Ухвала

від 15.01.2015 по справі 815/6131/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

15 січня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/6131/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В. судді -Вербицької Н.В. судді -Коваля М.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Практика С» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Практика С» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановила:

Позивач - ДП «Практика С» звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000602201 від 28.08.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки в акті перевірки від 05.08.2014 року № 4394/15-53-22-01/35406569, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, перевіряючими встановлено порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ внаслідок віднесення в січні 2014 року до складу податкового кредиту 9900 грн. у складі вартості клінінгових послуг, наданих ПП «Гранд Стройгефест». Позивач зазначає, що платник податків не несе автоматичну відповідальність за дії інших несумлінних платників податків, тому визначення йому податкових зобов'язань є необґрунтованим. Разом із тим, позивач зазначає, що формування податкового кредиту здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів, що є підставою для зменшення об'єкту оподаткування. Висновки про неправомірність включення до податкового кредиту ПДВ коштів, сплачених за взаємовідносинами із контрагентом не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконним.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ДП «Практика С», з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, ставиться питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції було встановлено, що на підставі направлення від 22.07.2014 року № 001892/1574, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1, пп. 78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України та відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 22.07.2014 року № 1194, співробітниками податкової інспекції була проведена документальна позапланова виїзна перевірка дочірнього підприємства «Практика С» з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «Гранд Стройгефест» за період - січень 2014 року та визначення впливу на податковий облік, за результатами якої складений акт перевірки від 05.08.2014 року № 4394/15-53-22-01/35406569.

Перевіркою було встановлено порушення ДП «Практика С» вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість на суму 9900 гривень.

Не погодившись із вищевказаним висновком, ДП «Практика С» надало до податкового органу заперечення на акт перевірки від 05.08.2014 року № 4394/15-53-22-01/35406569, за результатами розгляду яких ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області в листі від 22.08.2014 року № 29556/10/15-53-22-01-15 повідомило позивача про залишення висновків без змін.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.08.2014 року № 0000602201, яким було збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 9900 гривень та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (25%)в сумі 2475 гривень.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішення, позивач оскаржив останнє в адміністративному порядку до ГУ Міндоходів в Одеській області , в результаті чого останнім було прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 24.09.2014 року № 2006/10/15-32-10-02-07, яким спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення, що зумовило позивача звернутись за судовим захистом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд 1-ї інстанції зазначив, що приймати на підтвердження даних податкового обліку можливо лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду 1-ї інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між 31 травня 2013 року між позивачем (замовник) та ПП «Гранд Стройгефест» (виконавець) був заключений договір відповідно до якого виконавець зобов'язувався за попередньою заявкою виконавця виконати клінінгові послуги у готелі «Октябрьская» з прилеглою парковкою, яка належить замовнику та розташовані в м. Одесі по вул. Канатній, 31 та 35, замовник - приймати результати виконання послуг та оплачувати їх (а.с. 42-43).

Зміст та обсяг послуг в окремі періоди (місяці) визначалися за згодою сторін та зазначалися в актах прийому-передачі послуг за кожний період (місяць), в якому вони виконувались (п.1.2 Договору). Зміст та ціни окремих видів послуг визначені за домовленістю сторін та наведені в Додатку № 1 до цього Договору, обсяги та вартість послуг, виконані в окремі періоді (місяці), зазначалися в Актах прийому-передачі послуг (п.2.1 Договору). Оплата послуг здійснюється у безготівковій формі у погоджені Сторонами строки після підписання актів прийому-передачі послуг (п.2.2 Договору).

Пунктом 3.2.1 Договору визначено обов'язок замовника за 1-2 дні до початку виконання послу надати заявку Виконавцю із зазначенням змісту та обсягу послуг, належний до виконання в цьому періоді (місяці).

На виконання вищевказаного договору ПП «Гранд Стройгефест» було виписано на адресу ДП «Практика С» акт здачі-прийняття робіт від 31.01.2014 року № 7 (а.с. 45) та податкову накладну від 31.01.2014 року № 2465 (а.с. 48) на суму 59400 гривень, у т.ч. ПДВ - 9900 гривень. Розрахунки між сторонами були проведені у безготівковій формі, згідно платіжних доручень (а.с. 46, 74).

На підставі виписаної ПП «Гранд Стройгефест» податкової накладної позивачем було включено до податкового кредиту січня 2014 року суму 9900 гривень, що на думку перевіряючого органу здійснено безпідставно, оскільки фактичне надання послуг, передбачене договірними домовленостями між ДП «Практика С» та ПП «Гранд Стройгефест», не було підтверджено належними засобами доказування. Зазначені висновки за актом перевірки здійснені на підставі досліджених в ході перевірки первинних документів, наданих Підприємством, акту № 1824/15-53-22-3/38644030 від 01.04.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Гранд Стройгефест», даних системи «Податковий блок».

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що докази, на які посилається позивач у справі (податкові накладні, акт здачі-прийняття послуг), є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справах цієї категорії становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

З матеріалів справи вбачається, що ДП «Практика С» здійснює діяльність з надання послуг готельного бізнесу за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 31. Згідно штатного розпису на підприємстві працює 56 осіб, що свідчить про те, що підприємства здатно самостійно виконувати роботи, передбачені договором клінінгових послуг. Вивіз сміття виконує ТОВ «Союз» - за інформацією Системи «Податковий блок»,

Відповідно до акту № 1824/15-53-22-3/38644030 від 01.04.2014 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Гранд Стройгефест» в останнього відсутні основні засоби, трудові ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби тощо, що свідчить про неможливість власними силами здійснювати будь-які послуги. Підприємство не знаходиться за податковою адресою (стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням).

Колегія суддів не приймає посилання апелянта тільки на первинну документацію, як на єдиний доказ реальності здійснення господарських операцій з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені, а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.

Розділ акта приймання-передачі послуг, у якому викладено суть господарської операції, має за змістом відповідати даним договору на надання послуг. Крім того, в актах виконаних робіт мають бути конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, в чому виражено їх результат.

Позивачем, як замовником послуг, всупереч п.3.2.1 Договору від 31.05.2013 року не надавались заявки із зазначенням змісту та обсягу послуг, належних до виконання в цьому періоді (січні). Представник позивача в судовому засіданні суду 1-ї інстанції пояснила, що такі заявки відсутні, тому надати їх копії до суду неможливо. Причини недотримання вимог договору представник позивача пояснити не змогла, обмежившись лише посилання на фактичне виконання послуг.

З наявної в матеріалах справи копії акту здачі-прийняття робіт від 31.01.2014 року №7 вбачається, що в останньому не вказані місце і дата їх надання, а також, в чому виражено їх результат; відсутні посади уповноважених осіб, які приймали участь у здійсненні господарської операції, яким транспортом здійснювалося вивезення снігу, яким обладнанням тощо. З урахуванням викладеного, позивачем не доведено фізичні, технічні та технологічні можливості ПП «Гранд Стройгефест» до вчинення послуг, які відображені у первинній документації, та які становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу; можливість здійснення операцій у відповідні строки тощо.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що позивачем документально не доведено дотримання вимог, встановлених ч.1, ч.2, ст.3 Господарського кодексу України в частині реалізації господарської діяльності, ч.1 ст. 55 Господарського кодексу України, в частині участі в господарських відносинах, реалізуючи господарську компетенцію.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, ст. 197, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Практика С» - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Практика С» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5-ть днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до положень діючого законодавства до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /підпис/Ю.В. Яковлев Суддя: /підпис/Н.В. Вербицька Суддя: /підпис/М.П. Коваль