Ухвала

від 18.11.2014 по справі 826/11307/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11307/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко А.І. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

18 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «ІВІК» (далі - Позивач, ТОВ «ІВІК») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Святошинському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.07.2014 року №0003022204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2014 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено відсутність фактів порушення податкового законодавства. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що Відповідачем не подано жодних доказів нікчемності та безтоварності укладених Позивачем з ТОВ «Буд Альянс» договорів, на підставі яких ТОВ «ІВІК» було сформовано податковий кредит з ПДВ.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у червні 2014 року працівниками ДПІ у Святошинському районі на підставі наказу від 16.06.2014 року №1067 та згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79, п. 82.2 ст. 82 ПК України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ІВІК» з питань достовірності, повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Буд Альянс» за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 142 536,00 грн. за січень 2014 року. Результати перевірки зафіксовані в акті від 27.06.2014 року №306/26-57-22-04-10/19071913. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15.07.2014 року форми «Р» №000302204, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 178 170,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 142 536,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 35 634,00 грн.).

Надаючи оцінку твердженням Окружного адміністративного суду м. Києва про необґрунтованість висновків податкового органу щодо відсутності у Позивача підстав для формування податкового кредиту за результатами взаємовідносин з ТОВ «Буд Альянс», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції між ТОВ «Буд Альянс» (Підрядник) та ТОВ «ІВІК» (Замовник) 24.10.2013 року укладено договір №12810/1 за умовами якого Замовник доручає та оплачує, а Підрядник зобов'язується виконати власними силами, засобами та матеріалами роботи з монтажу систем кондиціонування повітря за ціною, в асортименті та у кількості, що встановлюється сторонами у додаткових угодах, які є невід'ємними частинами Договору.

Факт виконання договірних зобов'язань, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: актів прийому виконаних підрядних робіт (т. 1 а.с. 38-40, 43-44, 47-49, 52-56), довідкам про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 (т. 1 а.с. 41-42, 45-46, 50-51, 57-58), податкових накладних (т. 1 а.с. 107-110), актів передачі матеріалів у монтаж (т. 3 а.с. 185-198).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Буд Альянс» (Підрядник) 24.10.2014 року укладено договір №12810/2, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання по виконанню робіт з технічного обслуговування систем кондиціонування та вентиляції та виконанню робіт з кондиціонування та вентиляції за адресами та вартістю, що узгоджуються сторонами у відповідних щомісячних кошторисах, що є невід'ємними частинами Договору.

Виконання договірних зобов'язань, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: актів здачі-прийняття робіт (т. 1 а.с. 63, 65, 67, 69, 71) та калькуляцій до них (т. 1 а.с. 64, 66, 68, 70, 72), податкових накладних (т. 1 а.с. 102-106), а також оборотно-сальдової відомості і картки рахунку 6851 (т. 3 а.с. 200-254).

При цьому судом першої інстанції зазначено, що укладення договорів з ТОВ «Буд Альянс» було зумовлено необхідністю виконання договірних зобов'язань перед іншими контрагентами, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями договір та складених на їх виконання первинних документів (т. 1 а.с. 151 - т. 3 а.с. 183).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для визнання безтоварними укладених Позивачем з ТОВ «Буд Альянс» договорів немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагента. Крім того, доказів визнання нікчемними угод суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, доказів наявності у сторін договорів мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, Відповідачем надано не було.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між контрагентами мали товарний характер та не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, наявні у матеріалах справи документи містять всі обов'язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість позиції Окружного адміністративного суду м. Києва про безпідставність твердження податкового органу про безтоварність господарських операцій Позивача з вказаним контрагентом.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент виписування податкових накладних Позивачу ТОВ «Буд Альянс» було зареєстровано у встановленому законом порядку як суб'єкт підприємницької діяльності, а також платником податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у Відповідача не було.

При цьому судова колегія погоджується з посиланням суду першої інстанції на те, що встановлення факту взаємовідносин контрагентів Позивача або Позивача з фіктивними суб'єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «ІВІК», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Крім того, з критичною оцінкою судом першої інстанції посилання податкового органу на використання у ході перевірки Позивача акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІВІК» колегія суддів повністю погоджується, оскільки зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи. Тобто дані висновки не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.