Постанова

від 28.10.2014 по справі 804/15878/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 р. Справа № 804/15878/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяЛяшко О.Б., при секретаріСтавицькому О.В., за участю: представника позивача представників відповідача Верещаки Б.І., Чохелі Т.Р., Кокойло Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Виробниче підприємство «Агро-Союз» 29 вересня 2014 року звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000590204 від 10 липня 2014 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що висновок відповідача про відсутність реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «ТРАНСЛЕМ» ґрунтуються на припущеннях про неможливість здійснення ТОВ «ТРАНСЛЕМ» господарської діяльності, які зроблені всупереч наявним доказам реального здійснення господарських операцій позивача і ТОВ «ТРАНСЛЕМ». Реальність здійснення господарських операцій підтверджується первинними документами, які позивач надав відповідачу і відповідач не має жодних зауважень до них. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року по справі № 805/5236/14, яка залишена в силі ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року, показники податкової звітності ТОВ «ТРАНСЛЕМ» за період січень-лютий 2014 року визнані правдивими.

Також позивачем зазначено, що відповідач за відсутності повноважень на перевірку податкового кредиту за березень 2014 року вказав у Акті перевірки висновок про завищення податкового кредиту за березень 2014 року, рішення оформлено відповідачем з порушенням визначеної законодавством форми податкового повідомлення-рішення, а перевірка була призначена з порушенням норм Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, на їх задоволенні наполягав, посилаючись на обставини, які викладені у позовній заяві. Додатково зазначив, що висновок відповідача у Акті перевірки про фіктивність (відсутність реальних господарських операцій виконання) договорів між позивачем та ТОВ «ТРАНСЛЕМ» суперечить ст.204, 215, 234 Цивільного кодексу України.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували посилаючись на те, що оскаржуване рішення винесене у відповідності до вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін та свідка, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем за вих. № 8448/10/04-17-15-01 від 06 травня 2014 року було направлено на адресу ТОВ «Виробниче підприємство «Агро-Союз» запит щодо надання інформації та її документального підтвердження щодо взаємовідносин з ОСОБА_6 (код НОМЕР_1) за лютий-березень 2014 року, ПП «АВТОЮГ-2008» (код 35813421) за лютий 2014 року, ТОВ «АРТ ІНВЕСТ КД» (код 38905295) за січень-березень 2014 року, ТОВ «ТРАНСЛЕМ» (код 38844515) за лютий 2014 року, ТОВ «ІНДЕНДІКО» (код 38837890) за лютий-березень 2014 року, ТОВ «ПРОФ-СТРОЙ» (код 36160270) за лютий-березень 2014 року, ТОВ «ВАЛ» (код 13471238) за лютий 2014 року.

ТОВ «Виробниче підприємство «Агро-Союз» 23 травня 2014 року направило на адресу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на запит за вих. № 8448/10/04-17-15-01 від 06 травня 2014 року копії підтверджуючих документів на 133 аркушах.

Виконуючим обов'язки начальника Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Царук Р.М. 18 червня 2014 року винесено наказ № 433, яким призначено провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Виробниче підприємство «Агро-Союз», код за ЄДРПОУ 31682313, з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТРАНСЛЕМ» (код 38844515) за січень та лютий 2014 року.

На підставі наказу № 433 від 18 червня 2014 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 386/22-04/31682313 від 26 червня 2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ВП «Агро-Союз», код за ЄДРПОУ 31682313, з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «ТРАНСЛЕМ» (код 38844515) їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень та лютий 2014 року».

За результатами перевірки ТОВ «Виробниче підприємство «Агро-Союз» не підтверджено реальність здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ «ТРАНСЛЕМ», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій з ТОВ «ТРАНСЛЕМ» за січень та лютий 2014 року.

Також податковий орган за результатами перевірки прийшов до висновку, що ТОВ «Виробниче підприємство «Агро-Союз» завищено податковий кредит по взаємовідносинам всього на суму 125 648,00 грн., у тому числі за січень 2014 року 6 414,00 грн., за лютий 2014 року 58 800,00 грн. та за березень 2014 року 60 434,00 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.22) за березень 2014 року всього на суму 125 648,00 грн.

Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 10 липня 2014 року було винесено, на підставі акта № 386/22-04/31682313 від 26 червня 2014 року, податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0005902204 від 10 липня 2014 року, яким зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість ТОВ «Виробниче підприємство «Агро-Союз» за березень 2014 року на 125 648,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп. б) п. 2.1 та п. 2.2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28 листопада 2012 року № 1236, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 року за № 2135/22447, орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках. Відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 8 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість платника (форма «В4»).

Як вбачається зі змісту форми «В4»:

- під датою та номером Рішення повинно бути вказано «найменування органу державної податкової служби та його місцезнаходження»;

- Рішення повинно скріплюватися печаткою податкового органу в місці знаходження реквізиту «М.П.».

Судом встановлено, що в порушення п. 2.2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0005902204 від 10 липня 2014 року не містить найменування органу державної податкової служби та його місцезнаходження, а також не скріплене печаткою.

Щодо порядку призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, зі змісту акту № 386/22-04/31682313 від 26 червня 2014 року вбачається, що документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Виробниче підприємство «Агро-Союз» проводилась відповідно до пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

У п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

78.1.1. за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

78.1.4. виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Зі змісту п. 1, пп. 2.7 п. 2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22 грудня 2010 року № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, вбачається, що акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. Вступна частина акта (довідки) документальної перевірки повинна містити дані про період, за який проводилася документальна перевірка діяльності платника податку.

Згідно п. 6.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що під час проведення перевірки для податкового органу є обов'язковим для дотримання відображення порушень з розбивкою за роками та податковими періодами саме у межах періоду, що перевіряється.

Як вже встановлено судом, наказом № 433 від 18 червня 2014 року було призначено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Виробниче підприємство «Агро-Союз», з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТРАНСЛЕМ» за січень та лютий 2014 року, проте, фактично перевірку взаємовідносин позивача з контрагентом проведено за період з січня по березень 2014 року.

З огляду на викладене, дії Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення перевірки ТОВ «Виробниче підприємство «Агро-Союз», з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТРАНСЛЕМ» за березень 2014 року є такими, що вчинені з порушенням наведлених вимог.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України при винесенні постанови від 10 вересня 2013 року у справі № 21-237а13, яка відповідно до вимог ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх судів України, дійшла висновку, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Суд приймаючи до уваги дану правову позицію Верховного Суду України, вважає, що висновки, викладені в акті перевірки № 386/22-04/31682313 від 26 червня 2014 року, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів, у зв'язку з чим такі висновки аналізуються судом як одне з джерел доказової бази при перевірці правильності зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість ТОВ «Виробниче підприємство «Агро-Союз» за березень 2014 року на 125 648,00 грн.

Також суд наголошує, що приписами статті 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в розмірі і в порядку, встановленими законом. Тому процедурні порушення, допущені контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки, не можуть бути обставиною, яка звільняє платника податків від відповідальності за невиконання його податкового обов'язку.

Отже, суд приходить до висновку про необхідність встановлення реальності правовідносин між ТОВ «Виробниче підприємство «Агро-Союз» та ТОВ «ТРАНСЛЕМ» для з'ясування правильності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом за січень-березень 2014 року.

В акті перевірки № 386/22-04/31682313 від 26 червня 2014 року податковим органом зазначено, що операції між ТОВ «Виробниче підприємство «Агро-Союз» та ТОВ «ТРАНСЛЕМ» не мали реального характеру, тобто встановлено відсутність об'єктів оподаткування.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції між тими суб'єктами господарювання, які склали такі документи.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг.

Таким чином, господарські операції для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, суд зазначає, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями саме між вказаними в первинній документації суб'єктами правовідносин, а не особливості оформлення відповідних операцій. При цьому немає значення, яким цивільно-правовим договором опосередковано господарську операцію, а також те, чи визнаний відповідний договір недійсним у судовому порядку. Складені первинні документи не свідчать безпосередньо про реальність укладання угоди та її здійснення.

Податкові обов'язки визначаються виходячи з реального економічного змісту господарської операції та спрямування її на досягнення певного економічного ефекту. Для з'ясування дійсного економічного змісту господарської операції варто аналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників. З цією метою варто використовувати документальні та інші дані, що свідчать про фактичне отримання-передачу тих чи інших активів саме учасниками операції. Такі дані мають перевагу перед задекларованим документально змістом спірної господарської операції.

Доказами наявності таких обставин можуть бути документи або показання свідків, що свідчать про наявність прямих стосунків між набувачем і виробником або імпортером активу; інформація (у тому числі з відкритих джерел) щодо звичайних умов ділової поведінки на певному ринку; дані, отримані від виробника або перевізника, які засвідчують прямий шлях руху активів від виробника до набувача, без фактичної участі посередників у цьому процесі тощо. Докази, що можуть використовуватися при аналізі реальності операції - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податків-набувача (як транспортувався, де зберігався, ким передавався та приймався, у тому числі встановлення посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі), як використовувався далі (чи реалізовувався, чи споживався тощо).

Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді актив отриманий від указаного в первинних документах контрагента. Для цього треба встановлювати, за яких обставин і в який спосіб були налагоджені господарські зв'язки між платником податків та його задекларованим контрагентом, хто персонально брав у цьому участь. Доцільно встановити фактичний альтернативний рух активу у порівнянні із задекларованим.

Також у такому разі варто встановлювати технічну можливість виконання господарської операції із урахуванням фактичних господарських ресурсів постачальника (наявність виробничих потужностей, персоналу, субпідрядників тощо) та фактичного змісту операції (чи необхідні спеціальні навички персоналу для її вчинення, чи потрібні для цього власні або залучені засоби, час та спеціальна обстановка тощо).

Згідно положень статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Судом встановлено, що відповідно до складених документів між ТОВ «Виробниче підприємство «Агро-Союз» та ТОВ «ТРАНСЛЕМ» було укладено наступні договори:

договір № 8425 від 17 грудня 2013 року щодо виготовлення деталей та вузлів виробничо-технічного призначення з матеріалів замовника та/або виконавця. Виготовлену продукцію, залишки та основні відходи матеріалів замовника виконавець зобов'язався передати представнику замовника на складі замовника, розташованому за адресою: смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 1, у відповідності до Міжнародних правил «Інкотермс-2000»;

договір № 8505 від 16 січня 2014 року щодо поставки продукції партіями у відповідності до Міжнародних правил «Інкотермс-2000» на умовах DDU склад покупці.

Додатками до договору № 8425 від 17 грудня 2013 року - протоколами погодження цін на виготовлення вузла безпеки 34060900 і Специфікаціями був визначений обсяг і вартість робіт з виготовлення продукції - вузла безпеки, арт. №3406900.

Суду були надані позивачем видаткові накладні за січень-лютий 2014 року, на підтвердження факту передачі ТОВ «ТРАНСЛЕМ» матеріалів для виготовлення продукції за договором № 8425 від 17 грудня 2013 року. А на підтвердження факту виготовлення продукції (вузла безпеки, арт. №34060900), з переданих ТОВ «ТРАНСЛЕМ» матеріалів, ТОВ «Виробниче підприємство «Агро-Союз» надало до суду видаткові накладні (надходження з переробки) за січень-лютий 2014 року, акти наданих послуг за січень-лютий 2014 року, звіти про використання давальницького матеріалу за січень-лютий 2014 року.

Ухвалою суду від 14 жовтня 2014 року було викликано в судове засідання директора ТОВ «ТРАНСЛЕМ» ОСОБА_9, для допиту особи у якості свідка. Свідок в судове засідання не з'явився, причини своєї неявки не повідомив, письмових пояснень чи клопотань до суду не подавав.

Також, за клопотанням представника позивача, судом було допитано у якості свідка - начальника центру управління виробництвом ТОВ «Виробниче підприємство «Агро-Союз» ОСОБА_10 З приводу змісту спірних правовідносин пояснив, що він особисто був присутній під час підписання договорів між позивачем та ТОВ «ТРАНСЛЕМ», а також під час передачі-прийнятті матеріалів-товарів. При підписанні договору між ТОВ «Виробниче підприємство «Агро-Союз» та ТОВ «ТРАНСЛЕМ» ОСОБА_10 зустрічався з особою на ім'я ОСОБА_11, який привозив вже підписаний договір зі сторони контрагента позивача. Жодних документів, що посвідчували б стосунки ОСОБА_11 (зокрема щодо представництва) з юридичною особою ТОВ «ТРАНСЛЕМ» ОСОБА_10 не запитувалось та не перевірялось.

ТОВ «Виробниче підприємство «Агро-Союз» не наведено обставин та не надано доказів на підтвердження фактів безпосереднього виконання послуг з створення товару, переміщення товару, доставки товару та його отримання від ТОВ «ТРАНСЛЕМ», в тому числі й щодо засобів транспортування, осіб, що здійснювали доставку та передачу товару, місця здійснення передачі.

Виходячи з вищевикладених обставин, суд встановив, що надані позивачем докази не спростовують доводи податкової інспекції щодо відсутності реальності поставок товарів, хоч ці господарські операції супроводжувались оформленням певних документів.

У відповідності до ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Під час судового розгляду справи позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами факт укладення угод та їх фактичне виконання. При цьому судом приймається до уваги факт існування продукції, однак ця обставина сама по собі не підтверджує того, що така продукція є результатом саме наведених у первинних документах правовідносин між зазначеними контрагентами.

Таким чином складені первинні документи та надані позивачем до суду не підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ «ТРАНСЛЕМ» та, відповідно, не створюють правові підстави для використання таких первинних документів у податковому обліку, зокрема позивачем неправомірно сформовано податковий кредит за наведеними документами у вказаному періоді.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У зв'язку з викладеним вище, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог ТОВ «Виробниче підприємство «Агро-Союз» відмовити.

Згідно частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру позивач сплачує 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне судові витрати покласти на позивача, та додатково стягнути з ТОВ «Виробниче підприємство «Агро-Союз» на користь держави 2261,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 94, 128, 155, 158-163, 167, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 31 жовтня 2014 року.

Суддя О.Б. Ляшко