Постанова

від 18.11.2014 по справі 826/2163/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2163/14 Головуючий у 1-й інстанції: Донець В.А.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С. Овчинникова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 квітня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайтел» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Скайтел» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.09.2013 № 0004242208 та № 0004252208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 квітня 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 26.09.2013 № 0004242208 та № 0004252208.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 14.08.2013 по 28.08.2013 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Скайтел» (код ЄДРПОУ 33778438) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Спецекспертгруп» (код ЄДРПОУ 37849140) за період з 01.01.2011 по 01.01.2013.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем положень пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього в сумі 45 850,00 грн. в тому числі по звітних періодах: за 2012 рік в сумі 45 850,00 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в загальній сумі 43 666,00 грн., в тому числі по періодах: за листопад 2012 року в сумі 21 801,00 грн., за грудень 2012 року в сумі 21 865,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 05.09.2013 № 172/1-22-08 на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.09.2013 № 0004242208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 54 582,50 грн., у тому числі: 43 666,00 грн. за основним платежем та 10 916,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0004252208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 57 312,50 грн., у тому числі: 45 850,00 грн. за основним платежем та 11 462,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач заперечує правомірність вищевказаних податкових повідомлень-рішень відповідача, у зв'язку з чим просить визнати його протиправними та скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані всі первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської діяльності.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року (далі по тексту - ПК України).

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За приписами пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Між тим, згідно положень підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пункту 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Як зазначено судом першої інстанції, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Спецекспертгруп», протягом періоду, за який проводилась перевірка, позивачем надано:

- договори про організацію останньої милі від 01.12.2012 №ПМ-СКТ-С/20, ПМ-СКТ-С/22, ПМ-СКТ-С/25, ПМ-СКТ-С/26, ПМ-СКТ-С/40, ПМ-СКТ-С/48, ПМ-СКТ-С/51 відповідно до яких ТОВ «Спецекспертгруп» (Виконавець) зобов'язується здійснити комплекс робіт з організації останньої милі на визначених у вказаних договорах об'єктах, а ТОВ «Скайтел» (Замовник) зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи;

- додатки до вказаних договорів (протоколи узгодження договірної ціни) відповідно до яких сторонами узгоджено перелік робіт, місце їх виконання та вартість;

- робочі проекти ТОВ «Спецекспертгруп» на будівництво ліній зв'язку на об'єктах, які вказані в договорах від 01.12.2012 №ПМ-СКТ-С/20, ПМ-СКТ-С/22, ПМ-СКТ-С/25, ПМ-СКТ-С/26, ПМ-СКТ-С/40, ПМ-СКТ-С/48, ПМ-СКТ-С/51;

- акти приймання-передачі матеріалів Замовника до договорів 01.12.2012 №ПМ-СКТ-С/20, ПМ-СКТ-С/22, ПМ-СКТ-С/25, ПМ-СКТ-С/26, ПМ-СКТ-С/40, ПМ-СКТ-С/48, ПМ-СКТ-С/51, згідно з якими ТОВ «Скайтел» (Замовник) передав ТОВ «Спецекспертгруп» (Виконавець) матеріали (кабель, антени, радіоблоки, вимикачі, тощо) згідно з переліком для проведення робіт за вказаними договорами;

- видаткові накладні за листопад, грудень 2012 року та платіжні доручення, з яких убачається придбання ТОВ «Скайтел» у ТОВ «ОТ Технології» кабелю оптичного та панелей оптичних;

- акти приймання-передачі обладнання та матеріалів за січень, серпень, жовтень, листопад 2012 року відповідно до яких ПрАТ «МТС Україна» передало, а ТОВ «Скайтел» прийняло для будівництва обладнання, в тому числі, антени, вимикачі, радіоблоки, кабель;

- акти приймання виконаних підрядних робіт до договорів від 01.12.2012 №ПМ-СКТ-С/20, ПМ-СКТ-С/22, ПМ-СКТ-С/25, ПМ-СКТ-С/26, ПМ-СКТ-С/40, ПМ-СКТ-С/48, ПМ-СКТ-С/51, відповідно до яких сторони погодили підрядних робіт на об'єктах, визначених вказаними договорами. Зазначені акти містять перелік виконаних робіт, найменування/адресу майданчика, вартість робіт;

- податкові накладні від 29.12.2012 № 48 на суму 23 134,30 грн., у тому числі, 3 855,72 грн. податок на додану вартість, від 29.12.2012 № 49 на суму 23 882,64 грн., у тому числі, 3 980,44 грн. податок на додану вартість, від 30.11.2012 № 40 на суму 31 147,40 грн., у тому числі, 5 191,23 грн. податок на додану вартість, від 30.11.2012 № 41 на суму 33 702,01 грн., у тому числі, 5 617,00 грн. податок на додану вартість, виписані ТОВ «Спецекспертгруп» на користь ТОВ «Скайтел» за результатами виконання договорів від 01.12.2012 №ПМ-СКТ-С/20, ПМ-СКТ-С/22, ПМ-СКТ-С/25, ПМ-СКТ-С/26, ПМ-СКТ-С/40, ПМ-СКТ-С/48, ПМ-СКТ-С/51;

- платіжні доручення, які підтверджують перерахування ТОВ «Скайтел» на користь ТОВ «Спецекспертгруп» коштів за оплату будівельно-монтажних послуг відповідно до договорів від 01.12.2012 №ПМ-СКТ-С/20, ПМ-СКТ-С/25, ПМ-СКТ-С/26, ПМ-СКТ-С/40, ПМ-СКТ-С/48, ПМ-СКТ-С/51;

- договори від 07.11.2012 №07/11-1/С та від 09.11.2012 №09/11-1/С, відповідно до яких ТОВ «Скайтел» (Замовник) замовляє, а ТОВ «Спецекспертгруп» (Виконавець) зобов'язується виконати ремонтні та будівельно-монтажні роботи на відповідних об'єктах;

- протоколи погодження договірної ціни до вказаних договорів, у яких зазначено вид робіт, одиниці виміру, їх кількість, вартість;

- виписані ТОВ «Скайтел» накладні від 20.11.2012 та від 04.12.2012 на переміщення товарно-матеріальних цінностей (кабель оптичний, панель оптична) підряднику - ТОВ «Спецекспертгруп»;

- акти приймання виконаних підрядних робіт до договорів від 07.11.2012 № 07/11-1/С та від 09.11.2012 № 09/11-1/С, відповідно до яких сторони погодили виконання підрядних робіт на об'єктах, визначених вказаними договорами. Зазначені акти містять перелік виконаних робіт, одиницю їх виміру, кількість, ціну та вартість;

- податкові накладні від 30.11.2012 № 38 на суму 1 350,00 грн., у тому числі, 225,00 грн. податок на додану вартість, від 30.11.2012 № 39 на суму 11 286,00 грн., у тому числі, 1 861,00 грн. податок на додану вартість, від 29.12.2012 № 47 на суму 2 160,00 грн., в тому числі, 360,00 грн. податок на додану вартість;

- платіжні доручення, які підтверджують перерахування ТОВ «Скайтел» на користь ТОВ «Спецекспертгруп» коштів за оплату послуг відповідно до договору від 07.11.2012 № 07/11-1/С;

- договори від 01.10.2012 № 0010-5/С, від 01.10.2012 № 0010-5/С, від 01.10.2012 № 09/12-1/С, від 01.11.2012 № 1/С-3 відповідно до яких ТОВ «Спецекспертгруп» (Виконавець) здійснює будівництво лінійно-кабельних споруд на визначених об'єктах, від 01.12.2012 №ПМ-СКТ-С/40, №ПМ-СКТ-С/48, від 10.12.2012 №ПМ-СКТ-С/51, відповідно до яких ТОВ «Спецекспертгруп» (Виконавець) зобов'язується здійснити комплекс робіт з організації останньої милі на визначених у вказаних договорах об'єктах, а ТОВ «Скайтел» (Замовник) зобов'язується прийняти та оплатити вказані роботи;

- протоколи погодження договірної ціни до вказаних договорів, у яких зазначено вид робіт, одиниці виміру, їх кількість, вартість;

- акти приймання виконаних підрядних робіт до договорів від 01.10.2012 № 0010-5/С, від 01.10.2012 № 0010-5/С, від 01.10.2012 № 09/12-1/С, від 01.11.2012 № 1/С-3, від 01.12.2012 №ПМ-СКТ-С/40, №ПМ-СКТ-С/48, від 10.12.2012 №ПМ-СКТ-С/51, відповідно до яких сторони погодили виконання підрядних робіт на об'єктах, визначених вказаними договорами. Зазначені акти містять перелік виконаних робіт, одиницю їх виміру, кількість, ціну та вартість;

- податкові накладні від 30.11.2013 № 34 на суму 14 798,16 грн., у тому числі, 2 466,36 грн. податок на додану вартість, від 30.11.2012 № 35 на суму 16 033,68 грн., у тому числі, 2 672,28 грн. податок на додану вартість, від 30.11.2012 № 36 на суму 8 424,00 грн., у тому числі, 1 404,00 грн. податок на додану вартість, від 29.12.2012 № 44 на суму 24 085,44 грн., у тому числі, 4 014,24 грн. податок на додану вартість, від 29.12.2012 № 45 на суму 22 945,44 грн., у тому числі, 3 824,24 грн. податок на додану вартість, від 29.12.2012 № 46 на суму 34 985,04 грн., у тому числі, 5 830,84 грн. податок на додану вартість, від 30.11.2012 № 37 на суму 14 067,20 грн., у тому числі, 2 344,53 грн. податок на додану вартість;

- платіжні доручення, угода між ТОВ «Спецекспертгруп» та ТОВ «Скайтел» від 28.02.2013 про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог по договору від 01.12.2012 ПМ-СКТ-С/22, повідомлення про відступлення ТОВ «Спецекспертгруп» права вимоги за договорами від 01.10.2012 № 09/12-1/С від 01.10.2012 № 0010-5/С, якими підтверджується здійснення взаєморозрахунків позивача з ТОВ «Спецекспертгруп».

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано постанову СВ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 15.03.2013 про призначення податкової перевірки ТОВ «Спецекспертгруп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Спецекспертгруп».

Під час провадження досудового розслідування у кримінальному провадженні, було допитано колишнього засновника та директора ТОВ «Спецекспертгруп» - ОСОБА_6

Відповідно до протоколу допиту свідка ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва від 15.02.2013 допитано громадянина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, в якому зазначено наступне: приблизно в грудні 2011 року до нього звернувся знайомий ОСОБА_7 з пропозицією зареєструвати на своє ім'я декілька підприємств, в т.ч. ТОВ «Спецекспертгруп» (код ЄДРПОУ 37849140). Оскільки ОСОБА_6 на той час був у скрутному матеріальному становищі, то він погодився та зареєстрував вказані підприємства. Після чого ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 їздили до нотаріуса та в банк для оформлення документів, значення яких ОСОБА_6 не розумів. Хто займався реєстрацією ТОВ «Спецекспертгруп» ОСОБА_6 не знає. Будь-яке майно чи грошові кошти до статуту ТОВ «Спецекспертгруп» ОСОБА_6 не вносив, оскільки особистого наміру на ведення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства не мав. Дане підприємство було зареєстроване на ім'я ОСОБА_6 за грошову винагороду без мети вести фінансово господарську діяльність вказаного підприємства.

Також на даний момент набрав законної сили та чинний вирок по кримінальній справі № 757/23026/13-к відповідно до судового запиту від 09.12.2013 по справі № 826/16766/13-а та супровідного листа Печерського районного суду № 1165 від 03.12.2013 (вх. № 03-4/86222/13), який надавався до суду першої інстанції.

Так, відповідно до вироку Печерського районного суду м. Києва від 29.10.2013 було встановлено, що гр. ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 250 КК України та визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. При цьому, в вироку зафіксовано, що під час заснування ТОВ «Спецекспертгруп» у гр. ОСОБА_6 жодного наміру займатись підприємницькою діяльністю не було, функції директора він не виконував. Водночас, підписуючи реєстраційні документи ТОВ «Спецекспертгруп» гр. ОСОБА_6 надав змогу невстановленій слідством особі здійснювати незаконну діяльність, користуватися печаткою підприємства, прикриваючись фактом державної реєстрації підприємства, тобто встановлений факт передачі печатки підприємства невстановленим особам та господарські документи ТОВ «Спецекспертгруп», які гр. ОСОБА_6 не підписував.

Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, лише в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Відповідно до постанови Верховного суду України від 05.03.2012 у справі № 21-421а11, контрагенти позивача, податкові накладні, яких стали підставою для формування податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Згідно ч. 2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що виписані контрагентом позивача податкові накладні, які стали підставою для формування ТОВ «Скайтел» податкового кредиту, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним, що не було враховано судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факт реального виконання умов договору, що надало б йому право на формування податкового кредиту з огляду на наступне.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216).

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача здійснювалась ним поза межами правового поля, а укладені ним правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, а тому недійсність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Спецекспертгруп», не потребують доведення в силу їх нікчемності. Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що договори не визнавались недійсними в судовому порядку, оскільки в даному випадку, визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідачем були надані до суду всі належні та допустимі докази правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 26.09.2013 № 0004242208 та № 0004252208.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 квітня 2014 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 квітня 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайтел» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст постанови складено та підписано - 21.11.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.