адреса: 02660, м. Київ, вул. Пухівська, 1а, Код ЄДРПОУ-38186580 р/р 260003019434 в АТ "Банк " Національні інвестиції договором", МФО 300498) основну заборгованість за договором № ВФ-177 від 18.12.2013 року в сумі 16 616,71 грн., пеню в розмірі 1398,99 грн., 3% річних в сумі 247,20 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.11.2014 р.

Суддя Л.В. Шарко