Рішення

від 21.11.2014 по справі 915/1422/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2014 року Справа № 915/1422/14

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Васильєвої Л.І. при секретарі судового засідання Цуриці І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

За позовом: Малого підприємства "Вектор ", 54034, м. Миколаїв, вул. 1-ша Лінія 48, кв. 6

до 1-ого відповідача : Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, 54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20/1

до 2-ого відповідача: Миколаївської міської ради, 54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20

про: стягнення 736889, 40 грн. не отриманого доходу.

За участю представників сторін:

Від позивача: Комбурлей С.К. директор

Від 1-ого відповідача: Бабенко О.О. дов. від 08.09.2014р.

Від 2-ого відповідача: Бабенко О.О. дов. від 08.09.2014р.

08.09.2014р. позивач звернувся з позовом до відповідачів про стягнення 832712,40 грн. завданої шкоди.

Ухвалою господарського суду 10.09.2013 року позов прийнято до розгляду.

Клопотанням від 18.11.2014р. позивач зменшив позовні вимоги до 736889грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне:

на підставі рішення виконкому Ленінської районної Ради м. Миколаєва від 15.12.1995 р. № 233 "Про створення місць парковки автотранспорту" МП "Вектор" здійснювало підприємницьку діяльність по організації місць парковки автотранспорту, забезпечувало їх обладнанням, та проводило їх експлуатацію

24.05.2002 року виконкомом Миколаївської міської ради було прийнято рішення № 469 "Про попередній розгляд проекту рішення міської ради "Про внесення змін та доповнень до рішення міськвиконкому від 26.12.1997 року № 329 "Про платну припарковку автотранспорту на вулицях м. Миколаєва", пунктом 2 якого було скасовано рішення виконкому Ленінської райради від 15.12.1995 року № 233.

19.09.2008 року Миколаївська міська рада прийняла рішення № 27/75, яким вдруге скасовано рішення виконкому Ленінської райради від 15.12.1995 року № 233.

Вказані вище рішення були оспорені позивачем у судовому порядку, визнані недійсними та скасовані: рішення господарського суду Миколаївської області від 19.04.2005 року у справі № 11/53(набрало законної сили 13.06.2005р.) та постанова Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.08.2013р.(набрала законної сили 26.03.2014р.)

Позивач зазначає, що, починаючи з 2002 року він з вини відповідачів незаконно позбавлений права на здійснення підприємницької діяльності, якою займався з 1995 року, посилаючись на статті 1166,1173,1175 Цивільного кодексу України просить стягнути шкоду в вигляді не отриманого доходу в сумі 736889,40 грн.(з врахуванням клопотання про зменшення позовних вимог від 18.11.2014р.).

Відповідач - 1 Виконавчий комітет Миколаївської міської ради позов не визнає з тих підстав, що аналогічний спір вже розглядався господарським судом, а саме у справі № 10/25/08-НР(стягнення шкоди за період з червня 2002 року по 31.12.2007 року), тому провадження у справі слід припинити.

Вважає також, що відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та негативними наслідками, які виникли у позивача.

Крім того, відповідачем-1 заявлено про застосування строку позовної давності, оскільки він вважає, що позивач пропустив строк, встановлений ст. 2566-257 Цивільного кодексу України для звернення до суду за захистом порушеного права.

Відповідач - 2 Миколаївська міська рада позов не визнає з тих підстав, що на даний час немає перешкод для здійснення позивачем підприємницької діяльності, оспорюване рішення прийняте у 2008 році, отже підстави для стягнення шкоди з 2002 року по 2008 рік відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд -

встановив:

як свідчать надані позивачем докази, рішенням виконкому Ленінської районної ради м. Миколаєва від 15.12.1995р. №233 "Про створення місць парковок автотранспорту" було доручено МП "Вектор" здійснювати організацію місць парковки автотранспорту в районі залізничного вокзалу, ринку "Колос", міжміського автовокзалу, по вул. Будівельників, авторинку, Будинку торгівлі "Южний Буг", їх обладнання та експлуатацію.

Рішенням виконкому Миколаївської міської ради від 29.05.1997р. №329 та доповненням до нього від 24.05.02р. №468 встановлені місця платних стоянок припаркування автотранспорту в м. Миколаєві з метою вдосконалення експлуатації місць паркування автотранспорту згідно Розпорядження Фонду комунального майна міської ради від 20.02.04р. №№46-р,47-р комунальному підприємству "Таймсет" передано комунальне майно (частини дорожнього покриття), а також закріплені автомобільні парковки на праві повного господарського відання.

Рішенням виконкому Миколаївської міської ради №469 від 24.05.02р. "Про внесення змін та доповнень до рішення міськвиконкому від 29.05.1997р. №325 "Про платну припарковку автотранспорту на вулицях м. Миколаєва", пункт 2 рішення виконкому Ленінської райради від 15.12.1995р. №233 було скасовано.

Господарський суд Миколаївської області своїм рішенням від 19.04.2005 року у справі № 11/53, яке набрало законної сили 13.06.2005р., вказане рішення виконкому Миколаївської міської ради №469 від 24.05.02р. скасував (а.с.24-25).

19.09.2008 року Миколаївська міська рада прийняла рішення № 27/75, яким вдруге скасовано рішення виконкому Ленінської райради від 15.12.1995 року № 233.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.08.2013р., яка набрала законної сили 26.03.2014р. рішення від 19.09.2008 року № 27/75 Миколаївської міської ради визнано протиправним та скасовано(а.с. 18-19).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Вказані вище судові акти про скасування рішень відповідачів свідчать про порушення останніми вказаної норми Конституції.

Протиправними рішеннями відповідачів позивач позбавлений можливості з червня 2002 року по даний час займатися підприємницькою діяльністю, отримувати прибуток( парковки, які він обслуговував, передані іншій юридичній особі, до цього часу йому не повернені).

Стаття 1173 Цивільного кодексу України зобов'язує орган місцевого самоврядування відшкодувати юридичній особі шкоду, завдану неправомірними рішеннями при здійсненні ними своїх повноважень.

При цьому, для покладання відповідальності на особу, що спричинила шкоду, позивач зобов'язаний довести у розумінні ст.1166 Цивільного Кодексу України наявність складу правопорушення, яке містить такі елементи, як наявність шкоди, противоправна поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та противоправною поведінкою заподіювача ( припис ст. 1173 передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини органу місцевого самоврядування).

Факт протиправної поведінки відповідачів(яка полягала у прийнятті незаконних рішень) встановлений рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.04.2005 року у справі № 11/53, Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.08.2013р. у справі № 490/5774/13-а.

Саме противоправна поведінка відповідачів призвела до спричинення збитків позивачу, який втратив можливість займатись підприємницькою діяльністю(надання послуг з паркування було єдиним видом діяльності, який він здійснював).Впродовж тривалого часу позивач звертався до відповідачів та їх структурних підрозділів з вимогою поновлення його права на зайняття підприємницькою діяльністю, але вона не була задоволена(а.с.29-38).

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Позивач просить відшкодувати шкоду у вигляді не отриманого доходу (упущеної вигоди), тобто, непрямих збитків.

При пред'явленні вимог про їх відшкодування має бути доведений передбачуваний (ймовірний) розмір не отриманих доходів, оскільки підлягають відшкодуванню лише реальні доходи, які особа одержала б з врахуванням конкретних особливостей господарської діяльності.

З врахуванням клопотання про зменшення позову від 18.11.2014р. позивач просить стягнути з відповідачів шкоду у вигляді не отриманого доходу в сумі 736889,40 грн. за період з 01.06.2002 року по 31.12.2011 року.

Суд погоджується з доводами позивача, що якби він здійснював підприємницьку діяльність, якої його позбавили відповідачі своїми незаконними рішеннями(на вказаному ринку послуг позивач працював майже 7 років), то він міг би отримати реальний дохід з врахуванням особливостей його господарської діяльності.

Позивач не отриманий дохід визначив за період з 01.06.2002 року по 31.12.2011 року в сумі 736889,40 грн.

Суд вважає його обґрунтованим, оскільки позивачем взято до уваги рішення органу місцевого самоврядування, якими встановлена плата за використання місць паркування. Правомірним також є визначення пропускної здатності парковок відповідно до паспортів парковки: вони розроблені комунальним підприємством «Таймсет», якому були незаконно передані об'єкти паркування, на яких здійснював свою підприємницьку діяльність позивач та на яких КП «Таймсет» працювало з 2002 року по 01.04.2012р .(до введення в дію постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2012р. №89). Відповідачами не надано будь-якого документу, який би свідчив про іншу пропускну здатність місць паркування.

Разом з тим, суд погоджується з доводами 1-го відповідач щодо відсутності підстав для стягнення з нього шкоди за період з червня 2002 року по 31.12.2007 рік в сумі 386608,76 грн., оскільки ця сума вже була предметом розгляду у справі №10/25/08-НР.

Отже, з огляду на припис п.2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі відносно 1-го відповідача Виконавчого комітету Миколаївської міської ради щодо стягнення не отриманого доходу в сумі 386608,76 грн. за період з 1 червня 2002 року по 31.12.2007 рік слід припинити.

Крім того, відповідачем-1 заявлено про застосування строку позовної давності, оскільки він вважає, що позивач пропустив строк, встановлений ст. 256-257 Цивільного кодексу України для звернення до суду за захистом порушеного права.

Статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлений тривалістю у три роки.

Позивач звернувся з позовом 08.09.2014р. та просить стягнути шкоду за період з 01.06.2002 року по 31.11.2011р.

Провадження у справі відносно 1-го відповідача щодо стягнення шкоди за період з 1 червня 2002 року по 31.12.2007 рік підлягає припиненню з підстав, встановлених п.2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, з врахуванням вищезазначеного та ст. 257 Цивільного кодексу України з відповідача-1 підлягає стягненню шкода за період з 08.09.2011р. по 30.11.2011р.

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України в стягненні шкоди з відповідача - 1 за період з 01.01.2007 року по 07.09.2011р. слід відмовити в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Стосовно стягнення шкоди з відповідача - 2, то слід зазначити, що неправомірне рішення ним прийнято 19.09.2008 року, отже підстави для стягнення з нього шкоди з 01.06.2002 року до 18.09.2008 року відсутні, тобто в стягненні шкоди за цей період слід відмовити. Стягненню з нього підлягає шкода за період з 19.08.2008 року по 30.11.2011р.

Разом з тим, приймаю до уваги, що з відповідача - 1 шкода стягується за період з 08.09.2011р. по 30.11.2011р., то з відповідача - 2 необхідно стягнути шкоду за період з 19.08.2008 року по 07.09.2011р.

Сума шкоди - не отриманого доходу позивача, що підлягає стягненню з 1-го відповідача (з врахуванням розрахунку, наданого позивачем 18.11.2014р.) складає 17690,40 грн., з другого відповідача - 234608,40 грн. Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам. З відповідача 1- необхідно стягнути судовий збір в сумі 353,81 грн., з відповідача-2 - 4692,17 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, п.2 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Виконавчого комітету Миколаївської міської ради /54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20/1, код 04056612/ на користь Малого підприємства "Вектор" / 54034, м. Миколаїв, вул. 1-ша Лінія 48, кв. 6, код 01041774/ 17690,40 грн. не отриманого доходу.

Видати наказ.

3. Стягнути з Миколаївської міської ради / 54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код 26565573 / на користь Малого підприємства "Вектор" /54034, м. Миколаїв, вул. 1-ша Лінія 48, кв. 6, код 01041774/ 234608,40 грн. не отриманого доходу.

Видати наказ.

4. Провадження у справі в частині стягнення з Виконавчого комітету Миколаївської міської ради / 54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20/1, код 04056612/ 386608,76 грн. не отриманого доходу за період з червня 2002 року по 31.12.2007р. припинити.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Виконавчого комітету Миколаївської міської ради /54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20/1, код 04056612/ в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 353,81 грн.

Видати наказ.

Наказ на виконання направити до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області.

7. Стягнути з Миколаївської міської ради / 54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код 26565573/ в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 4692,17 грн.

Видати наказ.

Наказ на виконання направити до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області.

Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.I. Васильєва