Постанова

від 20.11.2014 по справі 815/6131/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6131/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2014 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюк І.В.,

за участю секретаря - Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Практика С» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000602201 від 28.08.2014 року.

В обґрунтування адміністративного позову позивач (далі - Підприємство) зазначив, що висновки в акті перевірки від 05.08.2014 року № 4394/15-53-22-01/35406569, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, перевіряючими встановлено порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ внаслідок віднесення в січні 2014 року до складу податкового кредиту 9900 грн. у складі вартості клінінгових послуг, наданих ПП «Гранд Стройгефест». Позивач зазначає, що платник податків не несе автоматичну відповідальність за дії інших несумлінних платників податків, тому визначення йому податкових зобов'язань є необґрунтованим. Разом із тим, позивач зазначає, що формування податкового кредиту здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів, що є підставою для зменшення об'єкту оподаткування. Висновки про неправомірність включення до податкового кредиту ПДВ коштів, сплачених за взаємовідносинами із контрагентом не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконним. Отже покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим зазначене податкове повідомлення-рішення неправомірне та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином; заперечення проти позову не надав.

Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 22.07.2014 р. № 001892/1574, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1, пп. 78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України та відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 22.07.2014 р. № 1194, співробітниками податкової інспекції проведена документальна позапланова виїзна перевірка дочірнього підприємства «Практика С» з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «Гранд Стройгефест» за період - січень 2014 р. та визначення впливу на податковий облік, за результатами якої складений акт перевірки від 05.08.2014 р. № 4394/15-53-22-01/35406569.

Перевіркою встановлено порушення ДП «Практика С» вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 9900 грн.

Не погодившись із вищевказаним висновком, ДП «Практика С» надало до податкового органу заперечення на акт перевірки від 05.08.2014 р. № 4394/15-53-22-01/35406569, за результатами розгляду яких ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області в листі від 22.08.2014 р. № 29556/10/15-53-22-01-15 повідомило господарюючого суб'єкта про залишення висновків без змін.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.08.2014 р. № 0000602201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 9900 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (25%)в сумі 2475 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішення, ТОВ «Практика С» оскаржило останнє в адміністративному порядку до ГУ Міндоходів в Одеській області , в результаті чого останнім прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 24.09.2014 року № 2006/10/15-32-10-02-07, яким спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення, що зумовило позивача звернутись за судовим захистом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення обґрунтованим, а позовні вимоги - не підлягаючими задоволенню, у зв'язку з наступним.

З огляду на матеріали справи, у перевіреному періоді (січень 2014 р.) ДП «Практика С» мало господарській відносини із ПП «Гранд Стройгефест» на підставі укладеного 31.05.2013 р. договору клінінгових послуг б/н.

Відповідно до п.1.1 вказаного Договору ПП «Гранд Стройгефест» (Виконавець) взяло на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених Договором, за попередньою заявою ДП «Практика С» (Замовник) надавати клінінгові послуги в готелі «Октябрськая» з прилеглим паркінгом, що належить Замовнику та розташованій за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 31 та 35, а Замовник - прийняти та оплатити послуги.

Зміст та обсяг послуг в окремі періоди (місяці) визначаються за згодою Сторін та зазначаються в актах прийому-передачі послуг за кожний період (місяць), в якому вони виконувались (п.1.2 Договору). Зміст та ціни окремих видів послуг визначені за домовленістю Сторін та наведені в Додатку № 1 до цього Договору, обсяги та вартість Послуг, виконані в окремі періоді (місяці), зазначаються в Актах прийому-передачі послуг (п.2.1 Договору). Оплата послуг здійснюється у безготівковій формі у погоджені Сторонами строки після підписання актів прийому-передачі послуг (п.2.2 Договору).

Пунктом 3.2.1 Договору визначено обов'язок Замовника за 1-2 дні до початку виконання послу надати заявку Виконавцю із зазначенням змісту та обсягу послуг, належний до виконання в цьому періоді (місяці).

На виконання вищевказаного договору ПП «Гранд Стройгефест» було виписано на адресу ДП «Практика С» акт здачі-прийняття робіт від 31.01.2014 року № 7 (а.с. 45) та податкову накладну від 31.01.2014 року № 2465 (а.с. 48) на суму 59400 гривень, у т.ч. ПДВ - 9900 гривень. Розрахунки між сторонами проведені у безготівковій формі, згідно платіжних доручень (а.с. 46, 74).

На підставі виписаної ПП «Гранд Стройгефест» податкової накладної позивачем включено до податкового кредиту січня 2014 року суму 9900 гривень, що на думку перевіряючого органу здійснено безпідставно, оскільки фактичне надання послуг, передбачене договірними домовленостями між ДП «Практика С» та ПП «Гранд Стройгефест», не підтверджено належними засобами доказування. Зазначені висновки за актом перевірки здійснені на підставі досліджених в ході перевірки первинних документів, наданих Підприємством, акту № 1824/15-53-22-3/38644030 від 01.04.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Гранд Стройгефест», даних системи «Податковий блок».

Зокрема, в ході перевірки встановлено, що з наявного акту прийому-передачі послуг неможливо дійти висновку, які саме роботи та у якому обсязі виконані контрагентом позивача. Вид наданої послуги (очищення від снігу; вивіз снігу та сміття) має загальний характер та фактично відтворює умови договору з Додатком № 1. При цьому Підприємством не вказано та не підтверджено час та місце надання послуг, перелік послуг, їх зміст, спосіб, безпосередній зв'язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків.

Предметом доказування у цій справі, який пов'язаний із формуванням сум податкового кредиту з податку на додану вартість становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України (Постанова Верховного Суду України від 1 вересня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 4970766), докази, на які посилається позивач у справі (податкові накладні, акт здачі-прийняття послуг), є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справах цієї категорії становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту.

У постанові від 8 вересня 2009 року (додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 N 568/11/13-10) Верховний Суд України зазначив, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

На підтвердження факту придбання послуг позивачем до суду надано копії акту прийому-передачі робіт, податкової накладної. При цьому зі змісту досліджуваного акту прийому-передачі робіт неможливо встановити початок та закінчення виконання відповідних робіт, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); не зазначені посадові особи, відповідальні за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Пояснення представника позивача про те, що роботи по очищенню від снігу дахів, парапетів та козирків площею 1610 кв. м., погрузки та вивезення снігу та сміття фактично виконані не підтверджені іншими доказами, тому не можуть беззаперечно взяті до уваги судом, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ДП «Практика С» здійснює діяльність з надання послуг готельного бізнесу за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 31. Згідно штатного розпису на підприємстві працює 56 осіб, що свідчить про те, що підприємства здатно самостійно виконувати роботи, передбачені договором клінінгових послуг. Вивіз сміття виконує ТОВ «Союз» - за інформацією Системи «Податковий блок»,

Відповідно до акту № 1824/15-53-22-3/38644030 від 01.04.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Гранд Стройгефест» в останнього відсутні основні засоби, трудові ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби тощо, що свідчить про неможливість власними силами здійснювати будь-які послуги. Підприємство не знаходиться за податковою адресою (стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням).

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.03.2014 у справі № К/9991/26540/11.

Вирішуючи спір, суд відхиляє посилання представника позивача на первинну документацію, як на єдину підставу для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки предметом доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту.

Акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.

Розділ акта приймання-передачі послуг, у якому викладено суть господарської операції, має за змістом відповідати даним договору на надання послуг. Крім того, в актах виконаних робіт мають бути конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, в чому виражено їх результат.

Поряд із тим, судом встановлено, що позивачем, як замовником послуг, всупереч п.3.2.1 Договору від 31.05.2013 р. не надавались заявки із зазначенням змісту та обсягу послуг, належних до виконання в цьому періоді (січні). Представник позивача в судовому засіданні пояснила, що такі заявки відсутні, тому надати їх копії до суду неможливо. Причини недотримання вимог договору представник позивача пояснити не змогла, обмежившись лише посилання на фактичне виконання послуг.

З наявної в матеріалах справи копії акту здачі-прийняття робіт від 31.01.2014 року № 7 вбачається, що в останньому не вказані місце і дата їх надання, а також, в чому виражено їх результат; відсутні посади уповноважених осіб, які приймали участь у здійсненні господарської операції, яким транспортом здійснювалося вивезення снігу, яким обладнанням тощо. З урахуванням викладеного, позивачем не доведено фізичні, технічні та технологічні можливості ПП «Гранд Стройгефест» до вчинення послуг, які відображені у первинній документації, та які становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу; можливість здійснення операцій у відповідні строки тощо.

За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; визначити об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв'язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

При цьому Вищий адміністративний суд України неодноразово звертав увагу на те, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Крім того, для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Отже позивачем не надано первинних документів у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, на підтвердження фактичного отримання послуг від контрагента.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Однак позивачем документально не доведено дотримання вимог, встановлених ч.1, ч. 2, ст. 3 Господарського кодексу України в частині реалізації господарської діяльності, ч.1 ст. 55 Господарського кодексу України, в частині участі в господарських відносинах, реалізуючи господарську компетенцію.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вирішуючи спір, суд враховує, що приймати на підтвердження даних податкового обліку можливо лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Із системного аналізу наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, випливає висновок про обґрунтованість доводів податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого ДП «Практика С» занижено податок на додану вартість в сумі 9900 грн., які ґрунтуються на фактичних обставинах та здійснені на підставі чинного податкового законодавства в межах правового поля.

Вирішуючи спір, суд зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість викладених в акті перевірки від 05.08.2014 року № 4394/15-53-22-01/35406569 висновків про те, що наявні у позивача первинні документи, які не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у своїй сукупності не підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентом, а тому формування податкового кредиту за рахунок податкової накладної, акту здачі-прийняття робіт, отриманих від зазначеного суб'єкта господарювання, є неправомірним.

При таких обставинах суд вважає, що позивач не довів необґрунтованості висновків акту перевірки та протиправності прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення.

На підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що при винесені спірного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно, своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з позивача належить стягнути решту суми (90%) судового збору пропорційно до відхиленої частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Практика С» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Практика С» (код ЄДРПОУ 35406569) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1644,30 гривень (одну тисячу шістсот сорок чотири грн. 30 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 20 листопада 2014 року.

Суддя

---

І.В. Завальнюк