Рішення

від 04.11.2014 по справі 910/17574/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17574/14 04.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнгхайнріх Ліфт Трак"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Груп Україна"

про стягнення 156 745,60 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача: Колибіденко В. О. адвокат посв. № 27755/10 від 27.01.2005

Від відповідача: Клок В.В. (дов. № б/н від 01.04.2014)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 04.11.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнгхайнріх Ліфт Трак" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Груп Україна" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 156 745,60 грн. з яких 146 000,00 грн. сума основного боргу, 9 390,72 грн. - пені, 1 354,88 грн. - 3 % річних, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.08.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/17574/14, розгляд справи призначено на 07.10.2014.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.10.2014 у розгляді справи №910/17574/14 відповідно до ст. 69 ГПК України продовжено процесуальний cтрок розгляду справи та в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 21.10.2014.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.10.2014 розгляд справи №910/17574/14 в порядку ст. 77 ГПК України відкладено на 28.10.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 продовжено строк розгляд справи, розгляд справи відкладено на 04.11.2014.

04.11.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано додаткові пояснення до позовної заяви.

В судове засідання 04.11.2014 представники сторін з'явились, надали суду усні пояснення по суті справи, позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням, на думку позивача, з боку відповідача його зобов'язань за договором № 600920130026 від 09.10.2013 в частині оплати поставленого товару, зокрема, з урахуванням положень договору про автоматичне коригування суми договору, з огляду на зміну курсу Євро на момент здійснення розрахунків.

Відповідачем позовні вимоги не визнаються, за твердженням відповідача у нього перед позивачем заборгованості за договором № 600920130026 від 09.10.2013 не має.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ :

09 жовтня 2013 року між позивачем, як постачальником за умовами договору, та відповідачем, як покупцем за умовами договору, укладено договір № 600920130026 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товари за ціною, в асортименті та кількості, які зазначені в Додатку №1 до договору, що є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити їх у порядку, передбаченому договором.

Пунктом 1.2. договору (зі змінами внесеними додатковою угодою №1 від 22.11.2013) передбачено, що загальна сума договору складає 404 254, 54 грн. з урахуванням ПДВ в розмірі 67 375, 76 грн., що складає еквівалент 36 362, 00 євро за курсом продажу євро Райффайзен Банк Аваль на день укладення договору. Також, п.1.2. договору передбачено, що у випадку якщо на момент здійснення розрахунків за договором курс євро змінюється - загальна сума договору підлягає автоматичному коригуванню.

Ціна на товари, вказані в додатку № 1 до договору (п. 1.3. договору).

За умовами п. 2.1. договору, постачальник зобов'язався поставити товари покупцеві на умовах DDP відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотемс - 2010" за адресою м. Київ, вул. Пухівська, 5, Україна, а покупець зобов'язується прийняти товари за актом приймання - передачі. Товари мають бути поставлені покупцеві не пізніше ніж 21 тижнів із моменту належного виконання покупцем обов'язку із перерахування попередньої оплати, передбаченої п. 4.3. договору.

Відповідно до п. 2.5. договору обов'язок постачальника з поставки товарів покупцеві вважається виконаним з моменту вручення товарів вповноваженому представникові покупця за актом приймання - передачі, який складається за формою, наведеною в додатку № 2 до договору, що є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 4.1. договору сторони визначили, що усі розрахунки за договором повинні здійснюватися лише у гривнях на підставі рахунків постачальника відповідно до еквіваленту вказаних в додатку № 1 сум в євро згідно з курсом продажу євро Райффайзен Банк Аваль .

Згідно п. 4.3. договору оплата товарів покупцем провадиться в такому порядку:

(і) попередня оплата в розмірі 30 % від загальної суми договору, перераховується покупцем протягом 7 календарних днів після підписання договору на підставі рахунку постачальника;

(іі) другий платіж у розмірі 40 % від загальної суми договору, перераховується покупцем протягом 7 календарних днів з моменту повідомлення покупця постачальником про готовність товарів до відвантаження з Німеччини на підставі рахунка постачальника;

(ііі) решта суми у розмірі 30 % від загальної суми договору виплачується протягом 7 календарних днів з моменту підписання акту приймання - передачі товарів на підставі рахунка постачальника.

В п. 5.2 договору сторонами погоджено сплату покупцем постачальнику неустойки, у разі затримки оплати товарів, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу і за кожне з таких порушень до моменту виконання покупцем своїх зобов'язань.

В додатку № 1 до договору сторони погодили найменування товарів їх кількість та ціну в євро з ПДВ, а саме: електричний штабелер повідкового типу Jungheinrich EMC B08 G 69-154 E банк версія в кількості 3 штуки, вартістю 10316, 00 євро (далі за текстом - товар -1) та електричний штабелер повідкового типу Jungheinrich EMC 1108 G 115-154 в кількості 1 штука вартістю 5414, 00 євро (далі за текстом - товар -2). При цьому, як зазначено в додатку № 1 до договору, ціна визначається в гривнях на підставі рахунків постачальника відповідно до еквіваленту вказаних сум в євро згідно з курсом Раййфайзен Банк Аваль на момент виставлення рахунків.

На виконання умов договору позивач 14.10.2013 виставив відповідачу рахунок № ЮН - 0007771 на оплату 30 % від загальної суми договору, що склало 123 116, 68 грн. Відповідачем зазначений рахунок оплачений в повному обсязі 31.10.2013 платіжним дорученням № 1395, копія якого наявна в матеріалах справи. Вказаний рахунок був виставлений в оплату товарів - 1, 2 в кількості 0, 3 одиниці. Пізніше, враховуючи укладання сторонами додаткової угоди № 1 до договору, 2 194, 84 грн. сплачених за вказаним рахунком за гідравлічний візок були повернуті позивачем відповідачу, як помилково перераховані, платіжним дорученням № 2611 від 09.12.2013.

02.12.2013 позивач вистав відповідачу рахунок № ЮН - 0008703 на суму 24 168, 12 грн. в оплату 0, 4 одиниць товару - 2, який був оплачений відповідачем 03.12.2013 платіжним дорученням № 1485.

20.12.2013 відповідачу був виставлений позивачем рахунок № ЮН - 0009062 на суму 18 288, 50 грн. в оплату 0, 3 одиниць товару - 2, оплачений 17.03.2014 платіжним дорученням № 1741.

02.04.2014 позивач виставив відповідачу рахунок № ЮН - 0001729 на суму 191 877, 60 грн., в оплату 0, 4 одиниць товару - 1. Вказаний рахунок відповідач оплатив 09.04.2014 платіжним дорученням № 1794.

10.04.2014 позивач виставив відповідачу рахунок № ЮН - 0001849 в оплату 0, 3 одиниць товару - 1 на загальну суму 162 105, 62 грн. Рахунок № ЮН - 0001849 від 10.04.2014 був оплачений відповідачем частково на суму 46 803, 64 грн. в такій послідовності:

- 29.04.2014 платіжним дорученням № 1838 сплачено 2 105, 62 грн.;

- 06.05.2014 платіжним дорученням № 1846 сплачено 2 000, 00 грн.;

- 12.05.2014 платіжним дорученням № 1859 сплачено 2 000, 00 грн.;

- 16.05.2014 платіжним дорученням № 1877 сплачено 2 000, 00 грн.;

- 21.05.2014 платіжним дорученням № 1895 сплачено 2 000, 00 грн.;

- 21.07.2014 платіжним дорученням № 2001 сплачено 4 000, 00 грн.;

- 08.08.2014 платіжним дорученням № 2071 сплачено 2 000, 00 грн.;

- 21.08.2014 платіжним дорученням № 2088 сплачено 2 000, 00 грн.;

- 26.08.2014 платіжним дорученням № 2099 сплачено 2 000, 00 грн.;

- 02.09.2014 платіжним дорученням № 2126 сплачено 2 000, 00 грн.;

- 08.09.2014 платіжним дорученням № 2150 сплачено 2 000, 00 грн.;

- 22.09.2014 платіжним дорученням № 2204 сплачено 22 698, 02 грн.;

- 25.09.2014 - сплачено 5 337, 55 грн.

Загалом позивачем відповідачу було виставлено рахунків за договором на загальну суму 517 361, 68 грн. (з яких в оплату товару - 1 виставлено 456 901, 06 грн., в оплату товару - 2 - 60 460, 88 грн.), які оплачені відповідачем на загальну суму 407 397, 25 грн. (60 460, 88 грн. в оплату товару - 2 та 346 936, 37 грн. в оплату товару - 1).

Отже, суд приходить до висновку, що спір між сторонами щодо оплати товару-2 між сторонами відсутній, а фактично залишається частково не сплаченим рахунок № ЮН - 0001849 від 10.04.2014 року.

Станом на 10.04.2014 курс продажу Євро в Райффайзен Банк Аваль, як вбачається із інформації розміщеної на сайті http://www.aval.ua (а також, із копії Розпорядження Публічного акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль» «Про встановлення курсів купівлі та продажу іноземних валют за гривні для всієї мережі АТ «Райффайзен Банк Аваль» на робочий день 10.04.2014, яка була надана в матеріали справи після оголошення вступної та регулятивної частин рішення) становив 17, 35 грн. за 1 євро.

За твердженням позивача курс продажу євро в Райффайзен Банк Аваль становив на 10.04.2014 17,46 грн. за 1 євро, на підтвердження чого ним надано в матеріали справи роздруківку з сайту http://www.aval.ua Огляду фінансових ринків за 11.04.2014.

Розраховуючи суму остаточного платежу належного з відповідача та формуючи рахунок № ЮН - 0001849 в оплату 0, 3 одиниць товару - 1 на загальну суму 162 105, 62 грн. позивач виходив саме із курсу 17,46 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що 20.12.2013 відповідачем був прийнятий у позивача товар - 2 вартістю 60 460, 88 грн., на підтвердження чого в матеріали справи надана копія видаткової накладної № ЮН - 00007992. Товар - 1 на суму 456 900, 80 грн. відповідач прийняв від позивача 10.04.2014, що підтверджено копією видаткової накладної № ЮН - 00001705 та актом приймання - передачі товарів від 10.04.2014.

В зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати товарів позивач звертався до останнього з претензією № 2 про невиконання договору вих. № 47 від 22.05.2014. На яку відповідач надав відповідь, в якій зазначив, що не погоджується із перерахунком суми договору та просив не пред'являти один до одного штрафні санкції.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що провадження щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за договором в розмірі 34 035, 57 грн. підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, інші позовні вимоги в частині стягнення 109 964, 43 грн. основного боргу, 9 390, 72 грн. пені та 1 354, 88 грн. 3 % відсотків річних підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір № 600920130026 від 09.10.2013 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 ЦК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Судом встановлено, що укладаючи договір сторони погодили між собою обов'язок постачальника поставити покупцеві товар за ціною, в асортименті та кількості, які зазначені в додатку № 1 до договору та обов'язок покупця оплатити їх у порядку передбаченому договором (п. 1.1. договору). В пункті 1.2. договору сторонами була визначена загальна сума договору на рівні 404 254, 54 грн. з урахуванням ПДВ, що складає 36 362, 00 євро за курсом продажу євро Райффайзен Банку Аваль на день укладання договору. Крім того, сторонами погоджено, що у випадку, якщо на момент здійснення розрахунків за договором курс євро змінюється - загальна сума договору підлягає автоматичному коригуванню.

Отже, фактично сторонами ціна договору (вартість товарів, поставка яких обумовлена договором) була визначена в іноземній валюті - євро, яка оплачується в гривневому еквіваленті за курсом продажу євро Райффайзен Банк Аваль станом на момент виставлення рахунку.

Відповідно до положень ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною другою стаття 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

За приписами ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом.

Як встановлено судом, спору між сторонами стосовно оплати поставленого позивачем відповідачу товару - 2 не має, зазначений товар оплачений в повному обсязі. Заборгованість позивачем відповідачу рахується тільки по оплаті товару - 1, поставленого за договором, розмір заборгованості визначено позивачем в сумі 146 000, 00 грн. При цьому, суд зазначає, що зобов'язання відповідача визначені п.п. (і), (іі) п. 4.3. договору по оплаті товару - 1 також виконані ним, що підтверджено матеріалами справи.

Згідно приписів ч. 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Таким чином, спір між сторонами у даній справі існує лише в частині наявності та/або відсутності у відповідача зобов'язання по виконанню п.п. (ііі) п. 4.3 договору згідно з курсом продажу євро Райффайзен Банк Аваль на підставі рахунку № ЮН - 0001849 в оплату 0, 3 одиниць товару - 1 на загальну суму 162 105, 62 грн.

Доводи відповідача, щодо відсутності у нього заборгованості перед позивачем відхиляються судом, як такі що спростовані матеріалами справи, зокрема, із матеріалів справи вбачається, що сторонами була погоджена зміна ціни договору в залежності від курсу євро на момент виставлення рахунку. При цьому, твердження позивача щодо того, що договором не передбачено порядку коригування загальної суми договору відхиляється судом, так як відповідний механізм чітко встановлений договором, а саме п. 4.3. договору. Крім того, із матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив часткову оплату рахунку № ЮН - 0001849, та прийняв товар - 1 за ціною визначеною в видатковій накладній № ЮН - 00001705, що опосередковано свідчить про визнання відповідачем коригування суми договору.

Водночас судом встановлено, що при виставленні рахунку № ЮН - 0001849 в оплату 0, 3 одиниць товару - 1 позивачем було застосовано ринковий курс євро станом на 10.04.2014, а не курс продажу євро Райффайзен Банк Аваль, як встановлено договором.

Таким чином, при виставленні рахунку № ЮН - 0001849 позивачем була допущена помилка, яка по суті призвела до завищення зобов'язань відповідача. За розрахунком суду, при здійснення якого було застосовано курс продажу євро Райффайзен Банк Аваль станом на 10.04.2014 сума зобов'язання відповідача визначеного п.п. (ііі) п. 4.3. договору складає 161 077, 40 грн. (17, 35 * 9 284, 40 = 161 077, 40), а не 162 105, 62 грн. як визначено позивачем.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу, і відповідачем прийнято товар - 1, при цьому, у відповідній видатковій накладній сторонами вказана сума 456 900, 80 грн . (102 917, 58 + 191 877, 60 + 162 105, 62).

Враховуючи, що відповідачем поставлений товар-1 був частково оплачений на суму 346 936, 37 грн., станом на момент вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 108 936, 21 грн. (455 872, 58 - 346 936, 37 = 108 936, 21), доказів сплати якої відповідачем суду не надано. При цьому, частина заборгованості в розмірі 34 035, 57 грн. була сплачена відповідачем після порушення провадження у справі.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Згідно п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи, що відповідачем сплачено частину основного боргу за договором за надані послуги, що підтверджується матеріалами справи, між сторонами відсутній спір щодо стягнення 34 035, 57 грн. основного боргу, відповідно провадження по справі в цій частині підлягає припиненню.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору, відповідачем в свою чергу допущено прострочення оплати за договором. Несплачена заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар - 1 станом на момент винесення рішення по справі становить 108 936, 21 грн., і підлягає стягненню з відповідача.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 108 936, 21 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати поставленого товару, у відповідності до п. 4.3. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позовні вимоги у частині стягнення основного боргу за договором у сумі, що становить 108 936, 21 грн. є належним чином обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Позивачем, також, заявлено вимоги про стягнення з відповідача 9 390, 72 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, відповідно до п. 5.2 договору, за загальний період прострочення з 17.04.2014 по 10.08.2014.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за порушення грошового зобов'язання підлягають задоволенню, як такі що ґрунтуються на положеннях договору та закону. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 5.2. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку не правильно було визначено суму основного боргу, не було враховано кожну окремо часткову оплату відповідачем рахунку № ЮН - 0001849, і пеня була розрахована виходячи із останньої суми заборгованості, а також період прострочення визначений позивачем без врахування приписів ст. 253 ЦК України. За розрахунком суду за період прострочення з 18.04.2014 по 10.08.2014 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 9 715, 71 грн. у відповідності до п. 5.2. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Проте, оскільки при вирішенні спору суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог судом задовольняються вимоги по стягненню з відповідача пені із розрахунку позивача, в розмірі 9 390, 72 грн. за період прострочення з 18.04.2014 по 10.08.2014.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 354, 88 грн. трьох відсотків річних нарахованих на суму боргу за весь час прострочення за період з 17.04.2014 по 10.08.2014.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним при здійснення розрахунку не правильно було визначено суму основного боргу, не було враховано кожну окремо часткову оплату відповідачем рахунку № ЮН - 0001849, і 3 % річних були розраховані виходячи із останньої суми заборгованості, а також період прострочення визначений позивачем без врахування приписів ст. 253 ЦК України. За розрахунком суду за період прострочення з 18.04.2014 по 10.08.2014 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 3 % річних в розмірі 1 438, 44 грн. у відповідності до ст. 625 ЦК України, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Проте, оскільки при вирішенні спору суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог судом задовольняються вимоги по стягненню з відповідача 3 % річних із розрахунку позивача, в розмірі 1 354, 88 грн. за період прострочення з 18.04.2014 по 10.08.2014.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 6 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розподілу 6 Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Судом встановлено, що 01 серпня 2014 року між позивачем (далі за текстом - замовник) та Адвокатським об'єднанням "Українська правозахисна фундація" було укладено договір № 4 про надання послуг (правової допомоги) адвокатом, як виконавцем (копія договору міститься в справі), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги (правову допомогу) адвоката під час розгляду у господарському суді м. Києва господарської справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнгхайнріх Ліфт Трак" до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Груп Україна" про стягнення заборгованості в розмірі 146 000, 00 грн. за договором купівлі - продажу № 600920130026 купівлі продажу електричних штабелерів від 09.10.2013.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що за надання послуг (правової допомоги) адвокатом під час розгляду справи у господарському суді м. Києва, замовник сплачує виконавцю гонорар у розмірі - 6000, 00 грн., що становить 4 % від основної суми заборгованості (146 000, 00 грн.) Сплата гонорару виконавцю здійснюється замовником у безготівковій формі на банківський рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня підписання договору.

З матеріалів вбачається, що за надані по договору послуги замовник сплатив на користь адвокатського об'єднання грошові кошти в розмірі 6000, 00 грн., що підтверджується оригіналом платіжного доручення № 4368 від 18.08.2014 наявного в матеріалах справи.

Відповідно до п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розподілу 6 Господарського процесуального кодексу України", розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З огляду на викладене, зважаючи на не складність справи, яка стосується стягнення заборгованості за одним договором, не великої кількості матеріалів справи, а також ціну позову, звичайний рівень цін на ринку юридичних (адвокатських послуг) на території України, а також приймаючи до уваги, що адвокат позивача двічі не з'являвся в судове засідання, не виконав вимоги суду, щодо надання курсів Райфайзен Банк Аваль станом на дати зазначені судом, в зв`язку з чим здійснив невірний розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених замовником судових витрат за отримання послуг адвоката в сумі 2 000,00 грн. є доведеними та такими, що підлягають покладенню на сторін у відповідності до приписів ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати позивача на оплату судового збору, відповідно до положень статті 49 ГПК України, з огляду на вину відповідача у виникненні спору, покладаються на відповідача (2 000, 00 грн. - адвокатських витрат та 3 134, 91 грн. - витрат по сплаті судового збору).

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за договором в розмірі 34 035, 57 грн. припинити.

2. Інші позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Груп Україна" (02092, м. Київ, вул. Олекси Довбуша, буд. 18; код ЄДРПОУ 35551105; в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнгхайнріх Ліфт Трак" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 80, офіс 18; код ЄДРПОУ 34485084) 108 936 (сто вісім тисяч дев'ятсот тридцять шість) грн. 21 коп. основного боргу, 9 390 (дев'ять тисяч триста дев'яносто) грн. 72 коп. пені, 1 354 (одну тисячу триста п'ятдесят чотири) грн. 88 коп. 3 % відсотків річних, 2 000 (дві тисячі) грн. адвокатських витрат та 3 134 (три тисячі сто тридцять чотири) грн. 91 коп. витрат на оплату судового збору.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.11.2014.

Суддя Г.П. Бондаренко