Рішення

від 17.11.2014 по справі 910/12472/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12472/14 17.11.14 За позовом Публічного акціонерного товариства "РЕАЛ БАНК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВ-Експрес"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арма"

про стягнення 5280700,91 грн.

Головуючий суддя: Грєхова О.А.,

судді: Пукшин Л.Г., Ярмак О.М.

Представники:

від позивача: Мартян О.В. (дов. № 49 від 22.05.2014р.)

від відповідача: Бориславський В.А. (дов. від 15.08.2014р.)

від третьої особи: Сухаріков С.О. (дов. № 440 від 30.12.2013р.)

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "РЕАЛ БАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації ПАТ "РЕАЛ БАНК" Кадирова Владислава Володимировича (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВ-Експрес" (далі-відповідач) про стягнення 5280700,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати заборгованості за договором № 819/09-2-08 про надання кредитної лінії від 11.06.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.07.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 р. у зв'язку з нез'явленням в засідання суду представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, розгляд справи відкладено на 18.08.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2014 р. призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду м. Києва від 18.08.2014 р. визначено склад колегії суддів: Грєхова О.А. (головуючий), судді: Сташків Р.Б., Ярмак О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2014 р. справу № 910/12472/14 прийнято до розгляду колегією суддів, розгляд справи призначено на 22.09.2014 р.

Розпорядженням заступника голови господарського суду м. Києва від 22.09.2014 р., приймаючи до уваги, що суддя Сташків Р.Б. знаходиться у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 (протокол № 1 від 03.02.2011 р.) та ст. 4-6 ГПК України, справу № 910/12472/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Грєхова О.А. (головуючий), судді: Пукшин Л.Г., Ярмак О.М.

22.09.2014 р. представником відповідача подано відзив за вих. № 08/09-15 від 22.09.2014 р. на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив та зазначив, що між ПАТ «РЕАЛ БАНК» та ТОВ «КВ-Експрес» було укладено договір про надання кредитної лінії № 819/09-2-08 від 11.06.2013 р., на виконання умов якого з урахуванням додаткової угоди № 1646/09-2-08 від 11.06.2013 р., додаткової угоди № 822/09-2-08 від 11.06.2013 р. та додаткової угоди № 1647/09-2-08 від 11.06.2013 р. позивач надав відповідачу кредит у розмірі 5000000,00 грн. В якості забезпечення виконання відповідачем своїх зобов'язань між ПАТ «РЕАЛ БАНК» та ПрАТ «СК «Арма» було укладено договір застави майнових прав на депозитні кошти № Д-820/09-2-08 від 11.06.2013 р. За умовами договору застави майнових прав з врахуванням додаткової угоди № 1648/09-2-08 від 11.06.2013 р. до нього, ПрАТ «СК «Арма» передав позивачу в заставу майнові права на грошові кошти в розмірі 5034000,00 грн. Постановою Національного банку України № 109 від 28.02.2014 р. ПАТ «РЕАЛ БАНК» віднесений до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 10 від 28.02.2014 р. розпочато процедуру виведення ПАТ «РЕАЛ БАНК» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації. Постановою Національного банку України № 295 від 21.05.2014 р. відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ «РЕАЛ БАНК». Таким чином, з 21.05.2014 р. кошти, які передані в якості забезпечення виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором перейшли в розпорядження позивача для формування ліквідаційної маси. Крім того, з огляду на те, що після 21.05.2014 р., так і після 12.06.2014 р., тобто дня закінчення строку дії депозитного договору, майнові права за яким були передані в заставу як умова отримання відповідачем кредитних коштів, позивач продовжує користуватися коштами ПрАТ «СК «Арма», дана обставина є свідченням факту переходу права власності на депозит ПрАТ «СК «Арма» до ПАТ «РЕАЛ БАНК».

22.09.2014 р. представником позивача подано пояснення по справі, в яких позивач зазначив, що 11.06.2013 р. між ПАТ «РЕАЛ БАНК» та ТОВ «КВ-Експрес» укладено договір про надання кредитної лінії № 819/09-2-08 з додатковими угодами, згідно якого відповідач отримав кредит в сумі 5000000,00 грн. з терміном повернення кредиту до 10.06.2014 р. Між позивачем та третьою особою 11.06.2013 р. укладено договір застави майнових прав № Д-820/09-2-08, відповідно до якого третя особа передала в заставу майнові права на грошові кошти на депозитному рахунку №2652630133840 по договору № 69/29-19/БТ з врахуванням додаткової угоди в сумі 5034000,00 грн. Відповідно до п. 2.2 договору застави заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо кредит, забезпечений заставою, не буде погашено в строк, передбачений кредитним договором, або проценти за користування кредитом не буде сплачено в строк, передбачений кредитним договором. Невиконання відповідачем своїх обов'язків за кредитним договором надає позивачу саме права на звернення стягнення на предмет застави та не є його обов'язком. Зазначене положення договору застави передбачено ч. 2 ст. 590 ЦК України та ст. 20 Закону України «Про заставу», яким також зазначено, що заставодержатель набуває саме право звернення стягнення на предмет застави. Отже, з урахуванням вищенаведеного звернення стягнення на предмет застави є правом та можливо лише за умови волевиявлення заставодержателя - ПАТ «РЕАЛ БАНК», а за умови відсутності такого волевиявлення, звернення стягнення на заставне майно неможливо.

В судовому засіданні 22.09.2014 р., в порядку ст. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 20.10.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Арма».

17.10.2014 р. через відділ діловодства суду від відповідача по справі надійшли додаткові пояснення щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, в яких відповідач вказав, що 14.10.2014 р. між ПрАТ «СК «Арма» та ТОВ «КВ-Експрес» було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого відповідач набув право вимоги, належне ПрАТ «СК «Арма» за договором № 69/29-19/БТ про залучення на строковий депозит грошових коштів суб'єкта господарювання від 11.06.2013 р. з урахуванням додаткової угоди № 1 від 11.06.2013 р. до нього. Право вимоги, яке відступлено за договором становить 5139175,48 грн. таким чином, ТОВ «КВ «Експрес» став кредитором ПАТ «РЕАЛ БАНК». Відповідно до ст. 606 ЦК України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 р. у зв'язку з нез'явленням в засідання суду повноважного представника відповідача розгляд справи було відкладено на 17.11.2014 р.

У судовому засіданні, що відбулося 17.11.2014 р., представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке підтримав в ході розгляду справи. Підставою для відкладення розгляду справи відповідач визначив досягнення згоди між сторонами щодо укладення мирової угоди по врегулюванню розбіжностей, які виникли між сторонами в ході виконання договору про надання кредитної лінії № 819/09-2-08 від 11.06.2013 р. Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечив, вказав на відсутність досягнутих між сторонами домовленостей, представник третьої особи подане відповідачем клопотання підтримав.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки досягнення згоди між сторонами щодо укладення мирової угоди не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 ГПК України; крім того подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому рішення приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 17.11.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.06.2013 р. між ПАТ "РЕАЛ БАНК" і Товариством з обмеженою відповідальністю "КВ-Експрес" укладено договір №819/09-2-08 про надання кредитної лінії (далі-Договір), на підставі якого, позивач зобов'язується надати відповідачу кредитні кошти у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним кредитним лімітом в сумі 2000000,00 грн.

Відповідно до пункту 1.3 Договору, термін остаточного повернення кредиту - 10 червня 2014 року.

Пунктом 1.4 Договору, встановлена фіксована процентна ставка за користування кредитом на момент укладання цього договору - 8 % річних.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, кредитні умови щодо надання кредиту в рамках кредитної лінії (дата надання, процентна ставка, строк повернення, цільове призначення) вказуються у Додаткових угодах до цього Договору. При цьому термін остаточного повернення не може бути пізнішим, ніж термін вказаний у пункті 1.3 цього Договору.

11.06.2013 р. між сторонами укладено Додаткову угоду №822/09-2-08 до договору про надання кредитної лінії № 819/09-2-08 від 11.06.2013 р., у пункті 1 якого вказується про надання кредитних коштів на поточний рахунок відповідача № 2600530141740 у розмірі 2000000,00 грн. строком з 11.06.2013 р. до 10.06.2014 р. із сплатою 8% річних за його користування.

11.09.2013 р. сторонами укладено додаткову угоду №1646/09-2-08 до договору про надання кредитної лінії № 819/09-2-08 від 11.06.2013 р., на підставі якого викладено у новій редакції умови договору стосовно визначення розміру максимального ліміту кредитної лінії. Так, відповідно до пункту 1.2 договору в редакції додаткової угоди №1646/09-2-08 від 11.09.2013 р. кредит надається у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі 5000000,00 грн.

Того ж дня, 11.09.2013 р. сторонами укладено додаткову угоду №1647/09-2-08 до договору про надання кредитної лінії №819/09-2-08 від 11.09.2013 р. Відповідно до умов даної додаткової угоди позивачем надано кредитні кошти у розмірі 3000000,00 грн. шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача № 2600530141740 строком з 11.09.2013 р. до 10.06.2014 р. із сплатою 8% річних за його користування.

Як вбачається з матеріалів справи, надання Банком відповідачу кредитних кошів підтверджується випискою з вказаного в додаткових угодах до договору рахунку відповідача №2600530141740 за 11.06.2013 р. на суму 2000000,00 грн. та за 11.09.2014 р. на суму 3000000,00 грн. (призначення платежу - поповнення обігових коштів за ведення господарської діяльності згідно договору кредитної лінії № 819/09-2-08 від 11.06.2013 р.).

Даною випискою фактично підтверджується виконання Банком своїх зобов'язань за кредитним договором перед Відповідачем та надання кредиту у загальному розмірі 5000000,00 грн.

Так, згідно п. 2.3 викладеного у договорі №819/09-2-08 від 11.06.2013р., нарахування банком процентів за користування кредитом здійснюється не рідше одного разу на місяць на суму щоденного фактичного залишку заборгованості за кредитом, починаючи з дня його надання позичальнику до терміну остаточного повернення, зазначеного в пункті 1.3. Якщо відповідачем погашення кредиту в термін його остаточного повернення, не здійснено, за цей день нараховуються проценти за користування кредитом, а з наступного за вказаним в п.1.3 терміном, відповідач сплачує позивачу пеню згідно п. 4.5. Якщо термін остаточного повернення кредиту припадає на вихідний або святковий день, днем повернення є перший за ним робочий день.

При розрахунку процентів використовується метод "факт/факт" (пункт 2.4 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору, позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів за користування кредитом на рахунки, вказані в п. 5.1 договору. Нараховані проценти за користування кредитом сплачуються позичальником щомісячно у валюті наданого кредиту платіжним дорученням не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем нарахування процентів. У випадку дострокового припинення дії цього договору, позичальник зобов'язаний в день такого дострокового припинення дії цього договору сплатити банку проценти, нараховані за період фактичного користування кредитом в місяці, в якому достроково припиняється дія цього договору.

Відповідач у п. 4.5 договору зобов'язався за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування кредитом сплачувати банку пеню в розмірі 0,5 відсотків від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Отже, згідно розрахунку заборгованості за договором № 819/09-2-08 станом на 13.06.2014р. за відповідачем утворилась заборгованість:

- за кредитом у розмірі 5000000,00 грн.;

- зі сплати відсотків за період з 01.02.2014 р. по 10.06.2014 р. - 142465,74 грн.;

- зі сплати пені за кредитом за період з 22.04.2014 р. по 12.06.2014 р. - 135342,47 грн.;

- зі сплати пені за процентами за період з 06.03.2014 р. по 12.06.2014 р. - 2892,70 грн.

Так, загальна заборгованість за кредитним договором № 819/09-2-08 від 11.06.2013 р. станом на 13.06.2014 р. склала 5280700,91 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання, вказаними діями порушує права та інтереси банку, що потребує застосування судового захисту, зокрема шляхом стягнення заборгованості за договором.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №819/09-2-08 від 11.06.2013 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є кредитним договором.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1 та 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором кредитні кошти в обсязі 5000000,00 грн.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем свого зобов'язання з повернення суми кредиту, сплати процентів належним чином виконано не було, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 5142465,74 грн. (станом на 13.06.2014), з яких: 5000000,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом та 142465,74 грн. заборгованості за нарахованими процентами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач вказує, що для забезпечення виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 819/09-2-08 від 11.06.2013 р. між позивачем та Приватним акціонерним товариством "СК "Арма" 11.06.2013 р. був укладений договір застави майнових прав №Д-820/09-02-08, за умовами якого, в редакції додаткової угоди № 1648/09-2-08 до договору № Д-820/09-2-08 застави майнових прав від 11.06.2013 р. Приватне акціонерне товариство "СК "Арма" передало в заставу майнові права на грошові кошти в сумі 5034000,00 грн., які знаходяться на депозитному рахунку позивача.

Відповідно до п. 2.3 Договору застави № Д-820/09-02-08 від 11.06.2013 р. реалізація заставлених майнових прав здійснюється шляхом укладення сторонами договору відступлення права вимоги.

Оскільки 11.06.2013 р. між ПрАТ "СК "Арма" та позивачем був укладений договір відступлення права вимоги № 821/09-2-08 (за змістом якого у разі несвоєчасного виконання зобов'язань відповідача за Кредитним договором, позивач самостійно проводить перерахування коштів з депозитного рахунку на рахунки, які зазначені в Кредитному договорі), то за твердженням відповідача заявлена до стягнення сума заборгованості має бути погашеною шляхом звернення стягнення на відповідні депозитні кошти.

Однак, наведені доводи відповідача судом відхиляються з таких підстав.

По-перше, з огляду на положення ч. 1 ст. 589, ч. 2 ст. 590 Цивільного кодексу України, а також п. 2.2 договору застави № Д-820/09-02-08 від 11.06.2013 р., у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Тобто звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання основного зобов'язання є правом заставодержателя, а не його обов'язком, і реалізація такого права здійснюється виключно за наявності волевиявлення заставодержателя.

В даному випадку звернення стягнення на предмет застави за договором № Д-820/09-02-08 від 11.06.2013 позивач не здійснював, що спростовує твердження відповідача про погашення заборгованості шляхом звернення стягнення на депозитні кошти.

По-друге, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", норми якого мають пріоритет та є спеціальними по відношенню до інших законодавчих актів під час перебування банку у процесі ліквідаційної процедури, встановлено особливий порядок задоволення вимог кредиторів згідно встановленої черговості та неприпустимість задоволення кредиторських вимог поза межами ліквідаційної процедури.

Постановою Національного Банку України від 21.05.2014 № 295 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "РЕАЛ БАНК", а рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.05.2014 № 34 розпочато ліквідацію Публічного акціонерного товариства "РЕАЛ БАНК" та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію Банку.

Отже, оскільки за відповідним депозитним договором Банк виступає боржником перед заставодавцем за Договором застави № Д-820/09-02-08 від 11.06.2013 р., то звернення стягнення на заставлене майно шляхом списання депозитних коштів поза межами ліквідаційної процедури Банку є неможливим та суперечить положенням Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Не заслуговують на увагу також посилання представника відповідача на укладений між ним та третьою особою 14.10.2014 договір про відступлення права вимоги та як наслідок припинення зобов'язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі з огляду на те, що ст. 606 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Зі змісту ст. 606 ЦК України випливає, що відповідне зобов'язання припиняється у разі поєднання боржника та кредитора в рамках одного і того ж зобов'язання .

Внаслідок укладання договору відступлення права вимоги між відповідачем та третьою особою, відповідач - ТОВ "КВ-Експрес" - набув статусу кредитора у зобов'язані, що виникає з договору про залучення на строковий депозит грошових коштів суб'єкта господарювання, тобто в іншому, аніж у зобов'язанні за договором про надання кредитної лінії, що не може кваліфікуватись як поєднання боржника та кредитора в одній особі.

Таким чином, відповідачем належними та допустимими доказами факту існування заборгованості не спростовано, доказів погашення суми заборгованості з повернення кредиту (у розмірі 5000000,00 грн.), заборгованості зі сплати процентів (у розмірі 142462,74 грн.) не надано.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 5000000,00 грн., заборгованості зі сплати процентів у розмірі 142462,74 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 135342,47 грн. пені за прострочення сплати кредиту та 2892,70 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання зі сплати процентів.

Судом встановлено, що позичальник у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положеннями ст.ст. 546,549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати Банку пеню в розмірі 0,5 відсотків від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Положеннями Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При здійсненні розрахунку заявленої до стягнення суми пені позивачем враховано обмеження, встановлені Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої за прострочення сплати кредиту за період з 11.06.2014 р. по 12.06.2014 р. у розмірі 5205,48 грн. та пені, нарахованої за прострочення виконання зобов'язання зі сплати процентів за період з 06.03.2014 р. по 12.06.2014 р., у розмірі 2892,70 грн.

В частині вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 132836,99 грн. нарахованої за прострочення сплати кредиту за період з 22.04.2014 р. по 10.06.2014 р., суд відмовляє, оскільки умовами Договору встановлено термін повернення кредиту 10.06.2014 р., тому днем порушення строків повернення кредиту буде вважатися 11.06.2014 р. Доказів звернення до відповідача з вимогами про погашення кредиту незалежно від настання кінцевого терміну погашення матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, судові витрати у відповідному розмірі підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КВ-Експрес" (01001, м. Київ, вул. Костьольна, буд. 10, оф. 4, ідентифікаційний код - 32493580), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "РЕАЛ БАНК" (61072, м. Харків, пр-т Леніна, буд. 60, ідентифікаційний код - 14360721) 5000000 (п'ять мільйонів) грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 143465 (сто сорок дві тисячі чотириста шістдесят п'ять) грн. 74 коп. заборгованості за процентами, 5205 (п'ять тисяч двісті п'ять) грн. 48 коп. пені за прострочку повернення кредиту та 2 892 (дві тисячі вісімсот дев'яносто дві) грн. 70 коп. пені за прострочку сплати процентів.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КВ-Експрес" (01001, м. Київ, вул. Костьольна, буд. 10, оф. 4, ідентифікаційний код - 32493580) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 71292 (сімдесят одна тисяча двісті дев'яносто дві) грн. 86 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 20.11.2014 р.

Головуючий суддя О.А.Грєхова

Судді: Л.Г.Пукшин

О.М.Ярмак