Рішення

від 11.11.2014 по справі 908/4128/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 1/32/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2014 Справа № 908/4128/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод металевих рукавів» (69000, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 22, кв. 90)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (69069, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3)

про стягнення 645 266 грн. 68 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача - Іоффе А.А. - директор, статут;

Бурдак О.В. - довіреність б/н від 01.11.2014 р.;

від відповідача - Романенко М.В. - довіреність № 1/05/14 від 24.02.2014 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

16.10.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод металевих рукавів» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» 533 366 грн. 40 коп. вартості поставленої продукції, 27 628 грн. 38 коп. втрат від інфляції, 77 871 грн. 50 коп. пені та 6 400 грн. 40 коп. 3% річних.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 549, 625, 712 Цивільного кодексу України та умов договору поставки № МС 001355 від 27.08.2013 р. і обґрунтовано посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати за поставлену продукцію.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.10.2014 р. справу призначено до розгляду на 04.11.2014 р., про що сторони були повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.10.2014 р. у цій справі, у зв'язку із відрядженням судді-доповідача у справі, розгляд справи було перенесено на 11.11.2014 р. на 15 год.30 хвил., про що сторони були повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

11.11.2014 року від позивача у справі надійшов лист вих. № 260 від 05.11.2014 р. із документами, витребуваними судом ухвалою про порушення провадження у справі.

11.11.2014 року від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач не погоджується із заявленим позивачем розміром пені. Не заперечуючи проти наявності з боку відповідача порушення строку виконання його грошового зобов'язання за договором, відповідач просив суд зменшити розмір пені, на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та, згідно з п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України розстрочити або відстрочити виконання рішення з огляду на важке фінансове становище

В судовому засіданні представники позивача повністю підтримали позовні вимоги, викладені у позовні заяві. Просили суд задовольнити позов повністю. Директор підприємства категорично заперечив проти клопотань відповідача щодо зменшення розміру пені та відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву. Представник погодився із порушенням з боку відповідача договірних зобов'язань за договором, укладеним з позивачем, та наявністю спірної заборгованості, але заперечив проти розрахунку суми пені та просив суд зменшити розмір пені до розміру, що не перевищує 5 000 грн. 00 коп. та розстрочити або відстрочити виконання судового рішення.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

По закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

27.08.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод металевих рукавів» (постачальником, позивачем у справі) та Публічним акціонерним товариством «Запоріжтрансформатор» (покупцем, відповідачем у справі) був укладений договір поставки № МС001355 (надалі- договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, за даним договором постачальник зобов'язувався передати (поставити) в обумовлені строки покупцю товар (товари), а покупець зобов'язувався прийняти зазначений товар та оплатити за нього грошову суму.

Згідно п. 2.1 договору, поставці по даному договору підлягає товар - металорукав.

Відповідно до п. п. 2.2, 3.1, 5.1 договору, загальна кількість товару, яка підлягає поставці, асортимент, номенклатура, ціна та строки поставки визначені специфікаціями, які є невід'ємними частинами договору.

Розділом 6 договору передбачена відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання даного договору, зокрема, застосування 3% річних та пені.

Специфікаціями № 1 від 27.08.2013 р. та № 3 18.11.2013 р. сторони узгодили найменування товару - металорукав (Р3-НН-Х-20, Р3-НН-Х-50 УХЛ 1, Т1, кількість, ціну та умови оплати та строки поставки. Так, згідно специфікації № 1 від 27.08.2013 р. ціна товару складає 463 968 грн. 00 коп.., ціна договору збільшується, строк поставки - протягом 15 робочих днів з моменту підписання специфікації, умови поставки - 100% - протягом 30 днів після надходження товару на склад покупця. Відповідно до специфікації № 3 від 18.11.2013 р. ціна товару складає 69 398 грн. 40 коп., ціна договору збільшується, строк поставки - протягом 15 робочих днів з моменту підписання специфікації, умови поставки - 100% - протягом 30 днів після надходження товару на склад покупця.

Ні підставі договору та специфікацій, згідно видаткової накладної № РН-0000127 від 22.04.2014 р. позивач поставив, а відповідач отримав (за довіреністю № 26088 від 22.04.2014 р.) металорукава на загальну суму 533 366 грн. 40 коп. Накладна містить всі необхідні реквізити та підписана з боку обох сторін, без будь-яких зауважень з боку відповідача.

Враховуючи несплату відповідачем позивачу грошової суми за отриманий товар, позивач звернувся до відповідача із листом-вимогою вих. № 182 від 08.09.2014 р. «Про сплату заборгованості» із проханням сплатити заборгованість за поставлений товар, з урахуванням 3% річних та пені. Лист-вимога отримана уповноваженою особою відповідача 12.09.2014 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, копія якого міститься в матеріалах справи.

Враховуючи не сплату відповідачем позивачу заборгованості за поставлений товар в сумі 533 366 грн. 40 коп., відповідач звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача 533 366 грн. 40 коп. вартості поставленої продукції, 27 628 грн. 38 коп. втрат від інфляції, 77 871 грн. 50 коп. пені та 6 400 грн. 40 коп. 3% річних було предметом судового розгляду у цій справі.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши представлені докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наступного.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом правовідносини сторін було врегульовано договором поставки № МС001355 від 27.08.2013 р. та специфікаціями до цього договору, які є його невід'ємними частинами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як свідчать матеріали справи, встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, позивачем виконані зобов'язання за договором (з урахуванням специфікацій до договору) щодо поставки відповідачу товару - металорукавів на загальну суму 533 366 грн. 40 коп.

Відповідачем товар від позивача на вказану суму отриманий. Будь-яких зауважень щодо поставки товару відповідачем заявлено не було.

Відповідач, оплату за отриманий від позивача товар, згідно умов договору (з урахуванням специфікацій до договору) не здійснив, у зв'язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем в сумі 533 366 грн. 40 коп.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає що позивачем обґрунтовано та доведено належними доказами правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача простроченої заборгованості в розмірі 533 366 грн. 40 коп.

Відповідачем, в свою чергу, підтверджено факт не сплати позивачу коштів за отриманий товар та наявність спірної заборгованості.

Таким чином, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 533 366 грн. 40 коп. основного боргу за поставлений товар.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

З урахуванням приписів статті 549 Цивільного кодексу України, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 6.1.1 договору за прострочення виконання грошового зобов'язання винна сторона зобов'язання сплатити іншій стороні 3% річних від несплаченої суми.

Судом, за допомогою системи «Законодавство» було перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, які були заявлені позивачем до стягнення.

Так, згідно розрахунку суми позову, позивачем правильно визначений строк оплати - 22.05.2014 р., та заявлений період розрахунку 3% річних - 146 днів з 23.05.2014 р., тобто з 23.05.2014 р. по 15.10.2014 р. (позов поданий до суду 16.10.2014 р.).

Суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 6 400 грн. 40 коп. 3% річних за заявлений період.

Що стосується інфляційних втрат, то за результатами здійсненого судом перерахунку, за допомогою системи «Законодавство» суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині частково, а саме в сумі 27 625 грн. 57 коп. (за період червень-вересень 2014 року, з урахуванням правил нарахування інфляційних втрат). В іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у позовних вимогах відмовляється, як у безпідставно заявлених до стягнення.

У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені суд, також частково відмовляє, з наступних підстав.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 6.3.1.1 договору передбачено, що за прострочку виконання зобов'язань за даним договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,1 % від ціни невиконаного зобов'язання за кожен день прострочки.

Позивачем, з посиланням на ст. 549 Цивільного кодексу України та п. 6.3.1 договору, заявлена до стягнення пеня в сумі 77871 грн. 50 коп., за період 146 днів з 23.05.2014 р., тобто з 23.05.2014 р. по 15.10.2014 р. (позов поданий до суду 16.10.2014 р.).

Однак, відповідно до п. 6.3.1.2 договору, пеня за порушення грошового зобов'язання за даним договором обмежується розміром і в порядку, визначеному законами.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі вищевикладених норм кодексу, закону та умов договору, враховуючи здійснений судом перерахунок суми пені (з урахуванням періодів та сум, у т.ч. за допомогою системи «Законодавство»), суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 48 514 грн. 42 коп. пені. В іншій частині заявлених позовних вимог щодо стягнення суми пені, суд відмовляє, як у безпідставно заявлених.

Клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені до розміру, що не перевищує 5000 грн. 00 коп. на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення на підставі п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України судом залишається без задоволення.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В обґрунтування клопотань відповідач посилається та надає докази важкого фінансового становища підприємства.

В свою чергу, директор відповідача категорично заперечив проти клопотань відповідача, також посилаючись на фінансове становище підприємства.

Відповідно до п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З урахуванням об'єктивної оцінки, що даний випадок не є винятковим, беручи до уваги інтереси обох сторін, а також те, що відповідачем заборгованість за товар не сплачувалась позивачу навіть частково, відсутність достатніх поважних причин невиконання зобов'язання, значність прострочення виконання, і невжиття відповідачем заходів до виконання зобов'язання, суд вважає, що в даному випадку, відсутні підстави для зменшення розміру пені.

Враховувати матеріальні інтереси обох сторін, вину відповідача у виникненні спору, невжиття відповідачем жодних заходів до виконання зобов'язання з оплати отриманого товару та наявність інфляційних процесів у економіці держави, з урахуванням вищевикладених обставин справи, суд, також не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення.

На підставі викладеного, суд задовольняє вимоги позивача частково і приймає рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 533 366 грн. 40 коп. основного боргу, 27 625 грн. 57 коп. інфляційних втрат, 48 514 грн. 42 коп. пені та 6 400 грн. 40 коп. 3% річних. У задоволенні інших вимог позивача суд відмовляє, як у безпідставно заявлених до стягнення.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір відноситься на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82, п.п. 3,6 ст. 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (69069, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3, код ЄДРПОУ 00213428, п/р 26004301155024 ПАТ «Промінвестбанк» в м. Запоріжжя, МФО 313355) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод металевих рукавів» (69000, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 22, кв. 90, код ЄДРПОУ 32400171, р/р 26002003669980 у Філії ЗРУ «АТ «Банк «Фінанси та кредит» м. Запоріжжя, МФО 313731) 533 366 (п'ятсот тридцять три тисячі триста шістдесят шість) грн. 40 коп. основного боргу, 27 625 (двадцять сім тисяч шістсот двадцять п'ять) грн. 57 коп. інфляційних втрат, 6 400 (шість тисяч чотириста) грн. 40 коп. 3% річних, 48 514 (сорок вісім тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн. 42 коп. пені та 12 318 (дванадцять тисяч триста вісімнадцять) грн. 13 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено і підписано « 17» листопада 2014 року.

Суддя О.І. Немченко