Постанова

від 14.11.2014 по справі 816/4180/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 листопада 2014 рокум. ПолтаваСправа №816/4180/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кльопової І.Г.

та представників сторін:

від позивача - Клименко В.В.,

від відповідача - Батюта З.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернофонд" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернофонд" (надалі - позивач, ТОВ "Зернофонд") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 жовтня 2014 року №0000492308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 75 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем порушено права та законні інтереси ТОВ "Зернофонд" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначав, що доводи контролюючого органу про порушення ТОВ "Зернофонд" вимог податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи, адже господарські правовідносини позивача з його контрагентом за спірний період є реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Крім того, стверджував, що укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рокфор Маркет" договір про надання послуг не має ознак нікчемності або фіктивності, не суперечить інтересам держави, оскільки укладений та реалізований в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. При цьому, посилався на обставини, встановлені документальною позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ "Зернофонд" з питань дотримання податкового законодавства та викладені в акті перевірки від 29 вересня 2014 року №5400/16-01-22-02/37440198.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях до позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з мотивів, наведених у письмовому запереченні ДПІ у м. Полтаві, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини. .

ТОВ "Зернофонд" у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 37440198 /а.с. 15-18/.

Відповідач перебуває на обліку в якості платника податків в ДПІ у м. Полтаві з 24 грудня 2010 року /а.с. 20/ та зареєстрований платником податку на додану вартість з 01 вересня 2011 року /а.с. 21/

Основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21), виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах (10.91), виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості (10.61), оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (46.71) /а.с. 19/.

У період з 16 по 22 вересня 2014 року фахівцем ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Зернофонд" з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Рокфор Маркет" за березень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 29 вересня 2014 року №5400/16-01-22-02/37440198 (надалі - Акт перевірки) /а.с. 31-40/, в якому зафіксовано порушення ТОВ "Зернофонд" вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за березень 2014 року в розмірі 60 000 грн.

На підставі зазначених висновків Акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 17 жовтня 2014 року сформовано податкове повідомлення-рішення №0000492308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 75 000 грн (в т.ч. 60 000 грн - основний платіж, 15 000 грн - штрафні (фінансові) санкції) /а.с. 42-43/.

Не погодившись з даним повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем, на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ "Рокфор Маркет" (код ЄДРПОУ 37658078), у березні 2014 року зараховано до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 60 000 грн /а.с. 51, 60/.

Однак, за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Зернофонд" відповідач дійшов висновку про безпідставне віднесення вказаної суми податку до складу податкового кредиту, наслідком чого визначено заниження позивачем зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету в розмірі 60 000 грн.

Мотивуючи даний висновок, відповідач зазначив, що позивачем на письмову вимогу контролюючого органу не надано пояснень щодо використання у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ "Рокфор Маркет" послуг з дослідження ринку зернових культур, не зазначено мети придбання таких послуг та наявності економічного ефекту від отримання таких послуг. Звернув увагу на те, що акт приймання наданих послуг від 31 березня 2014 року №081/ДР/31 не містить відомостей про кількість затрачених трудогодин, місце та мету проведення дослідження, осіб, які надавали послуги. Також, ревізор в Акті перевірки посилався на лист-відповідь ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 26 серпня 2014 року №5896/7/16-01-15-01-25 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Рокфор Маркет".

Оцінюючи наведені доводи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Спірні відносини сторін стосуються права платника ПДВ на податковий кредит.

Так, згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, як визначено пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з ПДВ є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Судом встановлено, що спірні відносини між позивачем та його контрагентом стосувалися придбання послуг.

До матеріалів справи залучено копію договору про надання послуг від 08 січня 2014 року №081ДР /а.с. 44-47/, за умовами якого ТОВ "Рокфор Маркет" (виконавець) зобов'язувалось у період з 08 січня по 31 березня 2014 року надавати ТОВ "Зернофонд" (замовник) послуги з дослідження ринку зернових культур з метою стимулювання придбання та збуту сільськогосподарської продукції.

За змістом пункту 1.2. вказаного договору надання послуг дослідження ринку зернових культур з метою стимулювання придбання та збуту сільськогосподарської продукції включає в себе:

- інформування про наявність сільськогосподарської продукції урожаю 2013 року, а саме: пшениці 3-4 класу; пшениці фуражної; кукурудзи; соняшнику; сої; гороху; жита; проса; овесу; ячменю та інших зернових і олійних культур на зернозберігаючих підприємствах та у сільгоспвиробників Полтавської області та інших регіонів України;

- інформування про ступінь розвитку ринкової інфраструктури зернових культур (транспорт, склади, мережі, зв'язки та ін.);

- інформування про ступінь розвитку комерційної інфраструктури зернових культур (біржі, оптові торги, аукціони, посередники, експортери);

- інформування про ціни на сільськогосподарську продукцію та динаміку їх змін;

- пошук діючих та потенційних продавців сільськогосподарської продукції;

- пошук діючих та потенційних покупців сільськогосподарської продукції;

- послуги з укладання цивільно-правових договорів з контрагентами замовника на придбання та продаж сільськогосподарської продукції /а.с. 44-45/.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, на виконання умов даного договору ТОВ "Рокфор Маркет" протягом січня-березня 2014 року надав ТОВ "Зернофонд" послуги дослідження ринку зернових культур загальна вартість яких склала 360 000 грн, в т.ч. ПДВ - 60 000 грн.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця /пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України/.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту /абзац 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України/.

На підтвердження факту отримання від ТОВ "Рокфор Маркет" зазначених вище послуг позивач надав копію податкової накладної від 26 березня 2014 року №608 /а.с. 51/.

Вказану податкову накладну позивачем відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за березень 2014 року та на її підставі віднесено до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду суму ПДВ в розмірі 60 000 грн, що відображено у податковій декларацій з ПДВ за березень 2014 року та додатку до податкової декларації №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" /а.с. 53-69/.

Зазначену вище податкову накладну зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних /а.с. 62/.

Дослідивши в судовому засіданні згадану вище копію податкової накладної, судом встановлено, що її оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що зауваження відповідача щодо змісту та форми податкової накладної в Акті перевірки та письмових запереченнях проти позову відсутні.

Також, ДПІ у м. Полтаві не спростовано того, що на момент складення зазначеної податкової накладної контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Отже, наведена податкова накладна підтверджує факт придбання позивачем у ТОВ "Рокфор Маркет" послуг вартістю 360 000 грн (в т.ч. ПДВ - 60 000 грн), є підставою для віднесення спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймається судом як належний доказ у справі.

За змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції мають досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. При цьому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з цим, перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

Отже, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Суд зазначає, що за умовами пункту 1.4. договору про надання послуг від 08 січня 2014 року №081ДР /а.с. 44-47/ факт надання відповідних послуг з боку виконавця засвідчуватиметься актами їх приймання /пункт 1.4. договору/. Акт приймання-надання послуг підписуватиметься сторонами до 31 березня 2014 року /пункт 1.5. договору/.

Позивачем до матеріалів справи надано копію акта приймання наданих послуг від 31 березня 2014 року №081/ДР/31 /а.с. 48-49/, що складений та підписаний договірними сторонами. Зазначений акт містить відомості про зміст та обсяг наданих послуг, їх вартість, осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій тощо.

Дослідивши в судовому засіданні копію вказаного акта приймання наданих послуг від 31 березня 2014 року №081ДР/31, судом встановлено, що його оформлено у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704. А відтак, даний акт є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймається судом як належний доказ у справі.

Стосовно посилань відповідача на те, що згаданий акт не містить відомостей про кількість затрачених трудогодин, місце та мету проведення дослідження, осіб, які надавали послуги, суд зазначає, що Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" /частина друга статті 9/ та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку /пункт 2.4./ не містять вимог про необхідність зазначення у первинних документах бухгалтерського обліку вказаної інформації.

Так само, не відповідають дійсності доводи представника відповідача, викладені у додаткових поясненнях від 13 листопада 2014 року вих. №1088/10/16-31-10-02-05 /а.с. 148-149/, про те, що акт приймання наданих послуг від 31 березня 2014 року №081ДР/31 не відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", адже не містить детального опису (змісту) наданих послуг та їх вартості, з огляду на наступне.

У вказаному акті визначено, що виконавець, у період з 08 січня по 31 березня 2014 року, щодня телефоном надавав інформацію замовнику про:

- наявність сільськогосподарської продукції урожаю 2013 року, а саме: пшениці 3-4 класу; пшениці фуражної; кукурудзи; соняшнику; сої; гороху; жита; проса; овесу; ячменю та інших зернових і олійних культур на зернозберігаючих підприємствах та у сільгоспвиробників Полтавської області та інших регіонів України;

- ступінь розвитку ринкової інфраструктури зернових культур (транспорт, склади, мережі, зв'язки, та ін.);

- ступінь розвитку комерційної інфраструктури зернових культур (біржі/оптові торги, аукціони, посередники, експортери);

- ціни на сільськогосподарську продукцію та динаміку їх змін,

- діючих та потенційних продавців сільськогосподарської продукції;

- діючих та потенційних покупців сільськогосподарської продукції;

- постійно надавав послуги з укладення цивільно-правових договорів з контрагентами замовника, спрямованих на купівлю-продаж сільськогосподарської продукції /а.с. 48/.

Також, сторонами зазначено, що у період з січня по березень 2014 року замовником, внаслідок отриманих від виконавця послуг, досягнуто обсягу товарообороту на суму понад 5 300 000 грн.

Крім того, сторонами засвідчено, що послуги надано у повній відповідності до умов договору, замовник та виконавець претензій один до одного не мають /а.с. 49/. Загальну вартість наданих послуг у акті визначено в розмірі 360 000 грн, в т.ч. ПДВ - 60 000 грн., що відповідає положенням пункту 4.2. договору про надання послуг /а.с. 46/.

Позивач сплатив ТОВ "Рокфор Маркет" за вказані послуги кошти в розмірі 360 000 грн, що підтверджено залученою до матеріалів справи копією платіжного доручення від 26 березня 2014 року №78 /а.с. 52/.

Оскільки зміст та обсяг господарських операцій розкрито у акті приймання наданих послуг від 31 березня 2014 року №081ДР/31, суд погоджується з доводами позивача про недоцільність складення письмового звіту про надані послуги. При цьому, суд також враховує, що у пункті 1.3. договору про надання послуг сторони погодили надання звітів виконавцем щоденно у телефонному режимі /а.с. 45/.

За змістом письмових пояснень позивача у період з січня по березень 2014 року за допомогою отриманих від ТОВ "Рокфор Маркет" послуг ТОВ "Зернофонд" укладено ряд договорів на придбання сільгосппродукції з постачальниками: ТОВ "Кириківське" (договір від 13 березня 2014 року №03/03); ТОВ "Дружба" (від 13 лютого 2014 року №13/02-2, від 24 лютого 2014 року №24/02-1, від 04 березня 2014 року №04/03-1); СФГ "Греков" (від 12 лютого 2014 року №12/02-1; від 28 лютого 2014 року №28/02-1, від 27 березня 2014 року №27/03-1); СФГ "Лівшиця" (від 13 лютого 2014 року №13/02-1, від 28 березня 2014 року №28/03-1); ФГ "Шляхова" (від 20 січня 2014 року №20/01-1); ПА "Агротехнологія" (від 20 січня 2014 року №20/01-2) /а.с. 114-147/.

Так само, за допомогою отриманих від ТОВ "Рокфор Маркет" послуг позивачем укладено ряд договорів на реалізацію сільгосппродукції покупцям: ВК І К ФГ (від 15 січня 2014 року №15-01/1); ТОВ "Катеринопільський елеватор" (від 20 січня 2014 року №3524/к); ТОВ НВП "Глобинський елеватор" (від 27 січня 2014 року №27/01-1); ТОВ "Кернел-Трейд" (від 12 лютого 2014 року №П-2202/8/14, від 17 лютого 2014 року №П-2235/8/14); ДП "Сантрейд" (від 25 лютого 2014 року №675156, від 14 березня 2014 року №676846, від 19 березня 2014 року №677226, від 23 березня 2014 року №677520, від 25 березня 2014 року №677810); ТОВ "Покровське борошно" (від 25 лютого 2014 року №25/02-1, від 26 березня 2014 року №26/03); ДП "Новопокровський КХП" (від 05 березня 2014 року №0098, від 20 березня 2014 року №№0118, 0119) /а.с. 114-147/.

Позивачем до матеріалів справи надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 за І квартал 2014 року /а.с. 50/ та довідку /а.с. 112/, за змістом яких ТОВ "Зернофонд" у І кварталі 2014 року реалізовано сільськогосподарської продукції загальною вартістю 5 387 120 грн 17 коп. з ПДВ. Таким чином, витрати на придбання послуг у ТОВ "Рокфор Маркет" склали 6,68% від реалізації сільськогосподарської продукції, що свідчить про наявність у позивача розумних економічних причин для вчинення спірних господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірних господарських операцій, факт сплати позивачем у ціні придбаних послуг ПДВ в розмірі 60 000 грн, наявність в діях позивача ділової мети та розумних економічних причин для вчинення спірних господарських операцій.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем правомірно враховано при розрахунку податкового кредиту за березень 2014 року суму ПДВ в розмірі 60 000 грн.

Суд зазначає, що сама по собі неможливість реалізації контролюючим органом визначеної законодавством компетенції щодо проведення перевірок контрагентів по ланцюгу постачання не є беззаперечним свідченням порушення вимог податкового законодавства позивачем.

Як визначено частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відтак, неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Рокфор Маркет" з питань господарських правовідносин з ТОВ "Зернофонд" жодним чином не впливає на право останнього на податковий кредит.

Суд акцентує увагу на тому, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Так само, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи наведене вище в своїй сукупності, висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог статей 198, 201 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства та фактичних обставин справи.

Виходячи з визначення поняття штрафна санкція, що міститься в підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого дана санкція може бути застосована до платника податків лише у разі вчинення останнім порушення вимог податкового законодавства, а такі порушення в діях позивача відсутні, суд дійшов висновку, що спірним податковим повідомленням-рішенням також неправомірно застосовано до ТОВ "Зернофонд" штрафні (фінансові) санкції в розмірі 15 000 грн /а.с. 43/.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Разом з цим, долученими до матеріалів справи копіями первинних документів бухгалтерського обліку підтверджено право позивача на віднесення до податкового кредиту за березень 2014 року суми ПДВ в розмірі 60 000 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 17 жовтня 2014 року №0000492308 необхідно визнати протиправним та скасувати, а позов ТОВ "Зернофонд" - задовольнити.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Водночас, згідно з підпунктом 3 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

При зверненні до суду з даним позовом позивач, відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про судовий збір", мав сплатити судовий збір в розмірі 182 грн 70 коп.

Разом з цим, позивачем сплачено 1881 грн 81 коп. /а.с. 2/.

У відповідності до положень пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для утримання ДПІ у м. Полтаві, на користь позивача 182 грн 70 коп., а решту суми - повернути позивачу з Державного бюджету України як надміру сплачену.

При розподілі судових витрат відповідно до положень частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", суд виходить з приписів пункту 21 частини першої статті 5 вказаного Закону, згідно з яким відповідача звільнено від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернофонд" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 17 жовтня 2014 року №0000492308.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38719450) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернофонд" (код ЄДРПОУ 37440198) витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 (сімдесят) копійок.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Зернофонд" (код ЄДРПОУ 37440198) надміру сплачений судовий збір в розмірі 1699 (одна тисяча шістсот дев'яносто дев'ять) гривень 11 (одинадцять) копійок /платіжне доручення від 23 жовтня 2014 року №324/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 19 листопада 2014 року.

Суддя О.О. Кукоба