Постанова

від 18.11.2014 по справі 813/6524/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2014 року справа № 813/6524/14

16 год. 50 хв. зал судових засідань №6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представників позивача Баяк Г.Б., Пархут С.Т.,

представника відповідача Рождественської Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

державне підприємство Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" (далі - ДП МО України «Львівський завод збірних конструкцій») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.04.2014р. №0001262201/6025, №0001272201/6028, №0001252201/6029 та від 09.07.2014р. №0002542201/10365.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства відповідач дійшов до необґрунтованих висновків про відсутність господарських операцій між позивачем та його контрагентами товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ «Лідерком»), товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатисервіс» (далі - ТзОВ «Фірма «Карпатисервіс»), закритим акціонерним товариством «Ірокс» (далі - ЗАТ «Ірокс»), приватним підприємством «БВК «Добробут» (далі - ПП «БВК «Добробут»), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4), товариством з обмеженою відповідальністю «Конді 50» (далі - ТзОВ «Конді 50»). Позивач, вважає, що його правочини з контрагентами носять реальний характер, що підтверджується: договорами, укладеними належним чином та у відповідній формі; наявністю первинної документації по господарських операціях з контрагентами; рухом активів в процесі здійснення господарських операцій. Крім того, позивач зазначає, що на момент вчинення дій, визначених у договорах, сторони були зареєстровані у визначеному законом порядку, а також були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Позивач також вважає безпідставними висновки відповідача про неправомірність застосування ним пільги в розмірі 60% при визначенні земельного податку за перший квартал 2012 року та невиконання вимог ухвали Львівської міської ради від 31.03.2011р. №369. Позивач зазначає, що при обчисленні земельного податку він здійснював уточнення на коефіцієнт індексації за 2011р. та 2012р., тому у представників відповідача не було підстав для отримання нормативної грошової оцінки 1 кв.м. земельних ділянок з 01.07.2011р. по 31.12.2012р. та врахування її при обчисленні земельного податку позивача.

Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує неможливістю реального здійснення правочинів між позивачем та його контрагентами ТзОВ «Лідерком», ТзОВ «Фірма «Карпатисервіс», ЗАТ «Ірокс», ПП «БВК «Добробут», ФОП ОСОБА_4, ТзОВ «Конді 50», оскільки як вбачається з актів перевірок контрагентів з питань дотримання вимог податкового законодавства у них відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності, у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Відповідач зазначає, що подані позивачем первинні документи не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому, не можуть підтверджувати реальність господарських відносин з вказаними контрагентами.

Крім того, відповідач вказує, що відповідно до п.2.3 ухвали Львівської міської ради від 31.03.2011р. №369 сплата орендної пати та земельного податку, відповідно до поданих раніше податкових зобов'язань позивачем, можлива до введення в дію відповідної нормативної грошової оцінки земель м.Львова, тобто до 31.12.2010р., а тому позивач безпідставно здійснював розрахунок земельного податку на підставі довідок про нормативну грошову оцінку землі, що видані до 01.01.2011р.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві. Просили суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

Позивач - ДП МО України «Львівський завод збірних конструкцій» зареєстроване 12.02.1998р. у виконавчому комітеті Львівської міської ради як юридична особа, що належить до сфери управління МО України. Місцезнаходження позивача: 79040, м.Львів, вул.Городоцька, 222. Взятий на облік в органах Державної податкової служби України з 05.05.1998р. №08006864, перебуває на обліку в ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області.

На підставі направлень від 14.02.2014р. №№203-206, відповідно до ст.77 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено планову виїзну перевірку ДП МО України «Львівський завод збірних конструкцій» (код ЄДРПОУ - 08006864) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р. За результатами перевірки складено акт від 04.04.2014р. №602/13-03-22-01-13/08006864 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1) п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.44.1, п.44.6 ст.44 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р. на загальну суму 179423грн.;

2) п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р. на загальну суму 158649грн.;

3) ст.ст.5, 13, 14 Закону України «Про плату за землю», п.269.1 ст.269, п.п.270.1.1 п.270.1 ст.270 ПК України, п.2.4 ухвали Львівської міської ради №2712 від 18.06.2009р. «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м.Львова», п.2.2, п.2.3, п.2.4, п.2.8 ухвали Львівської міської ради від 31.03.2011р. №369 «Про деякі питання нарахування та сплати за землекористування у зв'язку із введенням в дію у 2011році грошової оцінки земель м.Львова», в результаті чого занижено земельний податок за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р. на загальну суму 71797,25грн.;

4) п.п.168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, п.176.2 ст.176 ПК України, в результаті чого не перераховано до бюджету утриманий податок з доходів фізичних осіб за грудень 2012 року у сумі 4250грн.

На підставі Акта перевірки від 04.04.2014р. №602/13-03-22-01-13/08006864 ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0001262201/9025 від 23.04.2014р., яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 195291грн., в тому числі 179423грн. за основним платежем та 15868грн. за штрафними санкціями;

- №0001272201/6028 від 23.04.2014р., збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 198311,55грн., в тому числі 158649грн. за основним платежем та 39662,25грн. за штрафними санкціями;

- №0001252201/6029 від 23.04.2014р., яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем плата за землю на суму 107695,88грн., в тому числі 71797,25грн. за основним платежем та 35898,63грн. за штрафними санкціями.

Рішенням ГУ Міндоходів у Львівській області від 04.07.2014р. №16151/10/13-01-10-08-05/952 збільшено грошове зобов'язання позивача по земельному податку за 2012 рік на суму 49759,68грн.

На підставі вказаного рішення відповідач виніс податкове повідомлення-рішення №0002542201/10365 від 09.07.2014р., яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем плата за землю на суму 74639грн., в т.ч. 49759,68грн. за основним платежем та 24879,84грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Оцінюючи правомірність винесення податкових повідомлень-рішень №0001262201/9025 від 23.04.2014р. та №0001272201/6028 від 23.04.2014р. суд бере до уваги наступне.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Лідерком» (код ЄДРПОУ 35197074) суд встановив таке.

Між позивачем та ТзОВ «Лідерком» укладено договір від 28.09.2011р., відповідно до якого виконавець (ТзОВ «Лідерком») зобов'язується виконати для замовника (позивача) роботи по утепленню фасаду, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

На підтвердження реальності фактичного виконання робіт за договором позивач надав суду копії таких документів: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2011року від 26.10.2011р., акта приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року від 26.10.2011р., фотографії гуртожитку, роботи по утепленню фасаду якого виконувало ТзОВ «Лідерком».

Позивач також надав суду копію податкової накладної від 26.10.2011р. №513 на суму ПДВ 7000грн., виданої ТзОВ «Лідерком».

На підтвердження оплати за договором з ТзОВ «Лідерком» позивач надав суду копії платіжних доручень №1597/6 від 11.10.2011р. на суму 16800грн., №21 від 11.11.2011р. на суму 5200грн., №1814/4 від 14.11.2011р. на суму 2000грн., №1823/6 від 16.11.2011р. на суму 2000грн., №2057/4 від 26.12.2011р. на суму 6000грн., №2071/4 від 29.12.2011р. на суму 5000грн., №32/6 від 05.01.2012р. на суму 5000грн., №1597/6 від 11.10.2010р. на суму 16800грн., №21 від 11.11.2011р. на суму 5200грн., №1814/4 від 14.11.2011р. на суму 2000грн., №1823/6 від 16.11.2011р. на суму 2000грн., №2057/4 від 26.12.2011р. на суму 6000грн., №2071/4 від 29.12.2011р. на суму 5000грн., №32/6 від 05.01.2012р. на суму 5000грн.

Проте, суд не вважає вказані докази достатніми для обґрунтування реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, виходячи з такого.

Суд бере до уваги акт ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 17.03.2013р. №1698/22-8/35197074 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Лідерком» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.09.2011р. по 29.02.2012р.», яким встановлено, що у контрагента позивача відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали, необхідні для здійснення основного виду діяльності.

Крім того, в межах перевірки досліджено протокол допиту свідка засновника ТзОВ «Лідерком» ОСОБА_5, який зазначив, що про вказане підприємство чує вперше, жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Лідерком» він не має, жодних фінансово-господарських документів, податкових накладних, податкових декларацій, договорів та угод від імені ТзОВ «Лідерком» він не формував та не підписував. Свідок ОСОБА_5 під час допиту зазначив, що зареєстрував ТзОВ «Лідерком» за грошову винагороду, без мети здійснення господарської діяльності та не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що податкова накладна від 26.10.2011р. №513 (Т.1 а.с.140), яка стала підставою для формування позивачем податкового кредиту, видана ТзОВ «Лідерком» від ОСОБА_5, тобто від імені особи, участь якої у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів не підтверджується, отже, виписана від її імені податкова накладна не може вважатись належно оформленою та підписаною уповноваженими особами звітним документом, який посвідчує факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у ній сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012р. у справі №21-421а11, прийнятою за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка відповідно до ст.244-2 КАС України є обов'язковою для застосування судами України.

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Лідерком» з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт, відсутність у контрагента необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Фірма «Карпатисервіс» (код ЄДРПОУ 23952134) суд встановив таке.

Між позивачем та ТзОВ «Фірма «Карпатисервіс» укладено договір від 12.04.2011р. №8 про закупівлю товарів, відповідно до умов якого продавець (ТзОВ «Фірма «Карпатисервіс») зобов'язується передати у власність покупця (позивача) товар, а саме портландцемент в кількості 50 тонн, покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар.

На підтвердження реальності передачі та отримання товару за договором позивач надав суду копії таких документів: приймально-здавальних актів №73 від 06.07.2011р., №76 від 18.07.2011р., №80 від 23.07.2011р., №82 від 30.07.2011р., №96 від 09.08.2011р., №101 від 15.08.2011р., №106 від 22.08.2011р., №122 від 07.10.2011р., №123 від 07.10.2011р., №130 від 24.10.2011р., №110 від 14.09.2011р., видаткових накладних №РН-0000113 від 18.07.2011р. на суму 55185грн., №РН-0000114 від 18.07.2011р. на суму 55809грн., №РН-0000127 від 29.07.2011р. на суму 55536грн., №РН-0000128 від 29.07.2011р. на суму 55965грн., №РН-0000138 від 17.08.2011р., №РН-0000139 від 18.08.2011р. на суму 55302грн., №РН-0000145 від 25.08.2011р. на суму 54639грн., №РН-0000194 від 13.10.2011р. на суму 126200,26грн., №РН-0000203 від 24.10.2011р. на суму 54735грн., №РН-0000172 від 20.09.2011р. на суму 65913,75грн., накладних на перевезення від 06.07.2011р., від 18.07.2011р., від 27.07.2011р., від 09.08.2011р., від 22.08.2011р., від 05.10.2011р., 20.10.2011р., від 14.09.2011р., опису пропозиції конкурсних торгів ТзОВ «Фірма «Карпатисервіс», листів на поставку портландцементу за договором від 30.06.2011р. №327, від 28.07.2011р. №409, від 30.08.2011р. №454, від 28.09.2011р. №512.

Позивач також надав суду копії податкових накладних від 18.07.2011р. №7 на суму ПДВ 9197,50грн., від 18.07.2011р. №8 на суму ПДВ 9301,50грн., від 29.07.2011р. №16 на суму ПДВ 9256грн., від 29.07.2011р. №17 на суму ПДВ 9327,50грн., від 17.08.2011р. №10 на суму 9230грн., від 25.08.2011р. №15 на суму ПДВ 18323,50грн., від 13.10.2011р. №10 на суму ПДВ 21033,38грн., від 24.11.2011р. №20 на суму ПДВ 9122,50грн., від 20.09.2011р. №16 на суму ПДВ 10985,62грн., виписаних ТзОВ «Фірма «Карпатисервіс».

На підтвердження оплати за договором з ТзОВ «Фірма «Карпатисервіс» позивач надав суду копії платіжних доручень №959/4 від 04.07.2011р. на суму 20000грн., №1008/4 від 08.07.2011р. на суму 10000грн., №1146/4 від 01.08.2011р. на суму 20000грн., №1192/4 від 05.08.2011р. на суму 11940грн., №1234/4 від 11.08.2011р. на суму 15000грн., №1272/4 від 16.08.2011р. на суму 10000грн., №1402/6 від 08.09.2011р. на суму 101960грн., №1624/4 від 14.10.2011р. на суму 9013грн., від 1744/4 від 31.10.2011р. на суму 50000грн., №2 від 28.07.2011р. на суму 128000грн., №11 від 10.10.2011р. на суму 120000грн., №15 від 11.11.2011р. на суму 8000грн., №340/4 від 14.03.2012р. на суму 15000грн., №532/4 від 18.04.2012р. на суму 8005,30грн., №544/4 від 19.04.2012р. на суму 10000грн., №569/4 від 25.04.2012р. на суму 20000грн., №629/4 від 08.05.2012р. на суму 20000грн., №45 від 15.05.2012р. на суму 30000грн., №51 від 18.05.2012р. на суму 20000грн., №868/6 від 19.06.2012р. на суму 10000грн., №1054/4 від 20.07.2012р. на суму 9000грн., №1098 від 26.07.2012р. на суму 5000грн., №1118/6 від 31.07.2012р. на суму 2957,25грн., №1673/4 від 11.10.2012р. на суму 1960,18грн., №1887/4 від 12.11.2012р. на суму 4519,09грн.

Проте, суд не вважає вказані докази достатніми для обґрунтування реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, виходячи з такого.

Суд зазначає, що позивач не надав для перевірки узгоджені щомісячні заявки, складення яких передбачено п.4.1, п.4.2 договору між позивачем та ТзОВ «Фірма «Карпатисервіс».

Суд бере до уваги, що в накладних на залізничне перевезення товару від 06.07.2011р., від 18.07.2011р., від 27.07.2011р., від 09.08.2011р., від 22.08.2011р., від 05.10.2011р., 20.10.2011р., від 14.09.2011р. відправником вказане ПАТ «Волинь-Цемент», а одержувачем - позивач. Проте, зі змісту вказаний накладних неможливо встановити приналежність вказаного товару ТзОВ «Фірма «Карпатисервіс», а тому, неможливо встановити факт придбання вказаного товару у ТзОВ «Фірма «Карпатисервіс».

Позивач зазначає, що ТзОВ «Фірма «Карпатисервіс» є офіційним представником ПАТ «Волинь-Цемент», який здійснював поставку цементу. Суд не бере до уваги вказане твердження з урахуванням листа ПАТ «Волинь-Цемент» від 03.11.2014р. №3898-Ю, в якому зазначено, що ПАТ «Волинь-Цемент» не укладало договорів на поставку цементу з позивачем та не залучало ТзОВ «Фірма «Карпатисервіс» до виконання договорів, укладених з позивачем.

Крім того, у податкових накладних від 18.07.2011р. №7 на суму ПДВ 9197,50грн., від 18.07.2011р. №8 на суму ПДВ 9301,50грн., від 29.07.2011р. №16 на суму ПДВ 9256грн., від 29.07.2011р. №17 на суму ПДВ 9327,50грн., від 17.08.2011р. №10 на суму 9230грн., від 25.08.2011р. №15 на суму ПДВ 18323,50грн., від 13.10.2011р. №10 на суму ПДВ 21033,38грн., від 24.11.2011р. №20 на суму ПДВ 9122,50грн., від 20.09.2011р. №16 на суму ПДВ 10985,62грн. в графі «вид цивільно-правового договору» вказано не договір про закупівлю товару від 12.04.2011р. №8, укладений між позивачем та ТзОВ «Фірма «Карпатисервіс», а інші договори, які позивачем до матеріалів справи не додавались.

Суд зазначає, що позивач не надав суду товарно-транспортних накладних чи інших товарно-супроводжуючих документів, які підтверджують факт транспортування товару від ТзОВ «Фірма «Карпатисервіс» до позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Фірма «Карпатисервіс» з урахуванням відсутності належним чином оформлених документів, які підтверджують факт отримання товару за договором, а також відсутності інших доказів реального виконання господарських операцій.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ЗАТ «Ірокс» (код ЄДРПОУ 23958651) суд встановив таке.

Між позивачем та ЗАТ «Ірокс» укладено договір про закупівлю товару, відповідно до умов якого ЗАТ «Ірокс» зобов'язується поставити позивачу щебінь, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар відповідно до умов договору.

На підтвердження реальності фактичної відправки та приймання товару за договором позивач надав суду копії таких документів: приймально-здавального акта №124, видаткової накладної №РН-0003 від 20.10.2011р. на суму 299875грн., накладної на перевезення від 01.10.2011р., листа на поставку щебеню 28.09.2011р. №510, протоколу про залік взаємних вимог від 31.10.2011р..

Позивач надав суду копію податкової накладної від 31.20.2011р. №100 на суму ПДВ 4979,17грн., виданої ЗАТ «Ірокс».

Проте, суд не вважає вказані докази достатніми для обґрунтування реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, виходячи з такого.

Суд зазначає, що позивач не надав для перевірки узгоджені щомісячні заявки, складення яких передбачено п.4.1, п.4.2 договору між позивачем та ЗАТ «Ірокс».

Суд бере до уваги, що в накладній на залізничне перевезення товару від 01.10.2011р. відправником вказаний Волинський гірничий комбінат, а одержувачем - позивач. Проте, зі змісту вказаний накладних неможливо встановити приналежність вказаного товару ЗАТ «Ірокс», а відтак, неможливо встановити факт придбання вказаного товару у ЗАТ «Ірокс».

Позивач зазначає, що поставка щебеню від Волинського гірничого комбінату здійснювалась ЗАТ «Ірокс» в рахунок погашення заборгованості вказаного товариства перед позивачем. Суд не бере до уваги вказане твердження позивача з урахуванням листа ПАТ «Полонський гірничий комбінат» від 06.11.2014р. №791, яким спростовується поставка щебеню та співпраця з позивачем та ЗАТ «Ірокс».

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарських операцій між позивачем та ЗАТ «Ірокс» з урахуванням відсутності належним чином оформлених документів, які підтверджують факт отримання товару за договором, а також відсутності інших доказів реального виконання господарських операцій.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ПП «БВК «Добробут» (код ЄДРПОУ - 33533147) суд встановив таке.

Між позивачем та ПП «БВК «Добробут» укладено договір про закупівлю товару, відповідно до умов якого ПП «БВК «Добробут» зобов'язується поставити позивачу щебінь, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар відповідно до умові договору.

На підтвердження реальності фактичної відправки та отримання товару за договором позивач надав суду копії таких документів: приймально-здавальних актів №133 від 28.10.2011р., №72 від 03.12.2012р., №78 від 18.12.2012р., №80 від 24.12.2012р., видаткових накладних №03.10 від 28.10.2011р. на суму 23567,17грн., №3.12 від 03.12.2012р. на суму 65520грн., №05.12 від 18.12.2912р. на суму 46294,21грн., №21.12. від 22.12.2012р. на суму 4634грн., №22.12. від 22.12.2012р. на суму 6175,17грн., накладних на перевезення від 25.10.2011р., від 02.12.2012р., від 15.12.2012р., від 21.12.2012р., листів на поставку продукції №517 від 04.10.2011р., №621 від 28.11.2012р., протоколів про залік взаємних вимог від 31.10.2011р., від 28.02.2013р., від 31.03.2013р., від 30.04.2013р., від 31.05.2013р., від 30.06.2013р.

Позивач надав суду копії податкових накладних від 28.10.2011р. №9 на суму ПДВ 3927,86грн., від 03.12.2012р. №3 на суму ПДВ 10920грн., від 18.12.2012р. №11 на суму ПДВ 7715,70грн., від 22.12.2012р. №13 на суму ПДВ 6175,17грн., від 22.12.2012р. №12 на суму ПДВ 4634грн., від 22.12.2012р. №13 на суму ПДВ 6175,17грн., від 22.12.2012р. №12 на суму ПДВ 4634грн., виданих ПП «БВК «Добробут».

Проте, суд не вважає вказані докази достатніми для обґрунтування реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, виходячи з такого.

Суд зазначає, що позивач не надав для перевірки узгоджені щомісячні заявки, складення яких передбачено п.4.1, п.4.2 договору між позивачем та ПП «БВК «Добробут».

Суд бере до уваги, що в накладних на залізничне перевезення товару від 25.10.2011р., від 02.12.2012р., від 15.12.2012р., від 21.12.2012р. відправником вказане ТзОВ «Шепетівський гранкар'єр», а одержувачем - позивач. Проте, зі змісту вказаних накладних неможливо встановити приналежність вказаного товару ПП «БВК «Добробут», а відтак, неможливо встановити факт придбання вказаного товару у ПП «БВК «Добробут».

Позивач зазначає, що поставка щебеню від «Шепетівський гранкар'єр» здійснювалась ПП «БВК «Добробут» в рахунок погашення заборгованості вказаного товариства перед позивачем. Проте, не надав суду доказів наявності господарських відносин між вказаними контрагентами.

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарських операцій між позивачем та ПП «БВК «Добробут» з урахуванням відсутності належним чином оформлених документів, які підтверджують факт отримання товару за договором, а також відсутності інших доказів реального виконання господарських операцій.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) суд встановив таке.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_4 укладено договір про закупівлю товару, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_4 зобов'язується поставити позивачу щебінь, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар відповідно до умові договору.

На підтвердження реальності фактичного виконання робіт за договором позивач надав суду копії таких документів: приймально-здавального акта №126 від 07.10.2011р., видаткової накладної №РН-000520 від 05.10.2011р. на суму 40435,20грн., накладної на перевезення від 05.10.2011р., листа на поставку щебеню №511 від 28.09.2011р., протоколу про залік взаємних вимог від 31.10.2011р.

Позивач надав суду копію податкової накладної від 05.10.2011р. №13 на суму ПДВ 6739,20грн., виданої ФОП ОСОБА_4

Проте, суд не вважає вказані докази достатніми для обґрунтування реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, виходячи з такого.

Суд зазначає, що позивач не надав для перевірки узгоджені щомісячні заявки, складення яких передбачено п.4.1, п.4.2 договору між позивачем та ФОП ОСОБА_4

Суд бере до уваги, що в накладній на залізничне перевезення товару від 05.10.2011р. відправником вказане ТзОВ «Шепетівський гранкар'єр», а одержувачем - позивач. Проте, зі змісту вказаний накладних неможливо встановити приналежність вказаного товару ПП ФОП ОСОБА_4, а відтак, неможливо встановити факт придбання вказаного товару у ФОП ОСОБА_4

Позивач зазначає, що поставка щебеню від «Шепетівський гранкар'єр» здійснювалась ФОП ОСОБА_4 в рахунок погашення заборгованості вказаного товариства перед позивачем. Проте, не надав суду доказів наявності господарських відносин між вказаними контрагентами.

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_4 з урахуванням відсутності належним чином оформлених документів, які підтверджують факт отримання товару за договором, а також відсутності інших доказів реального виконання господарських операцій.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Конді 50» (код ЄДРПОУ - 38149196) суд встановив таке.

Між позивачем та ТзОВ «Конді 50» укладено договір, відповідно до умов якого ТзОВ «Конді 50» зобов'язується поставити позивачу кран-редуктор, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар відповідно до умов договору.

На підтвердження реальності фактичної відправки та отримання товару за договором позивач надав суду копії таких документів: приймально-здавального акта №23 від 18.12.2012р., видаткової накладної №РН-12-1807 від 18.12.2012р. на суму 4680грн.

Позивач надав суду копію податкової накладної від 18.12.2012р. №345 на суму ПДВ 780грн., виданої ТзОВ «Конді 50».

На підтвердження оплати за договором з ТзОВ «Конді 50» позивач надав суду копію платіжного доручення від 18.12.2012р. №2110/2 на суму 4680грн.

Проте, суд не вважає вказані докази достатніми для обґрунтування реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, виходячи з такого.

Суд бере до уваги акт ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 17.05.2013р. №1695/22-3/38149196 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Конді 50» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 25.06.2012р. по 31.03.2013р.», яким встановлено, що у контрагента позивача відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали, необхідні для здійснення основного виду діяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Конді 50» з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт, відсутність у контрагента необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції.

Згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається зі ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» сфера дії вказаного Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України; незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції Україну від 05.06.1995 р. за №168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п.2.1 ст.2 вказаного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації ( власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п.2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим нормативним актам. і

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на купівлю товарів (робіт, послуг) повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне відвантаження таких товарів, виконання тих чи інших робіт (послуг).

Суд також звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів. Зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але не безумовною підставою для визначення правомірності такого формування за умови, якщо податковий органом не доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Суд зазначає, що з метою дослідження фактичного придбання товару необхідно аналізувати умови поставки такого товару, зокрема, щодо передачі товару від продавця до покупця, досліджувати первинні бухгалтерські документи.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що документи, подані позивачем на підтвердження фактичного виконання робіт та поставки товарів за договорами, укладеними з контрагентами ТзОВ «Лідерком», ТзОВ «Фірма «Карпатисервіс», ЗАТ «Ірокс», ПП «БВК «Добробут», ФОП ОСОБА_4, ТзОВ «Конді 50» не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, а тому не можуть мати юридичної сили та посвідчувати факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Лідерком», ТзОВ «Фірма «Карпатисервіс», ЗАТ «Ірокс», ПП «БВК «Добробут», ФОП ОСОБА_4, ТзОВ «Конді 50». При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за надані послуги не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.3 п.198 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи зі змісту п. 198.3 ст.198 ПК України правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку .

Згідно з п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредит) вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання; коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відображатись у податковій звітності повинна лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений в первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат. Господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Таким чином, суд вважає, що позивач порушив п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.44.1, п.44.6 ст.44 ПК України, в результаті чого занизив податок на прибуток за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р. на загальну суму 179423грн.,а також порушив п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, а результаті чого занизив податок на додану вартість за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р. на загальну суму 158649грн.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 23.04.2014р. №0001262201/6025, №0001272201/6028 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Оцінюючи правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 0001252201/6029 від 23.04.2014р. та №0002542201/10365 від 09.07.2014р., якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем плата за землю, суд бере до уваги таке.

Відповідно до пп.269.1.1 п.269.1 ст.269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з п.п. 271.1.1 п.271.1 ст.271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим же розділом.

Відповідно до п.274.1 ст.274 вказаного Кодексу, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 вказаного Кодексу.

Статтею 286 ПК України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з ч.5 ст.5 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ч.1 ст.23 вказаного Закону, технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

На виконання наведеного, сесією Львівської міської ради прийнято ухвалу від 18.06.2009 №2712 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м.Львова" (далі - Ухвала-1), якою встановлена середня (базова) вартість 1 кв.м земель міста з врахуванням регіональних факторів 470,29грн.

Пунктом 2 ухвали Львівської міської ради від 28.01.2010р. №3173 "Про втрату чинності ухвали міської ради від 21.10.2009р. №3021 та внесення змін до Ухвали міської ради від 18.06.2009р. №2712" внесено зміни до Ухвали-1, згідно з якою грошова оцінка яка нею встановлювалась введена в дію з 31.12.2010р. До 31.12.2010р. середня (базова) вартість 1кв.м землі міста Львова становила 184,9грн/кв.

Згідно з п.2.3 ухвали Львівської міської ради від 31.03.2011р. № 369 "Про деякі питання нарахування та сплати за землекористування у зв'язку із введенням в дію у 2011 році грошової оцінки земель м. Львова" (далі - Ухвала-2), платники орендної плати та земельного податку, що не отримали у 2011 році довідок про нормативну грошову оцінку земельних ділянок та подали податкову звітність відповідно до довідок про грошову оцінку, отриманих в період до 01.01.2011р., і не провели переоцінку вартості земельних ділянок, здійснюють сплату орендної плати та земельного податку відповідно до поданих податкових зобов'язань до введення в дію відповідної нормативної грошової оцінки земель м.Львова, тобто до 01.01.2011р.

Відповідно до п.2.8. вказаної ухвали, платники орендної плати та земельного податку, вказані у п.п.2.1, 2.2, 2.6, здійснюють сплату орендної плати та земельного податку за період з часу прийняття цієї ухвали до часу введення в дію відкоригованої грошової оцінки земель м.Львова з пільгою 60% від суми нарахованих платежів, що зараховуються до міського бюджету м.Львова.

Тобто, на період з 01.01.2011р. до введення в дію відкоригованої грошової оцінки земель м.Львова позивач зобов'язаний був сплачувати земельний податок на підставі грошової оцінки земель м.Львова, затвердженої Ухвалою-1, з пільгою у розмірі 60 відсотків від суми нарахованих платежів, що зараховуються до міського бюджету м.Львова, отримавши відповідну довідку про нормативну грошову оцінку земель м.Львова, що позивачем зроблено не було.

Відтак, у зв'язку з тим, що Ухвалою-1 затверджена нова нормативна грошова оцінка земель м.Львова, яка введена в дію з 31.12.2010р. позивачу слід проводити розрахунок земельного податку з врахуванням довідки про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки після 01.01.2011р..

З огляду на наведене, суд не бере до уваги доводи позивача про те, що у зв'язку з відсутністю відкоригованої грошової оцінки земель м.Львова розрахунок земельного податку проводиться на підставі довідки про нормативну грошову оцінку землі, що видані до 01.01.2011р., оскільки такі пояснення суперечать п.2.3 Ухвали-2, яким передбачено, що сплата орендної плати та земельного податку, відповідно до поданих раніше податкових зобов'язань позивачем, можлива до введення в дію відповідної нормативної грошової оцінки земель м.Львова, тобто до 31.12.2010р..

За таких обставин, позивачем протиправно зменшено суму земельного податку, який ним підлягав сплаті за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р. на суму 121556,93грн., в т.ч. за липень-грудень 2011 року на суму 24279,96грн., за 2012 рік на суму 97276,97грн.

Таким чином, суд вважає, що нараховуючи позивачу податкове зобов'язання із земельного податку відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 0001252201/6029 від 23.04.2014р. та №0002542201/10365 від 09.07.2014р. є правомірними та скасуванню не підлягають.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати підлягають стягненню з позивача.

Частиною 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При поданні адміністративного позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20грн., що підтверджується платіжним дорученням від 19.09.2014р. №1976.

Таким чином, суд вважає, що з позивача слід стягнути решту суму судового збору у розмірі 4384,80грн.

Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні адміністративного позову державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Стягнути з державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" (код ЄДРПОУ - 08006864) судовий збір в розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. до Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений і підписаний 21.11.2014 р.

Суддя А.Г.Гулик