Рішення

від 19.11.2014 по справі 710/1176/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2889/14Головуючий по 1 інстанції Категорія : 33 Кравчук В. М. Доповідач в апеляційній інстанції Демченко В. А. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоДемченка В. А. суддівПодороги В. М. , Василенко Л. І. при секретарі Волвенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_6 та прокуратури Черкаської області на заочне рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 22 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Державної казначейської служби України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, прокуратура Черкаської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового слідства та прокуратури , -

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, прокуратура Черкаської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового слідства та прокуратури.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 22 червня 2013 року слідчим СВ на ст. Т. Шевченка УМВС України на Одеській залізниці Рула С.О. позивачу ОСОБА_6 було оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, за те, що ОСОБА_6, обіймаючи посаду начальника станції Шпола Шевченківської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці, не забезпечив належний контроль за діями вантажовідправника та допустив незаконне тривале складування відходів на земельній ділянці залізниці, що спричинило її засмічення, чим завдано державним інтересам шкоди на суму понад 130 тис. грн.

Вироком Шполянського районного суду Черкаської області від 15.11.2013 року ОСОБА_6 визнано невинним та виправдано у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, за відсутністю в діях ОСОБА_6 складу даного кримінального правопорушення.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 08.04. 2014 року вирок Шполянського районного суду Черкаської області від 15.11. 2013 року залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

В ході досудового розслідування кримінального провадження та під час його розгляду в суді першої та апеляційної інстанцій інтереси позивача ОСОБА_6 захищав адвокат ОСОБА_9 і ОСОБА_6 йому було сплачено за надання юридичної допомоги 10 150 грн., у зв'язку з цим, позивач просив суд стягнути дану суму коштів з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України.

Крім того, незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури позивачу завдано моральну шкоду.

Завдана позивачу незаконними діями органу досудового розслідування та прокуратури моральна шкода проявилась в тому, що позивач чесно та сумлінно довгий час працює на відповідальній посаді Шевченківської дирекції залізничних перевезень ДП « Одеська залізниця», його знають численні мешканці невеликого міста Шпола, вищевказані незаконні дії правоохоронних органів спричинили позивачу моральні страждання, призвели до порушення нормальних життєвих зв'язків, вимагали від позивача додаткових зусиль для організації його життя, оскільки понад 9 місяців являвся підозрюваним та обвинуваченим по даному кримінальному провадженню, його неодноразово допитували працівники прокуратури та міліції, йому доводилося доводити невинуватість, від був вимушений оплачувати роботу захисника, звинувачення позивача у вчиненні кримінального правопорушення отримало широкий розголос як в рідному місті так і за його межами. Вказані обставини не могли не відобразитися на стані здоров'я позивача та відносинах з оточуючими людьми. В ряді друкованих засобів масової інформації було розміщено повідомлення про вчинення начальником залізничної станції Шпола кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

А тому, позивач вважає, що з огляду на характер та обсяг заподіяних йому маральних страждань, тяжкості завданої моральної травми, розмір відшкодування в сумі 30 000 грн. буде відповідною сумою компенсації, завданої йому органом досудового розслідування та прокуратури моральної шкоди, і враховуючи викладені обставини, просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь витрати, понесені у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги в розмірі 10150 грн., моральну шкоду, спричинену незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури в розмірі 30000 грн. та витрати за дання юридичної допомоги в даному цивільному процесі в розмірі 2900 грн.

Заочним рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 22 вересня 2014 року позов ОСОБА_6 до Державної казначейської служби України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, прокуратура Черкаської області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового слідства та прокуратури задоволено частково та стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, моральну шкоду в сумі 23 000 гри. та витрати за надання юридичної допомоги під час розгляду даної цивільної справи в сумі 2 900 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 та прокуратура Черкаської області подали апеляційні скарги на дане рішення.

ОСОБА_6 просить змінити заочне рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення понесених витрат на правову допомогу адвоката при розслідуванні та розгляді кримінального провадження в суді, скасувавши його в цій частині, і в цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду Державної казначейської служби України на його користь витрати понесені у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги в розмірі 10 150 грн. , а в іншій частині заочне рішення - залишити без змін, оскільки вважає його законним та ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Прокуратура Черкаської області вважає, що судом першої інстанції при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди неправильно засновано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, невірно засновано норми матеріального права при стягненні витрат на правову допомогу, а тому просить змінити заочне рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди та скасувати рішення в частині стягнення витрат за надання юридичної допомоги, ухваливши нове рішення, яким відмовити у стягненні витрат за надання юридичної допомоги під час розгляду цивільної справи.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони по справі, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає до відхилення, а апеляційна скарга прокуратури Черкаської області до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Дане рішення суду першої інстанції цим вимогам відповідає в цілому.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме щодо стягнення на користь позивача за рахунок коштів державного бюджету України завдану моральну шкоду в сумі 23 000 грн. та витрат за надання юридичної допомоги від час розгляду даної справи в сумі 2 900 грн., суд першої інстанції прийшов до висновку, що такі вимоги позивача є обґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду про стягнення моральної шкоди, але не може погодитись зі стягненням суми витрат на правову допомогу в розмірі 2900 гривень виходячи з наступного.

Так, за матеріалами справи колегією суддів установлено, що 22 червня 2013 року слідчим СВ на ст. Т. Шевченка УМВС України на Одеській Залізниці Рула С.О. позивачу ОСОБА_6 було оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, за те, що ОСОБА_6, обіймаючи посаду начальника станції Шпола Шевченківської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці не забезпечив належний контроль за діями вантажовідправника та допустив незаконне тривале складування відходів на земельній ділянці залізниці, що спричинило її засмічення, чим завдано державним інтересам шкоди на суму понад 130 тис. грн.

15 липня 2013 року було складено обвинувальний акт по кримінальному провадженні 2013250310000027, який 17.07.2013 року погоджено прокурором Шевченківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері ОСОБА_10, який в подальшому був направлений до Шполянського районного суду Черкаської області.

Вироком Шполянського районного суду Черкаської області від 15.11.2013 року ОСОБА_6. визнано невинним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, за відсутністю в діях ОСОБА_6 складу даного кримінального правопорушення ( а. с. 4 - 11).

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 08.04.2014 року вирок Шполянського районного суду Черкаської області від 15.11.2013 року залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення ( а. с. 12 -14 ).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2014 року вирок Шполянського районного суду від 15 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 8 квітня 2014 року щодо ОСОБА_6 залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:

1) постановлення виправдувального вироку суду (ст.2 Закону від1 грудня 1994 року N 266/94-ВР).

Відповідно до статті 3 Закону від 1 грудня 1994 року N 266/94-ВР, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):

1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги;

5) моральна шкода.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

В судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивач довгий час працює на відповідальній посаді Шевченківської дирекції залізничних перевезень ДП «Одеська залізниця», незаконними діями правоохоронних органів йому було спричинено моральні страждання, що призвели до порушення нормальних життєвих зв'язків, вимагали від позивача додаткових зусиль для організації його життя, поскільки понад 9 місяців він являвся підозрюваним та обвинуваченим по кримінальному провадженню, його неодноразово допитували працівники прокуратури та міліції, йому доводилось доводити свою невинуватість, обвинувачення його у вчиненні кримінального правопорушення отримало широкий розголос, що негативно відобразилось на стані здоров'я позивача та відносинах з оточуючими людьми.

В друкованих засобах масової інформації Черкащини, а також на сайтах Інтернет - видань області були розміщені повідомлення про вчинення начальником станції Шпола кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, які були прочитані жителями Черкащини та інших областей, що також негативно відобразилося на стані здоров'я позивача ( а. с. 21 - 31).

У відповідності до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Таким чином, зазначене законодавство передбачає відшкодування шкоди (збитків) у повному обсязі, що відповідає й положенню ст. 22 ЦК України, а врахування вимог розумності та справедливості цим законом передбачається при відшкодуванні моральної шкоди (ст. 13 Закону, п. 17 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 р. N 6/5/3/41 , ст. 23 ЦК України).

Крім того, право на відшкодування шкоди в повному обсязі гарантоване й ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом національного права.

Також, моральна шкода серед іншого полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» визначено, що питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Районним судом вірно встановлено, що ОСОБА_6 всього перебував під слідством і судом на протязі 9 місяців 17 днів. Мінімальний розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на його користь становить близько 11571 грн. (мінімальний розмір заробітної плати на час ухвалення рішення 1218 грн. х 9,5 місяців), а тому виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, та враховуючи тривалість перебування позивача під слідством і судом, ступінь втрати ним нормальних життєвих зв'язків та обсяг зусиль, які необхідно докласти позивачу для відновлення свого попереднього стану, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що стягненню на користь позивача підлягає моральна шкода в розмірі 23000 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди та визначивши її в розмірі 23 000 грн., суд в повній мірі врахував роз'яснення Пленуму Верховного Суду, викладені в п. 9 постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 N 4 (з наступними змінами та доповненнями) про те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд вірно виходив з засад розумності, виваженості та справедливості. Визнаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення на його користь витрат за надання юридичної допомоги у кримінальному судочинстві, то районним судом вірно зазначено, що позивачем не наданий обґрунтований розрахунок витрат, а надання йому юридичної допомоги адвокатом ОСОБА_9 під час здійснення досудового розслідування та розгляду кримінального провадження в суді за обвинуваченням ОСОБА_6 є недоведеним позивачем, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. ст. 11, 12 Закону від 1 грудня 1994 року та п. п. 11, 12 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" від 4 березня 1996 року у разі закриття кримінальної справи за відсутністю у діянні складу злочину слідчий зобов'язаний роз'яснити громадянинові порядок поновлення його порушених прав і відшкодування іншої шкоди. Розмір відшкодування шкоди, зазначеної, зокрема, у п. 1 ст. 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі дії, в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи попереднього слідства, про що виносять постанову. У разі незгоди з винесеною постановою про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_6 про відшкодування витрат на юридичну допомогу по кримінальній справі, то відповідно до п. п. 1, 4, 5 ст. 3 Закону України від 1 грудня 1994 року "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" у випадках, передбачених ст. 1 цього Закону, громадянинові відшкодовуються, зокрема, грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, суми, сплачені за надання йому юридичної допомоги, та моральна шкода.

Згідно зі ст. ст. 11, 12 Закону від 1 грудня 1994 року та п. п. 11, 12 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" від 4 березня 1996 року у разі постановлення виправдувального вироку суд зобов'язаний роз'яснити громадянинові порядок поновлення його порушених прав і відшкодування іншої шкоди. Розмір відшкодування шкоди, зазначеної, зокрема, у п. 1 ст. 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі дії чи розглядав справу, в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідний суд, який постановив виправдувальний висновок, про що виносять ухвалу. У разі незгоди з винесеною ухвалою про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити ухвалу до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Таким чином, оскільки визначення розміру суми, сплаченої за надання йому юридичної допомоги, належить до компетенції суду, який постановив виправдувальний вирок, то в суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_6 в частині стягнення витрат на правову допомогу по кримінальній справі при розгляді цивільного позову про відшкодування шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу належать до судових витрат.

Правова допомога по кримінальній справі стягується відповідно до вимог КПК України.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач обґрунтовував свої вимоги у частині стягнення витрат на правову допомогу, понесеного у кримінальній справі, з посиланням на ст. ст. 79, 84, 88 ЦПК України, які регулюють відшкодування витрат на правову допомогу у цивільній справі .

Таким чином, види, зміст судових витрат, порядок їх розподілу судом та оскарження судових рішень з цього питання в цивільному судочинстві регулюються та підпорядковані нормам ЦПК.

Відповідно, види, зміст судових витрат, порядок їх розподілу судом та оскарження судових рішень щодо судових витрат в кримінальному судочинстві регулюються та підпорядковані нормам КПК.

Згідно зі змістом зазначених положень ЦПК та КПУ вирішення судом питання про судові витрати відбувається лише в порядку, визначеному відповідними нормами вказаних процесуальних законів.

Отже, втрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката, понесені позивачем у зв'язку з реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді справ у порядку цивільного та кримінального судочинства, процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом.

В той же час, відповідно до роз'яснень, викладених у п.47, п.48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» визначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

При цьому, колегією суддів за матеріалами справи установлено, що провадження у даній цивільній справі відкрито 20 червня 2014 року (а.с.41).

Договір про надання юридичної допомоги між позивачем та адвокатом ОСОБА_9 укладено 1 липня 2014 року (а.с.44).

Відповідно до п.2.1 даного договору про надання юридичної допомоги, адвокат прийняв на себе зобов'язання по наданню юридичних послуг при розгляді даної справи в суді першої інстанції. Обов'язків по збиранню додаткових доказів для підготовки позовної заяви і підготовки такої заяви даний договір не містить.

В той же час, до суду першої інстанції адвокатом ОСОБА_9 надано розрахунок витрат на правову допомогу (а.с.65) та квитанцію про оплату послуг адвоката (а.с.64) у розмірі 2900 гривень.

Із наданого розрахунку понесених витрат на правову допомогу у даній цивільній справі вбачається, що адвокатом було затрачено 5 годин робочого часу на вивчення матеріалів, наявних у позивача, збирання додаткових доказів та підготовку позовної заяви, а також 1 годину на участь в судових засіданням в суді першої інстанції.

Зважаючи на дані обставини та те, що адвокат вступив у цивільну справу після відкриття провадження, позовну заяву не готував, а приймав тільки участь в судових засіданнях протягом 1 години, то висновок суду першої інстанції про обґрунтованість стягнення 2900 гривень, як витрат на правову допомогу у даній цивільній справі, є не повністю обґрунтованим і вимоги про стягнення витрат на правову допомогу за 6 годин роботи є не доведеними.

А тому, доводи апеляційної скарги прокуратури Черкаської області в цій частині є обґрунтованими і підлягають до задоволення, а рішення суду першої інстанції до зміни в цій частині шляхом зменшення витрат на правову допомогу з 2900 гривень до 1218 гривень, як надання правової допомоги за 1 годину роботи, що відповідає положенням Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», оскільки інший час роботи адвоката є не доведеним.

Доводи прокуратури Черкаської області щодо зменшення розміру моральної шкоди позивачу є не обгрунтованими, оскільки судом першої інстанції вірно враховано докази по справі щодо факту завдання моральних страждань та їх тривалості, а також розумності стягнення самого розміру моральної шкоди.

Інші доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає до відхилення, апеляційна скарга прокуратури Черкаської області до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції до зміни в частині стягнення витрат на правову допомогу, в іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, ст. 304, ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316, ст. 317, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Апеляційну скаргу прокуратури Черкаської області - задовольнити частково.

Заочне рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 22 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Державної казначейської служби України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, прокуратура Черкаської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового слідства та прокуратури в частині стягнення витрат на правову допомогу - змінити, зменшивши стягнення витрат на правову допомогу з 2900 гривень до 1218 гривень, в іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :