Постанова

від 21.10.2014 по справі 804/7892/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 р. Справа № 804/7892/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяЛяшко О.Б., при секретаріСтавицькому О.В., за участю: представників позивача представника відповідача Кнір К.О., Михайлиця І.В., Копань А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат ІСП» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним акту та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

15.06.2011 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат ІСП» до державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання акту № 493/233/34657129 від 14.03.2011 року в цілому, та доводи, що наведені в ньому, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000122306 від 21.03.2011 року, як протиправне та таке, що не відповідає вимогам закону, винесене на підставі акту № 493/233/34657129 від 14.03.2011 року.

Позов мотивований тим, що відповідач під час перевірки встановив факти, які не відповідають фактичним обставинам, та невірно застосував норми податкового та цивільного законодавства, а тому висновки податкового органу за актом перевірки є не обґрунтованими та спростовуються реальним проведенням господарських операцій та первинними документами позивача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011, позов задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 № 0000122306; в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним акта перевірки від 14.03.2011 № 493/233/34657129 відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 квітня 2014 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 у справі № 2а/0470/7000/11 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у задоволенні позову просив відмовити. Відповідач у запереченнях на позов просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В своїх поясненнях проти позову представники відповідача посилаються на те, що підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання є визнання правочинів між ПП «Юст-А» та позивачем нікчемними, оскільки вони не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, з 02.03.2011 року по 10.03.2011 року державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було проведено документальну невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з ПДВ товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат ІСП» під час здійснення взаємовідносин з ПП «Юст-А» по ланцюгу формування податкового кредиту від «податкових ям»: ТОВ «Елфра Дисплей», ТОВ «Е-Восток Україна», ТОВ «Оптдевайс» за період з 01.12.2009 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки податковою інспекцією 14.03.2011 року був складений акт № 493/233/34657129, яким встановлені порушення ТОВ «Фрегат ІСП» ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу з ПП «Юст-А», а також встановлено, що в порушення п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Фрегат ІСП» завищило податковий кредит у деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2009 рокувересень 2010 року у розмірі 2345915,00 грн.

21.03.2011 року державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000122306, яким позивачу визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість у сумі 2932393,75 грн., з яких 2345915,00 грн. по основному платежу та 586478,75 грн. штрафних санкцій.

В основу висновків за актом перевірки відповідачем покладено відсутність по договору про надання послуг по доступу до мережі Internet від 01.06.2007 року факту постачання приватним підприємством «Юст-А» товариству з обмеженою відповідальністю «Фрегат ІСП» послуг по доступу до мережі Internet по ланцюгу ТОВ «Е-Восток Україна» - ПП «Юст-А» - ТОВ «Фрегат ІСП», ТОВ «Елфра Дисплей» - ПП «Юст-А» - ТОВ «Фрегат ІСП», ТОВ «Оптдевайс» - ПП «Юст-А» - ТОВ «Фрегат ІСП», а тому операції з поставки по зазначеним ланцюгам порушують ст. 228 ЦК України щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемними.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком. З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Судом встановлено, що підставою для прийняття зазначених актів індивідуальної дії став висновок податкового органу про те, що у перевіреному періоді позивачем було сформовано податковий кредит за операціями з придбання послуг по доступу до мережі Інтернет, які мали фіктивний характер.

На обґрунтування цього висновку ДПІ зазначає, що у рамках проведення заходів з податкового контролю було виявлено факт придбання позивачем відповідних послуг через посередника - ПП «ЮСТ-А» - у названих суб'єктів господарювання (товариства з обмеженою відповідальністю «Елфра Дісплей», товариства з обмеженою відповідальністю «Е-Восток Україна», товариства з обмеженою відповідальністю «Опидевайс»), які відсутні за місцезнаходженням, зареєстровані за адресами масової реєстрації, не мають основних фондів, майна, приміщень та трудових ресурсів для провадження господарської діяльності, не звітують до податкових органів, здійснювали діяльність з надання податкової вигоди третім особам.

Позивачем було надано письмові пояснення, згідно з якими на думку позивача здійснення всіх господарських операцій між ТОВ «Фрегат ІСП» та ПП «Юст-А» підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, які наявні в матеріалах справи. Посилання ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська на відсутність господарської мети у діях ТОВ «Фрегат ІСП» є безпідставним з огляду на отримання ТОВ «Фрегат ІСП» прибутку, що підтверджується рухом активів у процесі здійснення ТОВ «Фрегат ІСП» господарської діяльності, та доводить те, що господарські операції, здійснені ТОВ «Фрегат ІСП» спричинили реальні зміни майнового стану платника податків - ТОВ «Фрегат ІСП». Позиція ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська стосовно відсутності складських приміщень, товаро-транспортних документів та доручень на прийняття товару є недоцільною, оскільки Інтернет трафік не є матеріальним. Доступ до мережі Інтернет здійснюється автоматично, за допомогою програмних та апаратних комплексів в режимі реального часу. Трафік є сукупністю IP-пакетів, які передаються між будь якими комп'ютерами підключеними до мережі Інтернет. Дані передаються згідно IP-маршрутизації, яка забезпечує зв'язність будь-якого комп'ютера з будь- яким іншим комп'ютером в межах мереж Інтернет. Тобто, з пояснень позивача, для приймання-передачі Інтернет трафіку відсутня необхідність втручання людини. Таке втручання необхідне лише для встановлення фізичного та логічного взаємоз'єднання. А ТОВ «Фрегат ІСП» обставини порушень законодавства з боку контрагентів ПП «Юст-А» стали відомі лише після отримання акту №493/233/34657129 державної податкової інспекції у Бабушкінськму районі м.Дніпропетровська та оскаржуваного повідомлення рішення, оскільки ТОВ «Фрегат ІСП» безпосередніх ділових відносин з ТОВ «Елфра Диплей» та ТОВ «Е-Восток Україна» не мав і господарських операцій за їх участю не здійснював.

Разом з тим, суд зазначає, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій. При цьому немає значення, яким цивільно-правовим договором опосередковано господарську операцію, а також те, чи визнаний відповідний договір недійсним у судовому порядку. Складені первинні документи не свідчать безпосередньо про реальність укладеної угоди.

Податкові обов'язки визначаються виходячи з реального економічного змісту господарської операції та спрямування її на досягнення певного економічного ефекту. Для з'ясування дійсного економічного змісту господарської операції варто аналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників. З цією метою варто використовувати документальні та інші дані, що свідчать про фактичне отримання тих чи інших активів учасниками операції. Такі дані мають перевагу перед задекларованим документально змістом спірної господарської операції.

Доказами наявності таких обставин можуть бути документи або показання свідків, що свідчать про наявність прямих стосунків між набувачем і виробником або імпортером активу; інформація (у тому числі з відкритих джерел) щодо звичайних умов ділової поведінки на певному ринку; дані, отримані від виробника або перевізника, які засвідчують прямий шлях руху активів від виробника до набувача, без фактичної участі посередників у цьому процесі тощо. Докази, що можуть використовуватися при аналізі реальності операції - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податків-набувача (як транспортувався, де зберігався, ким приймався, у тому числі встановлення посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі), як використовувався далі (чи реалізовувався, чи споживався тощо).

Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді актив отриманий від указаного в первинних документах контрагента. Для цього треба встановлювати, за яких обставин і в який спосіб були налагоджені господарські зв'язки між платником податків та його задекларованим контрагентом, хто персонально брав у цьому участь. Доцільно встановити фактичний альтернативний рух активу у порівнянні із задекларованим.

Також у такому разі варто встановлювати технічну можливість виконання господарської операції із урахуванням фактичних господарських ресурсів постачальника (наявність виробничих потужностей, персоналу тощо) та фактичного змісту операції (чи необхідні спеціальні навички персоналу для її вчинення, чи потрібні для цього власні або залучені засоби, час та спеціальна обстановка тощо).

Згідно положень статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

З метою з'ясування реальності оскаржуваної господарської операції між вказаними в первинних документах контрагентами, встановлення обставин, способу та руху активів Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року до участі у справі 804/7892/14 в якості свідка було залучено ОСОБА_6, яка виконувала повноваження директора на час здійснення спірних правовідносин. Однак в судове засідання дана особа не з'явилася, пояснень щодо предмету спору не надала.

Крім того, в судове засідання з'явилися свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Дані особи не засвідчили обставини укладення спірного договору та підтвердили неможливість ідентифікації безпосередніх осіб, що надавали послуги за даним договором. Зі свідчень останніх не підтверджено реальність виконання операції саме ПП «Юст-А» з поставки послуг з доступу до мережі Інтернет, а також не надано даних, хто виступав оператором телекомунікацій у розглядуваних поставках та був власником мережі, по якій йшла передача даних в рамках постачання цих послуг.

Позивачем та свідками також не роз'яснено наявність договірних правовідносин між кожним постачальником з власником мережі передачі даних, чи міг оператор на даному відрізку мережі поставляти Інтернет-послуги, на яких умовах мережа надавалася постачальникам; наявність підключення первісних постачальників па ланцюгу до мереж передачі даних інших операторів.

З метою перевірки реального надання послуг на вимогу суду позивачем не доведено наявність у кожного з постачальників по ланцюгу власного або орендованого мережевого обладнання для передачі даних (сервера, маршрутизатора тощо).

З огляду на те, що відповідно до частини першої статті 42 Закону України «Про телекомунікації» діяльність у сфері телекомунікацій здійснюється за умови включення до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, а у визначених законом випадках також за наявності відповідних ліцензій та/або дозволів, під час судового розгляду справи позивачем не доведено факт включення постачальників позивача по ланцюгу до реєстру операторів, провайдерів та наявності у них ліцензій для надання цих послуг на ринку телекомунікацій для встановлення наявності об'єктивної можливості у цих постачальників поставити відповідні послуги.

Позивачем також не роз'яснено обставин і способу налагодження господарських зв'язків між платником податків (позивачем у справі) та його контрагентом (ПП «ЮСТ-А»), не з'ясовано осіб, які персонально брали участь у налагодженні господарських зв'язків.

Таким чином, під час судового розгляду справи позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами факт придбання послуг по доступу до мережі Інтернет, а отже й правомірність формування податкового кредиту.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У зв'язку з викладеним вище, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат ІСП» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним акту та скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат ІСП» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним акту та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 24 жовтня 2014 року.

Суддя О.Б. Ляшко