Постанова

від 13.11.2014 по справі 826/12802/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12802/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко А.І.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Гром Л.М., Костюк Л.О.,

за участю секретаря - Костюченка М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2014 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні житлові технології ВТК» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року ТОВ «Сучасні житлові технології ВТК» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 квітня 2014 року №57726552208 та №57626552208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, у період з 13 березня 2014 року по 08 квітня 2014 року працівником ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 11 березня 2014 року №857, згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1. статті 78, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 79 Податкового кодексу України, у зв'язку з надходженням постанови слідчого другого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ДПІ у Шевченківьскому районі ГУ Міндоходів у м. Києві капітана податкової міліції Носадачого Р.Е. від 15 жовтня 2013 року, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Сучасні житлові технології ВТК» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Ріо-Гранддес» (ПН 38256561) за період з 01 січня 2012 року по 30 вересня 2013 року, в результаті чого складно Акт №311/26-55-22-08/36757604 від 08 квітня 2014 року.

В наведеному акті відображено допущені позивачем порушення, а саме: статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 57360 грн, в тому числі за ІІI квартал 2012 року в сумі 803 грн, за 2012 рік в сумі 41536 грн, за 2013 рік у сумі 15824 грн; пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3., 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на зальну суму 54548 грн, в тому числі у вересні 2012 року на суму 14118 грн, жовтні 2012 року на суму 14405 грн, листопаді 2012 року на суму 6203 грн, грудні 2012 року на суму 3165 грн, січні 2013 року на суму 3394 грн, березні 2013 року на суму 3396 грн, квітні 2013 року на суму 7506 грн, травні 2013 року на суму 2361 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті перевірки, 15 квітня 2014 року Товариством до податкового органу подані письмові заперечення, які листом від 16 квітня 2014 року №18542/10/26-55-22-08-10 залишені без розгляду.

Керуючись висновками Акту перевірки 23 квітня 2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесла податкові повідомлення - рішення:

- №57726552208, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 68185 грн, з яких за основним платежем у сумі 54548 грн та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 13637 грн;

- №57626552208, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 71700 грн, з яких за основним платежем у сумі 57360 грн та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 14340 грн.

Не погоджуючись з правомірністю зазначених податкових повідомлень - рішень, 08 травня 2014 року ТОВ «Сучасні житлові технології ВТК» звернулось зі скаргою до Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Однак, за результатами розгляду скарги платника податків, 27 червня 2014 року Головним управлінням Міндоходів у м. Києві прийнято рішення №5773/10/26-15-10-06-15, яким податкові повідомлення - рішення №57726552208 та №57626552208 залишені без змін, а скарга без задоволення.

Також, за результатами оскарження до Міністерства доходів і зборів України названі податкові повідомлення - рішення залишені без змін, про що складено рішення №12776/6/99-99-10-01-15 від 17 липня 2014 року.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення ТОВ «Сучасні житлові технології ВТК» звернулося за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне виконання договорів та наявні податкові накладні, які відповідають вимогам законодавства, самі договори невизнані судом недійсними та не встановлено факт їх нікчемності, а відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправним та підлягають скасуванню.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є не вірною з огляду на наступне.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем доказів на спростування висновків суду першої інстанції, судова колегія вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

В матеріалах справи наявні копії первинних і розрахункових документів, а саме: договір №9-0812 про виготовлення продукції з давальницької сировини від 15 серпня 2012 року (том 1 а.с. 211); протоколи узгодження договірної ціни виготовлення готової продукції згідно технологічних карт, підписані як додатки №1-№18 до договору (том 1 а.с.213-230); технологічні картки на виготовлення продукції із зазначенням матеріалів, які використовуються для виготовлення (том 1 а.с. 231-243); акти списання матеріалів (том 1 а.с.244-250 том 2 а.с. 1-65); товарно-транспорті накладні (том 2 а.с. 74-82); акти приймання - передачі матеріалів (сировини) за договором №9-0812 від 15 серпня 2012 року (том 2 а.с. 83-90); товарно-транспорті накладні, складені у зв'язку з транспортуванням виготовленої продукції від ТОВ «Ріо-Грандес» позивачу (том 2 а.с. 91-119); акти приймання - передачі готової продукції за договором №9-0812 від 15 серпня 2012 року (том 2 а.с. 120-133); звіти про витрачені матеріали (сировину) за договором №9-0812 від 15 серпня 2012 року (том 2 а.с.134-146); акти здачі - прийняття (надання послуг) (том 2 а.с. 147-179); податкові накладні (том 2 а.с. 180-210, том 4 а.с. 225-226); виписки з банку (том 2 а.с. 211-216), договір №021209/2 оренди нежитлових приміщень та додаткову угоду №7 до зазначеного договору від 02 грудня 2013 року (том 1 а.с. 137-145); штатні розклади , введені з 01 січня 2012 року, 01 червня 2012 року, 01 жовтня 2012 року та 01 січня 2013 року (том 1 а.с. 146-149); видаткові накладні (том 1 а.с. 151-171); виписки з банку (том 1 а.с.172-203); звіти про переміщення товарів (том 1 а.с 204-210); видаткові накладні (том 2 а.с. 222-250, том 3 а.с. 1-263, том 4 а.с. 1-8); виписки з банку (том 4 а.с. 9-161).

Однак, як встановлено під час апеляційного розгляду, ТОВ «Сучасні житлові технології ВТК» надані документи,зокрема товарно-транспортні накладні, не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Товарно-транспортна накладна (ТТН) - це основний документ на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень. Одночасно з цим, ТТН виступає первинним документом бухгалтерського обліку.

Так, відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктами 11.5, 11.6, 11.7 цих Правил встановлено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В результаті дослідження поданих позивачем ТТН, судом апеляційної інстанції встановлено, що в таких первинних документах (т. 2 а.с. 74-82, 91-119) відсутні: коди; серія та номер товарно транспортної накладної, назва автопідприємства; прізвища директора, що дозволив відпуск товару; прізвища особи, яка отримала товар; номер та дата видачі довіреності на отримання товару; коди вантажу; документи, які слідують з вантажем (а. 74-82 т.2).

Зазначені реквізити, згідно положень наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», в обов'язковому порядку, слід зазначати усім суб'єктам господарської діяльності.Згідно цього наказу (п.2) -вважати обов»язковим застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб»єктами господарської діяльності незалежно від форм власності,які затверджені вказаним наказом,а саме: подорожній лист вантажного автомобіля,ф.№2; товарно-транспортна накладна ,ф.№1-ТН; талон замовника,ф№1-ТЗ;

Відтак, за відсутності в ТТН усіх обов'язкових реквізитів, неможливо встановити рух придбаного товару. В матеріалах справи також відсутні і подорожні листи вантажного автомобіля,оформлених у відповідності до вищезазначеного наказу.

Крім цього, в товарно - транспортних накладних взагалі відсутні будь-які відомості стосовно вантажно-розвантажувальних операцій, пов'язаних з перевезенням товарно-матеріальних цінностей.

В матеріалах справи відсутні докази оплати за навантаження та розвантаження товару що перевозився.

Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу і на те, що в актах приймання передачі матеріалів не зазначено за якою саме ТТН був поставлений та прийнятий товар.Крім цього, підпис водія експедитора ОСОБА_3 (т. 2 зворот а.с. 81) та підпис директора TOB «Ріо-Грандес» ОСОБА_4 (т.2 а.с. 83) є ідентичними.

Колегія суддів звертає також увагу на ті обставини,що в матеріалах справи відсутні документи,які свідчать за чий рахунок відбувалося перевезення товарно матеріальних цінностей, а також оплата послуги за перевезення.

За таких обставин, надані позивачем документи на підтвердження господарських правовідносин з таким контрагентом, не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають встановленим п. 201.1 ст. 201 ПК та частини другої ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту з ПДВ.

Слід відмітити, що аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, зокрема в своїх ухвалах: від 06.02.2014 (справа № К/9991/39441/11), від 20 травня 2014 року (справа № К/800/1439/14) та від 26 травня 2014 року (справа № К/9991/36607/11).

При розгляді даної справи колегією суддів враховано правову позицію Верховного Суду України, яка викладена: в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, а саме, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги; та в постанові від 05.03.2012 по справі №21-421а11, згідно з якою складені і підписані неповноважними особами податкові накладні не можуть вважатися належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Хоча фактичні обставини справи №21-421а11, яка переглядалася Верховним Судом України, стосувалися лише правильності оформлення податкових накладних, на підставі яких сформовано спірний податковий кредит з ПДВ, однак суд вважає, що з метою однакового застосування законодавства застосований Верховним Судом України підхід є цілком прийнятним для з'ясування правильності оформлення й інших первинних бухгалтерських документів, для яких частина друга ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює відповідні обов'язкові вимоги, у т.ч. щодо їх складення та підписання відповідними уповноваженими особами.

Відповідно до частини першої ст. 244-2 КАС України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Також, як встановлено судом апеляційної інстанції, в провадженні слідчого відділу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32013110100000231 від 02.08.2013, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Відповідно до протоколу допиту свідка від 11.09.2013 проведеного о/у ГВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ОСОБА_5, допитаний в якості свідка ОСОБА_4 20.10.1969 народження, відповідно до якого ОСОБА_4 пояснив наступне: «... По суті поставлених запитань свідок ОСОБА_4 дав наступні показання: восени 2012 року, до мене звернувся мій давній знайомий ОСОБА_6, якого я знаю з 1991 року з пропозицією зареєструвати на моє ім'я підприємство. Так як в мене було скрутне становище, ОСОБА_6 познайомив мене з невідомою особою, на ім'я Валерій. Про що вони говорили, я не знаю. Пізніше ОСОБА_6 пояснив мені, що розмова йшла про роботу підприємства. Через місяць я разом з ОСОБА_6 оформляв документи на відкриття TOB «Ріо-Грандес» (код ЄДРПОУ 38256561). Право підпису на всіх документах TOB «Ріо-Грандес» (код ЄДРПОУ 38256561) мав тільки я. Місцезнаходженням контрагентів і складанням договорів займався ОСОБА_6. Після реалізації договорів, ОСОБА_6 давав мені грошові кошти. Також повідомляю, що навичок ведення фінансово-господарської діяльності я не маю. Тому основну фінансово-господарську діяльність вів ОСОБА_6, а я лише рахувався директором TOB «Ріо-Грандес» (код ЄДРПОУ 38256561).

Додатково повідомляю, що фактично фінансово-господарської діяльності TOB «Ріо-Грандес» (код ЄДРПОУ 38256561) я не здійснював. Договорів з підприємствами не заключав. Статут підприємства не формував. Працівників на роботу не приймав та не звільняв. Взагалі не маю навичок ведення фінансово-господарської діяльності.

Питання: Чи відкривали Ви рахунок в Банку Національний Кредит, як фізична особа. Та чи уповноважувати когось розпоряджатися ним, чи здійснювали Ви зняття готівки.

Відповідь: на даний час я не пам'ятаю. Готівку з рахунку я не знімав...».

Спростовуючи наведені пояснення, що надані директором TOB «Ріо-Грандес», суд першої інстанції послався на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року у справі №821/26/14 за позовом ТОВ «Ріо-Грандес» до Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, згідно якої директор ТОВ «Ріо-Грандес» підписав зазначений вище протокол допиту не розуміючи його змісту, що у подальшому зумовило його звернення до слідчого та надання показів в якості свідка з використанням послуг адвоката, під час яких він підтвердив створення та здійснення підприємницької діяльності ним як засновником та директором ТОВ «Ріо-Грандес».

Проте, судова колегія не може погодитись з позицією суду першої інстанції, адже на зазначеному рішенні суду відсутня відмітка щодо набрання законної сили.

Отже, надані позивачем документи на підтвердження господарських правовідносин з контрагентами не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту з ПДВ.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною і у постанові від 05.03.2012, у якій ВС України зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Підсумовуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що доводи відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи. А відтак, податкові повідомлення-рішення податкового органу є законними і підстави для їх скасування відсутні.

Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи,то в зв'язку з цим виникає необхідність у задоволені апеляційної скарги та відповідно у скасуванні постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2014 року.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2014 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні житлові технології ВТК» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Л.М. Гром,

Л.О. Костюк

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Гром Л.М.

Костюк Л.О.