Постанова

від 18.11.2014 по справі 806/3999/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року Житомир справа № 806/3999/14

час прийняття: 11 год. 20 хв. категорія 8.3.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попової О. Г.,

за участі секретаря Слісарчука Б.Я.,

за участі представника позивача Євін А.К.,

за участі представника відповідача Ковальчук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт-Холдинг" до Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.08.2014 р.№0000782200,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт-Холдинг" звернулось до суду з позовом в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 04.08.2014 р. №0000782200. В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначило, що підприємством правомірно у спірному періоді сформовано склад валових витрат на підставі належним чином оформлених податкових накладних і за наявності первинних документів по господарським операціям з контрагентами ТОВ "Фаворит Груп "Нові Технології", ТОВ "Блоксоюз", ТОВ "ГМФ". Зазначило, що підприємством правомірно задекларовано фінансові витрати за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, оскільки вказані витрати є процентами по кредиту, отримання якого пов"язане з наявністю господарської мети.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог з підстав зазначених в письмових запереченнях щодо позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Володарсько-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт-Холдинг" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт №26/5/22-07/33093736 від 14.07.2014 року (а.с.13 - 40).

В акті перевірки зазначено, в тому числі, порушення:

- п.п. 48.5.1 п. 48.5, п.48.7 ст. 48, п.135.2 ст. 135, пп.138.1.1, п. 138.1, п.138.2, п.138.4, пп.138.10.5 пункту 138.10 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого товариством занижено податок на прибуток всього у сумі 312721 грн., у тому числі, за 3 квартал 2011 року - 16042 грн., за 4 квартал 2011 року - 16099, за 1 квартал 2012 року - 2752 грн., за 2 квартал 2012 року - 132250 грн., за 3 квартал 2012 року - 145578 грн.

На підставі вказних висновків акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 04.08.2014 року №0000782200 у зв"язку з чим, позивачу збільшено суму грошового зобов"язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 453012 грн. в тому числі 312721 грн. - за основним платежем, 140291 грн. - за штрафними санкціями (а.с.55).

Суд не погоджується з висновками податкового органу з наступних підстав.

Підставою для висновку контролюючого органу про заниження позивачем податку на прибуток за спірний період, згідно акту перевірки стало те, що підприємством включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об"єкту оподаткування вартість придбаних ТМЦ від контрагентів ТОВ "Фаворит Груп "Нові Технології", ТОВ "Блоксоюз", ТОВ "ГМФ", які мають ознаки фіктивності. Перевіркою встановлено завищення задекларованих ТОВ "Граніт Холдинг" показників у рядку 06.3 "Фінансові витрати відповідно до пп.138.10.5 п. 138.10 ст. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України".

Судом встановлено, що видом економічної діяльності ТОВ «Граніт-Холдінг» є діяльність з добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю (код 08.11 КВЕД) (том 2 а.с.43).

В акті перевірки зазначено, що в порушення пп.138.1.1, п. 138.1 ст.138, п. 138.4 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, підприємством включено до складу витрат, що враховуються при визначені об"єкта оподаткування вартість придбаних товарно - матеріальних ціностей на загальну суму 225709,8 грн., в тому числі, ПДВ - 37618,3 грн, від особи, якк має ознаки фіктивності та взаємовідносини з яким можуть кваліфікуватися такими, що здійснюються для отримання вигоди третіми особами - вигодонобувачами, а саме: ТОВ "Фаворит Груп "Нові Технології" (т.1, а.с.22).

Судом встановлено, що 7 жовтня 2011 року між ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» (Постачальник) та ТОВ «Граніт-Холдінг» (Покупець) укладено договір №83 (том 1 а.с.90-91).

Відповідно до пункту 1.1 договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити та передати у власність покупця продукцію - трос сталевий з сегментами, далі іменовану як «товар», а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити поставлену продукцію.

Фактичне виконання умов вказаного договору підтверджується: видатковою накладною від 7 жовтня 2011 року №294 (том 1 а.с.92), банківською випискою з особового рахунку (том №1 а.с.94), податкова накладна №27 від 7 жовтня 2011 року (том №1 а.с.93), яка відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України №996-XIV, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

14 жовтня 2011 року між ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» (Постачальник) та ТОВ «Граніт-Холдінг» (Покупець) укладено договір №92 (том №1 а.с.85-86).

Відповідно до пункту 1.1 договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити та передати у власність покупця продукцію - трос сталевий з сегментами, далі іменовану як «товар», а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити поставлену продукцію.

Фактичне виконання умов вказаного договору підтверджується: видатковою накладною від 14 жовтня 2011 року №320 (том 1 а.с.87), банківською випискою з особового рахунку (том1 а.с.89), податковою накладною №44 від 14 жовтня 2011 року (том 1 а.с.88), яка відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України №996-XIV, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

28 березня 2012 року між ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» (Постачальник) та ТОВ «Граніт-Холдінг» (Покупець) укладено договір №195 (том 1 а.с.80-81).

Відповідно до пункту 1.1 договору ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити та передати у власність покупця продукцію - трос сталевий з сегментами, далі іменовану як «товар», а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити поставлену продукцію.

Фактичне виконання умов вказаного договору підтверджується: видатковою накладною від 28 березня 2012 року №337 (том 1 а.с.82), банківською випискою з особового рахунку (том 1 а.с.84), податковою накладною №62 від 28 березня 2012 року (том 1 а.с.83), яка відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України №996-XIV, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

20 квітня 2012 року між ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» (Постачальник) та ТОВ «Граніт-Холдінг» (Покупець) укладено договір №207 (том 1 а.с.75-76).

Відповідно до пункту 1.1 договору ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити та передати у власність покупця продукцію - трос сталевий з сегментами, далі іменовану як «товар», а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити поставлену продукцію.

Фактичне виконання умов вказаного договору підтверджується: видатковою накладною від 20 квітня 2012 року №423 (том 1 а.с.77), банківською випискою з особового рахунку (том а.с.74), податкова накладна №20 від 20 квітня 2012 року (том 1 а.с.73), яка відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України №996-XIV, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

17 травня 2012 року між ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» (Постачальник) та ТОВ «Граніт-Холдінг» (Покупець) укладено договір №231 (том 1 а.с.70-71).

Відповідно до пункту 1.1 договору ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити та передати у власність покупця продукцію - трос сталевий з сегментами, далі іменовану як «товар», а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити поставлену продукцію.

Фактичне виконання умов вказаного договору підтверджується: видатковою накладною від 17 травня 2012 року №480 (том 1 а.с.72), банківською випискою з особового рахунку (том 1 а.с.74), податковою накладною №75 від 17 травня 2012 року (том 1 а.с.73), яка відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України №996-XIV, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

31 травня 2012 року між ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» (Постачальник) та ТОВ «Граніт-Холдінг» (Покупець) укладено договір поставки №268 (том 1 а.с.67-68).

Відповідно до пункту 1.1 договору ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити та передати у власність покупця продукцію - трос сталевий з сегментами, далі іменовану як «товар», а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити поставлену продукцію.

Фактичне виконання умов вказаного договору підтверджується: видатковою накладною від 31 травня 2012 року №541 (том 1 а.с.67), банківською випискою з особового рахунку (том 1 а.с.69), податковою накладною №70 від 31 травня 2012 року (том 1 а.с.68), яка відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України №996-XIV, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Використання в господарській діяльності придбаного троса товариством підтверджується актами списання (том 1 а.с.104-108).

Таким чином господарські відносини між ТОВ «Граніт-Холдінг» та ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» що відбулися в спірному періоді, підтверджуються первинними документами.

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» був внесений у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (код ЄДРПОУ 37467796). Основним видом діяльності ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» за КВЕД є 51.90.0 Інші види оптової торгівлі (том 1 а.с.109-111).

Таким чином продаж тросу сталевого з сегментами відповідає основному виду діяльності ТОВ «Фаворит груп «Нові технології».

Щодо посилань представника відповідача на акт «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» з питань взаємовідносин з платниками податків за березень 2012 року від 12 червня 2012 року №75/22-2/37467796 та акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» з питань взаємовідносин з платниками податків за період з 29 грудня 2010 року до 21 серпня 2012 року від 21 серпня 2012 року №189/22-2/37467796, що були проведені Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією у Київській області, то такі доводи не спростовують того, що господарська операція між ТОВ «Граніт-Холдінг» та ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» не відбулася.

В наведених актах перевіряючі встановили розбіжності податкових зобов'язань у ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» зі своїми контрагентами та посилаються на пояснення директора ОСОБА_4, який спростовував свою причетність до діяльності підприємства.

В судове засідання викликався ОСОБА_4 для дачі пояснень. Згідно поштових повідомлень ОСОБА_4 за адресою (а.с.109-110 т.1) зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - не проживає (т.2 а.с.154-161).

За таких обставин ТОВ «Граніт-Холдінг» не може нести відповідальність за законність чи незаконність ведення господарської діяльності ТОВ «Фаворит груп «Нові технології», а також компаній - контрагентів ТОВ «Фаворит груп «Нові технології».

В акті перевірки зазначено, що в порушення пп.138.1.1, п. 138.1 ст.138, п. 138.4 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, підприємством включено до складу витрат, що враховуються при визначені об"єкта оподаткування вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей на загальну суму - 41796 грн., в тому числі, ПДВ - 6966 грн. від особи, яка має певні ознаки фіктивності та взаємовідносини з яким можуть кваліфікуватися такими, що здійснюються для отримання вигоди третіми особами - вигодонобувачами, а саме: ТОВ "Блоксоюз" (т.1, а.с.25).

Судом встановлено, що 12 вересня 2011 року між ТОВ «Блоксоюз» (Продавець) та ТОВ «Граніт-Холдінг» (Покупець) укладено договір №49 (том 1 а.с.61).

Відповідно до пункту 1.1 договору ТОВ «Блоксоюз» передає, а покупець приймає і оплачує наступну продукцію, іменовану надалі «товар»: канат з сегментами.

Фактичне виконання умов вказаного договору підтверджується: видатковою накладною від 12 вересня 2011 року №94 (том 1 а.с.62), банківською випискою з особового рахунку (том 1 а.с.64), податковою накладною №53 від 12 вересня 2011 року (том 1 а.с.63), яка відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України №996-XIV, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача ТОВ «Блоксоюз» було внесено у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (код ЄДРПОУ 37617560). Основним видом діяльності ТОВ «Блоксоюз» за КВЕД є 51.90.0 Інші види оптової торгівлі (том 1 а.с.115-117).

Таким чином продаж канату з сегментами відповідає основному виду діяльності ТОВ «Блоксоюз».

Господарські відносини між ТОВ «Граніт-Холдінг» та ТОВ «Блоксоюз» підтверджуються первинними документами.

ТОВ «Граніт-Холдінг» на підтвердження того, що операція купівлі-продажу не була безтоварною, а реально відбулася надало до суду акт списання №СпТ-000010 від 31 жовтня 2011 року (том 1 а.с.102,103), який підтверджує використання у власній господарській діяльності придбаного 12 вересня 2011 року канату з сегментами.

Щодо посилань представників відповідача на акт «Про неможливість проведення зустрічної перевірки з питань дотримання вимог законодавства з податку на додану вартість ТОВ «Блоксоюз» про підтвердження господарських відносин з платниками податків за вересень 2011 року», то в даному акті не досліджувалися безпосередньо господарські відносини між ТОВ «Блоксоюз» та ТОВ «Граніт-Холдінг».

В судове засідання викликалась в якості свідка директор ТОВ "Блоксоюз" (адреса відповідно до ЄДР Луганська обл. м.Кіровськ вул.Ярославського,14 кв.4 (а.с.115-116 т.1), однак вона в судове засідання не з"явилась, причини суду не відомі, поштові відправлення до суду не повертались.

В акті перевірки зазначено, що що в порушення пп.138.1.1, п. 138.1 ст.138, п. 138.4 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, підприємством включено до складу витрат, що враховуються при визначені об"єкта оподаткування вартість придбаних товарно - матеріальних цінностей на загальну суму - 41899,8 грн., в тому числі, ПДВ - 6983,3 грн., від особи, яка має певні ознаки фіктивності та взаємовідносини з яким можуть кваліфікуватися такими, що здійснюються для отримання вигоди третіми особами - вигодонобувачами, а саме: ТОВ "ГМФ" (т.1, а.с.29)

Судом встановлено, що 11 серпня 2011 року між ТОВ «ГМФ» (Продавець) та ТОВ «Граніт-Холдінг» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №82 (том 1 а.с.57).

Відповідно до пункту 1.1 договору ТОВ «ГМФ» зобов'язується передати у власність ТОВ «Граніт-Холдінг» продукцію - трос для різки каменю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Фактичне виконання умов вказаного договору підтверджується: видатковою накладною від 11 серпня 2011 року №51 (том 1 а.с.58), банківською випискою з особового рахунку (том 1 а.с.60) та податковою накладною №38 від 11 серпня 2011 року (том 1 а.с.59), яка відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України №996-XIV, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Таким чином господарські відносини між ТОВ «Граніт-Холдінг» та ТОВ «ГМФ» підтверджуються первинними документами.

На час здійснення господарської операції контрагент позивача ТОВ «ГМФ» був внесений у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (код ЄДРПОУ 34486030). Основним видом діяльності ТОВ «ГМФ» за КВЕД є 52.48.9 Роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами (том 1 а.с.112-114).

Таким чином продаж тросу для різки каменю відповідає основному виду діяльності ТОВ «ГМФ».

ТОВ «Граніт-Холдінг» на підтвердження того, що операція купівлі-продажу не була безтоварною, а реально відбулася, надало до суду акт списання №СпТ-000008 від 31 серпня 2011 року, який підтверджує використання у власній господарській діяльності придбаного 11 серпня 2011 року тросу для різки каменю.

Посилання представників відповідача на акт Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва від 27 жовтня 2011 року №2268/23-04/34486030 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «ГМФ» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 1 травня 2011 року до 30 вересня 2011 року» (Том №1 а.с.174-178) не спростовують того, що господарська операція між ТОВ «Граніт-Холдінг» та ТОВ «ГМФ» не відбулася.

В наведеному акті перевірки перевіряючими зроблено висновок щодо нереальності господарських операцій ТОВ «ГМФ» на підставі пояснень директора ОСОБА_5, який стверджував про непричетність до діяльності підприємства. Однак це не спростовує того, а навпаки підтверджує, що деякі господарські операції фактично могли відбутися без відома директора. В даному акті не досліджувалися безпосередньо господарські відносини між ТОВ «ГМФ» та ТОВ «Граніт-Холдінг».

В судове засідання викликався директор ОСОБА_5 для дачі пояснень. Згідно поштових повідомлень ОСОБА_5 за адресою (а.с.112-113 т.1) зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - не проживає (т.2 а.с. 150-153, 162-165).

Відповідно до п.135.2 ст. 135 Податкового кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп 138.1.1 п. 138.1 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку,витрати банківських установ.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Чинне законодавство, зокрема, Податковий кодекс України, не встановлює обов'язок платника податків перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх зобов'язань з ПДВ, виконання ними таких зобов'язань перед бюджетом та наявність чи відсутність ознак фіктивності фірм, ймовірність чи реальність проведення контрагентом транзитних фінансових операцій, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам, наявність у контрагента складських приміщень, людських ресурсів, надійність постачальників контрагента тощо.

Можливе недекларування або декларування з порушеннями контрагентами зобов'язань зі сплати ПДВ, податку на прибуток, інших обов'язкових платежів до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ та формування витрат при обчисленні податку на прибуток, у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», такі рішення є самостійним джерелом права, а отже є своєрідним «гіравозахисним мечем» на шляху утвердження справедливого правосуддя.

Згідно зі статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини в спорах з оподаткування (на прикладі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02) від 09.01.2007 року) зазначено, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їхнього боку.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Судом встановлено і не спростовано відповідачем, що здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Фаворит груп «Нові технології», ТОВ «Блоксоюз», ТОВ «ГМФ» підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а їх купівля пов'язана з господарською діяльністю позивача.

В акті перевірки, що перевіркою показників відображених у рядку 06.3 "Фінансові витрати відповідно до пп.138.10.5 п. 138.10 ст. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України" за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року в сумі 2071573 грн., встановлено, що на формування цих показників мало вплив віднесення до складу витрат відсотків за користування кредитом (том 1 а.с.33).

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді на підприємстві діяло два кредитних договори №842 від 09.10.2008 р. та № 919 від 22.12.2011р. укладених з ПАТ "Інтеграл - банк" (том 1, а.с.124,125, том 2, а.с.36-37).

Метою кредиту, відповідно до п.1.2 кредитного договору №842 від 09.10.2008 р. є поповнення обігових коштів з метою фінансування проекту по розробці кар"єру , а також всіх витрат, пов"язаних з цим, включаючи купівлю нового обладнання, оплату робіт, виплату заробітної плати та податків.

Метою кредиту, відповідно до п.1.2 кредитного договору № 919 від 22.12.2011р. є поповнення обігових коштів з метою придбання гірничо-видобувного обладнання.

За умовами вказаних договорів, щомісячно в останній робочий день місяця, нараховувались проценти за користування кредитними коштами за період з 01 числа поточного місяця (або з дня надання кредитних коштів) по 30 (31) число поточного місяця (або по дату остаточного повернення кредитних коштів) на суму фактичного залишку заборгованості Позичальника (п.3.2 кредитного Договору), про що свідчать зокрема банківські виписки по нарахуванню процентів.

В акті перевірки зазначено, що станом на 01.04.2011 р. заборгованість кредиту (договір №842 від 09.10.2008 року), відповідно до картки рахунку 501 становила 10999469,53 грн. 18.10.2011 р. було здійснено часткове погашення кредиту згідно договору іпотеки №2659 від 09.10.2008 р. на суму 2792186,8 грн. та 21.12.2011р. погашено прострочений кредит згідно договору №842 від 09.10.2008 року в сумі в сумі 8107282.73 грн. (том 1 а.с.34).

Судом встановлено, що кредитні зобов"язання погашенні за рахунок коштів отриманим підприємством в наслідок попередньої оплати за договорами купівлі-продажу №21/12-11 від 21.12.2011р. та купівлі-продажу №223Б/222Б-02/11 від 20.12.2011р. (том 2 а.с. 28 -34).

В подальшому договори купівлі-продажу за рахунок коштів яких товариством було остаточно погашено кредитний договір №842 від 09.10.2008 р. були розірвані і виникла заборгованість по останнім була погашена за рахунок кредитного договору № 919 від 22.12.2011 р.

Судом встановлено, що кошти за кредитним договором № 842 від 09.10.2008 р. були використані в господарській діяльності підприємства, що підтверджено первинними документами.

Відповідно до п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) включаються до складу інших витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями визначені статтею 141 ПК України. До складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку (п. 141.1 ст. 141 ПК України).

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.п. 14.1.36. п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Як вбачається зі змісту вище наведених норм, право на віднесення платником податку процентів по кредиту зокрема пов'язано з наявністю господарської мети під час використання кредитних коштів, іншого Податковим кодексом України не передбачено.

Отже, господарська діяльність товариства охоплює процеси добування та первинної переробки корисних копалин, зокрема такі як придбання обладнання, оплату робіт та послуг (в т.ч. банківських), податків, виплата заробітної плати працівникам, а тому зняття з валових витрат товариства процентів по банківському кредиту отриманого на здійснення господарської діяльності не відповідає вимогам закону та є протиправним.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні складу витрат в спірному періоді, відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано .

На підставі викладеного, з урахуванням того, що позивачем були надані всі первинні документи, які підтверджують правомірність формування складу витрат за спірний період, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і задовольняє позов підприємства в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 04.08.2014 р.№0000782200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт-Холдинг" понесені судові витрати в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 (двадцять) коп.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 21 листопада 2014 р.