Постанова

від 18.11.2014 по справі 916/1802/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року Справа № 916/1802/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач), Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь", м. Москва, Російська Федерація (далі - ТОВ "Маша і Мєдвєдь"),

на рішення господарського суду Одеської області від 28.07.2014 та

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2014

зі справи № 916/1802/14

за позовом ТОВ "Маша і Мєдвєдь"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Водолей", м. Одеса (далі - ТОВ Водолей"),

про стягнення суми компенсації за порушення авторських прав у розмірі 73 080 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

ТОВ "Маша і Мєдвєдь"- Джаноян Л.А.,

ТОВ "Водолей" - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Маша і Мєдвєдь" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ "Водолей" компенсації за порушення майнових авторських прав на зображення персонажів "ІНФОРМАЦІЯ_1" та "ІНФОРМАЦІЯ_2" до дитячого анімаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь" у сумі 73 080 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.07.2014 (суддя Шаратов Ю.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 (колегія суддів у складі: суддя Вороньок О.Л. - головуючий, судді Лашина В.В., Таран С.В.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Маша і Мєдвєдь" просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу передати на новий розгляд внаслідок неповного з'ясування господарськими судами обставин справи та невірного застосування норм матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Водолей" зазначає про відсутність у позивача виключних майнових прав на зображення персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_1 і ІНФОРМАЦІЯ_2", а тому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Сторони відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм процесуального права, заслухавши пояснення представника ТОВ "Маша і Мєдвєдь", Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

У прийнятті оскаржуваних судових рішень попередні судові інстанції виходили з таких фактичних даних:

- 27.03.2014 представник ТОВ "Маша і Мєдвєдь" у місті Одесі в універсамі "Надежда", в якому здійснює підприємницьку діяльність ТОВ "Водолей",

придбав рюкзак м'який виробництва Китайської Народної Республіки вартістю 27,75 грн.;

- на підтвердження продажу ТОВ "Водолей" зазначеного товару ТОВ "Маша і Мєдвєдь" подало фіскальний чек № 2217727 (фіскальний номер РРО 1552006913) та чек платіжного терміналу № 5565 (а.с. 58-59), а також досліджений в судовому засіданні відеозапис закупівлі та відповідні фото, які приєднано до матеріалів справи (а.с. 126); при цьому позивач наполягає, що порушення є багаторазовими;

- у позовній заяві ТОВ "Маша і Мєдвєдь" зазначає, що відповідач порушує його виключні майнові авторські права на зображення персонажів "ІНФОРМАЦІЯ_1" і "ІНФОРМАЦІЯ_2" з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь";

- у письмових поясненнях (від 03.06.2014 вх. № 14405/14) відповідач посилається на те, що він є власником виключних майнових прав на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "Маша і Мєдвєдь", всі його елементи та складові частини, в тому числі персонаж "ІНФОРМАЦІЯ_1" відповідно до договору про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір (серіал "Маша і Мєдвєдь") від 08.06.2010 № 010601-МиМ;

- водночас позивачем подано суду договір від 08.06.2010 № ЛД-1/2010, укладений ТОВ "Маша і Мєдвєдь" (ліцензіат) та гр. ОСОБА_3 (ліцензіар), за умовами якого ОСОБА_3 як особа, що володіє виключним правом на використання створених особисто зображення "ІНФОРМАЦІЯ_1" та "ІНФОРМАЦІЯ_2", які використовуються для створення персонажів аудіовізуального твору анімаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь", передав за винагороду ТОВ "Маша і Мєдвєдь" на строк до 30.06.2025 право використовувати ці зображення в установлених договором обсягах, на умовах виключної ліцензії; зазначені майнові авторські права відчужено для використання в будь-якій країні світу;

- у справі наявне видане Російським авторським товариством ОСОБА_3 Свідоцтво № НОМЕР_1 про реєстрацію та депонування твору - результату інтелектуальної діяльності, яке посвідчує права названого автора на зображення персонажів до дитячого анімаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1" "ІНФОРМАЦІЯ_2", створені ним 01.10.2007;

- пунктом 2 Додатку № 1 до договору від 08.06.2010 № 010601-МиМ передбачено, що одночасно з переданням прав на аудіовізуальний твір правовласник передає набувачу у повному обсязі виключні права на всі юридично значимі охоронювані елементи аудіовізуального твору (зокрема, але, не обмежуючись, назвою аудіовізуального твору та його окремих серій, графічним зображенням, намальованими зображеннями персонажів аудіовізуального твору, їх іменами, текстом), незалежно від того, поіменовані вони або ні в додатках до цього договору.

Таким чином, позивачем підтверджено наявність у нього певних майнових авторських прав.

У пункті 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що з огляду на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 Цивільного кодексу України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Статтею 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.

Статтею 443 Цивільного кодексу України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 440 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною другою статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

У прийнятті оскаржуваних судових рішень господарські суди виходили, з-поміж іншого, з того що позивач за договором від 08.06.2010 № 010601-МиМ отримав виключні (майнові) авторські права на зображення персонажів "ІНФОРМАЦІЯ_1" і "ІНФОРМАЦІЯ_2"автором ОСОБА_3

Таким чином, з установлених попередніми судовими інстанціями обставин справи вбачається, що персонажі аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь" та зображення цих персонажів є частинами аудіовізуального твору, які можуть використовуватися самостійно, а тому й розглядатися як твори.

З наведених норм та змісту постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" випливає, що у вирішенні даного спору позивач зобов'язаний довести належність йому авторського права, за захистом якого він звернувся, а відповідач - додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору.

Отже, у розгляді даної справи господарським судам у частині обсягу майнових авторських прав позивача слід було насамперед з'ясувати з урахуванням змісту позовної заяви, право на який об'єкт інтелектуальної власності позивач вважає порушеним і на підставі якого саме правочину, оскільки "образ персонажів ІНФОРМАЦІЯ_1 і ІНФОРМАЦІЯ_2" не є об'єктом авторського права

При цьому слід врахувати, що подані суду пояснення позивача не є доповненням або уточненням позову.

З дослідженого місцевим та апеляційним господарськими судами змісту ліцензійного договору від 08.06.2010 № ЛД-1/2010 вбачається, що позивач є власником виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "Маша и Мєдвєдь" та його складові частини і має право захищати свої права, у тому числі шляхом звернення до господарського суду з даним позовом.

Господарськими судами в оскаржуваних судових актах не зазначено доводи відповідача щодо правомірності використання ним творів, що стосуються спору у справі.

Не може бути взято до уваги посилання господарських судів на пункт 2.10 ліцензійного договору від 08.06.2010 № ЛД-1/2010, оскільки цей пункт підлягає застосуванню в разі порушення прав ліцензіара - гр. ОСОБА_3, що водночас порушують права ТОВ "Маша і Мєдвєдь", але позов у справі заявлено у зв'язку з порушенням майнових авторських прав ТОВ "Маша і Мєдвєдь".

У пункті "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Разом з тим, у підпункті 51.3 пункту 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" наведено, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

У пункті 42 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно - або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

Купівля позивачем двох одиниць відповідного товару, продаж якого здійснював відповідач, не може кваліфікуватися як багаторазове порушення відповідачем майнових авторських прав позивача.

Таким чином, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111 10 ГПК України є підставою для скасування прийнятих ними судових рішень зі справи.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України.

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 28.07.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 зі справи № 916/1802/14 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко