Постанова

від 17.11.2014 по справі 910/24285/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2014 р. Справа№ 910/24285/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від позивача: Шоха С.І. - дов. б/н від 14.11.2013

від відповідача: Голяр І. С. - дов. №2 від 02.01.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія

„Брокбізнес"

на рішення господарського суду міста Києва

від 04.08.2014 (Головуючий суддя Пригунова А.Б.; судді -

Любченко М.О., Гулевець О.В.)

у справі №910/24285/13

за позовом Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія

„Велес - Україна"

до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія

„Брокбізнес"

про стягнення 42566,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Велес-Україна" (надалі - позивач, ЗАТ „СК „Велес-Україна" ) до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Брокбізнес " (надалі - відповідач ПрАТ „СК „Брокбізнес ") стягнення 42566,84 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.08.2014 у справі №910/24285/13 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2014 у справі №910/24285/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволення позову.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Зокрема апелянт вважає, що оскільки позивач у встановлений договором про співробітництво у галузі факультативного перестрахування від 15.11.2004 місячний строк не замінив факсимільну копію акцептованого відповідачем ковер-ноту №07 від 29.09.2010 на оригінал, то останній автоматично припинив свою дію. Крім того, скаржник вважає, що внаслідок порушення позивачем строків виплати страхового відшкодування страхувальнику за умовами оригінального договору, в силу положень п. 3.8 договору про співробітництво у галузі факультативного перестрахування від 15.11.2004, у відповідача, як у приймаючої сторони, виникли підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки вказаний пункт договору містить технічну описку та врегульовує випадки наявності саме у приймаючої сторони підстав для відмови у виплаті відшкодування передаючій стороні, а не наявності таких підстав у страховика (передаючої сторони).

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 15.11.2004 між Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Велес-Україна" та Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Брокбізнесстрахування", правонаступником якого є відповідач, укладено договір про співробітництво в галузі факультативного перестрахування, предметом якого є взаємовигідна співпраця, права та обов'язки сторін в галузі факультативного перестрахування ризиків.

За приписами положень п. 1.2. договору в перестрахування передаються ризики, визначені в кожному окремому випадку договором перестрахування або ковер-нотом, що містять всі умови, на яких ризик передається в перестрахування. При цьому, акцептовані договори та ковер-ноти, передані факсимільним зв'язком, мають рівну юридичну силу з оригіналом до отримання оригіналів документів. В подальшому факсимільні копії в обов'язковому порядку підлягають заміні на оригінали. Оригінали документів мають бути надані мають бути надані не пізніш як протягом одного місця з моменту отримання акцептованої факсимільної копії.

Відповідно до п.п. 2.1.4., 2.1.5. договору сторона, яка передає ризик в перестрахування зобов'язано протягом 3-х діб після отримання інформації про страховий випадок сповістити про це сторону, що прийняла ризик в перестрахування шляхом направлення відповідного повідомлення факсом. Направити приймаючій стороні факсове повідомлення про виплату її частини страхового відшкодування протягом 5-ти діб після отримання повного пакету документів, що підтверджують обставини страхового випадку та розмір збитків.

Приймаюча сторона зобов'язана перерахувати стороні, що переждала ризик, частину страхового відшкодування, відповідно до прийнятого на себе ліміту відповідальності, протягом десяти банківських днів після отримання письмової заяви передаючої сторони з розрахунком частки страхового відшкодування, що має бути сплачена приймаючою стороною (п. 3.2. договору від 15.11.2004).

За приписами пунктів 6.3., 6.4. договору він вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє необмежений строк. Умови та строк дії конкретних договорів перестрахування (ковер-нотів) обумовлюється в цих договорах.

З матеріалів справи вбачається, що 04.10.2011 між Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Велес-Україна", як страховиком, та ОСОБА_7, як страхувальником, укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №03-01/10-А-03, за умовами якого прийнято на страхування транспортний засіб - автомобіль „Мітсубіші", державний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску.

Як встановлено судом першої інстанції, 29.09.2010 позивач звернувся до відповідача із проектом ковер-ноту №07 від 29.09.2010, предметом якого є перестрахування автомобіля „Мітсубіші", державний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску на період з 07.09.2010 до 06.09.2011 року.

Відповідно до п.п. 5.1. ковер-ноту №07 від 29.09.2010 відповідальність перестраховика становить 95000, 00 грн., страховий тариф - 5,12 %, касовий збиток 10000,00 грн.

За твердженням відповідача, електронною поштою ним було направлено Закритому акціонерному товариству „Страхова компанія „Велес-Україна" відскановану копію проекту ковер-ноту №07 від 29.09.2010, підписану Приватним акціонерним товариством „Страхова компанія „Брокбізнес", однак у встановлений договором від 15.11.2004 місячний строк, позивач не замінив факсимільну копію вказаного кавер-ноту на оригінал, у зв'язку з чим на думку апелянта останній автоматично припинив свою дію.

З цього приводу суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до п. 1.2. договору про співробітництво в галузі факультативного перестрахування від 15.11.2004 акцептовані договори та ковер-ноти, передані факсимільним зв'язком, мають рівну юридичну силу з оригіналом до отримання оригіналів документів, які мають бути надані не пізніш як протягом одного місця з моменту отримання акцептованої факсимільної копії. В той же час, вказаними нормами не визначено наслідки невиконання умови щодо заміни факсимільних документів на оригінали, як то припинення договору, його недійсність тощо.

Крім того колегія суддів звертає увагу на те, що згідно пункту 5.6 ковер-ноту №07 від 29.09.2010 акцептування ковер-ноту зобов'язує перестраховика дотримуватись рішень страховика, за виключенням збільшення суми відповідальності перестраховика.

Таким чином, внаслідок акцептування відповідачем ковер-ноту №07 від 29.09.2010 (факт акцептування самим відповідачем не заперечується), у нього виникли зобов'язання за договором про співробітництво у галузі факультативного перестрахування від 15.11.2004 щодо перестрахування автомобіля „Мітсубіші", державний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску.

При цьому, апеляційним господарським судом досліджено ту обставину, що ковер-нот №07 від 29.09.2010, був акцептований відповідачем раніше укладення оригінального договору страхування №03-01/10-А-03 від 04.10.2010 року. Однак вказана обставина на не тягне за собою недійсності зазначеного ковер-ноту у безспірному порядку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом листування, що відбулося між ПрАТ „СК „Брокбізнес" та ЗАТ „СК „Велес-Україна" з приводу зобов'язань за ковер-нотом №07 від 29.09.2010, відповідач не заперечував факт існування між сторонами взаємовідносин щодо перестрахування автомобіля „Мітсубіші", державний номер НОМЕР_1 та посилався на положення договору страхування №03-01/10-А-03 саме від 04.10.2010, як оригінального договору страхування.

Матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій спрямованих на визнання ковер-ноту №07 від 29.09.2010 недійсним.

Натомість у матеріалах справи наявні копії платіжних доручень №55 від 22.02.2011, №106 від 26.04.2011 та №160 від 22.06.2011, оригінали яких були досліджені судом першої інстанції та якими підтверджується факт перерахування позивачем після підписання оригінального договору страхування на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Брокбізнес" грошових коштів на загальну суму 4864, 00 грн. у якості перестрахової премії згідно ковер-нот №07 за договором факультативного перестрахування від 15.11.2004 року.

Будь-яких заперечень щодо отримання від Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Велес-Україна" вищевказаної перестрахової премії згідно умов ковер-ноту №07 відповідач не навів та вказаної інформації не спростував.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Положеннями ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що наявні у справі докази підтверджують факт прийняття Приватним акціонерним товариством „Страхова компанія „Брокбізнес" на перестрахування автомобіль „Мітсубіші", державний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску, а відтак - умова ковер-ноту №07 щодо виплати страхового відшкодування в межах встановленої відповідальності є обов'язковою для виконання Приватним акціонерним товариством „Страхова компанія „Брокбізнес".

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України „Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України „Про страхування" визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Місцевим господарським судом встановлено, що 01.07.2011 на вул. Кільцевій у місті Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля „Мітсубіші", державний номер НОМЕР_1, внаслідок якого вказаний останній отримав механічні пошкодження.

Відповідно до акту Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Велес-Україна" від 10.10.2011 вищевказана подія визнана страховим випадком, передбаченим договором страхування №03-01/10-А-03 від 04.01.2010 року.

Відповідно до розрахунку Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Велес-Україна" сума страхового відшкодування за договором №03-01/10-А-03 від 04.01.2010 становить 82830,65 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачаєтьмся з матеріалів справи, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування власнику автомобіля „Мітсубіші", державний номер НОМЕР_1 у розмірі 82830,65 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами, засвідчені копії яких доучені до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що у подальшому позивач звертався до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Брокбізнес" з вимогою про перерахування частки його відповідальності за ковер-нотом.

За змістом листів Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Брокбізнес" на запити позивача, відповідач не заперечував факту існування між сторонами взаємних зобов'язань щодо перестрахування автомобіля „Мітсубіші", державний номер НОМЕР_1, однак стверджував, зокрема, про відсутність у переліку наданих позивачем документах довідки державної автомобільної інспекції про транспортну пригоду, протоколу огляду місця події та автотоварознавчого дослідження автомобіля.

При цьому, місцевий господарський суд звернув увагу на те, що серед додатків до листа Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Велес-Україна" №44 від 14.11.2012, який містить вхідний штамп Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Брокбізнес" вказано в тому числі довідку державної автомобільної інспекції, в той час як надання решти вказаних відповідачем документів не є обов'язковим ані в силу вимог договору, ані в силу норм чинного законодавства України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду про те, що прийнявши від Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Велес-Україна" грошові кошти у якості перестрахувальної премії відповідач ухиляється від виконання зобов'язань, що випливають із договору від 15.11.2011 та ковер-ноту, укладеного в межах вказаного договору.

З матеріалів справи вбачається, що відмовляючи позивачеві у виплаті страхового відшкодування за умовами ковер-ноту №7 від 29.09.2010 листом від 31.10.2013 відповідач посилався на пункт 3.8 договору про співробітництво в галузі факультативного перестрахування від 15.11.2004, у зв'язку із порушенням позивачем умов оригінального договору страхування №03-01/10-А-03 від 04.01.2010 в частині строків виплати страхового відшкодування.

Вказані доводи відповідача також знайшли своє відображення у апеляційній скарзі. Зокрема апелянт вважає, що в силу положень п. 3.8 договору про співробітництво у галузі факультативного перестрахування від 15.11.2004, у відповідача, як у приймаючої сторони, виникли підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки вказаний пункт договору містить технічну описку та врегульовує випадки наявності саме у приймаючої сторони підстав для відмови у виплаті відшкодування передаючій стороні, а не наявності таких підстав у страховика (передаючої сторони).

Разом з тим місцевий господарський суд правильно зазначив, що вказаним пунктом визначено обставини, за наявності яких саме у передаючої сторони є підстави призупинення відповідальності або відмови у виплаті страхового відшкодування. При цьому передаючою стороною у даному випадку є Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Велес-Україна", а не відповідач.

Твердження відповідача про наявність у вказаному пункті договору описки не можуть братися судом до уваги, оскільки у своїх письмових поясненнях, які надійшли до Київського апеляційного господарського суду 20.10.2014, позивач зазначає, що п. 3.8 договору від 15.11.2004 у даних правовідносинах не може застосовуватись для звільнення від відповідальності відповідача (приймаючої сторони). Відтак позивач не визнає факту наявності у даному пункті договору технічної описки. Крім того, матеріали справи не містять доказів вчинення сторонами дій протягом чинності договору про співробітництво у галузі факультативного перестрахування, починаючи з 15.11.2004, спрямованих на внесення до договору змін з метою виправлення технічних описок.

За таких обставин, суд першої інстанції, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Брокбізнес" задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2014 у справі №910/24285/13 має бути залишене без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Брокбізнес" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2014 у справі №910/24285/13 залишити без змін.

Матеріали справи №910/24285/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк