Ухвала

від 11.11.2014 по справі 820/6702/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 р.Справа № 820/6702/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Стоун" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2014р. по справі №820/6702/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Стоун"

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк Стоун" (далі по тексту - ТОВ "Парк Стоун", позивач), звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - ДПІ у Зміївському районі, відповідач), в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001012200 від 04.12.2013 р. про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: ПДВ (з урахуванням штрафних фінансових санкцій) у розмірі 33937,50 грн., в тому числі 22625,00 грн. - основний платіж та 11312,50 грн. - штрафні фінансові санкції;

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001002200 від 04.12.2013 р. про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств (з урахуванням штрафних фінансових санкцій) у розмірі 40156,25 грн., в тому числі 32125,00 грн. - основний платіж та 8031,25 грн. - штрафні фінансові санкції.;

- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 182,70 грн., сплачений при поданні позову.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2014 року та прийняти нову постанову - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради 04.09.2004 року, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АА № 533327.

05.09.2007 року позивач був зареєстрований в якості платника податку на додану вартість, відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100167991 від 06.02.2009 року та перебуває на обліку у відповідача.

На підставі направлень від 04.11.2013 року № 103, № 104, виданих відповідачем, фахівцями податкового органу на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), постанови СУ ФР ГУ Міндоходів у Харківській області від 08.10.2013 року "Про призначення позапланової документальної виїзної перевірки" була проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем, код ЄДРПОУ 35349967, вимог податкового та іншого законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до державного бюджету ПДВ та податку на прибуток за період з 01.01.2011 року по 30.09.2013 року.

За результатами перевірки посадовими особами відповідача було складено акт № 828/22/35349967 від 18.11.2013 року.

Відповідно до висновків вищевказаного акту встановлені наступні порушення:

- п. 138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, із змінами і доповненнями, в результаті чого завищено витрати всього в сумі 152975 грн., в тому числі за 2 квартал 2012 року - на суму 36033 грн., за 3 квартал 2012 року - на суму 87809 грн., за 4 квартал 2012 року - на суму 29133 грн., за рахунок чого встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 32125 грн., в тому числі за 2 квартал 2012 року - в сумі 7567 грн., за 3 квартал 2012 року - в сумі 8440 грн., за 4 квартал 2012 року - в сумі 6118 грн.;

- абз. а, б п. 185. 1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 22625 грн., в т.ч.: за вересень 2012 року - на суму 340 грн., за червень 2012 року - на суму 1607,00 грн., за липень 2012 року - на суму 5622 грн., за серпень 2012 року - на суму 3067,00 грн., за вересень 2012 року - на суму 6162,00 грн., за жовтень 2012 року - на суму 2827,00 грн., за грудень 2012 року - на суму 3000,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 0001012200 від 04.12.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 33937, 50 грн., в тому числі 22625,00 грн. - за основним платежем та 11312, 50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0001002200 від 04.12.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 40156,25 грн., в тому числі 32125,00 грн. - за основним платежем та 8031,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, як таких, що ухвалені з порушенням норм діючого законодавства, не підтверджуються матеріалами справи, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому податковим органом періоді позивач мав взаємовідносини із наступними контрагентами: ТОВ „Будмаркет 2", ТОВ "Харків Ком", ТОВ „Схід Прогрес", ТОВ „Айс-Берг ТМ"", ТОВ "Діалог Плюс", ТОВ "Укрторгтрансінвест", ТОВ фірма "Візит ЛТД".

Господарські відносини між позивачем та ТОВ "Будмаркет 2" склалися в межах наступних договорів.

Так, між позивачем (замовник) та ТОВ "Будмаркет 2" (виконавець) був укладений договір від 04.05.2012 р. за № 0405 про надання транспортних послуг, згідно з п. 1.1. якого виконавець по Заявці замовника організує транспортні послуги, здійснює перевезення. Замовник приймає і оплачує надані послуги виконавцеві.

Позивачем на перевірку та до матеріалів справи надано наступні документи: акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № БУД - 310512 від 31.05.2012 року на загальну вартість робіт 6650,00 грн., податкова накладна від 31.05.2012 року № 29 на суму 6650.00 грн., рахунок - фактура від 31.05.2012 року № Буд-000021 на суму 6650,00 грн., ТТН № 159787 № 159788 від 04.05.2012 року, ТТН № 159789 від 22.05.2012 року, ТТН № 159790 № 159792 від 23.05.2012 року.

Умовами договору від 04.05.2012 року за №0405 передбачено надання транспортних послуг за наявності заявки, яка містить необхідні відомості щодо вантажу, передбачених п. 2.2 договору. Крім того, зазначена заявка з боку виконавця має бути підтверджена письмово (п. 2.1. договору).

Також, договором передбачена оплата за послуги протягом трьох днів з моменту фактичного надання послуг (п. 4.2. договору).

Однак позивачем не надано копій заявок на перевезення, письмових підтверджень виконавця та підтвердження оплати отриманих послуг.

Пунктом 3.1.2 договору визначено, що на замовника (позивача) покладається обов'язок на проведення вантаження/розвантаження транспортних засобів, вантажу, що перевозиться.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не було надано до матеріалів справи документів, що підтверджують наявність у штаті підприємства вантажників, автонавантажувачів та інших технічних засобів, документів, що підтверджують відрядження вантажників на місце вивантаження продукції, або угод з третіми особами щодо здійснення вантажно-розвантажувальних робіт.

Крім того, позивачем не було надано довіреностей на осіб, уповноважених контрагентом - покупцем на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача.

В порушення п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № БУД - 310512 від 31.05.2012р. не містить обов'язкового реквізиту як місце складання первинного документа.

30.05.2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Будмаркет 2" (продавець) був укладений договір купівлі - продажу № 305, згідно з п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах зазначеного договору.

Позивачем було надано наступні документи: копії видаткової накладної № Буд-000028 від 31.05.2012 р. на загальну суму 26950,00 грн., копії податкової накладної від 31.05.2012 року № 28 на суму 26950, 00 грн., копії рахунку - фактури від 31.05.2012 року № Буд-000020 на суму 26950,00 грн.

Згідно з п. 3.1. цього договору, постачання товару відбувається протягом 25 днів з дня фактичної оплати в повному розмірі, однак платником податків не надано жодних документів, що свідчать про факт сплати.

Колегія суддів зазначає, що видаткова накладна №Буд-000028 від 31.05.2012 року не містить таких обов'язкових реквізитів, як місце складання, відомості про особу, яка отримала товар, а також номеру та дати довіреності.

Крім того, у прибутковій накладній № ПН-310512-005 від 31.05.2012 року міститься посилання на договір б/н 31.12.12 року, який жодного відношення до зазначеної операції не має та до перевірки не надавався.

Також до матеріалів справи не було надано документів на підтвердження факту транспортування полиуретанових форм від ТОВ "Будмаркет 2" до позивача з урахуванням місця знаходження контрагента - м. Дніпропетровськ.

01.06.2012 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Будмаркет 2" (виконавець) був укладений договір за № 0106-У, предметом якого згідно з п. 1.1. є поточний ремонт, очищення і налаштування двигуна робочого колеса, визначення аеродинамічного опору, усунення встановленої нещільності воздуховодів, поточний ремонт, заміна фільтрів робочого й генераційного воздуху.

Позивачем на підтвердження виконання умов договору було надано наступні документів: акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 140612 від 14.06.2012 р. на загальну вартість робіт 9640,00 грн., податкова накладна від 14.06.2012 року № 11 на суму 9640,00 грн., рахунок-фактура від 14.06.2012 року № Буд-000038 на суму 9640, 00 грн.

Згідно з умовами договору передбачено виконання послуг ТОВ "Будмаркет 2" щоденно (п. 4.1.).

Зі змісту договору та акту здачі - прийняття робіт не можливо встановити характер, зміст та обсяг робіт, місця їх виконання, об'єктів відносно яких такі роботи мали бути проведені.

Також, позивачем по справі не було надано документів, які б свідчили про наявність на балансі підприємства засобів виробництва, устаткування та інших виробничих потужностей (станків, кранів, двигунів тощо), які б потребували зазначених у договорі послуг з обслуговування та ремонту.

Крім того, відсутні докази придбання позивачем та/або контрагентом запасних частин, фільтрів та інших складових для ремонту відповідних технічних засобів. В договорі відсутні обов'язки сторін щодо придбання відповідних деталей для ремонту та за чий рахунок.

Відсутні в матеріалах справи й документи, які б свідчили про необхідність ремонту, заміни окремих деталей, фільтрів, очищення й налаштування обладнання.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем документи містять розбіжності, зокрема, в обсязі та видах отриманих послуг зазначених в акті здачі - прийняття № 140612 від 14.06.2012 р., рахунку - фактурі № Буд - 000038 від 14.06.2012 р. та в податковій накладній від 14.06.2012 року № 11.

Відповідно до акту здачі - прийняття робіт (наданих послуг) № 140612 від 14.06.2012 року позивач прийняв наступні послуги:

- поточний ремонт, очищення і налаштування двигуна робочого колеса на суму 2358, 33 грн. без ПДВ, визначення аеродинамічного опору, усунення встановленої нещільності воздуховодів на суму 3450, 00 грн. без ПДВ;

- поточний ремонт, заміна фільтрів робочого й генераційного воздуху на суму 22250, 00 грн. без ПДВ, а згідно рахунку - фактури № Буд - 000038 від 14.06.2012 р. та податкової накладної від 14.06.2012 року № 11 за номенклатурою товарів/послуг продавця лічиться одна послуга - поточний ремонт, очищення і налаштування двигуна робочого колеса на суму 8033, 33 без ПДВ.

Як вбачається з акту перевірки позивача на момент перевірки не відображено по бухгалтерському обліку взаємовідносин з ТОВ "Будмаркет 2" за червень 2012 року на суму 9640, 00 грн.

Позивач для підтвердження господарських відносин у перевіряємих податковим органом періодах з ТОВ "Діалог Плюс" надав копії наступних документів, зокрема:

- договір від 04.07.2012 р. № 0407 про надання транспортних послуг, акт здачі-прийняття виконаних робіт від 04.07.2012 року № 0407, рахунок - фактуру від 04.07.2012 року №0407, ТТН серії 07ААТ № 125396 від 04.07.13 р.;

- договір від 19.07.12 р. № 1907 про надання транспортних послуг, акт здачі-прийняття виконаних робіт від 19.07.2012 року № 1907, рахунок - фактуру від 19.07.2012 року № 1907, ТТН серії 07 ААТ № 125408 від 19.07.12 р.;

- договір від 24.07.12 р. № 2407 про надання транспортних послуг, акт здачі-прийняття виконаних робіт від 24.07.2012 року № 2407, рахунок - фактуру від 24.07.2012 року № 2407, ТТН серії 07 ААТ № 125412 від 24.07.12 р., ТТН серії 07 ААТ № 125421 від 24.07.12 р.;

- договір від 31.07.12 р. № 3107 про надання транспортних послуг, акт здачі-прийняття виконаних робіт від 31.07.2012 року № 3107, рахунок - фактуру від 31.07.2012 року № 3107, ТТН серії 07 ААТ № 125446 від 31.07.12 р.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до товарно-транспортної накладної серії 07 ААТ № 125412 від 24.07.12 року, автомобілем марки DAF д/н НОМЕР_1, водій ОСОБА_1 здійснював перевезення плитки марки "Соломка 03" та марки "Бастіон" за маршрутом: Харківська область, м. Зміїв, вул. Чкалова, 6 до міста Бориспіль, вул. Горбатюка, 2.

Разом з цим, цього ж дня, відповідно до товарно-транспортної накладної серії 07 ААТ № 125421 від 24.07.12 р. автомобілем марки DAF д/н НОМЕР_2 водій - ОСОБА_1 здійснював перевезення плитки марки "Соломка 01", марки "Старе дерево" та марки "Бастіон" за маршрутом: Харківська область, м. Зміїв, вул. Чкалова, 6, до міста Києва, вул. О. Де Бальзака, 65/1.

Таким чином, колегія суддів критично ставиться до можливості одночасного транспортування товару одним і тим же водієм, в один і той же день та на двох різних автомобілях на значну відстань від пункту завантаження до пункту розвантаження.

Крім того, умовами договорів передбачено надання транспортних послуг за наявності заявки, яка містить необхідні відомості щодо вантажу, передбачених п. 2.2 договорів, а зазначена заявка з боку виконавця має бути підтверджена письмово (п. 2.1. договорів).

Також, договором передбачена оплата за послуги протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту фактичного надання послуг (п. 4.2. договорів).

Колегія суддів зазначає, що в супереч вищезазначеному, позивачем не було надано копій заявок на перевезення, письмових підтверджень виконавця (ТОВ "Діалог Плюс") та підтвердження оплати отриманих послуг.

Пунктом 3.1.2 договорів передбачено, що на замовника (позивача) покладається обов'язок на проведення вантаження/розвантаження транспортних засобів, вантажу, що перевозиться.

Однак, позивачем не було надано документів, що підтверджують наявність у штаті підприємства вантажників, автонавантажувачів та інших технічних засобів, документів, що підтверджують відрядження вантажників на місце вивантаження продукції, або угод з третіми особами щодо здійснення вантажно-розвантажувальних робіт.

Крім того, позивачем не надано довіреностей на осіб, уповноважених контрагентами - покупцями на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача.

В порушення п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 04.07.2012 року № 0407, від 19.07.2012 року № 1907, від 24.07.2012 року № 2407 та від 31.07.2012 року № 3107 не містять такого обов'язкового реквізиту як місце складання первинного документа.

Як встановлено податковим органом під час перевірки та відображено в акті перевірки в серпні 2012 року позивач (замовник) уклав з ТОВ "Діалог Плюс" (експедитор) договори від 10.08.2012 р. № 10/10-08 та від 23.08.2012 р. № 11/23-08 про надання транспортних послуг.

З акту перевірки вбачається, що предметом вказаних договорів є організація виконавцем по заявці замовника транспортних послуг, здійснення автоперевезень.

Вартість виконаних робіт договорами не визначена, згідно з п. 4.5 вказаних договорів розрахунки за даною угодою здійснюються в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця.

Щодо договору від 10.08.2012 р. №10/10-08 про надання транспортних послуг, то зазначений договір позивачем до матеріалів справи не надано. Позивачем до матеріалів справи надано копії акта здачі-прийняття виконаних робіт від 10.08.2012 року № 010 на суму 500,00 грн. та податкової накладної від 10.08.2012 року № 1006 на суму 500,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що податкова накладна від 10.08.2012 року №10/10-08 не містить інформації щодо особи, яка її склала.

Згідно з п. 6.3. Наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. №1379, у разі порушення порядку заповнення податкової накладної, не надається право покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

В порушення п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, акт здачі-прийняття виконаних робіт від 10.08.2012 року № 010 не містить місця складання, змісту господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади та прізвища особи, відповідальної за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа з боку ТОВ "Діалог Плюс".

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій не було надано товарно-транспортних накладних, доказів оплати послуг, розподілу та виконання обов'язків щодо навантаження та розвантаження продукції, довіреностей на осіб, уповноважених контрагентами - покупцями на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача.

В підтвердження факту реального здійснення господарської операції за договором від 23.08.2012 року за № 11/23-08 на надання транспортних послуг позивачем до матеріалів справи надано копії акта здачі-прийняття виконаних робіт від 23.08.2012 року № 011 на суму 580,00 грн., податкової накладної від 23.08.2012 року № 2301 на суму 580,00 грн. та рахунку - фактури № 46 від 23.08.2012 р.

Однак, копії договору від 23.08.2012 р. №11/23-08 про надання транспортних послуг позивачем до матеріалів справи не було надано.

Крім того, податкова накладна від 23.08.2012 року № 2301 не містить інформації щодо особи, яка її склала.

Також, всупереч п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, акт здачі-прийняття виконаних робіт від 23.08.2012 року № 011 не містить місця складання, змісту господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади та прізвища особи, відповідальної за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа з боку ТОВ "Діалог Плюс".

Крім того, позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій не надано товарно-транспортних накладних, доказів оплати послуг, розподілу та виконання обов'язків щодо навантаження та розвантаження продукції, довіреностей на осіб, уповноважених контрагентами - покупцями на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача.

13.09.2013 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Діалог Плюс" (виконавець) був підписаний договір № б/н про надання транспортних послуг.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції за вищевказаним договором позивачем було надано копії: акта надання послуг № 92 від 24.09.2012 р. на загальну суму 6200, 00 грн., податкової накладної від 24.09.2012 року № 2403 на суму 6200,00 грн., рахунку на оплату № 81 від 23.09.2012 р., акта надання послуг № 91 на загальну суму 7400 грн. від 13.09.2012 р., податкової накладної від 13.09.2012 року № 1302 на суму 7400, 00 грн., рахунку на оплату № 80 від 12.09.2012 р.

Пунктом 2.1. договору передбачено виконання робіт за наявністю письмового завдання Замовника, що має інформацію необхідну для виконання послуг, яке до матеріалів справи не додане.

Податкові накладні від 24.09.2012 року № 2403 та від 13.09.2012 року №1302 в графі "вид цивільно-правого договору" містить посилання на договір поставки, замість договору транспортних послуг, тобто складена в порушення порядку заповнення податкової накладної.

Згідно з абз. 2 п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Мінфіна від 01.11.2011 р. за № 1379, у графі "Вид цивільно-правового договору" податкової накладної зазначається вид цивільно-правового договору згідно з видом договірних зобов'язань, визначених Цивільним кодексом України.

Пунктом 6.3. вищезазначеного Порядку передбачено, що у разі порушення порядку заповнення податкової накладної, не надається право покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що підтвердження розрахунку з ТОВ "Діалог Плюс" позивачем не було надано. Товарно-транспортні накладні за договором від 13.09.2012 р. № б/н відсутні.

Доказів розподілу та виконання обов'язків щодо навантаження та розвантаження продукції, довіреностей на осіб, уповноважених контрагентами - покупцями на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача не було надано.

Крім того, в перевіряємому податковим органом періоді позивачем відображено взаємовідносини із ТОВ "Харків - Ком".

Так, позивачем до матеріалів справи було надано копію підписаного між позивачем (покупець) та ТОВ "Харків - Ком" (продавець) договору від 02.07.2012 р. № 0000092 купівлі-продажу, згідно з яким продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар, а покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити товар (п. 1.1. договору). Відповідно до наданих документів за вказаним договором позивач придбавав форми поліуретанові в кількості 4 шт. та гідрофобізатор в кількості 100 л.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем було надано копії видаткової накладної № РН-020712-001 від 02.07.2012 р. на суму 25040, 00 грн., податкової накладної від 02.07.2012 року № 204 на суму 25040, 00 грн. та прибуткової накладної № ПН-020712-003 від 02.07.2012 р. на суму 25040, 00 грн.

Колегія суддів зазначає, що видаткова накладна № РН-020712-001 від 02.07.2012 р. не містить інформації щодо особи, яка відвантажила товар, особи, що отримала товар, номеру та дати довіреності, місця складання.

Крім того, прибуткова накладна від 02.07.2012 р. № ПН-020712-003 не відноситься до вчинення господарської операції за договором від 02.07.2012 р. № 0000092 купівлі-продажу, оскільки при її досліджені встановлено, що оприбуткування товару на склад позивача здійснено за господарськими операціями по іншому договору, а саме: договір б/н від 31.12.2011 року.

Також, позивачем по справі не надано доказів транспортування, оплати, оприбуткування ТМЦ за договором та не надано копії журналу реєстрації довіреностей, за якими товар отримувався уповноваженою особою позивача.

Згідно з договором від 02.07.2012 р. № 0000092 про надання послуг (п. 1.1) в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець (ТОВ "Харків-Ком") зобов'язується за завданням замовника (позивача) протягом визначеного в договору строку, надавати за плату наступні послуги: ремонт вібростолів, ремонт сушильних камер, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

До перевірки та матеріалів справи позивачем надано копії актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 03.07.2012 р.: № 0012 (ремонт вібростолів) на суму 740,00 грн., № 0013 (ремонт сушильних камер) на суму 2360,00 грн., № 0014 (ремонт вібростолів) на суму 1050,00 грн., № 0015 (ремонт сушильних камер) на суму 2290,00 грн., № 0016 (ремонт сушильних камер) на суму 2250,00 грн.; копії податкових накладних від 03.07.2012 року, а саме: № 302 на суму 740,00 грн., № 303 на суму 2360,00 грн., № 304 на суму 1050,00 грн., № 305 на суму 2290,00 грн., № 306 на суму 2250,00 грн.

Умовами договору, а саме п. 2.1., передбачено надання замовником (позивачем) письмових завдань на адресу виконавця (ТОВ "Харків-Ком"), які до перевірки не надавались.

Колегія суддів зазначає, що акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 03.07.2012 року: № 0012 (ремонт вібростолів) на суму 740,00 грн., № 0013 (ремонт сушильних камер) на суму 2360,00 грн., № 0014 (ремонт вібростолів) на суму 1050,00 грн., № 0015 (ремонт сушильних камер) на суму 2290,00 грн., № 0016 (ремонт сушильних камер) на суму 2250,00 грн., всупереч п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, не міститься місця їх складання, а також змісту господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі).

Також, до матеріалів справи не було надано документів, які б свідчили про наявність на балансі підприємства вібростолів та сушильних камер, які б потребували зазначених у договорі послуг з ремонту. Відсутні докази придбання позивачем та/або контрагентом запасних частин та інших складових для ремонту відповідних технічних засобів.

Крім того, у вищевказаному договорі відсутні обов'язки сторін щодо придбання відповідних деталей для ремонту та за чий рахунок здійснюються ці витрати, доказів придбання таких запасних частин та включення їх вартості до суми наданих послуг тощо.

Не підтверджено документально факту оплати послуг з ремонту за вказаним договором.

В підтвердження отримання в серпні 2012 р. ТМЦ від ТОВ "Харків-Ком" позивачем було надано до матеріалів справи копії наступних документів:

- видаткова накладна від 27.08.2012 року № ПС-012 на придбання форми поліуретанової 2 кв.м. на суму 6433, 33 грн., сума ПДВ 1286,66 грн., всього на загальну суму 7720,00 грн.; податкова накладна від 27.08.2012 року № 2709 на суму 7720, 00 грн.; прибуткова накладна № ПН -270812-004 від 27.08.2012 р.;

- видаткова накладна від 27.08.2012 року № ПС-013 на придбання гідрофобізатору 100 л. на суму 8000,00 грн., сума ПДВ 1600,00 грн., всього на загальну суму 9600,00 грн.; податкова накладна від 27.08.2012 року №2710 на суму 9600,00 грн.; прибуткова накладна № ПН - 270812-003 від 27.08.2012 р.

Колегія суддів, дослідивши вищевказані документи, вважає за необхідне зауважити на таке.

Податкова накладна від 27.08.2012р. № 2709 в графі "вид цивільно-правового договору" містить посилання на договір від 27.08.2012 р. № 12/27-08, а податкова накладна від 27.08.2012 р. № 2710 в графі "вид цивільно-правового договору" містить посилання на договір від 27.08.2012 р. № 13/27-08.

Як вбачається з матеріалів справи договорів від 27.08.2012 р. за № 12/27-08 та за № 13/27-08 позивачем не було надано.

Податкові накладні від 27.08.2012 року № 2709 та № 2710 не містять інформації щодо особи, яка їх склала.

Пунктом 6.3. Наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379 передбачено, що у разі порушення порядку заповнення податкової накладної, не надається право покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Також, видаткові накладні від 27.08.2012 року № ПС-012 та № ПС-013 не містять посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та інших даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брала участь у здійсненні господарської операції, інформації щодо особи, яка відвантажила товар, особи, що отримала товар, номеру та дати довіреності, місця складання.

Крім того, прибуткові накладні за № ПН - 270812-003 та за № ПН - 270812-004 від 27.08.2012 р. не відносяться до вчинення господарської операції за договорами від 27.08.2012 р. № 12/27-08 та № 13/27-08, оскільки при їх дослідженні встановлено, що оприбуткування товару на склад позивача здійснено за господарськими операціями по іншому договору, а саме: договір б/н матер (02.04.11).

До того ж, позивачем не додано доказів транспортування, оплати, оприбуткування ТМЦ за договором та не надано копії журналу реєстрації довіреностей, за якими товар отримувався уповноваженою особою позивача.

Колегія суддів зазначає, що позивачем на підтвердження отримання у вересні 2012 р. ТМЦ від ТОВ "Харків-Ком" надано копії наступних документів: видаткова накладна від 25.09.2012 року № 2505 на отримання форми поліуретанової 2 шт. на суму 6433, 33 грн. та гідрофобізатора 100 л. на суму 8000, 00 грн., всього на загальну суму 17320, 00 грн. з ПДВ, податкова накладна від 25.09.2012 року № 2505 на суму 17320, 00 грн., прибуткова накладна від 25.09.2012 р. № ПН-250912 р.

Податкова накладна від 25.09.2012 року № 2505 в графі "вид цивільно-правового договору" містить посилання на договір поставки від 25.09.2012 р.

Також, колегія суддів зазначає, що позивачем по справі не було надано договір поставки від 25.09.2012 р. з ТОВ Харків-Ком".

Крім того, видаткова накладна від 25.09.2012 року № 2505 не містить посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та інших даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, тобто інформації щодо особи, яка відвантажила товар, особи, що отримала товар, а також номеру та дати довіреності, місця складання.

Прибуткова накладна від 25.09.2012 р. № ПН-250912 року не відноситься до вчинення господарської операції за договором поставки від 25.09.2012 року, оскільки при її досліджені встановлено, що оприбуткування товару на склад позивача здійснено за господарськими операціями по іншому договору, а саме: договір б/н матер (02.04.11).

Також, позивачем не надано доказів транспортування, оплати, оприбуткування ТМЦ за договором та не надано копії журналу реєстрації довіреностей, за якими товар отримувався уповноваженою особою позивача.

На підтвердження факту вчинення господарських операцій за договором надання послуг від 27.09.2012 р. № б/н позивачем було надано копії наступних документів:

- акту здачі-прийняття робіт від 27.09.2012 року № 2702 на виконання ремонту вібростолу (заміна двигуна) всього на загальну суму 3750 грн.; податкова накладна від 27.09.2012 року № 2702 на суму 3750, 00 грн.;

- акту здачі-прийняття робіт від 27.09.2012 року № 2703 на виконання ремонту вібростолу (заміна двигуна) всього на загальну суму 2300,00 грн., податкова накладна від 27.09.2012 року № 2703 на суму 2300,00 грн.

При цьому договору надання послуг від 27.09.2012 р. № б/н, укладеного між позивачем з ТОВ "Харків-Ком" до матеріалів справи не надано.

Колегія суддів зазначає, що акти здачі - прийняття робіт від 27.09.2012 року за № 2702 та за №2703, не містять посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та інших даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, тобто інформації щодо особи, яка здала виконані роботи, особи, що їх прийняла, а також місця їх складання, змісту господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі)

Крім того, за вищезазначеними актами ТОВ "Харків-Ком" виконані одні й ті ж роботи, але за актом № 2702 вартість цих робіт склала 3750, 00 грн., а по акту № 2703 - 2300, 00 грн.

Також позивачем до матеріалів справи не було надано документів, які б свідчили про наявність на балансі підприємства вібростолів, які б потребували послуг з ремонту.

Відсутні докази придбання позивачем та/або контрагентом двигунів та інших запасних частин для заміни, також документи, які б свідчили про необхідність заміни двигунів, а саме: технічна документація на вібростоли зі встановленим строком необхідності заміни двигунів, складені відповідальними працівниками дефектні акти. Не підтверджено документально факту оплати послуг з ремонту за вказаним договором.

06.12.2012 р. позивачем з ТОВ "Схід-Прогрес" був підписаний договір купівлі-продажу за № 0612, предметом якого, згідно з п. 1.1 є обов'язок продавця (ТОВ "Схід-Прогрес") з передачі у власність покупця (позивача) товару, а покупець у свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити товар, а саме: гідрофобізатор.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору позивачем надано копії наступних документів: видаткову накладну № 127 від 06.12.2012 р. на загальну суму 9600,00 грн. про купівлю гідрофобізатору в кількості 100 л., податкову накладну від 06.12.2012 року № 72 на суму 9600,00 грн.

Умовами договору від 16.12.2012 р. № 0612 передбачена оплата за товар протягом 30 днів з моменту його отримання (п. 2.3.), але документів, що свідчать про факт оплати до матеріалів справи не надано.

Колегія суддів зазначає, що видаткова накладна від 06.06.2012 року за №127 не містить посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу з боку позивача, яка брала участь у здійсненні господарської операції, тобто інформації щодо особи, яка отримала товар, а також номеру та дати довіреності, місця складання

Також, позивачем не було додано доказів транспортування, оплати, оприбуткування ТМЦ за договором та не надано копії журналу реєстрації довіреностей, за якими товар отримувався уповноваженою особою позивача.

Крім того, позивачем не відображено по бухгалтерському обліку взаємовідносин з ТОВ "Схід-Прогрес" за грудень 2012 року на суму 9600,00 грн., тобто не оприбутковано гідрофобізатор в кількості 100 л.

Як вбачається з матеріалів справи, в періоді, який перевірявся, позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Айс-Берг ТМ".

Згідно з договором купівлі-продажу від 17.10.2012 року за № 1710, а саме, п. 1.1 - продавець (ТОВ "Айс-Берг ТМ") зобов'язується передати у власність покупця (позивача) товар, а покупець у свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити товар, а саме: форму поліуретанову та гідрофобізатор.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору позивачем надано копії наступних документів: видаткової накладної № 186 від 17.10.2012 р. на загальну суму 7360,00 грн., видаткової накладної № 185 від 17.10.2012 р. на загальну суму 9600,00 грн., податкової накладної від 17.10.2012 року № 67 на суму 9600,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 1600,00 грн., податкової накладної від 17.10.2012 року № 68 на суму 7360,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 1226,66 грн., прибуткової накладної № ПН-171012-002 від 17.10.2012 року, прибуткової накладної № ПН-171012-001 від 17.10.2012 року, рахунку на оплату № 185 від 16.10.2012 року на суму 7360, 00 грн., рахунку на оплату № 184 від 16.10.2012 року на суму 9600, 00 грн.

Колегія суддів зазначає, що у видаткових накладних від 17.10.2012 року за №185 та за №186 не вказано посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу з боку позивача, яка брала участь у здійсненні господарської операції, тобто інформації щодо особи, яка отримала товар, а також номеру та дати довіреності, місця складання.

Також, позивачем по справі не було додано доказів транспортування, оплати, оприбуткування ТМЦ за договором та не надано копії журналу реєстрації довіреностей, за якими товар отримувався уповноваженою особою позивача.

Крім того, позивачем по справі не було відображено по бухгалтерському обліку взаємовідносин з ТОВ "Айс-Берг ТМ" за жовтень 2012 року на суму 16960,00 грн., тобто не оприбутковано форму поліуретанову в кількості 2 шт. та гідрофобізатор в кількості 100 л.

Взаємовідносини позивача з ТОВ "Укрторгтрансінвест" в періоді, що перевірявся, складалися в межах наступних договорів:

- договір від 24.12.2012 року №2412 про надання транспортних послуг, на підтвердження виконання якого позивачем надано копії акта надання послуг від 24.12.2012 року № 217 на загальну суму 1800,00 грн., податкової накладної від 24.12.2012 року № 122 на суму 1800,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 300,00 грн., рахунка на оплату № 215 від 23.12.2012 року;

- договір від 26.12.2012 року № 2612 про надання транспортних послуг, на підтвердження виконання якого позивачем надано копії акта надання послуг від 26.12.2012 року № 216 на загальну суму 6600,00 грн., податкової накладної від 26.12.2012 року № 121 на суму 6600,00 грн., рахунка на оплату № 214 від 23.12.2012 року.

Умовами цих договорів (п. 2.1.) передбачено надання транспортних послуг за наявності письмового завдання від позивача.

Також, договором передбачена оплата за послуги шляхом перерахування грошових коштів з рахунку замовника на розрахунковий рахунок виконавця - ТОВ "Укрторгтрансінвест" (п. 3.1. договорів).

Колегія суддів зазначає, що позивачем по справі не було надано копій письмових завдань на перевезення та підтвердження оплати отриманих послуг.

Крім того, позивачем не надано ТТН про перевезення вантажів та довіреностей на осіб, уповноважених контрагентами - покупцями на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Парк Стоун".

В порушення вимог п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 акти надання послуг від 24.12.2012 року за № 217 та від 26.12.2012 року за № 216 не містять такого обов'язкового реквізиту як місце складання первинного документа.

Також, позивачем по справі не було відображено по бухгалтерському обліку взаємовідносин з ТОВ "Укрторгтрансінвест" на суму 8400,00 грн.

Крім того, у вересні 2011р. позивачем було завищено податковий кредит на суму податку на додану вартість в розмірі 340,00 грн. по податковим накладним, отриманим від ТОВ фірма "Візит ЛТД" (і.п.н. 211783820333), а саме:

- податкова накладна від 15.09.2011 року № 77 на загальну суму 1020,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 170.00 грн. (отримано гіпс Г-5 в кількості 1,2 т.);

- податкова накладна від 21.09.2011 року №103 на загальну суму 1020,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 170.00 грн. (отримано гіпс Г-4, 40 кг в кількості 1,2 т.).

Колегія суддів зауважує, що документів з приводу зазначених взаємовідносин позивачем не було надано.

Податковим органом в ході проведення перевірки відповідно до баз даних ТОВ "Візит ЛТД" податкових зобов'язань на зазначену суму не задекларовано.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. №168/704 визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого Наказом Мінфіну від 30.11.1999р., № 291 на рахунку 28 "Товари" ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу. Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування. Рахунок 28 "Товари" має такі субрахунки, зокрема, 281 "Товари на складі".

На рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" ведеться облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і надані послуги. На субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками.

За кредитом рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом - її погашення, списання тощо.

На субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками.

На субрахунку 806 "Витрати запасних частин" узагальнюється інформація про витрати запасних частин, які використані для ремонту основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та малоцінних та швидкозношуваних предметів підприємства.

На субрахунку 809 "Інші матеріальні витрати" відображається вартість виконаних для підприємства робіт і послуг виробничого та невиробничого характеру (здійснення окремих операцій з виробництва продукції, обробки сировини й матеріалів; проведення іспитів з випробування сировини й матеріалів, які використовуються у виробництві; транспортні послуги, які є складовою технологічного процесу виробництва, тощо).

Відсутність факту транспортування товару та його оприбуткування на склад підприємства, відсутність факту оплати, свідчить про те, що товар фактично не отримувався, а операції фактично не здійснювалися.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що позивачем по справі не було надано жодних документів, які б підтверджували використання в господарській діяльності послуг та товарів придбаних у контрагентів.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів зазначає, що складені письмові документи не відображають реальність господарської операції, що викликає сумнів у фактичному здійсненні господарської операції та використанні їх в своїй подальшій господарській діяльності.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином аналіз наявних в матеріалах справи письмових доказів дає підстави для висновку про відсутність реального характеру господарських операцій укладених позивачем по справі з контрагентами, а також про необґрунтованість сформованих валових витрат та податкового кредиту позивача по взаємовідносинам з контрагентами за вказані у акті перевірки податкового органу від 18.11.2013 року періоди.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність ухвалених відповідачем податкових повідомлень - рішень № 0001012200 від 04.12.2013 року, а також № 0001002200 від 04.12.2013 року, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Стоун" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2014р. по справі № 820/6702/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)П'янова Я.В. Судді (підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. Повний текст ухвали виготовлений 17.11.2014 р.