Постанова

від 15.01.2015 по справі 922/4164/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2015 р. Справа № 922/4164/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників:

позивача - Писаненко М.Л. (довіреність б/н від 14.01.15),

відповідача - Орлова А.О. (довіреність б/н від 03.11.14).

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №4080 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 12.11.14 у справі № 922/4164/14

за позовом ПП "ВСЕСВІТ ФУДЗ", м.Київ,

до ТОВ "СВІТ-ПРОДУКТІВ", м.Харків,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.11.14 (суддя Шарко Л.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість за договором №ВФ-177 від 18.12.13 в сумі 16616,71 грн., пеню в розмірі 1398,99 грн., 3% річних в сумі 247,20 грн.

Відповідач із рішенням частково не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить оскаржуване рішення змінити: відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та відсотків річних; в частині стягнення суми основного боргу оскаржуване рішення залишити без змін.

Позивачем письмового відзиву на апеляційну скаргу не надано, присутній в судовому засіданні 15.01.15 представник ПП "ВСЕСВІТ ФУДЗ" проти вимог апелянта заперечував, посилаючись на відсутність доказів неможливості виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань у встановлений строк.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Між ПП "ВСЕСВІТ ФУДЗ" (постачальник) та ТОВ "СВІТ ПРОДУКТІВ" (покупець) укладений договір №ВФ-177 від 18.12.13 (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати товар у кількості та асортименті, замовленому покупцем, а покупець прийняти його та оплатити на умовах передбачених розділами 2, 3 даного договору, а саме, відпуск товару проводиться за договірними цінами, діючими у постачальника на день фактичного відвантаження (одержання) товару. Відпуск товару проводиться за умовою сплати протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару покупцем згідно з видатковими накладними постачальника платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами в ході апеляційного провадження, зобов'язання з оплати отриманого товару відповідачем не виконані в повному обсязі. А саме, за товар, отриманий за видатковими накладними №№: №VFKV - 030799 від 26.12.13 на суму 7337,88 грн.; №VFKV - 030960 від 26.12.13 на суму 2504,25 грн.; №VFKV - 000192 від 09.01.14 на суму 7637,7 грн.; №VFKV - 001122 від 22.01.14 на суму 9056,68 грн., оплату було проведено відповідачем частково.

23.05.14 позивачем була направлена відповідачу претензія від 23.05.14 року про сплату заборгованості за поставлений товар в розмірі 16616,71 грн. У відповіді на претензію (а.с.22) відповідачем визнано вимоги позивача обґрунтованими, але водночас зазначено, що через нездійснення ПАТ «Банк Форум», в якому знаходиться рахунок ТОВ "СВІТ-ПРОДУКТІВ", банківських операцій, відповідач позбавлений можливості на власний розсуд розпоряджатися грошовими коштами, у зв'язку з чим просить ПП "ВСЕСВІТ ФУДЗ" не звертатись до суду та відстрочити виконання зобов`язання до кінця червня 2014 р.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у вищевказаний термін зобов'язання відповідачем також не було виконано, у зв'язку з чим у вересні 2014 року ПП "ВСЕСВІТ ФУДЗ" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ "СВІТ-ПРОДУКТІВ" суми 18262,90 грн., у тому числі: 16616,71 грн. основного боргу, 247,20 грн. 3% річних та 1398,99 грн. пені.

Як уже зазначалося, відповідач погоджується з правомірністю стягнення суми основного боргу. Водночас ТОВ "СВІТ-ПРОДУКТІВ", із посиланням на ч.1,2 ст.614 ЦК України, стверджує про безпідставність стягнення з нього сум річних та пені, оскільки, на думку апелянта, його вина у виникненні вказаної заборгованості відсутня - враховуючи ту обставину, що своєчасному розрахунку з позивачем перешкодила процедура ліквідації банку відповідача, а саме, ПАТ «Банк Форум».

Однак, як вбачається зі змісту ст.625 ЦК України та обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Даного висновку апелянтом не спростовано та в ході розгляду справи в суді першої і апеляційної інстанції не наведено жодних обставин, що могли б бути підставою для відмови в позові в частині стягнення відсотків річних.

Стосовно тверджень апелянта про безпідставність стягнення з нього суми пені, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1,2 ст.614 ЦК України, на які посилається апелянт, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Отже, для застосування вищенаведених положень ч.1,2 ст.614 ЦК України, відповідачем згідно з приписами ст.33 ГПК України мало бути доведено, що ТОВ "СВІТ-ПРОДУКТІВ" у період з моменту виникнення зобов'язання з оплати товару (у січні-лютому 2014 року) до звернення ПП "ВСЕСВІТ ФУДЗ" з позовом до господарського суду (у вересні 2014 року) вжило всіх залежних від нього заходів щодо здійснення розрахунку з позивачем за отриманий товар.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що ПАТ «Банк Форум» має перед ТОВ "СВІТ-ПРОДУКТІВ" заборгованість у сумі 287175,47 грн., якими відповідач не може скористатися для оплати отриманого від позивача товару. Зазначену обставину апелянт вважає непередбачуваною, також, на його думку, неодноразові звернення ТОВ "СВІТ-ПРОДУКТІВ" до ПАТ «Банк Форум» з вимогою повернути кошти є достатнім доказом вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів для виконання свого зобов'язання перед позивачем.

Водночас, як вбачається з апеляційної скарги та пояснень представника ТОВ "СВІТ-ПРОДУКТІВ" у судовому засіданні 15.01.15, перерахування грошових коштів з рахунку відповідача ПАТ «Банк Форум» припинено з 07.03.14. При цьому апелянтом не зазначено, які обставини перешкоджали ТОВ "СВІТ-ПРОДУКТІВ" розрахуватися з позивачем до вищевказаної дати (оскільки прострочення оплати за двома останніми поставками виникло з 31.01.14 та з 13.02.14 відповідно).

Крім того, відповідачем не надано суду першої та апеляційної інстанції доказів відсутності у ТОВ "СВІТ-ПРОДУКТІВ" інших рахунків у працюючих банківських установах, з яких можливо було б здійснити погашення боргу. Також відповідачем не доведено відсутності можливості для виконання зобов'язань перед позивачем у строк до кінця червня 2014 р. - як було зазначено ним у відповіді на претензію позивача. Посилання апелянта на нестачу коштів колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як вбачається з пояснень представника ТОВ "СВІТ-ПРОДУКТІВ" у судовому засіданні, протягом 2014 року дане підприємство здійснювало господарську діяльність та отримувало від неї дохід.

Отже, на думку колегії суддів, апелянтом не підтверджено фактичних обставин щодо вжиття ним усіх залежних від нього заходів для вчасного виконання своїх зобов'язань за договором, а відтак - не доведено відсутності вини ТОВ "СВІТ-ПРОДУКТІВ" у простроченні їх виконання, отже, на думку колегії суддів, відсутні фактичні та правові підстави для застосування положень ч.1,2 ст.614 ЦК України, на які посилається відповідач.

Твердження апелянта про те, що стягнення з ТОВ "СВІТ-ПРОДУКТІВ" нарахувань на суму основного боргу є порушенням принципу рівності сторін, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується ТОВ "СВІТ-ПРОДУКТІВ", порушення договірних зобов'язань було допущено саме відповідачем, тоді як позивачем (як постачальником за договором) вони виконані у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевим господарським судом було надано належну правову оцінку доводам відповідача щодо наявності обставин, які, за твердженням ТОВ "СВІТ-ПРОДУКТІВ", не залежали від його волі, та вказано в оскаржуваному рішенні, що відповідно до п.6.3. договору, факт настання обставин непереборної сили повинен підтверджуватися довідкою Торгово-промислової палати України, якої в матеріалах справи її не міститься.

Тому, на думку колегії суддів, доводи апелянта не знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, вони не спростовують висновків місцевого господарського суду, яким обґрунтовано, із посиланням зокрема на ст. ст.173, 174, 179, 193, 198, 232, 343 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 612, 625 ЦК України прийнято рішення про стягнення з відповідача як суми основного боргу, так і відсотків річних та пені.

Стосовно розміру вищевказаних нарахувань колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з наданого позивачем та перевіреного судом апеляційної інстанції розрахунку відсотків річних (а.с.14) - суму в розмірі 247,20 грн. заявлено до стягнення обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України.

Водночас, при визначенні періоду нарахування суми пені за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем не повною мірою дотримано вимоги чинного законодавства.

А саме, відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представників сторін, заборгованість у заявленому позивачем розмірі 16616,71 грн. виникла через несплату відповідачем коштів за товар, отриманий за двома останніми поставками згідно з наступними накладними: №VFKV - 000192 від 09.01.14 на суму 7637,7 грн. (частково, враховуючи, що за даною накладною несплаченою залишилася сума 7560,03 грн.) та №VFKV - 001122 від 22.01.14 на суму 9056,68 грн. (повністю).

Оскільки відповідно пунктом 3.1 договору встановлено 21-денний строк оплати товару покупцем з моменту його отримання за видатковими накладними постачальника, колегія суддів зазначає, що останньою датою вказаного строку за накладною від 09.01.14 є 30.01.14, а за накладною від 22.01.14 - відповідно,12.02.14.

Тому з урахуванням вищенаведених приписів ч.6 ст.232 ГК України, за прострочення оплати товару за накладною від 09.01.14 пеня повинна нараховуватися за період з 31.01.14 по 30.07.14 включно, відповідно, за накладною 22.01.14 - за період з 13.02.14 по 12.08.14 включно.

Однак позивачем визначено єдиний період для нарахування пені за прострочення оплати товару за обома накладними, а саме - 13.02.14 по 12.08.14 (що є правильним відносно накладної від 22.01.14 і помилковим стосовно накладної від 09.01.14, шестимісячний строк нарахування пені за якою закінчується 30.07.14).

За таких обставин, зважаючи на межі позовних вимог, колегія суддів зазначає, що стягненню за накладною від 09.01.14 підлягає пеня за період з 13.02.14 по 30.07.14 включно (тобто за 168 днів). За інший період (з 31.01.14 по 12.02.14 включно) пеня не була заявлена позивачем, а відтак стягненню не підлягає.

Згідно з розрахунком, здійсненим судом апеляційної інстанції, розмір пені за вищевказані періоди, нарахованої відповідно до вимог чинного законодавства, становить 1405,42 грн.

Таким чином, з огляду на те, що розрахована позивачем сума пені (1398,99 грн.) є меншою за суму, що підлягає стягненню згідно з чинним законодавством, а також враховуючи, що позивачем до прийняття місцевим господарським судом рішення у справі не було збільшено розміру позовних вимог, та з огляду на приписи ч.3 ст.101 ГПК України - колегія суддів зазначає, що підстави для зміни оскаржуваного рішення в частині розміру стягнутої з відповідача на користь позивача суми пені відсутні.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.11.14 у справі №922/4164/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 20.01.15

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.