Рішення

від 10.11.2014 по справі 922/3599/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2014 р.Справа № 922/3599/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дергачі до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр юридичних та бухгалтерських послуг Професіонал", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 453170,18 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - ОСОБА_2, свідоцтво НОМЕР_1 від 18.04.2007р.;

Представник відповідача - Чернов В.В., дов. №17 від 23.10.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Дергачі, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр юридичних та бухгалтерських послуг Професіонал", м. Харків, про стягнення заборгованості в сумі 453170,18 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору суборенди № 24/4 від 24.04.2013р., укладеного між позивачем та відповідачем. Дана заборгованість складається з заборгованості з орендної плати в розмірі 427050,00 грн. та компенсації вартості комунальних послуг в розмірі 26120,18 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача сплачені позивачем судові витрати в сумі 9065,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 27.08.2014 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.09.2014р. об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду від 27.10.2014р. задоволено клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду даного спору за межами двомісячного строку. Продовжено строк розгляду справи до 10 листопада 2014 року. Розгляд справи відкладено на 10.11.2014р. о 10:30 год.

10.11.2014р., представником позивача, через канцелярію суду, надана заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 39618), в якій позивач просить суд стягнути на свою користь заборгованість з орендної плати в розмірі 427050,00 грн., компенсацію вартості комунальних послуг в розмірі 23286,29 грн.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає дану заяву позивача до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін, діючому законодавству та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

У призначеному судовому засіданні 10.11.2014р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача, присутній в судовому засіданні 10.11.2014р. проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні.

У судовому засіданні 10.11.2014р. сторони наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 24.04.2013 р. між ФОП ОСОБА_1 (в якості орендаря) та ТОВ «ЦЕНТР ЮРИДИЧНИХ І БУХГАЛТЕРСЬКИХ ПОСЛУГ ПРОФЕСІОНАЛ» (в якості суборендаря) було укладено договір суборенди № 24/04 (надалі за текстом - Договір) нежитлового приміщення підвалу та цокольного поверху площею 282,6 м.кв. в будівлі за адресою: АДРЕСА_2, включаючи облаштовані в приміщенні інженерні, силові, телефонні мережі та обладнання, а також встановлене в приміщенні офісне обладнання, оргтехніку та меблі (надалі за текстом - Обладнання, а разом - Об'єкт оренди). Повний перелік орендованого майна визначений в Додатку № 1 до Договору. Строк дії Договору - до 15.08.2014р.

Факт передачі майна в суборенду підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 30.04.2013р. Орендар користувався майном до 15.08.2014р., що підтверджується актом приймання-передачі послуг з оренди, підписаним сторонами на суму 427050,00 грн. Повернення майна підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 19.08.2014р.

Згідно з п. 3.1. Договору суборенди орендна плата виражається у доларах США та здійснюється в валюті України - гривнях. Сума, що підлягає сплаті, визначається по середньому готівковому курсу продажу в банках України в розмірі, що еквівалентна 5000 доларів США на місяць, в день складення рахунку.

Суборенда плата за Договором сплачується до настання 5-го числа кожного поточного календарного місяця суборенди, на підставі виставленого суборендарю рахунка на сплату (п.п. 3.7-3.8 Договору).

Суборендна плата згідно до пункту 3.9. Договору включає в себе також компенсацію орендареві, сплачену ним вартість комунальних послуг, спожитих суборендарем.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач, в порушення умов договору суборенди, заборгованість з орендної плати за березень-серпень 2014 року у сумі 427050,00 грн. та компенсацію вартості комунальних послуг, спожитих суборендарем у сумі 23286,29 грн., згідно виставлених ним рахунків на оплату № 32, № 33 від 12.08.2014 року до повернення суборендованого майна не сплатив, що і стало підставою для його звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 774 ЦК України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договори найму.

З матеріалів справи вбачається, що п. 4.3 договору оренди № 01-01-2013, укладеного між компанією NAVARTIS LIIMITED (орендодавцем, власником приміщень) та ФО-П ОСОБА_1 (орендарем, позивачем у справі) сторони договору погодили, що орендар може представляти приміщення або майно третім особам за плату у користування.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні за змістом норми містяться у статті 283 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу

Частиною 2 ст. 189 Господарського кодексу України встановлено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається у договорі у гривнях.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Крім того, згідно із ч.1 та ч. 2 ст. 533 вказаного кодексу, грошове зобов'язання має бути виконано у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За таких обставин, враховуючи, що сторонами у договорі суборенди передбачено обов'язок здійснювати розрахунок саме в національній валюті України - гривні, суд приходить до висновку, що зазначена умова договору не порушує чинне законодавство України.

Стосовно нікчемності положення договору, про яку зазначає відповідач у власному відзиві, суд враховує положення ст. 215 ЦК України, що встановлює наслідки укладення нікчемних правочинів. Так, згідно ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Посилання відповідача на нікчемність умови договору суборенди з вираженням зобов'язання в іноземній валюті не є обґрунтованим, оскільки відповідач не наводить, а чинне законодавство України не містить норми, в якій прямо йдеться про те, що правочин з визначенням ціни в іноземній валюті є нікчемним. За таких обставин, думка відповідача про нікчемність укладеного ним правочину не відповідає дійсності та чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, матеріали справи, на час розгляду справи, не містять доказів на підтвердження факту визнання договорів оренди та суборенди, укладених між їх сторонами, недійсними.

Ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки, відповідач, в порушення договору суборенди №24/04 від 24.04.2013 року, заборгованість з орендної плати за березень-серпень 2014 року у сумі 427050,00 грн. та компенсацію вартості комунальних послуг, спожитих суборендарем у сумі 23286,29 грн. (згідно рахунків на оплату № 32, № 33 від 12.08.2014 року) до повернення суборендованого майна не сплатив, то він визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати та компенсації вартості комунальних послуг, спожитих суборендарем за зазначений період. Факт наявності даної заборгованості підтверджується також наявними в матеріалах справи актів здачі-приймання робіт (надання послуг), підписані сторонами у справі та скріплені їх печатками.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, дають підстави для висновку суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованість з орендної плати за березень-серпень 2014 року у сумі 427050,00 грн. та компенсацію вартості комунальних послуг, спожитих суборендарем у сумі 23286,29 грн., обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, керується ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. cт. 6, 11, 15, 16, 204, 215, 509, 524, 530, 533, 626-629, 759, 774 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 179, 189, 193, 198, 285, 286 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ЮРИДИЧНИХ І БУХГАЛТЕРСЬКИХ ПОСЛУГ ПРОФЕСІОНАЛ» (61000, м. Харків, вул. Космічна, 4, код ЄДРПОУ 33118378) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (62300, АДРЕСА_1) заборгованість з орендної плати в розмірі 427050,00 грн., компенсацію вартості комунальних послуг в розмірі 23286,29 грн., судовий збір в розмірі 9006,73 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.11.2014 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/3599/14