Рішення

від 28.10.2014 по справі 910/18760/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18760/14 28.10.14 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Інтеграл"

про стягнення 99 406,97 грн.

Представники сторін:

від позивача: Скакун О.М. - службове посвідчення № 025912 віл 29.04.2014 року;

від позивача-1: Деревицька Н.В.- представник за довіреністю № 108-10169-01 від 26.08.2014 року;

від позивача-2: Дмитренко В.А. - представник за довіреністю № 24 від 20.01.2014 року;

від відповідача: ОСОБА_1. - засновник, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Житомирським РВ УМВС України в Житомирській області 8 лютого 1996 року.

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Інтеграл" про стягнення 99 406,97 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в ході перевірки проведеною прокуратурою району встановлено, що 15.05.2012 року між комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації" та до товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Інтеграл" укладено додаткову угоду про внесення змін до договору №371/І від 17.07.2008 року про передачу комунальної власності територіальної громади міста Києва, які передаються в оренду.

Проте, за період з листопада 2012 року по травень 2014 року у відповідача виникла заборгованість в загальному розмірі 99 406,97 грн. з я яких: 77 975,42 грн. - заборгованість по орендній платі, 225,88 грн. заборгованість по сплаті індексації, 15 640,24 грн. податок на додану вартість, 1 371,88 грн. - пеня за прострочення грошового зобов'язання, 4 193,55 грн. - заборгованість за компенсацію по платі за землю.

У в'язку з чим прокурор звернувся до суду про стягнення вищезазначених сум.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.09.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.09.2014 року.

У судовому засіданні 29.09.2014 року оголошено перерву до 14.10.2014 року.

14.10.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач 2 подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначив, що в розрахунках суми заборгованості вказано період стягнення з листопада 2012 року по травень 2014 року включно. 06.05.2014 року відповідачем повернуто приміщення про що складено відповідний акт. При оформлені розрахунку заборгованості було допущено технічну помилку. У зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 90 970,29 грн., а саме: орендну плату в розмірі 86 467,99 грн., компенсацію плати за землю в розмірі 3 870,10 грн. та 625,20 грн. пені.

14.10.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідача подав відзив на позовну заяву.

У судове засідання 14.10.2014 року прокурор, представник позивача 1 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.10.2014 року розгляд справи відкладено на 28.10.2014 року.

23.10.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідача подав відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 28.10.2014 року прокурор позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник позивача-1 позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник позивача-2 позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача частково позовні вимоги визнав.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача 1, позивача 2 та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

15.05.2012 року між комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації" (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Інтеграл" (орендар) відповідно до ст.188 Господарського кодексу України, ст. 90, 626 Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Положення про оренду майна територіальної громади м. Києва, яке затверджене рішенням Київської міської державної адміністрації від 30.09.2010 р. №787 "Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09.09.2010 р. №7/4819 "Про питання організації управління районами в місті Києві"; рішення Київської міської ради від 02.12.2010р. № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва"; розпорядження Київської міської державної адміністрації від 10.12.2010р. №1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві; розпорядження Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 24.01.2011р. №20 "Про закріплення на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у м. Києві ради майна, яке передано до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації укладено додаткову угоду про внесення змін до договору №371/І від 17.07.2008 року про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, які передаються оренду.

Відповідно до п. 1, 2 вказаної додаткової угоди сторони домовились, що орендадавець за згодою орендаря передає, а Солом'янська районна в м. Києві адміністрація приймає на себе права та обов'язки орендодавця по договору оренди № 371/І від 17.07.2008. Також сторони визначили, що комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, яке було орендодавцем по договору оренди №371/І від 17.07.2008 року за згодою орендаря в подальшому виступає балансоутримувачем.

Згідно з п. 4 додаткової угоди сторони домовились викласти договір, який являється невід'ємною частиною даної угоди (додаток), в новій редакції та присвоїли йому новий № 100СРДА про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

Так, відповідно до п.1.1 договору, орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 12.06.12 №121 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об'єкт оренди який знаходиться за адресою: вул. Виборзька, 34/36 для надання послуг по ремонту комп'ютерної техніки.

Частиною 1 статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

У відповідності з п.3.5 договору, орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.

Відповідно до акту приймання-передачі об'єкта оренди від 15.05.2012 року орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення, що розташоване в цоколі загальною площею 67,7 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 34/36.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Цей договір є укладеним з моменту підписання сторонами і діє з 01 квітня 2012 року до 30 березня 2015 року (п.9.1 договору).

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до п3.1 договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує балансоутримувачу орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі пункту 30 таблиці 2 п. 21 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22 вересня 2011 року №34/6250, розрахунок якої оформлюється додатком та є невід'ємною частиною договору (додаток №3) та на дату підписання договору в цілому становить 4 329,54 грн. з ПДВ.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці (п.3.2 договору).

Відповідно до п.3.5 договору, орендна плата сплачується орендарем на рахунок балансоутримувача, за яким закріплене майно на праві господарського відання - комунальне підприємство „Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати та інших платежів є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірі та порядку визначеному законодавством України, який сплачується відповідачем разом з орендною платою, а також компенсація витрат позивача за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, розрахунок якої оформлюється додатком та є невід'ємною частиною договору (додаток 4) та сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.4 договору).

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 3.6 договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Як зазначено позивачем та не заперечувалось відповідачем приміщення повернуто 06.05.0214 року про що складено відповідний акт.

Відповідно до рішення господарського суду міста Києва у справі №5011-20/18146-2012 від 13.02.2013 р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2013 р. встановлено заборгованість відповідача перед позивачем 2 по орендним платежам за період з липня по жовтень 2012 року за договором оренди №100 СРДА від 15.05.2012 р. у розмірі 17 939,43 грн.

Крім того, рішенням господарського суду м. Києва від 11.06.2013 року у справі №910/3464/13, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 року, розірвано договір оренди №100 СРДА від 15.05.2012 р. та виселено товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Інтеграл" з нежитлового приміщення загальною площею 67,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Виборзька, 34/36, повернувши зазначене приміщення по акту прийому-передачі комунальному підприємству "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації.

Також, вищезазначеним рішенням встановлено, що позивачем правомірно нараховано орендну плату за користування майном за період з серпня 2012 року по лютий 2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18 не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищезазначене, станом на 08.10.2014 року факт наявності заборгованості за період з листопада 2012 року по травень 2014 року включно за договорам у відповідача перед позивачем в сумі 86 467,99 грн. за оренду приміщення та 3 877,10 грн. - компенсації плати за землю належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростовано, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 625,20 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 6.2 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів, орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру встановленого законодавством України.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 625,20 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Щодо твердження відповідача про зменшення ціни оренди та зарахування її в рахунок погашення заборгованості, то суд зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися до суду в загальному порядку про зменшення або перерахунок орендної плати (в тому числі орендної плати, що є предметом даної справи) на підставі ст. 762 Цивільного кодексу України, ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 3.11 договору оренди №100 СРДА від 15.05.2012р.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014, № 719-VII, який опублікований 21.01.2014 року, з 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Ціна позову становить 90 970,29 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову має складати 1 827,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно з п.4.46 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 року, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору.

За таких обставин, з відповідача стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 1 827,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 2 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Інтеграл" (03164, м. Київ, вул. Академіка Булаховського, будинок 5-Г, квартира 34; ідентифікаційний код 32920438) на користь комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації (03186, м. Київ, вулиця Соціалістична, будинок 6, ідентифікаційний код 35756919) заборгованість за оренду приміщення в розмірі 86 467 (вісімдесят шість тисяч чотириста шістдесят сім) грн. 99 коп., компенсаційну плату за землю в розмірі 3 877 (три тисячі вісімсот сімдесят сім) грн. 10 коп., пеню в розмірі 625 (шістсот двадцять п'ять) грн. 20 коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Інтеграл" (03164, м. Київ, вул. Академіка Булаховського, будинок 5-Г, квартира 34; ідентифікаційний код 32920438) в доход Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 20.11.2014 року.

Суддя С.М. Мудрий