Ухвала

від 15.01.2015 по справі 806/3999/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"15" січня 2015 р. Справа № 806/3999/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

при секретарі Сидорук М.М. ,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "18" листопада 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт-Холдинг" до Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення , - ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт-Холдинг".

Скасовано податкове повідомлення - рішення Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 04.08.2014 р.№0000782200.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт-Холдинг" понесені судові витрати в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 (двадцять) коп.

В апеляційній скарзі Володарсько-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам, встановленим під час перевірки та не узгоджуються з приписами податкового законодавства.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтовність судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт-Холдинг" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства, за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, Володарсько-Волинською ОДПІ складено акт №26/5/22-07/33093736 від 14.07.2014 року (а.с.13 - 40).

Згідно висновків акту перевірки, податковим органом встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт-Холдинг" вимог п.п. 48.5.1 п. 48.5, п.48.7 ст. 48, п.135.2 ст. 135, пп.138.1.1, п. 138.1, п.138.2, п.138.4, пп.138.10.5 пункту 138.10 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого товариством занижено податок на прибуток всього у сумі 312721 грн., у тому числі, за 3 квартал 2011 року - 16042 грн., за 4 квартал 2011 року - 16099, за 1 квартал 2012 року - 2752 грн., за 2 квартал 2012 року - 132250 грн., за 3 квартал 2012 року - 145578 грн.

Підставою для висновку контролюючого органу про заниження позивачем податку на прибуток за спірний період, згідно акту перевірки стало те, що підприємством включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об"єкту оподаткування вартість придбаних ТМЦ від контрагентів ТОВ "Фаворит Груп "Нові Технології", ТОВ "Блоксоюз", ТОВ "ГМФ", які мають ознаки фіктивності. Перевіркою встановлено завищення задекларованих ТОВ "Граніт Холдинг" показників у рядку 06.3 "Фінансові витрати відповідно до пп.138.10.5 п. 138.10 ст. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України".

04.08.2014 року, на підставі вказаних висновків, податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення №0000782200 щодо збільшення позивачу суми грошового зобов"язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 453 012 грн. в тому числі 312 721 грн. - за основним платежем, 140 291 грн. - за штрафними санкціями (а.с.55).

Суд першої інстанції, перевіряючи спірне податкове повідомлення-рішення на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновків, що його прийнято протиправно.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, видом економічної діяльності ТОВ "Граніт-Холдінг" є діяльність з добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю (код 08.11 КВЕД) (том 2 а.с.43).

Згідно висновків акту перевірки, позивачем в порушення пп.138.1.1, п. 138.1 ст.138, п. 138.4 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, включено до складу витрат, що враховуються при визначені об"єкта оподаткування вартість придбаних товарно - матеріальних цінностей на загальну суму 225 709,8 грн., в тому числі, ПДВ - 37 618,3 грн, від особи, яка має ознаки фіктивності та взаємовідносини з яким можуть кваліфікуватися такими, що здійснюються для отримання вигоди третіми особами - вигодонобувачами, а саме: ТОВ "Фаворит Груп "Нові Технології" (т.1, а.с.22).

Суд першої інстанції перевіряючи правомірність зазначених висновків встановив, що 7 жовтня 2011 року між ТОВ "Фаворит груп "Нові технології" (Постачальник) та ТОВ "Граніт-Холдінг" (Покупець) укладено договір №83 (том 1 а.с.90-91).

Відповідно до пункту 1.1 договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити та передати у власність покупця продукцію - трос сталевий з сегментами, далі іменовану як "товар", а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити поставлену продукцію.

Фактичне виконання умов вказаного договору підтверджується: видатковою накладною від 7 жовтня 2011 року №294 (том 1 а.с.92), банківською випискою з особового рахунку (том №1 а.с.94), податкова накладна №27 від 7 жовтня 2011 року (том №1 а.с.93), яка відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України №996-XIV, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

14 жовтня 2011 року між ТОВ "Фаворит груп "Нові технології" (Постачальник) та ТОВ "Граніт-Холдінг" (Покупець) укладено договір №92 (том №1 а.с.85-86).

Відповідно до пункту 1.1 договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити та передати у власність покупця продукцію - трос сталевий з сегментами, далі іменовану як "товар", а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити поставлену продукцію.

Фактичне виконання умов вказаного договору підтверджується: видатковою накладною від 14 жовтня 2011 року №320 (том 1 а.с.87), банківською випискою з особового рахунку (том1 а.с.89), податковою накладною №44 від 14 жовтня 2011 року (том 1 а.с.88), яка відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України №996-XIV, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

28 березня 2012 року між ТОВ "Фаворит груп "Нові технології" (Постачальник) та ТОВ "Граніт-Холдінг" (Покупець) укладено договір №195 (том 1 а.с.80-81).

Відповідно до пункту 1.1 договору ТОВ "Фаворит груп "Нові технології" зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити та передати у власність покупця продукцію - трос сталевий з сегментами, далі іменовану як "товар", а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити поставлену продукцію.

Фактичне виконання умов вказаного договору підтверджується: видатковою накладною від 28 березня 2012 року №337 (том 1 а.с.82), банківською випискою з особового рахунку (том 1 а.с.84), податковою накладною №62 від 28 березня 2012 року (том 1 а.с.83), яка відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України №996-XIV, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

20 квітня 2012 року між ТОВ "Фаворит груп "Нові технології" (Постачальник) та ТОВ "Граніт-Холдінг" (Покупець) укладено договір №207 (том 1 а.с.75-76).

Відповідно до пункту 1.1 договору ТОВ "Фаворит груп "Нові технології" зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити та передати у власність покупця продукцію - трос сталевий з сегментами, далі іменовану як "товар", а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити поставлену продукцію.

Фактичне виконання умов вказаного договору підтверджується: видатковою накладною від 20 квітня 2012 року №423 (том 1 а.с.77), банківською випискою з особового рахунку (том а.с.74), податкова накладна №20 від 20 квітня 2012 року (том 1 а.с.73), яка відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України №996-XIV, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

17 травня 2012 року між ТОВ "Фаворит груп "Нові технології" (Постачальник) та ТОВ "Граніт-Холдінг" (Покупець) укладено договір №231 (том 1 а.с.70-71).

Відповідно до пункту 1.1 договору ТОВ "Фаворит груп "Нові технології" зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити та передати у власність покупця продукцію - трос сталевий з сегментами, далі іменовану як "товар", а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити поставлену продукцію.

Фактичне виконання умов вказаного договору підтверджується: видатковою накладною від 17 травня 2012 року №480 (том 1 а.с.72), банківською випискою з особового рахунку (том 1 а.с.74), податковою накладною №75 від 17 травня 2012 року (том 1 а.с.73), яка відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України №996-XIV, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

31 травня 2012 року між ТОВ "Фаворит груп "Нові технології" (Постачальник) та ТОВ "Граніт-Холдінг" (Покупець) укладено договір поставки №268 (том 1 а.с.67-68).

Відповідно до пункту 1.1 договору ТОВ "Фаворит груп "Нові технології" зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити та передати у власність покупця продукцію - трос сталевий з сегментами, далі іменовану як "товар", а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити поставлену продукцію.

Фактичне виконання умов вказаного договору підтверджується: видатковою накладною від 31 травня 2012 року №541 (том 1 а.с.67), банківською випискою з особового рахунку (том 1 а.с.69), податковою накладною №70 від 31 травня 2012 року (том 1 а.с.68), яка відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України №996-XIV, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Як встановлено судом першої інстанції використання в господарській діяльності придбаного троса товариством підтверджується актами списання (том 1 а.с.104-108). Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що господарські відносини між ТОВ "Граніт-Холдінг" та ТОВ "Фаворит груп "Нові технології" мали реальний характер, а здійснення господарських операцій у вказаному періоді підтверджуються первинними документами, які за своїм змістом та формою відповідають Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", придбані позивачем товари відображено в бухгалтерському та податковому обліку.

Досліджені судом первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача, а тому, вказані документи є первинними документами в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій, а відтак є належними та допустимими доказами відповідно до приписів статті 70 КАС України, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Окрім того, на час здійснення господарських операцій контрагент позивача ТОВ "Фаворит груп "Нові технології" був внесений у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (код ЄДРПОУ 37467796). Основним видом діяльності ТОВ "Фаворит груп "Нові технології" за КВЕД є 51.90.0 Інші види оптової торгівлі (том 1 а.с.109-111), а відтак відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" такі відомості вважаються достовірними та можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Судом першої інстанції обґрунтовано відхилено посилання представника відповідача на акт "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Фаворит груп "Нові технології" з питань взаємовідносин з платниками податків за березень 2012 року від 12 червня 2012 року №75/22-2/37467796 та акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Фаворит груп "Нові технології" з питань взаємовідносин з платниками податків за період з 29 грудня 2010 року до 21 серпня 2012 року від 21 серпня 2012 року №189/22-2/37467796, що були проведені Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією у Київській області, оскільки зазначені доводи не спростовують того, що господарська операція між ТОВ "Граніт-Холдінг" та ТОВ "Фаворит груп "Нові технології" відбулася.

Також, відповідачем не доведено обставин, викладених в актах перевірки щодо розбіжності податкових зобов'язань у ТОВ "Фаворит груп "Нові технології" зі своїми контрагентами з посиланням на пояснення директора ОСОБА_6, який спростовував свою причетність до діяльності підприємства.

Вжитими судом першої інстанції заходами, ОСОБА_6 для дачі пояснень в судове засідання не з»явився. Згідно поштових повідомлень ОСОБА_6 за адресою (а.с.109-110 т.1) зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - не проживає (т.2 а.с.154-161).

Окрім того, виходячи з принципу персональної відповідальності, ТОВ "Граніт-Холдінг" не може нести відповідальність за законність чи незаконність ведення господарської діяльності ТОВ "Фаворит груп "Нові технології", а також компаній - контрагентів ТОВ "Фаворит груп "Нові технології".

Перевіряючи господарські операції ТОВ "Граніт-Холдінг" з ТОВ "Блоксоюз" на відповідність вимог пп.138.1.1, п. 138.1 ст.138, п. 138.4 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, щодо включення до складу витрат, що враховуються при визначені об"єкта оподаткування вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей на загальну суму - 41796 грн., в тому числі, ПДВ - 6966 грн., судом першої інстанції встановлено, що 12 вересня 2011 року між ТОВ "Блоксоюз" (Продавець) та ТОВ "Граніт-Холдінг" (Покупець) укладено договір №49 (том 1 а.с.61).

Відповідно до пункту 1.1 договору ТОВ "Блоксоюз" передає, а покупець приймає і оплачує наступну продукцію, іменовану надалі "товар": канат з сегментами.

Фактичне виконання умов вказаного договору підтверджується: видатковою накладною від 12 вересня 2011 року №94 (том 1 а.с.62), банківською випискою з особового рахунку (том 1 а.с.64), податковою накладною №53 від 12 вересня 2011 року (том 1 а.с.63), яка відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України №996-XIV, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача ТОВ "Блоксоюз" було внесено у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (код ЄДРПОУ 37617560). Основним видом діяльності ТОВ "Блоксоюз" за КВЕД є 51.90.0 Інші види оптової торгівлі (том 1 а.с.115-117).

Отже, господарські відносини між ТОВ "Граніт-Холдінг" та ТОВ "Блоксоюз" підтверджуються первинними документами, зауважень щодо їх форми та змісту податковим органом не зазначено.

Використання придбаного товару в господарській діяльності ТОВ "Граніт-Холдінг" підтверджується актом списання №СпТ-000010 від 31 жовтня 2011 року (том 1 а.с.102,103), який підтверджує використання у власній господарській діяльності придбаного 12 вересня 2011 року канату з сегментами.

Судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги посилань представників відповідача на акт "Про неможливість проведення зустрічної перевірки з питань дотримання вимог законодавства з податку на додану вартість ТОВ "Блоксоюз" про підтвердження господарських відносин з платниками податків за вересень 2011 року", оскільки в даному акті не досліджувалися безпосередньо господарські відносини між ТОВ "Блоксоюз" та ТОВ "Граніт-Холдінг".

Так само, перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо порушення позивачем пп.138.1.1, п. 138.1 ст.138, п. 138.4 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, по включенню до складу витрат, що враховуються при визначені об"єкта оподаткування вартість придбаних товарно - матеріальних цінностей на загальну суму - 41899,8 грн., в тому числі, ПДВ - 6983,3 грн. Від ТОВ "ГМФ", судом першої інстанції встановлено, 11 серпня 2011 року між ТОВ "ГМФ" (Продавець) та ТОВ "Граніт-Холдінг" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №82 (том 1 а.с.57).

Відповідно до пункту 1.1 договору ТОВ "ГМФ" зобов'язується передати у власність ТОВ "Граніт-Холдінг" продукцію - трос для різки каменю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Фактичне виконання умов вказаного договору підтверджується: видатковою накладною від 11 серпня 2011 року №51 (том 1 а.с.58), банківською випискою з особового рахунку (том 1 а.с.60) та податковою накладною №38 від 11 серпня 2011 року (том 1 а.с.59), яка відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України №996-XIV, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

На час здійснення господарської операції контрагент позивача ТОВ "ГМФ" був внесений у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (код ЄДРПОУ 34486030). Основним видом діяльності ТОВ "ГМФ" за КВЕД є 52.48.9 Роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами (том 1 а.с.112-114).

З огляду на викладене, господарські відносини між ТОВ "Граніт-Холдінг" та ТОВ "ГМФ" підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, а продаж тросу для різки каменю відповідає основному виду діяльності ТОВ "ГМФ".

Окрім того, ТОВ "Граніт-Холдінг" на підтвердження того, що операція купівлі-продажу не була безтоварною, а реально відбулася, надало до суду акт списання №СпТ-000008 від 31 серпня 2011 року, який підтверджує використання у власній господарській діяльності придбаного 11 серпня 2011 року тросу для різки каменю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва від 27 жовтня 2011 року №2268/23-04/34486030 "Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "ГМФ" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 1 травня 2011 року до 30 вересня 2011 року" (Том №1 а.с.174-178) не спростовує факту здійснення господарської операції між ТОВ "Граніт-Холдінг" та ТОВ "ГМФ", оскільки в даному акті не досліджувалися безпосередньо господарські відносини між ТОВ "ГМФ" та ТОВ "Граніт-Холдінг".

Також, на підтвердження чи спростування відомостей зазначених в акті перевірки щодо обставин нереальності господарських операцій ТОВ "ГМФ" на підставі пояснень директора ОСОБА_7, який стверджував про непричетність до діяльності підприємства, судом першої інстанції вживалися заходи щодо виклику вказаної особи в судове засідання . Згідно поштових повідомлень ОСОБА_7 за адресою (а.с.112-113 т.1) зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - не проживає (т.2 а.с. 150-153, 162-165).

З огляду на вищезазначене, є вірними висновки суду першої інстанції, що позивачем правомірно у спірному періоді сформовано склад валових витрат по господарських операціях з контрагентами ТОВ "Фаворит груп "Нові технології", ТОВ "Блоксоюз", ТОВ "ГМФ", що підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а їх купівля пов'язана з господарською діяльністю позивача.

Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з приписами податкового законодавства.

Так, відповідно до п.135.2 ст. 135 Податкового кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку, витрати банківських установ.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Чинне законодавство, зокрема, Податковий кодекс України, не встановлює обов'язок платника податків перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх зобов'язань з ПДВ, виконання ними таких зобов'язань перед бюджетом та наявність чи відсутність ознак фіктивності фірм, ймовірність чи реальність проведення контрагентом транзитних фінансових операцій, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам, наявність у контрагента складських приміщень, людських ресурсів, надійність постачальників контрагента тощо.

Можливе недекларування або декларування з порушеннями контрагентами зобов'язань зі сплати ПДВ, податку на прибуток, інших обов'язкових платежів до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ та формування витрат при обчисленні податку на прибуток, у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини в спорах з оподаткування (на прикладі "Інтерсплав проти України" (заява №803/02) від 09.01.2007 року) зазначено, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їхнього боку.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірки від 14 липня 2014 року №26/5/22-07/33093736 Володарсько-Волинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 24 серпня 2014 року №0000792200, яким збільшено ТОВ «Граніт-Холдінг» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі у сумі 62921 грн. 00 коп., з яких 41947 грн. 00 коп. основний платіж та 20974 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції по господарських операціях з контрагентами ТОВ "Фаворит груп "Нові технології", ТОВ "Блоксоюз", ТОВ "ГМФ".

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.10.2014 року у справі №806/3898/14, яку залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2014 року, вказане податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано. Отже, обставини щодо реальності здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ "Фаворит груп "Нові технології", ТОВ "Блоксоюз", ТОВ "ГМФ" встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Також, перевіряючи доводи податкового органу щодо відображення показників у рядку 06.3 "Фінансові витрати відповідно до пп.138.10.5 п. 138.10 ст. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України" за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року в сумі 2 071 573 грн., що на формування цих показників мало вплив віднесення до складу витрат відсотків за користування кредитом (том1 а.с.33) судом першої інстанції встановлено, що в перевіряємому періоді на підприємстві діяло два кредитних договори №842 від 09.10.2008 р. та № 919 від 22.12.2011р. укладених з ПАТ "Інтеграл - банк" (том 1, а.с.124,125, том 2, а.с.36-37).

Як убачається з матеріалів справи, метою кредиту, відповідно до п.1.2 кредитного договору №842 від 09.10.2008 р. є поповнення обігових коштів з метою фінансування проекту по розробці кар"єру , а також всіх витрат, пов"язаних з цим, включаючи купівлю нового обладнання, оплату робіт, виплату заробітної плати та податків.

Метою кредиту, відповідно до п.1.2 кредитного договору № 919 від 22.12.2011р. є поповнення обігових коштів з метою придбання гірничо-видобувного обладнання.

За умовами вказаних договорів, щомісячно в останній робочий день місяця, нараховувались проценти за користування кредитними коштами за період з 01 числа поточного місяця (або з дня надання кредитних коштів) по 30 (31) число поточного місяця (або по дату остаточного повернення кредитних коштів) на суму фактичного залишку заборгованості Позичальника (п.3.2 кредитного Договору), про що свідчать зокрема банківські виписки по нарахуванню процентів.

В акті перевірки зазначено, що станом на 01.04.2011 р. заборгованість кредиту (договір №842 від 09.10.2008 року), відповідно до картки рахунку 501 становила 10999469,53 грн. 18.10.2011 р. було здійснено часткове погашення кредиту згідно договору іпотеки №2659 від 09.10.2008 р. на суму 2792186,8 грн. та 21.12.2011р. погашено прострочений кредит згідно договору №842 від 09.10.2008 року в сумі в сумі 8107282.73 грн. (том 1 а.с.34).

Судом першої інстанції встановлено, що кредитні зобов"язання погашенні за рахунок коштів отриманим підприємством в наслідок попередньої оплати за договорами купівлі-продажу №21/12-11 від 21.12.2011р. та купівлі-продажу №223Б/222Б-02/11 від 20.12.2011р. (том 2 а.с. 28 -34).

В подальшому договори купівлі-продажу за рахунок коштів яких товариством було остаточно погашено кредитний договір №842 від 09.10.2008 р. були розірвані і виникла заборгованість по останнім та була погашена за рахунок кредитного договору № 919 від 22.12.2011 р.

Первинними документами, дослідженими судом першої інстанції встановлено, що кошти за кредитним договором № 842 від 09.10.2008 р. були використані в господарській діяльності підприємства.

Відповідно до п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) включаються до складу інших витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

В свою чергу, особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями визначені статтею 141 ПК України. До складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку (п. 141.1 ст. 141 ПК України).

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.п. 14.1.36. п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Виходячи з приписів зазначених правових норм, право на віднесення платником податку процентів по кредиту зокрема пов'язано з наявністю господарської мети під час використання кредитних коштів, іншого Податковим кодексом України не передбачено.

Отже, є обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що господарська діяльність товариства охоплює процеси добування та первинної переробки корисних копалин, зокрема такі як придбання обладнання, оплату робіт та послуг (в т.ч. банківських), податків, виплата заробітної плати працівникам, а тому зняття з валових витрат товариства процентів по банківському кредиту отриманого на здійснення господарської діяльності не відповідає вимогам закону та є протиправним.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем були надані всі первинні документи, які підтверджують правомірність формування складу витрат за спірний період.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав, визначених ст. 202 КАС України, для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "18" листопада 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "16" січня 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт-Холдинг" вул.Леніна,86 А, кімната 6,с.Топорище,Володарсько - Волинський район, Житомирська облас,12134

3- відповідачу Володарсько-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області вул. Володарського,4,смт.Володарськ-Волинський,Володарсько - Волинський район, Житомирська облас,12100

- ,