Ухвала

від 13.11.2014 по справі 816/3620/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2014 р.Справа № 816/3620/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2014р. по справі № 816/3620/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Швей Спец Сервіс"

до Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Швей Спец Сервіс" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 серпня 2014 року №0003902202/1637.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Швей Спец Сервіс" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 29 серпня 2014 року №0003902202/1637. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Швей Спец Сервіс" (код ЄДРПОУ 37895752) витрати зі сплати судового збору у сумі 182,70 грн.

Кременчуцька ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2014р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Швей Спец Сервіс" заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та просить суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні , постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Швей Спец Сервіс" зареєстровано як юридична особа 26 жовтня 2011 року, ідентифікаційний код 37895752, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №016043, копія якої наявна у матеріалах справи.

В період з 28 липня 2014 року по 01 серпня 2014 року Кременчуцькою ОДПІ проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Швей Спец Сервіс" (код ЄДРПОУ 37895752) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Успіх-Калерія"(код ЄДРПОУ 34957868) за період березень, квітень 2014 року , за результатами якої складено акт від 08 серпня 2014 року №1976/16-03-22-02-12/37895752 .

Перевіркою зафіксовано порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 20290,00 грн., у тому числі у березні 2014 року 20290,00 грн.

Відповідно до висновків акту перевірки порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що Кременчуцькою ОДПІ було використано при проведенні перевірки Акт Кременчуцької ОДПІ від 11 липня 2014 року №600/16-03-22-02-12/34957868 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Успіх-Калерія" з платниками податків за період січень, лютий, березень 2014 року. Так, за висновками зустрічної звірки контролюючим органом встановлено відсутність контрагента позивача за юридичною адресою, у зв'язку з ненадходженням документів не можливо проаналізувати реалізацію товару та його походження. Крім того, контролюючий орган зазначав, що надані позивачем товарно-транспортні накладні не вірно оформлені, а саме: не заповнені графи: маса навантаження та розвантаження, час прибуття та вибуття та підписи відповідальних осіб, відсутній код автопідприємства, відсутній код підприємства замовника та вантажовідправника. До перевірки не надано подорожні листи вантажного автомобіля, які є документом, без якого перевезення вантажів не допускається /а.с.99/.

На підставі висновків акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2014 року №0003902202/1637, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 30433,78 грн., у тому числі 20289,18 грн. за основним платежем, 10144,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем вимог чинного законодавства при формуванні податкового кредиту на підставі отриманих від контрагенту податкових накладних та про необґрунтованість висновків акту перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

З матеріалів справи вбачається, що 03 лютого 2014 року між ТОВ "Швей Спец Сервіс" (Покупець) та ПП "Успіх-Калерія" (Постачальник) укладено договір поставки №8, згідно розділу 1. умов якого Постачальник зобов'язується передати в погоджені строки (строк) другій стороні - Покупцеві товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього Договору.

Розділом 2умов Договору передбачено, що ціна товару остаточно узгоджується та вказується Сторонами у видатково-прибутковій накладній на поставку товару.

Відповідно до розділу 3 умов Договору право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту фактичного отримання товару Покупцем та оформлення відповідним чином видатково-прибуткової накладної.

На виконання умов вищезазначеного Договору, а також на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, позивачем залучено до матеріалів справи завірені належним чином копії наступних документів:

- податкової накладної від 03 березня 2014 року №1 на загальну суму 27191,00 грн, у тому числі ПДВ 4531,93 грн., видаткової накладної від 03 березня 2014 року №РН-0000005 на загальну суму 27191,00 грн, у тому числі ПДВ 4531,93 грн. , рахунку-фактури від 03 березня 2014 року №СФ-0000007 на загальну суму 27191,00 грн, у тому числі ПДВ 4531,93 грн., товарно-транспортної накладної від 03 березня 2014 року №7;

- податкової накладної від 05 березня 2014 року №2 на загальну суму 31355,45 грн, у тому числі ПДВ 5225,91 грн ., видаткової накладної від 05 березня 2014 року №РН-0000006 на загальну суму 31355,45 грн, у тому числі ПДВ 5225,91 грн ., рахунку-фактури від 05 березня 2014 року №СФ-0000008 на загальну суму 31355,45 грн, у тому числі ПДВ 5225,91 грн ., товарно-транспортної накладної від 05 березня 2014 року №8;

- податкової накладної від 12 березня 2014 року №3 на загальну суму 49988,00 грн, у тому числі ПДВ 8331,33 грн ., видаткової накладної від 12 березня 2014 року №РН-0000007 на загальну суму 49988,00 грн, у тому числі ПДВ 8331,33 грн., рахунку-фактури від 12 березня 2014 року №СФ-0000009 на загальну суму 49988,00 грн, у тому числі ПДВ 8331,33 грн ., товарно-транспортної накладної від 12 березня 2014 року;

- податкової накладної від 28 березня 2014 року №4 на загальну суму13200,00 грн, у тому числі ПДВ 2200,00 грн ., видаткової накладної від 28 березня 2014 року №РН-0000008 на загальну суму13200,00 грн, у тому числі ПДВ 2200,00 грн ., рахунку-фактури від 28 березня 2014 року №СФ-0000010 на загальну суму13200,00 грн., у тому числі ПДВ 2200,00 грн ., товарно-транспортної накладної від 28 березня 2014 року №10.

Зазначені податкові накладні оформлені згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою контрагента позивача ПП "Успіх-Калерія" (код ЄДРПОУ 34957868), яке на момент її видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано платником ПДВ, що не заперечується представником відповідача, із Акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Оплата за придбаний товар проведена у повному обсязі, що не заперечується відповідачем та підтверджується наявними у матеріалах справи копіями квитанцій до прибуткового касового ордера .

Представник позивача зазначив, що перед укладення угоди з ПП "Успіх-Калерія" він перевіряв у базі даних ДПС відомості щодо державної реєстрації контрагента та наявності свідоцтва платника ПДВ, та через інтернет-ресурс переконався у наявності запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про підтвердження відомостей про юридичну особу ПП "Успіх-Калерія".

На підтвердження транспортування придбаного позивачем товару до матеріалів справи залучено копії товарно-транспортних накладних.

Доводи контролюючого органу про те, що надані позивачем товарно-транспортні накладні невірно оформлені, а саме: не заповнені графи: маса навантаження та розвантаження, час прибуття та вибуття та підписи відповідальних осіб, відсутній код автопідприємства, відсутній код підприємства замовника та вантажовідправника, є підставою для збільшення позивачу суми грошових зобов'язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій є необґрунтованими , оскільки з копій товарно-транспортних накладних від 03 березня 2014 року №7, від 28 березня 2014 року №10, від 05 березня 2014 року №8 містять підписи відповідальних осіб, а також інші обов'язкові реквізити, за допомогою яких можливо встановити масу, дату, перевізника, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування вантажу, його кількість тощо.

Крім того, незначні недоліки у заповненні бухгалтерських документів, одержаних від виконавця, виявлені податковою інспекцією у результаті перевірки позивача, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Більш того, вони не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до валових витрат та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування податкового зобов'язання.

Суд звертає увагу, що товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Також, правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діючим законодавством передбачена лише одна умова: вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Крім того, позивачем залучено до матеріалів справи завірену належним чином копію договору від 15 липня 2013 року №1, укладеного між ТОВ "Швей Спец Сервіс" (Замовник) та ОСОБА_3 (Виконавець), яка підтверджує факт перевезення придбаного у ПП "Успіх-Калерія" товару.

З матеріалів справи вбачається , що транспортування придбаного 12 березня 2014 року товару здійснювалося перевізником ПП "Нічний експрес" згідно договору від 01 квітня 2012 року, копія якого залучена до матеріалів справи /а.с. 124-126/, товарно-транспортна накладна даного підприємства, оригінал якої досліджено у судовому засіданні, встановленої форми.

В підтвердження факту здійснення поставки товару 12 березня 2014 року залучено до матеріалів справи завірену належним чином копію Акту-реєстру наданих послуг №30120, зі змісту якої ПП "Нічний експрес" підтверджує факт здійснення транспортних послуг 12 березня 2014 року.

Посилання відповідача на відсутність у позивача подорожніх листів під час здійснення перевезення товару до уваги судом не приймаються, оскільки перевезення товару здійснювалося водієм та автомобільним транспортом від ПП "Нічний експрес" та ОСОБА_3 згідно договорів надання транспортних послуг. Наявність у водія подорожнього листа є необхідним документом при здійсненні перевезення товару та підтвердження по бухгалтерському обліку кількість витраченого пального водієм для валових витрат. Оскільки водії не перебувають у трудових відносинах з позивачем та автомобільний транспорт, яким здійснювалося перевезення товару не належить іншим особам, тому твердження представника відповідача про те, що у позивача повинні бути у наявності подорожні листи є безпідставним.

Постачання товару відбувалось до пункту розвантаження за адресою вул. Молодіжна, 1/2, м. Кременчук, Полтавська область, де знаходяться нежитлові приміщення, орендовані позивачем на підставі договору найму (оренди).

Приймання придбаного у ПП "Успіх-Калерія" товару здійснювалося на підставі довіреностей директором ОСОБА_3, що підтверджуєтьбся залученим до матеріалів справи витягом з журналу реєстрації довіреностей .

Оприбуткування придбаного у ПП "Успіх-Калерія" товару на складі позивача підтверджується залученою до матеріалів справи оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 201 за березень 2014 року .

З Актів списання прямих матеріальних витрат вбачається, що придбані у ПП "Успіх-Калерія" тканини та супутні матеріали були використані для пошиття спецодягу (костюмів, жилетів, халатів, черевиків, чобіт, тощо), та у подальшому реалізовані підприємствам області, що підтверджується наявними у матеріалах справи та дослідженими у судовому засіданні копіями видаткових накладних, довіреностей на отримання товару .

Відповідачем достовірність записів у первинних документах позивача не заперечуються, відповідність податкових накладних вимогам закону під сумнів не ставляться.

ПП "Успіх-Калерія" на момент здійснення господарських операцій зареєстровано в Єдиному державному реєстрі, має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Вимоги вказаних норм діючого законодавства позивачем виконано у повному обсязі, оскільки суми податку, сплачені в ціні придбаних товарів (послуг) підтверджені податковими накладними, обидві сторони угоди володіють належною праводієздатністю, будучи зареєстрованими у встановленому порядку як платники ПДВ.

Сторони у повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили поставку товарів в обумовлені строки покупцю, сторони один до одного претензій не мають, а отже, договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Виконання договору характеризується дотриманням кожною стороною його умов: передачею майна та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням документів, які були надані позивачем під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що правові наслідки за вищенаведеним договором настали, позивачем та його контрагентом виконані договірні обов'язки, первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП "Успіх-Калерія".

Здійснення платником податків навмисних збиткових фінансово-господарських операцій матеріалами справи не підтверджується. Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суд в ході розгляду справи не виявив, адже добутими доказами підтверджується факт вибуття з власності суб'єкта права-платника податків коштів і векселів в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг), факт юридичної непов'язаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що господарські операції позивача з придбання швейних матеріалів (тканин, ґудзиків, блискавок тощо) у ПП "Успіх-Калерія" мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару до податкового кредиту.

Тобто, факт реальності господарської операції за участю позивача з ПП "Успіх-Калерія" повністю підтверджено залученими до матеріалів справи первинними документами.

Посилання відповідача на акт перевірки Кременчуцької ОДПІ від 11 липня 2014 року №600/16-03-22-02-12/34957868 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Успіх-Калерія" з платниками податків за період січень, лютий, березень 2014 року , суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 6.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків, крім іншого, зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи тощо.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Про відсутність факту реального вчинення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції. Проте, відповідачем під час складення акту не були встановлені вищевказані обставини, а отже й висновок щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій є передчасним.

Також , відповідно до п.п. 4.4 п.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011р. за №236 визначено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, актом про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, Додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами держаної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.06.2011 р. №236 чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, яким не передбачена можливість висновку щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків. При цьому, іншого порядку дій податкового органу, як суб'єкта владних повноважень, у спірних взаємовідносинах не передбачено. Норми Податкового кодексу України не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальників 2-го чи іншого ланцюга.

Діючим законодавством не передбачений і не визначений обов'язок підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Про відсутність факту реального вчинення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції. Проте, відповідачем під час складення акту перевірки не були встановлені вищевказані обставини, а отже й висновок щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій є передчасним.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту , в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України, відповідно позивачем правомірно сформовано податковий кредит.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 29 серпня 2014 року №0003902202/1637 не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2014р. по справі № 816/3620/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г. Судді (підпис) (підпис) Тацій Л.В. Старостін В.В. Повний текст ухвали виготовлений 18.11.2014 р.