Постанова

від 20.01.2015 по справі 915/1422/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р.Справа № 915/1422/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді : : Величко Т.А.,

суддів: Таран С.В., Жекова В.І.

(згідно з розпорядженням голови суду №5 від 19.01.2015р.)

при секретарі: Альошиній Г.М.

за участю представників сторін:

від позивача - Комбурлей С.К., довіреність № 383468, дата видачі : 24.10.97; директор МП "Вектор";

від відповідача (Миколаївської міської ради) - Бабенко О.О., довіреність № 1917/02.02.01-22/02.06/14/14, дата видачі : 08.09.14;

від відповідача (ВК Миколаївської міської ради) - Бабенко О.О., довіреність № 1918/02.02.01-22/02.06/14/14, дата видачі : 08.09.14;

від прокуратури - Дзюбан О.В., посвідчення № 027158, дата видачі : 02.07.14;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

МП "Вектор", Миколаївської міської ради, Виконавчого комітету Миколаївської міської ради

на рішення господарського суду Миколаївської області від 21.11.2014р.

по справі №915/1422/14

за позовом МП "Вектор"

до відповідачів:

1) Миколаївської міської ради;

2) Виконавчого комітету Миколаївської міської ради

за участю прокуратури Миколаївської області

про стягнення 736889,40грн. неотриманого доходу

ВСТАНОВИВ:

Мале підприємство "Вектор" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Миколаївської міської ради про стягнення майнової шкоди (неотримання доходу) в розмирі 832712,40грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням виконкому Миколаївської міської ради від 24.05.2002р. №46 та рішенням Миколаївської міської ради від 19.09.2008р. №27/75, які в подальшому були визнанні недійсними (справа №11/53, справа №490/5774/13-а) позивач був відсторонений від діяльності по обслуговуванню парковок та не міг відновити свої права на підставі рішення Ленінського райвиконкому від 15.12.1995р. №233, яке є чинним.

Відповідачі прийняттям 24.05.2002р. рішення №469 з передачею на обслуговування автопарковок КП "Таймсет", в тому числі тих, які були закріплені за МП „Вектор" та 19.09.2008р. рішенням №27/75, позбавили МП „Вектор" працювати та отримувати прибуток, а прийняттям міською радою рішення №27/75 зовсім визнано господарську діяльність по обслуговуванню закріплених за МП „Вектор" парковок незаконною.

Оскільки незаконність вказаних рішень підтверджена судовими рішеннями по справі №11/53 та №490/5774/13-а, позивач має право звернутися за стягненням з відповідачів майнової шкоди у вигляді неотриманого доходу, який він міг би отримати при здійсненні в період з червня 2002р. діяльності по обслуговуванню парковок згідно з рішенням Ленінського райвиконкому від 15.12.1995р. №233.

У відзиві на позовну заяву Миколаївська міська рада просить відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних, оскільки незрозуміло яким чином міська рада перешкоджала МП „Вектор" працювати та отримувати прибуток з 2002 по 2008 роки. На сьогоднішній день міська рада ніяким чином не перешкоджає МП „Вектор" працювати та отримувати прибуток.

Виконавчий комітет Миколаївської міської ради також позовні вимоги не визнає і просить припинити провадження у справі №915/1422/14, оскільки спір між даними сторонами про той же предмет і з тих же підстав вже вирішувався в судовому порядку з 2008 по 2014 роки. (справа №10/25/08(10/25/08нр-нр). Вимоги позивача в 2008р. ґрунтувалися на тому, що рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24.05.2002 №469 його було позбавлено можливості в період з червня 2002 по 31 грудня 2007р. працювати та отримувати прибуток. Позовна заява від 10.09.2014р. ґрунтуються на цих же підставах. На сьогоднішній день рішення господарського суду Миколаївської області від 25.05.2010р. по справі №10/25/08нр-нр, яким відмовлено у задоволенні позову МП „Вектор" до виконкому Миколаївської міської ради про стягнення неотриманого доходу є законним та обов'язковим до виконання на всій території України. Факт відсутності причинно-наслідкового зв'язку між діями виконавчого комітету Миколаївської міської ради і наслідками для МП „Вектор" був неодноразово спростований судами.

В запереченнях на відзив відповідачів МП „Вектор" вважає, що з їхніми доводами погодитися не можна.

В поясненнях по справі Миколаївська міська рада звернула увагу на пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки рішення міської ради, яке на думку позивача порушує його права, було прийняте 19.09.2008р. (позов подано 29.08.2014р.)

Позивач же вважає, що перебіг строку позовної давності починається не з дати прийняття незаконного рішення, а з дати встановлення, що це рішення є незаконним.

В додаткових поясненнях по справі Миколаївська міська рада зазначила, що з 01.04.2012р. діяльність суб'єктів підприємництва з надання послуг з припаркування автотранспорту на території міста зупинена, суб'єкти господарської діяльності послуги не надають, паркування по майданчиках для паркування - безоплатне. Рішення міської ради було прийнято 19.09.2008р. №27/75, а МП „Вектор" не працює та не отримує прибуток набагато раніше, ніж приймалося це рішення, яке не стало підставою припинення підприємницької діяльності позивача та спричинення йому збитків.

В уточненнях до позовних вимог МП „Вектор" просило стягнути з відповідачів майнову шкоду (неотриманий дохід) в розмірі 736889,40грн. за період з 01.06.2002р. по 31.12.2011р.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.11.2014р. (суддя Васильєва Л.І.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Виконавчого комітету Миколаївської міської ради на користь Малого підприємства "Вектор" 17690,40 грн . неотриманого доходу.

Стягнуто з Миколаївської міської ради на користь Малого підприємства "Вектор" 234608,40 грн. неотриманого доходу.

Провадження у справі в частині стягнення з Виконавчого комітету Миколаївської міської ради 386608,76 грн. неотриманого доходу за період з червня 2002р. по 31.12.2007р. - припинено.

В іншій частині позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що факт протиправної поведінки відповідачів (яка полягає у прийнятті незаконних рішень) встановлений рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.04.2005р. по справі №11/53, постановою Центрального райсуду м. Миколаєва від 06.08.2013р. у справі №490/5775/13-а. Протиправна поведінка відповідачів призвела до спричинення збитків позивачу, який втратив можливість займатися підприємницькою діяльністю (надання послуг з паркування було єдиним видом діяльності, який він здійснював). Впродовж тривалого часу позивач звертався до відповідачів та їх структурних підрозділів з вимогою поновлення його права на зайняття підприємницькою діяльністю, але вона не була задоволена.

Господарський суд визнав обґрунтованим розмір неотриманого доходу за період з 01.06.2002р. по 31.12.2011р. в сумі 736889,40грн., оскільки позивачем взято до уваги рішення органу самоврядування, яким встановлена плата за використання місць паркування.

Позивач звернувся з позовом 08.09.2014р. та просив стягнути шкоду за період з 01.06.2002р. по 31.11.2011р. З урахуванням приписів ст.. 257 ЦК України, з відповідача - 1 підлягає стягненню шкода за період з 08.09.2011р. по 30.11.2011р., а у стягненні шкоди за період з 01.01.2007р. по 07.09.2011р. слід відмовити в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

З відповідача - 2 шкода підлягає стягненню з 19.08.2008р. по 30.11.2011р., оскільки неправомірне рішення було прийнято 19.09.2008р., але оскільки з відповідача - 1 шкода стягується за період з 08.09.2011р. по 30.11.2011р., то з відповідача - 2 необхідно стягнути шкоду за період з 19.08.2008р. по 07.09.2011р.

В апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновками суду, МП "Вектор" просить змінити рішення в частині відповідача - 1 та стягнути з нього на користь МП "Вектор" 502281грн. неотриманого доходу. В частині відповідача - 2 залишити рішення без змін.

Виконавчий комітет Миколаївської міської ради в апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду в частині стягнення з виконкому на користь МП "Вектор" 17690,40грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог до виконавчого комітету Миколаївської міської ради .

Доводи скаржника ґрунтуються на допущених господарським судом порушеннях норм матеріального права, невірному з'ясуванні обставин справи, пропускі строку позовної давності.

Миколаївська міська рада в апеляційній скарзі також просить рішення господарського суду від 21.11.2014р. скасувати в частині стягнення з міської ради на користь МП "Вектор" 234608,40грн. та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог до міської ради.

Доводи скаржника ґрунтуються на допущених господарським судом порушеннях норм матеріального та процесуального права, недоведеністю позивачем суми неотриманого доходу, пропуску строку позовної давності. Для розрахунку суми упущеної вигоди позивачем були використані рішення Миколаївської міської ради від 26.12.1997р. №16/5, рішення виконкому Миколаївської міської ради від 31.07.1998р. №469, від 14.07.2006р. №3/5 та паспорти місць паркування, не оформленні належним чином (без дати і підписів).

Станом на 19.01.2015р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшов лист від прокуратури Миколаївської області про вступ прокурора в дану справу з метою захисту інтересів держави на боці Миколаївської міської ради та виконавчого комітету Миколаївської міської ради відповідно до ст.. 2 ГПК України, ст..36-1 ЗУ „Про прокуратуру".

В наданих письмових поясненнях прокурор вважає, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст.. 104 ГПК України, підлягає скасуванню.

Господарським судом не взято до уваги судове рішення, яке набрало законної сили з аналогічного спору щодо стягнення шкоди. Так, рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.05.2010р. (справа №10/25/08нр-нр), яким відмовлено у задоволенні позову про стягнення збитків (неотримання доходу), ґрунтується на тому, що позивачем не доведено наявності шкоди та її розміру - суми неотриманого доходу. Визначення розміру шкоди у даній справі проводилося на підставі висновку судової економічної експертизи без урахування документів бухгалтерського та податкового обліку та з урахуванням паспортів парковок. Судом було встановлено, що вказані документи не мають юридичної сили та не можуть бути використані як належні та допустимі докази, оскільки надані МП "Вектор" паспорта не мали реєстраційного номеру, без дати та без підпису керівника підприємства.

Такі ж копії паспортів долучені позивачем до розрахунку шкоди, стягнення якої розглядається у справі №915/1422/14.

МП "Вектор" мало право займатися підприємницькою діяльністю з обслуговування місць паркування до 01.01.2002р. до моменту набрання чинності ЗК України. Оскільки відповідно до вимог земельного законодавства (ст.. 82 ЗК України) МП "Вектор" не передавалася земельні ділянки під парковками, з 2002р. у нього була відсутня можливість їх використання і отримання доходів.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, встановила таке.

Перевіряючи оскаржуване рішення господарського суду в апеляційному порядку, колегія суддів вважає що рішення господарського суду від 21.11.2014р. винесене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для вирішення спору по суті.

З позовної заяви вбачається, що позивач обґрунтовує свої вимоги щодо відшкодування майнової шкоди ст.. ст.. 22, 1166, 1173, 1175 ЦК України, як шкоди, заподіяної особі в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування. (ст.. 77 ЗУ „Про місцеве самоврядування").

Задовольняючи позовні вимоги частково господарський суд також посилається на ст.1166, 1173 ЦК України. За висновком суду, факт протиправної поведінки відповідачів, яка полягала у прийнятті незаконних рішень, встановлений рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.04.2005р. у справі №11/53, постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.08.2013р. у справі №490/5774/13-а.

Як зазначив господарський суд, саме протиправна поведінка відповідачів призвела до спричинення збитків позивачу, який втратив можливість займатися підприємницькою діяльністю (надання послуг з паркування було єдиним видом діяльності, який він здійснював). Впродовж тривалого часу позивач звертався до відповідачів та їх структурних підрозділів з вимогою поновлення його права на зайняття підприємницькою діяльністю, але вона не була задоволені.

Також суд застосував ст.. 22 ЦК України, оскільки позивач просив відшкодувати шкоду у вигляді неотриманого доходу (упущеної вигоди), тобто, непрямих збитків. Господарський суд погодився з доводами позивача, що якби він здійснював підприємницьку діяльність, якої його позбавили відповідачі своїми незаконними рішеннями (на вказаному ринку послуг позивач працював майже 7 років), то він міг би отримати реальний дохід з врахуванням особливостей його господарської діяльності.

Нормами чинного законодавства врегульоване поняття відшкодування різних видів шкоди, що підлягають відшкодуванню.

Водночас, застосування кожної із статей вимагає встановлення певних обставин, з якими закон пов'язує можливість відшкодування завданої шкоди.

Так, приписами ст.. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної чи юридичної особі, а також шкода, завдана майну фізичній чи юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона довела, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст.. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є : втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Застосовуючи дані статті суд повинен встановити наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди, 3) причиною зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Що стосується протиправної поведінки відповідачів, то судом зауважено, щ цей факт встановлений рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.04.2005р. у справі №11/53, постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.08.2013р. у справі №490/5774/13-а.

На думку суду, саме протиправна поведінка відповідачів призвела до спричинення збитків позивачу.

Відшкодування збитків є одним з способом захисту цивільних прав та інтересів особи судом, який передбачено ст.. 16 ЦК України та ст.. 20 ГК України. Тобто, це одна із форм або мір цивільно-правової відповідальності, оскільки порушення цивільного права, яке потягло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для її відшкодування.

Згідно зі ст.. 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала в зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, яки особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода);

Важливим елементом доказування упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова ВСУ від 30.05.2006р. у справі №42/266-6/492).

Статтею 35 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо якої встановлені ці обставини.

Так, правомірність первісного звернення МП „Вектор" з позовом до виконкому Миколаївської міської ради про відшкодування майнової шкоди підтверджено постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.11.2011р. у справі №5016/2069/2011.

Відповідно до ст.. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовуються державою, АР Крим, або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Повна обізнаність МП „Вектор" стосовно особи, яка повинна відповідати за його позовом про відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірним рішенням органу місцевого самоврядування №469 від 24.05.2002р. на підстав ст..1173 ЦК України випливає з самого факту прийняття виконкомом Миколаївської міської ради незаконного рішення, мотивів та підстав заявленого МП „Вектор" позову.

За змістом ст.. 1173 ЦК України є очевидною правомірність первісного звернення з позовом до виконкому Миколаївської міської ради МП „Вектор", оскільки диспозиція цієї норми вказує на обов'язок відшкодувати шкоду саме органу, який прийняв незаконне рішення, незалежно від вини цього органу.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.05.2010р. у справі №10/25-08-нр-нр, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.08.2010р., відмовлено МП „Вектор" у задоволенні позову про стягнення збитків (неотриманого доходу), оскільки позивачем не було доведено наявності шкоди та її розміру - суми неотриманого доходу.

Вказані судові рішення залишені без змін Постановою ВГСУ від 25.01.2011р.

Звертаючись з даним позовом в вересні 2014р. до виконкому Миколаївської міської ради та Миколаївської міської ради МП „Вектор" послався на те, що прийнятим рішенням 24.05.2002р. №469 та 19.09.2008р. №27/75, з передачею обслуговуваних автопарковок КП „Таймат" його було позбавлено з червня 2002р. можливості працювати та отримувати прибутки.

Для розрахунку суми упущеної вигоди МП „Вектор" були використані рішення Миколаївської міської ради від 26.12.1997р. №16/5, рішення виконкому Миколаївської міської ради від 30.07.1998р. №469; від 14.07.2006р. №3/5.

При уточненні позовних вимог МП „Вектор" було враховано введене в дію з 01.01.2012р. рішенням Миколаївської міської ради від 02.07.2011р. №7/3 нове Положення про збір за місця паркування транспортних засобів, в якому змінені об'єкт і база оподаткування збором, ставки збору, порядок обчислення та строки сплати збору.

В основу розрахунку покладено дані КП „Тайсмет" щодо середньодобової пропускної здатності місця паркування, оплати за паркування, кількості днів (з 01.06.2002р. по 31.12.2011р.), суму оплати, яку могло б отримувати МП „Вектор" за цей період.

Таким чином, сума збитків, яку позивач просив стягнути, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання прибутку позивачем.

Між тим, теоретична можливість отримання доходів не може бути підставою для стягнення збитків чи майнової шкоди.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди), враховуються заходи, вчиненні кредитором щодо їх одержання. Ця норма покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи дійсно були б ним отримані у разі належного виконання відповідачами своїх обов'язків. Всупереч вимог ст.. 33 ГПК України позивач таких доказів не давав.

Пред'явлена вимога про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником обов'язків, і тільки неправомірні дії відповідачів стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила кредитора одержання прибутку.

При визначені реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Отже, неодержаний прибуток (неотриманий доход, упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах , які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Господарським судом викладене не взято до уваги, а наданий позивачем розрахунок суми шкоди - неотриманого доходу (від 18.11.2014р.) - визнано належним та допустимим доказом, що і призвело до помилкових висновків про часткове задоволення позовних вимог.

Позивачем в якості доказу розміру шкоди надано паспорти парковок, які вже були предметом дослідження судової економічної експертизи по справі №10/25/08-нр-нр, і стосовно яких господарським судом встановлено, що вони не мають юридичної сили та не можуть бути використані при обчисленні шкоди як належний та допустимий доказ.

Висновок господарського суду, що надання послуг з паркування є єдиним видом діяльності, який здійснювався МП «Вектор», спростовується п.2.1 Статуту МП «Вектор», які дають можливості займатися іншою діяльністю, отримувати прибутки.

За таких обставин, доводи апеляційних скарг виконавчого комітету Миколаївської міської ради та Миколаївської міської ради спростовують висновки господарського суду, а доводи апеляційної скарги МП „Вектор" спростовуються вищенаведеним.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 ГПК України,

суд постановив:

Апеляційну скаргу МП „Вектор" залишити без задоволення.

Апеляційні скарги виконавчого комітету Миколаївської міської ради та Миколаївської міської ради - задовольнити. Рішення господарського суду Миколаївської області від 21.11.2014р. у справі №915/1422/14 - скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 22.01.2015р.

Головуючий суддя Т.А.Величко

Суддя С.В.Таран

Суддя В.І.Жеков