Постанова

від 13.11.2014 по справі 909/30/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2014 р. Справа № 909/30/14

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" № 9-000927/243834 від 26.08.2014 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.08.2014 року

у справі № 909/30/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", в особі Філії "Прикарпатського регіонального управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", м. Івано-Франківськ

до відповідача: ТзОВ "Сузір'я ЛТД", м. Коломия

про звернення стягнення на предмет іпотеки.

за участю представників:

від позивача : Прокопюк В.Б. - представник

від відповідача:Герула В.М. - представник

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 13.08.2014 року у справі № 909/30/14 (суддя Калашник В.О.) у задоволенні позовних вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", в особі Філії "Прикарпатського регіонального управління" до ТзОВ "Сузір'я ЛТД" про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам статті 38, 39 Закону України "Про іпотеку". При цьому, суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором . У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення.

Проте, в прохальній частині позовної заяви не вказано в рахунок погашення якої саме суми заборгованості слід звернути стягнення на предмет іпотеки. А тому, оскільки, суд не вправі з власної ініціативи виходити за межі позовних вимог, а в прохальній частині позовної заяви не вказано суму заборгованості за кредитним договором в погашення якої слід звернути стягнення на предмет іпотеки, відповідно позивачем порушено норми ст. 39 Закону України "Про іпотеку", що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з вищенаведеним рішенням господарського суду, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду у даній справі та позовні вимоги задоволити повністю. Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях зазначає, що у зв'язку із порушенням позичальником - Романюк С.В., взятих на себе зобов'язань щодо строків повернення кредитних коштів, 07.02.2012 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області прийнято рішення у справі № 2-909/51/2012, яким позов задоволено та стягнуто із неї 1 740 199,00 грн. кредитного боргу.

Власне вказана сума, яка зафіксована рішенням Коломийського міськрайонного суду і є тією сумою заборгованості, в рахунок якої необхідно звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на ремонтну майстерню, що знаходиться за адресою: вул. Коломийська 52, с. Сопів, Коломийського району Івано-Франківської області та належить ТОВ «Сузір'я ЛТД» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Сопівською сільською радою 06.07.2005р.

Окрім цього, апелянт зазначає, що з тексту позовної заяви вбачається, що ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ніколи вимоги про стягнення боргу не ставило, а просило звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості визначеної рішенням Коломийського міськрайонного суду від 07.02.2012р.. Також, апелянт вважає, що місцевим господарським судом невірно визначено ознаки спору, а саме те, що даний спір є майновим, та як наслідок позивач змушений визначити ціну позову в порядку ст.ст. 54-55 ГПК України, оскільки у разі задоволення позову у резолютивній частині рішення вказується розмір сум, що підлягають до стягнення. При цьому апелянт вважає, що даний спір носить ознаки немайнового та не відноситься до вимог, які підлягають вартісній оцінці, а тому процесуальним законом для нього не передбачено визначення ціну позову. Дані твердження мотивуються тим, що предмет іпотеки на який слід звернути стягнення являється забезпеченням виконання майнових вимог банку щодо кредитних зобов'язань Романюк Світлани Василівни на підставі кредитного договору № 1252ру17-07 від 09.07.2007р.

Також, апелянт зазначає, що судом як однією із підстав у відмові в позові, неправильно зроблено посилання про порушення позивачем вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку», оскільки, на думку суду банк був зобов'язаний у прохальній частині позовної заяви вказати суму заборгованості за кредитним договором в погашення якої слід звернути стягнення на предмет іпотеки. Аналізуючи зміст вказаної норми закону, чітко вбачається, що будь-який обов'язок позивача у прохальній частині позову вказувати суму боргу в рахунок якої слід звернути стягнення на іпотеку відсутній. Натомість обов'язок вказати загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки у резолютивній частині рішення покладено виключно на суд. Щодо обов'язку позивача у визначенні такої суми заборгованості, то як було вказано вище, представником позивача як у самій позовній заяві так і під-час судового розгляду справи, неодноразово вказувалось, що такою сумою є 1 740 199,00 грн. та вона визначена у рішенні Коломийського міськрайонного суду від 07.02.2012р.

Також, апелянт в додаткових поясненнях до апеляційної скарги зазначає, що згідно рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07.02.2012 року, яке рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25.09.2012 року було скасоване в частині солідарного стягнення заборгованості з ТзОВ «Сузір'я ЛТД» та рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.11.2012 року було переглянуте за нововиявленими обставинами та скасоване в частині солідарного стягнення заборгованості з Саєнко Марії Федорівни, заборгованість станом на 19.01.2012 року становить в сумі 1 740 199,45 грн., що складається з 1 334 296,60 грн. заборгованості по сплаті кредиту та 405 902,85 грн. заборгованості по сплаті відсотків є безспірною, оскільки встановлена рішенням суду від 07.02.2012 року, яке набрало законної сили.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та представник в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, відповідач зазначає, що безпідставними та необґрунтованими є твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що даний спір про звернення стягнення на предмет іпотеки є немайновим, а тому позивач не повинен був в порядку ст.ст. 54, 55 ГПК України зазначати ціну позову. Оскільки, виходячи зі змісту ст. 55 ГПК України, п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України №7 від 21.02.2013 року», ст.36. ст.37. ст.38. ст.39. ст.41 Закону України «Про іпотеку», позов про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості у спірному випадку є позовом майнового характеру з обов'язковим визначенням позивачем ціни позову. Окрім цього, в будь-якому випадку звернення стягнення на предмет іпотеки за своїми правовими наслідками передбачає позбавлення іпотекодавпя права власності на предмет іпотеки та його перехід до третіх осіб (іпотекодержателя або покупців). тобто витребування майна, яке є предметом іпотеки, від іпотекодавпя.

Також, відповідач вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов обґрунтованого висновку про те, що у спірному випадку місцевий господарський суд не вправі з власної ініціативи виходити за межі позовних вимог, а оскільки в прохальній частині позовної заяви не вказано суму заборгованості за кредитним договором (ціни позову) в погашення якої слід звернути стягнення на предмет іпотеки, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Не погоджується відповідач з твердженнями скаржника в апеляційній скарзі про те, що звертати стягнення на предмет іпотеки слід в рахунок погашення заборгованості, визначеної рішенням Коломийського міськрайонного суду від 07.02.2012 року у справі №2-909/51/2012 в розмірі 1 740 199,45 грн. є суперечливими та всупереч ст. 33 ГПК України не були підтверджені та обґрунтовані позивачем в суді першої інстанції належними та допустимими доказами, оскільки розмір кредитної заборгованості, визначений рішенням Коломийського міськрайонного суду від 07.02.2012 року у справі №2-909/51/2012, не міг вважатися у спірному випадку, доведеним фактом, який не підлягає повторному доказуванню в господарському суді, так як стверджує сам скаржник в апеляційній скарзі, що вказане рішення Коломийського міськрайонного суду було згодом скасовано Апеляційним судом Івано-Франківської області в частині, що стосувалася ТОВ «Сузір'я ЛТД». Тобто загальним судом не було визнано до стягнення вказану суму заборгованості в частині вимог щодо ТОВ «Сузір'я ЛТД».

Однак, всупереч ст. 33 ГПК України заборгованість в розмірі 1 740 199, 45 грн., в рахунок якої слід звернути стягнення на предмет іпотеки, не була підтверджена та обґрунтована (без належного розрахунку) позивачем в суді першої інстанції належними та допустимими доказами.

Також, відповідач звертає увагу суду на те, що не зважаючи на суперечливі твердження позивача щодо розміру заборгованості, в рахунок якої слід звернути стягнення на предмет іпотеки, в прохальній частині позовної заяви позивач так і не вказав остаточного розміру кредитної заборгованості (ціни позову), в рахунок якої слід звернути стягнення на предмет іпотеки.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи і заперечення представника позивача та відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення господарського суду скасувати, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2007 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та громадянинкою Романюк Світланою Володимирівною був укладений кредитний договір №1252pv17-07, за умовами якого, позивач зобов'язався надати гр. Романюк С.В. кредит на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності у розмірі 150 000,00 дол.США з оплатою по процентній ставці 13,5 % річних, Романюк С.В., в свою чергу зобов'язалась повністю повернути кредитні ресурси, одержані за даною угодою, до 09.07.2022 року та щомісячно в строк до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості відповідно до Додатку № 1.

З метою забезпечення належного виконання гр. Романюк С.В прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором, між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (іпотекодержатель) та ТзОВ "Сузір'я ЛТД" (іпотекодавець), 11.07.2007 року укладено договір іпотеки, відповідно до п. 1.1 якого, даний договір укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань, що виникли у іпотекодавця, який виступає поручителем за зобов'язаннями фізичної особи Романюк С.В на підставі кредитного договору №1252pv17-07 від 11.07.2007 року, за яким він зобов'язувався перед іпотекодержателем повернути в строк до 09.07.2014 року кредитні кошти в сумі 167000,00 дол.США, сплатити відсотки за користування кредитними коштами у валюті кредиту в розмірі 16% річних, також можливі суми пені, штрафів та інших платежів передбачених кредитним договором.

Згідно п. 2.1 Договору іпотеки, предметом іпотеки є ремонтна майстерня, що знаходиться за адресою: вул. Коломийська, 52, с. Сопів, Коломийського району Івано-Франківської області та належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Сопівською сільською радою 06.07.2005 року.

Узгоджена сторонами вартість предмета іпотеки, становить 1 515 000,00грн., що еквівалентно 300 000,00 дол.США. (п.2.3 Договору іпотеки).

Пунктом 3.3.4 Договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо іпотекодавцем не будуть виконані його зобов'язання, передбачені кредитним договором чи цим договором, у порядку та строки, передбачені цими договорами, в тому числі, у належні строки не будуть сплачені кредитні кошти, відсотки, штрафні санкції чи інші платежі. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством.

У зв'язку з неналежним виконанням гр. Романюк С.В. своїх зобов'язань за кредитним договором, рішенням Коломийського міськрайонного суду від 07.02.2012 року винесеного у справі №2-909/51/2012 (з врахуванням рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25.09.2012 року та рішення Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області від 23.11.2012 року) позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено частково та стягнено з Романюк Світлани Володимирівни на користь позивача 1 740 199,45 грн. кредитної заборгованості. В частині позовних вимог щодо солідарного стягнення з ТОВ "Сузір'я ЛТД" та Саєнко Марії Федорівни на користь позивача 1 740 199,45грн. кредитної заборгованості - відмовлено.

Оскільки, Романюк С.В та ТОВ "Сузір'я ЛТД" в добровільному порядку не погасили суму заборгованості, позивач звернувся з позовом про стягнення боргу шляхом звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці за Договором іпотеки від 11.07.2007 року, встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах із початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Як зазначалось вище, рішенням Коломийського міськрайонного суду від 07.02.2012 року винесеного у справі №2-909/51/2012 (з врахуванням рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25.09.2012 року та рішення Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області від 23.11.2012 року) позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено частково та стягнено з Романюк Світлани Володимирівни на користь позивача 1 740 199,45 грн. кредитної заборгованості. В частині позовних вимог щодо солідарного стягнення з ТОВ "Сузір'я ЛТД" та Саєнко Марії Федорівни на користь позивача 1 740 199,45грн. кредитної заборгованості - відмовлено.

Відповідно до положень ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість в сумі 1 740 199,45 грн., що складається з 1 334 296,60 грн. заборгованості по сплаті кредиту та 405 902,85 грн. заборгованості по сплаті відсотків є безспірною, оскільки встановлена рішенням міськрайонного суду від 07.02.2012 року, яке набрало законної сили.

Згідно ст. 572 ЦК України, ч. 6 ст. З Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставо держатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставо держатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимог, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 590 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Статтею 7 Закону «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначенаГна час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно до ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, на підставі рішення суду.

Таким чином, колегія суддів дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги позивача про звернення стягнення в сумі 1 740 199,45 грн. на предмет іпотеки за договором іпотеки від 11.07.2007 року, а саме ремонтну майстерню загальною площею 2 720,5 м. кв., що знаходиться за адресою: вул. Коломийська, 52, с. Сопків, Коломийського р-ну, Івано-Франківської обл. та належить іпотекодавцю ТОВ «Сузір 'я ЛТД» (вул. Б. Хмельницького 1, м. Коломия, код ЄДРПОУ 22182154) на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Сопківською сільською радою 06.07.2005р., підлягають до задоволення.

Згідно положень статті 39 Закону України «Про іпотеку» реалізація майна за рішенням суду може проводитися шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону. У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування - процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а отже правильно витлумачив ці норми.

У резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.

Відповідно до п. 9.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", у рішеннях про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (іпотеки) мають міститися дані, визначені в частині другій статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" і в частині першій статті 39 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про іпотеку", реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Статтею 43 вищенаведеного Закону України, визначено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Як вбачається з умов іпотечного договору від 11.07.2007 року, сторони договору узгодили, що ринкова ціна предмету іпотеки становить 1 515 000,00 грн.. Оскільки, матеріали справи не містять заперечень сторін щодо ціни предмета іпотеки, а тому колегія суддів вважає, що початкову ціну предмета іпотеки для її подальшої реалізації належить встановити згідно з укладеним іпотечним договором.

Відмовляючи в позові банку лише з тих підстав, що позивачем в прохальній частині позовної заяви не зазначено в рахунок погашення якої суми заборгованості слід звернути стягнення на предмет іпотеки, місцевий господарський суд допустився порушення ст. 43 ГПК України, щодо повного, об'єктивного, всебічного розгляду обставин справи та не встановив, чи порушено право банку в даному спірному правовідношені .

Оскільки, відмова в позові, на думку апеляційної інстанції можлива, якщо право позивача не порушено. Натомість, якщо суд встановив, що позивачем в позовній заяві не вказано ціну позову, та не зазначено в рахунок, якої суми заборгованості слід звернути стягнення на майно відповідача, та без яких вирішити спір неможливо, суд зобов'язує позивача в порядку ст. 38 ГПК України подати додаткові документи і матеріали, а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу, у випадку відмови позивача від здійснення оплати експертизи чи неподання необхідних документів - залишити позов без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України (п. 2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 року № 7 (із змінами і доповненнями)).

Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:

За змістом ст. 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки повинно привести сторони до задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання як такого, що вважається виконаним згідно зі ст. 599 ЦК України.

Забезпечувальне зобов'язання має похідний характер, а не альтернативний основному.

Таким чином, звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно чи за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не може мати наслідком подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 09.09.2014 року по справі № 922/3658/13).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є звернення стягнення в сумі 1 740 199,45 грн. на предмет іпотеки.

Статтею 55 ГПК України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір». Щодо позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.

Оскільки вимоги банку підлягають вартісній оцінці, а саме 1 740 199,45 грн., то сума судового збору за подання позову повинна становити 34 803,99 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання позову сплачено на підставі платіжного доручення № 3864 від 17.12.2013 року 30 300,00 грн. судового збору. А отже, колегія суддів вважає, що позивачем недооплачено 4 503,99 грн. (34 803,99 грн. - 30 300,00 грн.) судового збору за позовом.

Окрім цього, колегією суддів встановлено, що за подання апеляційної скарги, позивач сплатив судовий збір у розмірі 15 150,00 грн. (платіжне доручення № 3396 від 28.08.2014 року). натоміть виходячи з вимог положень статті 4 Закону України «Про судовий збір», апелянт повинен був сплатити 17 401,99 грн..

Положення п. 7 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» (із змінами і доповненнями) передбачають, у випадку несплати судового збору у встановленому законом розмірі суд має право стягнути недоплачену суму збору за результатами апеляційного провадження.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що з позивача слід достягнути в Державний бюджет України 2 251,99 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Щодо судових витрат за розгляд апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що такі відповідно до вимог ст.ст. 49, 105 ГПК України належить відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

З врахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволити.

2. Рішення господарського Івано-Франківської області від 13.08.2014 року у даній справі - скасувати. Прийняти у справі нове рішення.

3. Позов задоволити.

Звернути стягнення в сумі 1 740 199,45 грн. (з яких 1 334 296,60 грн. заборгованості по сплаті кредиту та 405 902,85 грн. заборгованості по сплаті відсотків) на предмет іпотеки за договором іпотеки від 11.07.2007 року, укладеного між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ «Сузір 'я ЛТД» на нежитлові приміщення: - ремонтну майстерню загальною площею 2 720,5 м. кв., що знаходиться за адресою: вул. Коломийська, 52, с. Сопків, Коломийського р-ну, Івано-Франківської обл., що належить ТОВ «Сузір 'я ЛТД» (вул. Б. Хмельницького 1, м. Коломия, код ЄДРПОУ 22182154) на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Сопківською сільською радою 06.07.2005р.

4. Предмет іпотеки реалізувати шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу 1 515 000,00 грн. (один мільйон п'ятсот п'ятнадцять тисяч гривень).

5. Достягнути з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856) на користь Державного бюджету України 4 503,99 грн. судового збору за позовом та 2 251,99 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6. Стягнути з ТОВ «Сузір'я ЛТД» (вул. Б. Хмельницького 1, м. Коломия, код ЄДРПОУ 22182154) на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856) 34 803,99 грн. судового збору за позовом та 17 401,99 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Гриців В.М.

суддя Якімець Г.Г.