Постанова

від 22.01.2015 по справі 804/15878/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2015 рокусправа № 804/15878/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Союз» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року та додаткову постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Союз»

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Виробниче підприємство «Агро-Союз» у вересні 2014 року звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0005902204 від 10.07.2014.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у задоволені позову відмовлено.

Додатковою постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року стягнуто з ТОВ «Виробниче підприємство «Агро-Союз» на користь Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору в сумі 2261,70 грн.

Не погодившись з рішеннями суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задовольнити, а також скасувати додаткову постанову суду першої інстанції та присудити судові витрати з Державного бюджету України на користь позивача. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішень суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Дніпропетровською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 19.06.2014 по 25.06.2014 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ВП «Агро-Союз» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «ТРАНСЛЕМ», їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень та лютий 2014 року, за результатами якої складено Акт № 386/22-04/31682313 від 26.06.2014.

На підставі висновків акту відповідачем 10 липня 2014 року винесене податкове повідомлення-рішення № 0005902204, яким ТОВ ВП «Агро-Союз» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2014 року у розмірі 125648,00 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ ВП «Агро-Союз» з ТОВ «ТРАНСЛЕМ», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за січень 2014 року на 6414,00 грн., за лютий 2014 року на 58800,00 грн. та за березень 2014 року на суму 60434,00 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту за березень 2014 року на суму 125648,00 грн.

В основу таких висновків було покладено Акт ДПІ у Київському районі м. Донецька «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТРАНСЛЕМ» щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період січень та лютий 2014 року» № 195/05-64-22-02/38844515 від 28.03.2014, згідно з яким податковим органом встановлено відсутність підприємства за юридичною адресою.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Пунктами 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ ВП «Агро-Союз» та ТОВ «ТРАНСЛЕМ» було укладено договір про надання послуг по виготовленню деталей та вузлів виробничо-технічного призначення, а також договір поставки (№ 8425 від 17.12.2013 та № 8505 від 16.01.2014 відповідно).

На виконання вказаних договорів були виписані видаткові та податкові накладні, протоколи погодження цін, акти надання послуг, звіти про використання давальницької сировини, а також проведено оплату товару (послуг), що підтверджується випискою з розрахункового рахунку позивача, копії якої містяться в матеріалах справи.

Вищезазначені договори не було визнано недійсними в судовому порядку.

Спростовуючи доводи податкового органу та висновки суду першої інстанції щодо формального складання актів про надання послуг через відсутність в них необхідної інформації щодо господарської операції, а також у зв'язку з відсутністю у видаткових накладних печаток підприємства позивача, що скріплюють підпис уповноваженої на отримання товару особи, суд апеляційної інстанції зазначає, що неподання вказаних первинних документів в сукупності з іншими доказами може лягти в основу висновків про недоведеність надання послуг (отримання товару), тоді як складання останніх з певними недоліками є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку. При цьому наявність таких недоліків в актах про надання послуг та у видаткових накладних не може слугувати єдиною підставою для визнання безтоварності господарських операцій за наявності всіх інших обов'язкових та належно оформлених первинних документів.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив також з того, що ТОВ ВП «Агро-Союз» не наведено обставин та не надано доказів на підтвердження фактів безпосереднього виконання послуг зі створення, переміщення, доставки та отримання товару від ТОВ «ТРАНСЛЕМ», а саме не забезпечено явку в судове засідання в якості свідка керівника підприємства-контрагента, а також не надано доказів транспортування товару, осіб, які здійснювали доставку та передачу товару, місця передачі товару.

Проте колегія суддів знаходить необґрунтованими такі висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.

Підпунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з пунктом 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктами 2.1 та 2.2 вказаного Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що неподання ТТН в сукупності з іншими доказами може лягти в основу висновків про недоведеність поставки товару, тоді як відсутність останніх, за наявності належно складених первинних документів бухгалтерського обліку, не може слугувати єдиною підставою для визнання господарської операції безтоварною.

Окрім того суду апеляційної інстанції зазначає, що рух товару підтверджується журналом реєстрації довіреностей за 2013-2014 роки.

При цьому судом встановлено, що отримана від ТОВ «ТРАНСЛЕМ» продукція була використана у власній господарській діяльності позивача, а саме для виробництва сільськогосподарської техніки (культиваторів «Агро-Союз» та сівалок пневматичних суцільного висіву «HORSCH Агро-Союз»), що також підтверджується видатковими накладними (у переробку), прибутковими накладними (надходження з переробки), пакувальними листами, сертифікатами походження (висновок про походження товару на культиватор та сівалку), копії яких містяться в матеріалах справи.

Щодо висновків суду про незабезпечення позивачем явки до суду свідка з боку ТОВ «ТРАНСЛЕМ», колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно з ч. 3 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.

В судовому засіданні позивач пояснив, що забезпечити явку свідка не має змоги, адже за місцем знаходженням підприємства-контрагента ведуться бойові дії, крім того, ТОВ ВП «Агро-Союз», як суб'єкт господарювання, не має жодної можливості вплинути на поведінку ТОВ «ТРАНСЛЕМ», оскільки останній є рівноправним учасником господарських взаємовідносин.

Враховуючи відсутність об'єктивної можливості у позивача забезпечити явку свідка, суд першої інстанції повинен був сприяти останньому у забезпеченні доказів, що не було здійснено судом, а тому вказані обставини не можуть лягти в основу висновків суду першої інстанції, як обґрунтовані судом.

Щодо посилання податкового органу на Акт ДПІ у Київському районі м. Донецька «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТРАНСЛЕМ» щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період січень та лютий 2014 року» № 195/05-64-22-02/38844515 від 28.03.2014 колегія суддів зазначає, що зі змісту даного Акту вбачається, що фактично первинні документи, які знаходяться у ТОВ «ТРАНСЛЕМ», під час перевірки не досліджувалися, а тому твердження податкового органу щодо не підтвердження господарських правовідносин даного платника податків з контрагентами не можна вважати обґрунтованими та доведеними.

Крім того суд зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином суд апеляційної інстанції доходить висновку, що факт здійснення ТОВ ВП «Агро-Союз» господарських операцій з ТОВ «ТРАНСЛЕМ» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару (послуг), до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0005902204 від 10.07.2014 підлягає скасуванню як таке, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Також суд зазначає, що порядок розподілу судових витрат врегульовано ст. 94 КАС України, зокрема, частиною 1 вказаної статті встановлено, що у разі якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Судом апеляційної інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що під час розгляду адміністративної справи № 804/15878/14 позивачем були понесені судові витрати у розмірі 1507,78 грн., а тому, враховуючи, що позовні вимоги ТОВ ВП «Агро-Союз» підлягають задоволенню, вказана сума підлягає присудженню з Державного бюджету України на користь позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому вбачаються підстави для скасування постанов та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Союз» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року та додаткову постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року в адміністративній справі № 804/15878/14 скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Союз» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0005902204 від 10.07.2014.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Союз» документально підтверджені судові витрати у розмірі 1507,78 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 27 січня 2015року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова