Постанова

від 12.11.2014 по справі 826/7962/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 листопада 2014 року № 826/7962/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОШТОРГ ЮЕЙ" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поршторг Юей» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2014 №0006992203, №0006982203.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту від 05.05.2014 №458/26-54-22-03-07/37289753 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Поршторг Юей» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013» спростовується наявними матеріалами, що свідчить про протиправність прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень.

Відповідач - Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Ухвалою від 07.07.2014 зупинено провадження у справі до закінчення проведення судово-економічної експертизи.

В подальшому, ухвалою від 23.10.2014 провадження поновлено та справу призначено до судового вирішення.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Поршторг Юей» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатом якої складено акт від 05.05.2014 №458/26-54-22-03-07/37289753 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем норм пп. 14.1.36, пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.4.1, пп. 135.5.12, пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 139.1.3, п. 139.1.9 ст. 139, пп. 140.1.6 ст. 140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 861 443 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 391 179 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.05.2014:

- №0006992203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 946427,5 грн. (за основним платежем 757 142 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 189 285,5 грн.),

- № 0006982203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1 076 804 грн. (за основним платежем 861 443 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 215 361 грн.).

Щодо податкового повідомлення-рішення від 29.05.2014 №0006992203 суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач фактично займався дистанційною торгівлею (форма продажу товарів на відстані, за якої вибір товару та його замовлення не збігаються у часі з безпосереднім передаванням виробленого товару покупцеві).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та УДППЗ «Укрпошта» укладено наступні договори: від 29.12.2011 №50-2318, від 06.12.2011 №27-50-2098, від 05.07.2012 №1197, від 24.09.2012 №27-50-1571, від 27.12.2012 №27-50-2238, від 29.10.2012 №27-50-1752, від 23.08.2012 №27-50-1417, від 27.07.2012 №27-50-1318, копії яких містяться в матеріалах справи.

Предметом вказаних договорів є надання виконавцем послуг замовнику з пересилання простої письмової кореспонденції з використанням відбитка про оплату письмової кореспонденції в межах України.

З акту перевірки вбачається, що позивачем у складі витрат, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування відображено витрати пов'язані з поштовим відправленням кореспонденції на суму 1 500 105 грн., які на думку податкового органу, не підтверджені належним чином оформленими первинними документами, таким чином не пов'язані із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), тобто, на думку податкового органу, не доведено факт пов'язання понесених витрат з веденням господарської діяльності.

Позивачем надано копії актів надання послуг, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44. Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Документи про відсутність яких зазначає податковий орган, а саме: реєстри замовників товарної продукції; реєстри на пересилання кореспонденції з зазначенням адреси Замовників товарів; реєстри переліку переказів товарів; реєстри кількості замовленої товарної продукції; списки форми 103, які передбачені умовами укладених вищезазначених договорів; реєстри виплачених електронних переказів, які передбачені умовами укладених вищезазначених договорів; путівні листи та товарно-транспортні накладні, на думку суду не несуть інформації про зміст та обсяг, одиницю виміру господарської операції, посади осіб відповідальних за проведення операції і правильність її оформлення, отже не є обов'язковими для податкового обліку.

Згідно із п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи, що факт виконання спірних договорів, підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», отже висновок податкового органу про порушення позивачем норм п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 139.1.3, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України спростовується наявними матеріалами.

Щодо висновку податкового органу про заниження доходу, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування у розмірі 40 212 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно із п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З акту перевірки вбачається, що відповідно до бухгалтерського обліку, а саме співставлення бухгалтерського рахунку 70 «Доходи від реалізації», рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» встановлено, що на протязі 3 кварталу 2012 року ТОВ "Пошторг Юей" отримало дохід у розмірі 6 680 764,0 грн.

Згідно проведеної перевірки поданих до ДПІ в Оболонському районі Головного управління у м. Києві податкової звітності, а саме: Декларації з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2012 року (вх. № 9068194625 від 09.11.2012 р.) підприємством, було задекларовано в 3 кварталі 2012 року дохід, що враховано при визначенні об'єкту оподаткування у розмірі 6 660 670,0 грн.

Враховуючи вищезазначене, в ході перевірки отриманого доходу "Пошторг Юей" відповідно до бухгалтерського обліку, а саме, оборотно-сальдові відомості, рахунки бухгалтерського обліку, а саме рахунок 70 «Доходивід реалізації», рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» та податкового обліку, а саме: Деклараціїз податку на прибуток підприємств за З квартал 2012 року податковим органом встановлено розбіжність у розмірі 20 094,0 грн.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено наступне, що відповідно до бухгалтерського обліку, а саме співставлення бухгалтерського рахунку 70 «Доходи від реалізації», рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» встановлено, що на протязі 3 кварталу 2012 року ТОВ "Пошторг Юей " отримало дохід у розмірі 9 227 807,68 грн.

Згідно проведеної перевірки поданих до ДПІ в Оболонському районі Головного управління у м. Києві податкової звітності, а саме: Декларації з податку на прибуток підприємств за 2012 рік (вх. № 9086246246 від 11.02.2013 р.) підприємством, було задекларовано в 4 кварталі 2012 року дохід, що враховано при визначенні об'єкту оподаткування у розмірі 9 199 690,0 грн.

Враховуючи вищезазначене, в ході перевірки отриманого доходу "Пошторг Юей" відповідно до бухгалтерського обліку, а саме, оборотно-сальдові відомості, рахунки бухгалтерського обліку, а саме рахунок 70 «Доходи від реалізації», рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» та податкового обліку, а саме: Декларації з податку на прибуток підприємств за 4 квартал 2012 року податковим органом встановлено розбіжність у розмірі 28 118,0 грн.

З огляду на викладене податковий орган вказує на заниження позивачем доходів, що враховуються при визначенні об 'єкту оподаткування у розмірі 40 212,0 грн.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що в рядку 02 Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)) декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2012 року, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011р. № 1213 відобразило дохід у розмірі 18443359 грн.

У декларації за півріччя 2012 року в рядку 02 Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)) декларації з податку на прибуток підприємства ТОВ «Пошторг Юей» відобразило суму 11771729 грн. При відніманні суми доходу за півріччя 2012 року від суми доходу за три квартали 2012 року отримаємо суму 6671630 грн. (18443359 - 11771729 = 6671630). Отже, позивачем в третьому кварталі 2012 року задекларувало дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)) в рядку 02 декларації з податку на прибуток підприємства в сумі 6671630 грн. (додаток 1 а.с. 38).

Також, х матеріалів справи вбачається, що в оборотно-сальдовій відомості по бухгалтерському рахунку 70 «Доходи від реалізації» за третій квартал 2012 року відображені суми отриманого доходу по субрахунках: на субрахунку 702 «дохід від реалізації товарів» - 6119256,34 грн. (без ПДВ); на субрахунку 703 «дохід від реалізації робіт і послуг» - 552374,17 грн. (без ПДВ); на субрахунку 704 «вирахування з доходу» - 10960,28 грн. (з ПДВ) (додаток №1 а.с. 6).

Отже, при додаванні даних з субрахунків 702, 703 отримується 6671630,51 грн., тобто сума, яка відповідає доходу задекларованому підприємством в третьому кварталі 2012 року.

Дані субрахунку 704 «вирахування з доходу» відображені в додатку ІД в рядку 03.26., при відніманні рядку якого від рядку 03.26. додатку ІД за три квартали 2012 року (- 70114) отримається сума - 10960.

Таким чином дані в рядку 02 Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)) декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2012 року відповідають даним оборотно-сальдової відомості по бухгалтерському рахунку 70 «Доходи від реалізації» за третій квартал 2012 року (додаток 1 а.с. 6).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем в рядку 02 Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)) декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік, відображено дохід у розмірі 27658386 грн.

У декларації за три квартали 2012 року в рядку 02 Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)) декларації з податку на прибуток підприємства позивачем відображено суму 18443359 грн. При відніманні суми доходу за три квартали 2012 року від суми доходу за 2012 рік отримаємо суму 9215027 грн. (27658386 - 18443359 = 9215027). Тобто позивачем в четвертому кварталі 2012 року задекларовано дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)) в рядку 02 декларації з податку на прибуток підприємства в сумі 9215027 грн. ( додаток 1 а.с. 21).

Крім того, судом встановлено, що в оборотно-сальдовій відомості по бухгалтерському рахунку 70 «Доходи від реалізації» за четвертий квартал 2012 року відображені суми отриманого доходу по субрахунках: на субрахунку 702 «дохід від реалізації товарів» - 8690844,60 грн. (без ПДВ); на субрахунку 703 «дохід від реалізації робіт і послуг» - 524182,50 грн. (без ПДВ); на субрахунку 704 «вирахування з доходу» - 15336,69 грн. (з ПДВ) (додаток №1 а.с. 4). Тобто при додаванні даних з субрахунків 702, 703 отримаємо суму 9215027,10 грн., яка відповідає доходу задекларованому підприємством в четвертому кварталі 2012 року.

Дані субрахунку 704 «вирахування з доходу» відображені в додатку ІД в рядку 03.26. При відніманні рядку 03.26. додатку ІД за три квартали 2012 року (-96411) від рядку 03.26. додатку ІД за 2012 рік (-81074) отримаємо суму -15337.

Таким чином дані в рядку 02 Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)) декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік відповідають даним бухгалтерського обліку (оборотно-сальдова відомість по бухгалтерському рахунку 70 «Доходи від реалізації» за 2012 рік (додаток №1 а.с. 4).

З огляду на викладене, висновок податкового органу про порушення позивачем норм п.п 14.1.54 п.п. 14.1 ст. 14, п.п. 135.1, п. 135.2, п.п.135.4.1, п.п. 135.5.12, п.п. 135.5.15 п.п. 135.5 ст. 135, Податкового кодексу України в зв'язку з чим занижено склад доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування у розмірі 48 212,0 грн. спростовується матеріалами справи.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем норм п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1 ст. 138, п.п. 140.1.6 спи 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI із змінами та доповненнями, встановлено, що підприємством ТОВ "Пошторг Юей" було встановлено заниження складу витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування у розмірі 148 376,0 грн., суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на бухгалтерському рахунку 94 відображено виграші призів по проведених розігрішів, які виплачувались грошовими коштами переможцям.

Також, з акту перевірки вбачається, що відповідно до бухгалтерського обліку на протязі 1 кварталу 2012 року позивачем понесено витрати у розмірі 5 977 632 грн., відповідно до декларації з податку на прибуток на 1 квартал 2012 року встановлено, що позивачем на 1 квартал 2012 року а р. 04 «витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування» відображено 6 124 399 грн.

З огляду на викладене, податковий орган дійшов висновку про завищення витрат на суму 148 376 грн. Виходячи з вищенаведеного податковий орган зазначає, що позивачем в 1 кварталі 2012 року було віднесено до складу витрат грошові витрати по проведенню розігрішів в сумі 121 610 грн.

Судом встановлено, що наказом від 03.01.2012 №26/1 наказано провести акцію по розіграшу призів. Договором від 16.02.2012 №1РПЮЕЙ 2012 дарування грошей, позивачем подаровано обдарованій особі грошові кошти в сумі 5 000 грн.

Також, наказом від 01.02.2012 №29/1 наказано провести проміжну акцію програми лояльності клієнтів позивача та провести акцію по розіграшу призу.

Договором дарування грошей від 21.03.2012 №2РПЮЕЙ 2012 позивачем подаровано обдарованій особі грошові кошти в сумі 5 000 грн.

Податковий орган вказує, що у власності позивача не було призів, які були розміщені в журналах у вигляді реклами. До перевірки не надано інформацію про виплату грошових коштів переможцям лотерей, а саме: реєстру переможців проведених лотерей, заяв переможців із визначенням місця та способу отримання виграшу.

З огляду на викладене податковий орган в акту перевірки вказує, що витрати в розмірі 138 376 грн. первинним документами не підтверджено.

Проте, в рядку 04 Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування Декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2012 року, позивачем відображено витрати у розмірі 6124399 грн.

Суд зауважує, що позивачем надано суду копії протоколів проведення акцій, договорів дарування, розписок про отримання коштів паспортів отримувачів призів (коштів), довідок банківських установ про перерахування коштів, копії яких долучено до матеріалів справи (додаток 14), які підтверджують факт оплати призів фізичним особам у вказаній сумі.

Крім того, відповідно до наявних в матеріалах справи оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерських рахунках 902 «Собівартість реалізованих товарів», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 6851 «розрахунки з іншими кредиторами» до витрат підприємства у 1 кварталі 2012 року були включені наступні витрати: собівартість реалізованих запасів рах. 902 у сумі 2126743,6 грн.; сума перерахунку витрат при поверненні товарів рах. 902 у розмірі (-32448,02) грн.; адміністративні витрати рах. 92 у сумі 516703,0 грн.; витрати на збут рах. 93 у сумі 3363528,28 грн.; фактично повернута фінансова допомога рах. 6851 у сумі 150000,0 грн. Таким чином дані в рядку 04 Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування Декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2012 року, відповідають даним бухгалтерського обліку наданим на дослідження (додаток 1 а.с. 16-20).

Отже висновок про порушення ТОВ «Пошторг Юей» п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п. 138.1.1 п.138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9. ст. 139, п.п. 140.1.6. ст. 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями, в зв'язку з чим віднесення до складу витрат суми 148 376,0 грн., яка документально не підтверджена та не пов'язана з веденням господарської діяльності позивача спростовується матеріалами справи.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем норм п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1 ст. 138, п.п. 139.1.3, п.п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме: у складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, відображено витрати пов'язані із отриманням рекламних послуг на суму 2 075 229,94 грн., які не пов 'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), тобто з веденням господарської діяльності підприємства, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено наступні договори:

- з ТОВ «Рекламно-комерційна фірма «Новий формат» від 04.06.2013 №НФ-082 про надання послуг з розміщення реклами у виданні «Вісті Придніпров'я»,

- з ТОВ «Комунакційна група «ЕСГ» від 18.05.2012 №80/1-ЕСГ, від 0306.2013 №73-ЕСГ про надання PR-послуг.

- з ТОВ «Придніпровська паперова фабрика» від 01.02.2012 №20-р, від 03.01.2013 №29-р про надання послуг по виконанню та розміщенню реклами в газеті «Народна правда».

- з комунальним підприємством Дніпровської обласної ради «Редакція газети «Зоря» від 01.01.2012 №5/1, від 23.01.2013 №73, від 03.05.2013 №72 про надання послуг розміщення інформаційних матеріалів у газеті «Зоря».

- з ДП з 100% іноземною інвестицією «Бурда Україна» від 01.03.2012 №1486 про опублікування реклами.

- з ТОВ «Рекламне агентство «Медіа Регіон» від 01.12.2011 №011211 про надання рекламно-інформаційних послуг шляхом розміщення рекламних матеріалів у друкованих періодичних виданнях,

- з ТОВ «ППН Україна» від 04.01.2012 №1 про надання послуг з розміщення рекламних матеріалів,

- з ТОВ «Видавництво «Поради та рецепти» від 02.07.2012 №02/07/1 про надання послуг з розміщення інформаційних матеріалів,

- ТОВ «Рекламно-інформаційне буро «Профіт» від 01.06.2013 №2305/13-18, від 02.04.2012 №1503/2012-8 про надання послуг з обслуговування у сфері реклами та зв'язків з громадськістю.

На підтвердження реального виконання вказаного договору позивачем надано до копії актів виконаних робіт, податкових накладних, копії яких долучено до матеріалів справи (додатки 3-12).

Обґрунтовуючи порушення позивачем норм податкового законодавства податковий орган вказує, що позивач не мав на балансі та позабалансовому рахунку основних засобів, які були розміщені з метою реклами в каталогах та журналах з ціллю проведення розігрішів, позивачем не надано переліку призів (виграшів), які фактично брали участь у проведенні розіграшів, переліку осіб, які були постійними замовниками продукції та мали можливість брати участь у розігрішів, переліку переможців.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44. Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Надані позивачем копії актів виконаних робіт та податкових накладних оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Щодо посилання податкового органу на порушення норм Закону України «Про рекламу», суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про рекламу» контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень:

- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами;

- Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції;

- Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності;

- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику - щодо реклами державних цінних паперів;

- Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку;

- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах будівництва, архітектури - щодо спорудження житлового будинку;

- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення, - щодо реклами про вакансії (прийом на роботу).

Тобто, податковий орган не наділений повноваженнями щодо здійснення контролю за дотримання законодавства про рекламу, в тому числі визначати чи є реклама добросовісною.

Оскільки основним видом діяльності позивача є роздрібний продаж товарів широкого вжитку поштовим замовленням за системою посилкової торгівлі або через мережу Інтернет, отже витрати на рекламу пов'язані з господарською діяльністю позивача.

З огляду на викладене, висновок податкового органу про порушення позивачем норм п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1 ст. 138, п.п. 139.1.3, п.п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме: у складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, відображено витрати пов'язані із отриманням рекламних послуг на суму 2 075 229,94 грн. спростовується матеріалами справи.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем норм п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 139.1.3 п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України та завищення валових витрат на суму 604 001,3 грн. (отримання поліграфічних послуг та послуг поставки товарної продукції, які не підтверджено первинними бухгалтерськими документами щодо реальності здійснення операцій), суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено договір з ТОВ «Компанія ТВМ» від 11.11.2011 № П-17-11, предметом якого є виготовлення та постачання поліграфічної продукції.

В ході виконання умов договору сторонами складено видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи, на підтвердження оплати продукції позивачем надано виписки по особовому рахунку.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено з ТОВ «Осіріс-2005» договір купівлі-продажу від 01.12.2011 №18, копію якого долучено до матеріалів справи.

В ході виконання умов договору сторонами складено видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи, на підтвердження оплати продукції позивачем надано виписки по особовому рахунку.

Податковий орган в акті перевірки вказує, що актом ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14.10.2013 №1034/22/07/30972388 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Компанія ТВМ» встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність про наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, що необхідне для здійснення господарської діяльності підприємства та не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю первинної бухгалтерської документації.

Також, з акту перевірки вбачається, що актом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Осіріс-2005» встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, відсутня можливість здійснювати організацію транспортування, відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів та торговельного обладнання.

З огляду на викладене, податковий орган вказує на безтоварність фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Компанія ТВМ» та ТОВ «Осіріс-2005».

Проте, зі змісту договорів вбачається, що витрати на поставку продукції та обов'язок її поставки покладається на контрагентів позивача, отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на думку суду не є належним доказом безтоварності вказаних договорів.

Транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, відсутність товарно-транспортної накладної не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до норм ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документом, на підставі яких виконуються внутрішні перевезення вантажів може бути товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, таким документом може бути і звичайна супровідна видаткова накладна на товар.

Відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, суд зазначає, що вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Суд зазначає, що видаткові та податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи, оформлені відповідно до норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», отже вказані документи є належними та достатніми документами, що свідчать про факт поставки товару за спірними договорами.

Крім того, заявки на отримання товару, рахунку-фактури, відсутністю яких податковий орган обґрунтовує безтоварність спірних договорів, не несуть інформацію про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, осіб відповідальних за проведення господарської операції, отже такі документи не є обов'язковими для податкового обліку.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ «Компанія ТВМ», ТОВ «Осіріс-2005» зареєстровані в якості платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання договору, видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних юридичні особи ТОВ «Компанія ТВМ», ТОВ «Осіріс-2005» не були припинені.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат.

Оскільки позивачем надано суду належні докази реального виконання умов спірних договорів, отже висновок податкового органу про порушення позивачем норм . 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 139.1.3 п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України та завищення валових витрат на суму 604 001,3 грн. є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами.

На виконання вимог ухвали від 07.07.2014 Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз СБ України надано висновок експерта від 15.10.2014 №14/7, відповідно до якого висновок податкового драгун про порушення позивачем норм пп. 14.1.36, пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.4.1, пп. 135.5.12, пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 139.1.3, п. 139.1.9 ст. 139, пп. 140.1.6 ст. 140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 861 443 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 391 179 грн. документально не підтверджується.

Викладене вище в сукупності свідчить про необґрунтованість висновку податкового органу щодо порушення позивачем норм пп. 14.1.36, пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.4.1, пп. 135.5.12, пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 139.1.3, п. 139.1.9 ст. 139, пп. 140.1.6 ст. 140 Податкового кодексу України та про протиправність прийнято на його підставі податкового повідомлення-рішення від 29.05.2014 №0006982203 та є підставою для його скасування.

Протиправність висновку податкового органу про порушення позивачем норм пп. 14.1.36, пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.4.1, пп. 135.5.12, пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 139.1.3, п. 139.1.9 ст. 139, пп. 140.1.6 ст. 140 Податкового кодексу України, в частині не підтвердження первинними документами витрат на оплату поштових відправлень, витрат на оплату реклами та витрат по фінансово-господарській діяльності з ТОВ «Компанія ТВМ», ТОВ «Осіріс-2005» прямо вказує на необґрунтованість висновку податкового органу про порушення позивачем норм п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України та про протиправність прийнято на його підставі податкового повідомлення-рішення від 29.05.2014 №0006992203 та є підставою для його скасування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Поршторг Юей» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.05.2014 №0006982203, №0006992203 прийняті Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у міста Києві.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда