Постанова

від 17.11.2014 по справі 906/928/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2014 р. Справа № 906/928/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Незалежної Церкви Християн Віри Євангельської "Непохитна основа" на рішення господарського суду Житомирської області від 11.09.2014 р. у справі № 906/928/14

за позовом Незалежної Церкви Християн Віри Євангельської "Непохитна основа"

до Овруцької міської ради Житомирської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - відділу Держземагенства в Овруцькому районі Житомирської області

про дострокове розірвання договору оренди землі

за участю представників сторін:

позивача - Барановської Л.М., Кобилинського В.М.,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Незалежна Церква Християн Віри Євангельської "Непохитна основа" звернулась до місцевого господарського суду із позовом до Овруцької міської ради Житомирської області про дострокове розірвання договору оренди землі.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 11.09.2014 року (суддя Кудряшова Ю.В) в задоволенні позову відмовлено, з огляду на те, що позивачем не надано доказів істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що укладаючи додаткову угоду від 04.07.2012 року, позивач, зваживши всі обставини, на які посилається в якості обґрунтування своїх вимог, прийняв рішення щодо можливості поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки на умовах сплати орендної плати в розмірі 6% від нормативної оцінки земельної ділянки.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким достроково розірвати договір оренди землі від 12.06.2007 року та додаткову угоду до нього від 04.07.2012 року.

Апелянт, зокрема, зазначає, суд першої інстанції не надав правової оцінки доказів, що були подані позивачем в обґрунтування неможливості сплачувати орендну плату на умовах додаткової угоди. Вважає, що має місце істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, що згідно ч. 2 ст. 652 ЦК України є підставою для дострокового розірвання договору. Також, звертає увагу апеляційного суду на те, що позивач не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи 02.09.2014 року. та 11.09.2014 року

Крім того, в обґрунтування своє позиції позивачем подано за змістом аналогічні апеляційній скарзі письмові пояснення.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду Житомирської області від 11.09.2014 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві посилається на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи. Також вказує, що внаслідок розірвання договору оренди землі від 12.06.2007 року та додаткової угоди до нього від 04.07.2012 року, позивач використовуватиме земельну ділянку в м. Овруч без правовстановлюючих документів та без сплати орендної плати, що є порушенням податкового законодавства та Земельного кодексу України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що позивачем не наведено фактів порушення Овруцькою міською радою умов договору. Отже, зважаючи на приписи ст.31 Закону України "Про оренду землі", вважає, що відсутні підстав для розірвання договору.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

Приписами ст.93 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

За змістом ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Пунктом 34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.

Колегією суддів встановлено, що рішенням Овруцької міської ради Житомирської області №17 від 12.01.2007 року вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки Незалежній Церкві Християн Віри Євангельської "Непохитна основа" на умовах оренди терміном на 5 (п'ять) років для обслуговування належного на праві власності приміщення і використання під дім молитви по вул. Б.Хмельницького, 84, площею 0,4514 га. Встановлено ставку орендної плати в сумі 1% від нормативної грошової оцінки землі по місту (а.с. 13).

Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2007 року Овруцькою міською радою Житомирської області (орендодавець) та Незалежною Церквою Християн Віри Євангельської "Непохитна основа" (орендар) уклали договір оренди землі, згідно п. 1, п. 2 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - із земель запасу міської ради, яка знаходиться в м. Овруч, вул. Б.Хмельницького, 84, площею 0,4514 га (далі - договір, а.с. 9-11).

Відповідно до п. 3 договору на земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна, а саме належне на праві власності приміщення.

Пунктом 5 договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 44767,01 грн.

Згідно п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі - 447,67 грн. в рік, 37,31 грн. в місяць.

За приписами п. 8 договору, цей договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Як вбачається, вказаний договір зареєстровано в Овруцькому районному відділі Житомирської філії ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.06.2007 року за №040721700023.

12.06.2007 року земельну ділянку, що була предметом договору оренди, передано Незалежній Церкві Християн Віри Євангельської "Непохитна основа" за актом прийому-передачі (а.с. 12).

У подальшому, рішенням Овруцької міської ради Житомирської області №132 від 31.05.2012 року продовжено позивачу строк дії договору оренди від 12.06.2007 року на земельну ділянку по вул. Б.Хмельницького, 84 терміном на п'ять років без зміни цільового призначення, починаючи з дня закінчення. Встановлено ставку орендної плати в сумі 6% в рік від нормативної грошової оцінки з 01.07.2012 року.

На підставі вказаного рішенням №132 від 31.05.2012 року, Овруцька міська рада Житомирської області та Незалежна Церква Християн Віри Євангельської "Непохитна основа" уклали додаткову угоду від 04.07.2012 року до договору оренди земельної ділянки від 12.06.2007 року, якою погодили поновити договір оренди на 5 років.

Крім того, п. 2.1. та 2.2. додаткової угоди сторони визначили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з 01.07.2012 року становить 241905,26 грн., а річна орендна плата складає 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка вноситься в грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря.

Вищевказана додаткова угода була зареєстрована у передбаченому законом порядку.

Апеляційним судом встановлено, що 14.08.2012 року позивач звернувся до відповідача із заявою про переоформлення права оренди на право постійного користування земельною ділянкою, розташованою по вул. Б.Хмельницького, 84 в м.Овруч, розміром 0,4514, та у зв'язку з цим, просив розірвати договір оренди від 12.06.2007 року .

12.09.2012 року Овруцька міська рада повідомила Незалежну Церкву Християн Віри Євангельської "Непохитна основа", що розгляд питання щодо переоформлення права оренди на право постійного користування земельною ділянкою можливо лише після представлення документів, що підтверджують цільове призначення нежитлової будівлі як культової.

Поряд з тим, постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 07.03.2013 року у справі №286/943/13-а визнано відмову Овруцької міської ради Незалежній Церкві Християн Віри Євангельської "Непохитна основа" в наданні дозволу на переоформлення права користування земельною ділянкою з права оренди на право постійного користування протиправною. Зобов'язано Овруцьку міську раду надати Незалежній Церкві Християн Віри Євангельської "Непохитна основа" дозвіл на переоформлення права користування земельною ділянкою площею 0,4514 га в м. Овруч по вул.Б.Хмельницького, 84 з права оренди на право постійного користування.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 року вказану постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 07.03.2013 року змінено. Абзац 3-ій постанови викладено в наступній редакції: "Зобов'язати Овруцьку міську раду Житомирської області розглянути звернення Незалежної Церкви Християн Віри Євангельської "Непохитна основа" 32 від 14.08.2012 року відповідно до вимог чинного законодавства".

У той же час, рішенням Овруцької міської ради Житомирської області №219 від 24.10.2013 року відмовлено Незалежній Церкві Християн Віри Євангельської "Непохитна основа" у переоформленні права оренди на право постійного користування земельною ділянкою, розташованою по вул. Б.Хмельницького, 84 в м. Овруч.

Пунктом 2 даного рішення відмовлено Незалежній Церкві Християн Віри Євангельської "Непохитна основа" у розірванні договору оренди від 12.06.2007 року.

Слід зазначити, що вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно врахував, що рішення Овруцької міської ради Житомирської області №219 від 24.10.2013 року є чинним, з огляду на відсутність доказів його скасування у встановленому законом порядку.

Обґрунтовуючи звернення до суду із позовом про дострокове розірвання договору оренди землі від 12.06.2007 року, Незалежна Церква Християн Віри Євангельської "Непохитна основа" посилалась на неможливість сплати орендної плати на умовах додаткової угоди, з огляду на що, вважає, що має місце істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено сукупності умов, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, наявність яких є передумовою для розірвання договору оренди в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір згідно із ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 38 договору передбачено, що його дія припиняється шляхом розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

При цьому, п. 39 договору визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є: несплата орендної плати протягом трьох місяців; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Отже, наведене положення договору містить виключний перелік умов, з настанням яких сторони погодили виникнення права на розірвання договору в односторонньому порядку. Наведені умови вказують на протиправну поведінку саме орендаря, як строни договору. Тому, колегія суддів вважає, що правом на одностороннє розірвання договору за умов протиправних дій орендаря, наділений лише орендодавець.

За таких обставин, колегією суддів встановлено, що умовами договору не передбачено права орендаря на дострокове розірвання договору оренди в односторонньому порядку внаслідок зміни його фінансового становища та неможливості сплати орендної плати.

Поряд з тим, відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, в ході виконання договору можуть виявлятися обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначені його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.

Закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю у сукупності чотирьох умов, визначених у ч. 2 ст.652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

За приписами чинного законодавства, при вирішенні спорів про розірвання договорів з підстав, передбачених ст. 652 Цивільного кодексу України, необхідним є з'ясування питань стосовно доведення у чому саме обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору та як саме змінились і чому зміна обставин є істотною. Вимагаючи розірвання договору на цій підставі, позивач з урахуванням положень процесуального законодавства щодо обов'язку доказування повинен довести, зокрема, впевненість сторін у момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане.

На підтвердження істотної зміни обставин, що зумовили звернення до суду із позовом про розірвання договору, позивачем надано банківські виписки по рахунку Незалежної Церкви Християн Віри Євангельської "Непохитна основа", податкові звіти за 2010 рік, 2013 рік, кошторис по доходах та видатках за 2010 рік, 2013 рік та перше півріччя 2014 року.

Тобто, фактично доводи позивача зводяться до посилання на тяжкий фінансовий стан, як на обставину, що є підставою для дострокового розірвання договору.

Втім, зазначеній обставині судом першої інстанції дана належна правова оцінка і обґрунтовано визначено, що укладаючи додаткову угоду 04.07.2012 року позивач, зваживши всі обставини, на які посилається в якості обґрунтування своїх вимог, прийняв рішення щодо можливості поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки на умовах сплати орендної плати в розмірі 6% від нормативної оцінки земельної ділянки.

Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність одночасно усіх чотирьох умов, визначених ст. 652 ЦК України.

При цьому, колегія суддів враховує положення п.5.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", відповідно до якого комерційний ризик сторін договору не може вважатися підставами для зміни або розірвання договору оренди (найму) або для невиконання зобов'язань за ним.

Відтак, погіршення фінансового стану позивача, на що посилався останній, є його ризиком і, відповідно, не є підставою для невиконання зобов'язань за договором.

Крім того, як вбачається із довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Незалежна Церква Християн Віри Євангельської "Непохитна основа" є релігійною некомерційною організацією, що обслуговує домашнє господарство, що у свою чергу спростовує посилання на зниження фінансової спроможності позивача.

Твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, відхиляються апеляційним судом, з огляду на наступне.

Водночас, згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Як вбачається із матеріалів справи, у судовому засіданні 22.07.2014 року представник позивача був присутній та про відкладення розгляду справи на 02.09.2014 року був повідомлений під підпис (а.с. 92).

У той же час, на розгляд справи 02.09.2014 року представник позивача до суду не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Ухвала господарського суду від 02.09.2014 року про відкладення розгляду справи на 11.09.2014 року завчасно була надіслана усім учасникам судового процесу на їх юридичні адреси рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відповідним реєстром поштових відправлень.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд вжив всіх залежних від нього заходів для належного повідомлення сторін та розгляду справи упродовж строку, визначеного ст. 69 ГПК України.

Отже, з огляду на приписи ч. 3 ст. 22 ГПК України, за якою сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного й об'єктивного дослідження всіх обставин справи, колегія суддів відхиляє посилання Незалежної Церкви Християн Віри Євангельської "Непохитна основа" про розгляд справи судом без належного повідомлення сторін.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 11.09.2014 р. у справі №906/928/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Незалежної Церкви Християн Віри Євангельської "Непохитна основа" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

3. Справу №906/928/14 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Олексюк Г.Є.