Постанова

від 17.11.2014 по справі 911/2591/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2014 р. Справа№ 911/2591/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Мартюк А.І.

секретар: Фесенко А.В.

за участю представників:

позивача: Шевчук П.В., Гопкало В.Н.;

відповідача: Шуманська О.Г.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-

виробнича компанія "Техімпекс"

на рішення Господарського суду Київської області

від 26.08.2014р.

у справі №911/2591/14 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинський

райагротехсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-

виробнича компанія "Техімпекс"

про усунення перешкод у користуванні майном

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Яготинський райагротехсервіс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" (далі - відповідач), в якому просило суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 2,0976 га (кадастровий номер 3225581800:04:001:0028), орендованою позивачем за договором оренди б/н від 29.12.2012р., шляхом знаття замків з воріт та звільнення орендованої території від майна, яке не є власністю позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що починаючи з кінця 2012 року, відповідачем самовільно зайнято орендовану позивачем земельну ділянку шляхом залишення на ній військової техніки (танків), виставлення охорони, заміни воріт, замків та демонтажу частини огорожі, що обмежує доступ позивача до вказаної ділянки, і, як наслідок, порушує права та законні інтереси позивача, як орендаря.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку представника у судові засідання не забезпечив, у зв'язку з чим справа розглядалася Господарським судом Київської області на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.08.2014р. у справі №911/2591/14 позов було задоволено повністю, зобов'язано усунути перешкоди у користуванні позивачем земельною ділянкою площею 2,0976 га, кадастровий номер 3225581800:04:001:0028, орендованою за договором оренди землі від 29.12.2012, укладеним з Яготинською районною державною адміністрацією, шляхом зняття замків з воріт та звільнення орендованої території від майна, яке не є власністю позивача. Окрім того, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 218,00 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2014р. у справі №911/2591/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач наголошував на наступному:

- суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату і незважаючи на те, що відповідач не надав відзиву на позов, розглянув справу за наявними в ній матеріалами та виніс рішення про задоволення позову;

- судом було порушено ст. ст. 4-2, 22 Господарського процесуального кодексу України, ст. 129 Конституції України, внаслідок чого не надано можливості відповідачу скористатися правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, надати відповідні докази для встановлення фактичних обставин справи і справедливого та неупередженого застосування законодавства;

- позивач не надав доказів на підтвердження факту зайняття відповідачем земельної ділянки, належної позивачу, розташованої за адресою с. Засупоївка, вул. Польова 2-А. Відповідач розміщує свої виробничі потужності на іншій земельній ділянці, розташованій за адресою: с. Засупоївка, вул. Польова, 7 та вул. Польова, 41 на підставі договору оренди будинку, споруди №4/14 від 02.01.2014р., укладеного з ТОВ «ВАК «Нова Технологія»;

- суд погодився з доводами позивача про те, що техніка відповідача знаходиться на його земельній ділянці та створює перешкоди в користуванні даною ділянкою, але фактично вказані обставини судом не досліджувалися, оскільки лише спеціалізовані організації, уповноважені згідно із законодавством України, можуть дійсно встановити справжнє місце розташування земельної ділянки та виділити її межі;

- в оскаржуваному рішенні відсутні будь-які посилання на докази, що саме відповідач зайняв земельну ділянку, яка належить позивачу;

- суд в своєму рішенні зобов'язує відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом зняття замків з воріт та звільнення орендованої території від майна, яка не є власністю відповідача;

- прийняття рішення, суд аргументує здійсненням аналізу поняття, предмету та підстав негаторного позову. Відсутні будь-які посилання на доказову базу, щодо безпідставного зайняття земельної ділянки позивача відповідачем та зведення ним будь-яких огорож, замків;

- фактично при прийнятті рішення суд керувався лише тою обставиною, що відповідачем не надано відзиву та правовстановлюючих документів щодо територій, де знаходиться виробнича база відповідача, а не на обґрунтованість та допустимість доказів, наданих позивачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2014р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.10.2014р.

Через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли: 07.10.2014р. - відзив на апеляційну скаргу від позивача; 10.10.2014р. - клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання, призначене на 13.10.2014р.

В судове засідання 13.10.2014р. з'явився лише представник позивача. Представник відповідача не з'явився.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2014р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, клопотання відповідача було задоволено, розгляд справи відкладено на 03.11.2014р.

03.11.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи. Вказане клопотання обґрунтоване необхідністю роз'яснення питань, пов'язаних із встановленням факту перешкоджання позивачу у землекористуванні, а також необхідністю встановлення місцезнаходження спірної земельної ділянки.

В судовому засіданні 03.11.2014р. представник відповідача підтримав клопотання про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи, просив вказане клопотання задовольнити. Окрім того, представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2014р. у справі №911/2591/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 03.11.2014р. представник позивача заперечував проти клопотання відповідача, посилаючись на його безпідставність. Також представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 03.11.2014р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 17.11.2014р.

13.11.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою та додаткові пояснення на апеляційну скаргу.

Колегією суддів було задоволено клопотання позивача про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

В судовому засіданні 17.11.2014р. представник відповідача підтримав подане ним клопотання про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи та просив суд вказане клопотання задовольнити.

В судовому засіданні 17.11.2014р. представники позивача заперечували проти клопотання відповідача про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи, просили суд в задоволенні клопотання відмовити.

Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні клопотання відповідача, виходячи з наступного.

В ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Згідно з ч.1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (аналогічна правова позиція наведена в п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012р. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»).

Відповідачем у клопотанні не зазначено, які саме спеціальні знання необхідні та для встановлення яких саме даних. Доводи відповідача про необхідність встановлення місцезнаходження спірної земельної ділянки не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки наявні в матеріалах справи докази, зокрема, технічна документація із землеустрою та довідка Засупоївської сільської ради, дають можливість чітко встановити місцезнаходження земельної ділянки, її площу та інші характеристики. Відповідач також посилається на необхідність призначення судової експертизи з метою встановлення факту перешкоджання позивачу у користуванні земельною ділянкою. Однак при цьому поза увагою відповідача залишено норми ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи, що відповідачем не наведено обставин, з урахуванням яких справа №911/2591/14 не може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, а також не обґрунтовано доцільності призначення у справі судової експертизи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача.

В судовому засіданні 17.11.2014р. представник відповідача підтримав раніше надані ним пояснення, просив суд апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні 17.11.2014р. представник позивача також підтримав пояснення, надані у попередньому судовому засіданні, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні 17.11.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

З наведених правових норм випливає, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

25.05.2012р. Засупоївською сільською радою було прийнято рішення №15 «Про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в селі Засупоївка», згідно з яким вирішено (том справи - 1, аркуш справи - 17):

- видати свідоцтво на право власності на об'єкти нерухомого майна на виробничий будинок в селі Засупоївка по вулиці Польовій, 2-А, що належить позивачу, а саме: вагова; сило сховище; вимощення;

- надати дозвіл Яготинському бюро технічної інвентаризації на проведення правової реєстрації свідоцтва про право власності на ім'я позивача: вагова; сило сховище; вимощення.

29.12.2012р. між Яготинською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, було укладено договір оренди землі кадастровий номер 325581800:04:001:0028 (далі - Договір), за умовами якого (п.п.1, 3-5) орендододавець передає згідно розпорядження Яготинської районної державної адміністрації від 29.12.2012р. №492, а орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту в адміністративних межах Засупоївської сільської ради Яготинського району Київської області по вул. Польова, 2-А (землі сільськогосподарського призначення). Межі земельної ділянки №3 площею 2,0976 га, в т.ч. під господарськими будівлями та дворами - 2,0976 га, за рахунок земель державної власності (земель запасу та резервного фонду) за межами населеного пункту в адміністративних межах Засупоївської сільської ради Яготинського району Київської області, встановлені в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. На земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна: виробничий будинок - вагова з господарськими спорудами. Земельна ділянка передається в оренду без будинків, будівель, споруд та інших об'єктів. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки №3 площею 2,0976 га становить 26 417,01 грн. (том справи - 1, аркуші справи - 18-19).

В п.п.8, 43 Договору передбачено, що останній укладено на 30 років. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно з нормами ст. 93 Земельного кодексу України, які кореспондуються зі ст. 1 Закону України „Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 18 Закону України „Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Реєстраційною службою Яготинського районного управління юстиції Київської області 29.04.2013р. було проведено державну реєстрацію вищевказаного Договору оренди, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (том справи - 1, аркуш справи - 25).

На виконання умов Договору оренди між позивачем та відповідачем було складено і підписано акт приймання-передачі земельної ділянки від 29.12.2012р., згідно з яким відбулася передача в орендне користування земельної ділянки №3 площею 2,0976 га, розташованої за межами населеного пункту в адміністративних межах Засупоївської сільської ради Яготинського району Київської області по вул. Польова, 2-А (том справи - 1, аркуш справи - 20).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що починаючи з кінця 2012 року відповідач самовільно зайняв орендовану позивачем земельну ділянку шляхом залишення на ній бойової техніки (танків), виставлення охорони, заміни воріт, замків та демонтажу частини огорожі, внаслідок чого обмежив доступ позивача до вказаної ділянки.

Зазначаючи про те, що відповідач своїми діями порушує права та законні інтереси позивача, останній просив суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 2,0976 га (кадастровий номер 3225581800:04:001:0028), переданою позивачу в орендне користування за Договором оренди від 29.12.2012р., шляхом знаття замків з воріт та звільнення орендованої території від майна, яке не є власністю позивача.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши вимоги позивача обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В ст. 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. ст. 395, 396 Цивільного кодексу України речовими правами на чуже майно є: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно. Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

В ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як уже зазначалось вище, предметом розгляду у даній справі є позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 2,0976 га (кадастровий номер 3225581800:04:001:0028), переданою позивачу в орендне користування за Договором оренди від 29.12.2012р., шляхом знаття замків з воріт та звільнення орендованої території від майна, яке не є власністю позивача.

В апеляційній скарзі відповідач зазначав про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту зайняття відповідачем вищевказаної земельної ділянки. Окрім того, відповідач стверджував, що він розміщує свої виробничі потужності на іншій земельній ділянці, розташованій за адресою: с. Засупоївка, вул. Польова, 7 та вул. Польова, 41 на підставі договору оренди будинку, споруди №4/14 від 02.01.2014р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАК «Нова Технологія».

Колегією суддів враховано вищезгадані пояснення відповідача. Однак предмет доказування у даній справі стосується наявності чи відсутності перешкод, що чиняться позивачу з боку відповідача в користуванні орендованою позивачем земельною ділянкою шляхом самовільного розміщення на ній майна (військової техніки). Тобто, вирішується спір відносно конкретного майна розташованого на конкретній земельній ділянці, розташованій в с. Засупоївка по вул. Польовій, 2-А, а не на інших ділянках, які використовуються чи знаходяться у власності відповідача.

В матеріалах справи наявна довідка Засупоївської сільської ради вих.№170 від 20.06.2014р., в якій зазначено про те, що позивач не може користуватися земельною ділянкою площею 2,0976 га (кадастровий номер 3225581800:04:001:0028), а також розташованим на ній власним майном (ваговою, сило-сховищем і вимощенням) у зв'язку з відсутністю у позивача можливості доступу до цієї ділянки. При цьому, в довідці вказано про те, що відповідачем було обгороджено земельну ділянку, обкладено по периметру колючим дротом, змінено замки на в'їзних воротах та залишено на ній військову техніку і сторожових собак (том справи - 1, аркуш справи - 51).

Згідно з довідкою Засупоївської сільської ради №325 від 12.11.2014р. на земельній ділянці по вул. Польовій, 2-А (кадастровий номер 3225581800:04:001:0028) знаходиться військова техніка відповідача. Позивач не має доступу на вказану територію.

Відповідач в своїй скарзі зазначав про те, що місцевим господарським судом не досліджувалися обставини відносно того, що техніка відповідача знаходиться на орендованій позивачем земельній ділянці, а в оскаржуваному судовому рішенні відсутні будь-які посилання на докази, що саме відповідач зайняв земельну ділянку, яка належить позивачу.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В матеріалах справи наявна Ухвала Апеляційного суду міста Києва від 10.04.2014р. у справі №11-сс/796/654/2014, згідно з якою досудовим розслідуванням встановлено, що 04.10.2013р. в ході проведення огляду місця події - земельної ділянки (кадастровий номер 3225581800:04:001:0028), належної Товариству з обмеженою відповідальністю «Яготинський райагротехсервіс» (код ЄДРПОУ 13724194), розташованої по вул. Польовій, 2-А в м. Засупоївка, Яготинського району Київської області, співробітниками Служби безпеки України було виявлено військову (спеціальну) техніку без будь-яки документів, а також інші предмети та документи, які були вилучені слідчим, а військова техніка передана на зберігання директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Яготинський райагротехсервіс». У названій справі в апеляційному порядку переглядалася ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08.10.2013р., якою було задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління ГСУ СБ України Фурика В.Я., за погодженням зі старшим прокурором відділу процесуального керівництва ГПУ Василенка С.В., та накладено арешт на майно, вилучене 04.10.2013р. на території земельної ділянки силосховища, розташованого по вул. Польовій, 2-А в м. Засупоївка, Яготинського району Київської області, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Яготинський райагротехсервіс», арешт накладено на військову (спеціальну) техніку, а також на інші предмети та документи. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10.04.2014р. у справі №11-сс/796/654/2014 було залишено без змін ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08.10.2013р.

Також в матеріалах справи наявна ухвала Апеляційного суду міста Києва від 19.11.2013р. у справі №11-сс/796/2006/2013, в якій переглядалася ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09.10.2013р. про арешт майна, яке було виявлено та вилучено в ході обшуку бази зберігання ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» (код ЄДРПОУ 32499006), розташованої за адресою: Київська область, Яготинський район, с. Засупоївка, вул. Польова, 2. Судом апеляційної інстанції розглядалася апеляційна скарга ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс», в якій останнє зазначало про те, що майно, на яке накладено арешт, є власністю названого товариства.

В справі наявна копія рішення виконавчого комітету Засупоївської сільської ради №10 від 27.04.2012р. «Про надання погодження на реконструкцію сіносховища під цех по ремонту військової техніки та обладнання прилеглої території для її зберігання», згідно з яким вирішено надати погодження відповідачу на проведення реконструкції сіносховища під цех по ремонту військової техніки в с. Засупоївка, по вул. Польовій, 3-В, за межами населеного пункту в адміністративних межах Засупоївської сільської ради. Окрім того, надано погодження відповідачу для обладнання прилеглої до сіносховища території по вул. Польовій, 3-В в с. Засупоївка, під використання її для зберігання військової техніки.

Наведеними вище обставинами спростовуються доводи відповідача про те, що його виробничі потужності розташовані лише за адресою: с. Засупоївка, вул. Польова, 7 та вул. Польова, 41.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування вищевикладених обставин.

Судом було з'ясовано, що позивач звернувся до Служби безпеки України з листом вих.№29 від 06.02.2014р., в якому просив вжити термінових заходів з охорони військового майна, яке перебуває на спірній земельній ділянці.

Згідно з листом Головного слідчого управління Служби безпеки України №6/1830 від 21.02.2014р. вилучена в ході розслідування у кримінальному провадженні №2201300000000263 військова техніка та озброєння передані на відповідальне зберігання відповідачу. Охорона вищевказаного майна забезпечується співробітниками управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області.

Тобто, в процесі розслідування кримінального провадження №2201300000000263 як Генеральною прокуратурою України, так і Службою безпеки України встановлено факт знаходження військової та іншої спеціальної техніки, а також обладнання на земельній ділянці, орендованій позивачем, за адресою: вул. Польова 2-А в с. Засупоївка Яготинського району Київської області.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність правових підстав для зайняття ним спірної земельної ділянки, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачем своїми діями, які полягають у самовільному зайнятті орендованої позивачем земельної ділянки, чиняться позивачу перешкоди у користуванні як земельною ділянкою, так і майном позивача, яке розташовано на цій ділянці.

Згідно з ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути припинення дії, яка порушує право, та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Оскільки відповідачем не надано доказів на спростування викладеного в позові, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що місцевим господарським судом було порушено норми процесуального права, оскільки судом не було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, а прийнято рішення по суті заявлених вимог та вирішено спір без участі представника відповідача, не можуть бути прийняті судом до уваги, з наступних підстав.

Насамперед необхідно зазначити, що відповідно до положень ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, участь у господарських засіданнях є правом, а не обов'язком сторони.

Як уже зазначалось вище, особи, які беруть участь у справі, вправі вільно (на власний розсуд) розпоряджатися своїми процесуальними правами.

Відповідач не надав пояснень по суті заявлених вимог та не забезпечив явку свого представника в судове засідання місцевого господарського суду, у зв'язку з чим Господарський суд Київської області скористався правом, наданим йому ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, та розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Окрім того, відповідно до положень ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладення розгляду справи на іншу дату або оголошення в судовому засіданні перерви є правом, а не обов'язком суду, яке реалізовується судом в залежності від наявності обставин, що унеможливлюють вирішення спору в даному судовому засіданні.

Загалом, відносно посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Натомість за результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ""Науково-виробнича компанія "Техімпекс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2014р. у справі №911/2591/14 - без змін.

2. Матеріали справи №911/2591/14 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді М.М. Новіков

А.І. Мартюк