Рішення

від 18.11.2014 по справі 912/3329/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 рокуСправа № 912/3329/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/3329/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАФ"

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 40 000,00 грн,

представники сторін:

від позивача - Мацко М.А., довіреність № 201411102 від 11.11.2014р; директор Щербина В.О., наказ № 1 від 13.11.2013;

від відповідача - ОСОБА_4, довіреність № 1294 від 23.10.14;

слухач - ОСОБА_5

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРАФ" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 40000,00 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на відсутність укладеного між сторонами у письмовій формі договору та просить відшкодувати йому шкоду.

Відповідач у своєму відзиві на позов вимоги позивача не визнає у повному обсязі та вважає, що правовідносини між сторонами містять ознаки договору підряду, оскільки останній за усним замовленням позивача зобов'язався на свій ризик закупити деревину, розпилити, здійснити її пакування та передати виконану роботу замовнику. Відповідач підтверджує факт отримання від позивача грошових коштів в сумі 40000,00 грн, як попередню оплату. Разом з тим, вказує на те, що попри неодноразове звернення до позивача з пропозицією прийняти виконану роботу, останній не прийняв її та не оплатив остаточну обумовлену суму.

17.11.2014 позивач подав до суду документи на підтвердження своїх доводів та письмові пояснення щодо позовних вимог. З даних пояснень вбачається, що сторони мали намір укласти договір на поставку товару; сторони обмінялися електронними листами, однак договір сторони так і не підписали; позивачем перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 40 000,00 грн в якості передоплати; не визначившись із строком поставки товару, позивач 17.06.2014 звернувся до відповідача з вимогою про отримання товару або повернення грошових коштів; станом на 18.07.2014 товар відповідачем не поставлено, тому інтерес щодо отримання товару втрачено; у зв'язку з вказаним позивач вважає, що має право на повернення грошових коштів, які було за словами позивача привласнено відповідачем.

У судовому засіданні представники позивача позовні витмоги підтримали повністю, представник відповідача вимоги не визнав у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до платіжного доручення № 3 від 12.06.2014 товариство з обмеженою відповідальністю "ДРАФ" перерахувало на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 40 000,00 грн з призначенням платежу: "за пиломатеріали згідно договору № 001/Я від 11.06.2014 р. без ПДВ".

Як вказує позивач у своїй позовній заяві дані кошти перераховані останнім відповідачу за усною домовленістю, як оплата за поставку товару - пиломатеріали. Про наміри укласти договір сторони обумовлювали в електронній переписці. Так 11.06.2014 (14 год. 06 хв.) на електронну адресу керівника позивача від відповідача надійшов електронний лист із "примірним текстом договору поставки". Позивач в свою чергу надіслав на електронну адресу відповідача інформацію про найменування товару та його кількісні і якісні характеристики (11.06.2014 о 15 год. 12 хв.) та проект (текст) договору поставки № 001/Я від 11.06.2014 з додатком № 1 до договору від 11.06.2014 (11.06.2014 о 22 год. 13 хв.)

17.06.2014 позивач не дочекавшись відповіді від відповідача щодо укладання договору поставки та не отримавши жодних документів, відрядив за місцезнаходженням відповідача своїх представників для отримання товару.

Разом з тим, позивач вказує на те, що при огляді товару було з'ясовано, що він не відповідає вимогам, що були зазначенні в електронних листах та в проекті договору поставки № 001/Я від 11.06.2014. Крім того, було з'ясовано, що відповідач не бажає укладати договір поставки № 001/Я від 11.06.2014, оскільки його не влаштовують умови даного Договору. ТОВ "ДРАФ" враховуючи таку некомерційну поведінку свого контрагента вирішило повернути грошові кошти в сумі 40 000,00 грн. Однак, відповідач не виконав вимоги позивача щодо повернення грошових коштів посилаючись на те, що кошти було витрачено на закупівлю деревини, а тому йому необхідно деякий час (10-14 днів), щоб продати вже закуплену ним деревину третім особам, після чого пообіцяв повернути грошові кошти.

У зв'язку з чим що відповідачем так і не було повернуто кошти в сумі 40 000,00 грн, ТОВ "ДРАФ" звернувся із заявою до Новоархангельського РВ УМВС України. Однак, в листі від 15.07.2014 правоохоронні органи повідомили, що в діях відповідача відсутні ознаки кримінального правопорушення та в даному випадку вбачаються ознаки цивільно-правових відносин.

12.07.2014 на адресу позивача надійшов лист-претензія від відповідача в якій останній пропонує отримати товар та вимагає сплатити грошові кошти в сумі 8750 грн. за виконані роботи з розпилу сировини, які, як стверджує сам позивач, він не замовляв та які було здійснено відповідачем на власний розсуд.

18.07.2014 позивач звернувся до відповідача із зустрічною претензією № 2 в якій повідомив останнього про те, що між сторонами укладено усний договір купівлі-продажу пиломатеріалів, однак продавцем порушено строк передачі товару, у зв'язку з вказаним позивач не має наміру продовжувати господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 Тому вимагає протягом 5-ти днів з моменту отримання даної претензії повернути ТОВ "Драф" сплачені грошові кошти згідно платіжного доручення від 12.06.2014 № 3 у сумі 40 000,00 грн.

На вказану претензію позивача ФОП ОСОБА_1 відповів вимогою № 2 від 28.07.2014 із змісту якої вбачається, що відповідач вважає правовідносини, які склались між сторонами договором підряду на закупівлю та переробку деревини в пиломатеріали, а тому посилаючись на норми ст.ст. 843,846,848, 849, 853 Цивільного кодексу України попередив позивача, що в разі ухилення від прийняття роботи, виконавець (ФОП ОСОБА_1) матиме право розпорядитися результатами робіт у визначений законодавством спосіб для компенсації своїх витрат на виконання договору підряду та збитків завданих замовником (ТОВ "ДРАФ") не виконанням договірних зобов'язань.

З тексту позовної заяви та з пояснень, наданих представником позивача у судовому засіданні, вбачається, що саме неповернення відповідачем сплачених позивачем в якості передплати за договором грошових кошти у сумі 40 000,00 грн. стало підставою для висновку позивача про понесення ним збитків на вказану суму внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача (не поставка товару) та звернення позивача до господарського суду з позовом про відшкодування завданих відповідачем збитків на підставі ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

Розглядаючи даний спір господарський суд виходить з наступного.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Крім того, вказаною нормою визначено у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Тобто, виходячи з аналізу даної статті, господарюючі суб'єкти як юридичні особи повинні вчиняти правочини в письмовій формі як між собою, так і з фізичними особами (в останньому випадку - за винятком тих правочинів, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення; статті 206, 208 ЦК України). Відтак свобода вибору у підприємства, установи, організації, що укладає угоду, між усною та письмовою формою правочину є винятком, а обов'язкова письмова форма - правилом.

Дво- або багатосторонні правочини (договори), які повинні укладатися в письмовій формі, можуть укладатися, зокрема, шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами, засобами електронного зв'язку тощо за підписами сторін, які їх надсилають. Якщо іншою стороною заперечується одержання нею відповідного документа, заінтересована сторона зобов'язана подати господарському суду належні докази його надіслання поштою або іншим передбаченим законом чи договором засобом зв'язку; за неподання таких доказів у суду відсутні підстави для висновку про додержання сторонами письмової форми правочину (договору).

Разом з тим, у разі недотримання сторонами письмової форми правочину для з'ясування факту його вчинення та змісту слід виходити з приписів частини другої статті 205 ЦК України; поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, може доводитися письмовими доказами та поясненнями сторін.

З матеріалів справи не вбачається, що сторонами було укладено господарський договорів у спрощений спосіб, оскільки обмін електронними листами, які містять тексти "примірних" договорів, однак не мають жодних підписів ні позивача, ні відповідача, не підтверджують факту укладання сторонами договору у розумінні норм ст. 181 Господарського кодексу України. Крім того, ні позивачем, ні відповідачем не доведено належними доказами суду, що "проект договору" було надіслано іншій стороні в двох примірниках.

Разом з тим, позивачем відповідно до платіжного доручення № 3 від 12.08.2014 перераховано на рахунок відповідач грошові кошти в сумі 40 000,00 грн із призначенням платежу: за пиломатеріали згідно договору № 001/Я від 11.06.2014.

З пояснень позивача та відповідача, а також з матеріалів справи вбачається, що такого договору не існує.

Отже, сторонами не дотримано письмової форми правочину, тому для з'ясування факту його вчинення та змісту, господарський суд виходить з приписів частини другої статті 205 ЦК України.

Як пояснили представники позивача у судовому засіданні, 11.06.2014 року позивач у зв'язку із власними господарськими цілями та планами висловив провозицію укласти договір поставки пиломатеріалів, а саме: пиломатеріали (дошка обрізна), порода: ЯСЕН 1,2 сорту згідно ГОСТУ 6564-84 .

Матеріали справи свідчать, що позивачем перераховано відповідачеві грошові кошти, що підтверджує його волевиявлення отримати відповідний товар.

Разом з тим, відповідач доказів свого волевиявлення на поставку саме такого товару до матеріалів справи не надав, як не надав і відповідних доказів на вчинення таких дій сторонами.

Натомість відповідач в протиріччя доводам позивача вказує на те, що сплачені кошти є передоплатою за виконанні роботи по договору підряду, а не поставку товару.

У своєму відзиві на позовну заяву та наданих представником відповідача у судовому засіданні, відповідач ствредждує, що між сторонами існувала усна домовленність, за якою ОСОБА_1 зобов'язався на свій ризик закупити деревину, транспортувати її до місця розпилу, розвантажити деревину, розпилити деревину, здійснити її пакування в палети та передати виконану роботу ТОВ "ДРАФ", а ТОВ "ДРАФ" зобов'язався прийняти виконану роботру та оплатит її.

За твердженням відповідача, сторони узгодили, що ціна договору складає 48 750,00 грн., строки виконання робіт виконавцем узгоджено сторонамивиходячи з положень ч. 2 ст. 846 ЦК України, а попередню оплату обумовили у розмірі 40 000,00 грн.

Проте доказів такого узгодження сторони господарському суду не подали.

В ході розгляду спору було встановлено, що сторони по різному розуміють предмет договору, строки виконання зобов'язань та ціну договору.

Отже, з викладеного вбачається, що сторонами не досягнуто усіх істотних умов договору, ні щодо предмету, ні щодо ціни та строків. Також сторонами не доведено у розумінні норм ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України укладання договору у спрощений спосіб. Крім того, не вбачається із поведінки сторін засвідчення їхньої волі до настання відповідних правових наслідків, а тому позивачем безпідставно перераховано на рахунок відповідача грошові кошти.

Переписка сторін після здійснення перерахування коштів, тобто після 12.06.2014 також не підтверджує існування між сторонами договірних правовідносин на підставі норм ст. 181 ГК України, оскільки вказана переписка відбулась після сплати коштів. Крім того, у своїх листах-претензіях сторони так і не дійшли згоди, на підставі чого позивач перерахував відповідачеві 40 000,00 грн (передоплату за товар чи за виконані роботи).

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, інших доказів на підтвердження існування між сторонами договірних зобов'язань ні позивач, ні відповідач до суду не подали.

Разом з тим, наданими у справі належними доказами, у розумінні приписів статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доведено перерахування позивачем відповідачу 40 000,00 грн попередньої оплати за товар. Натомість, відповідач доказів поставки товару чи виконання робіт або повернення отриманої суми передплати до суду не подав.

Отже, на момент звернення позивача до господарського суду, договірних правовідносин між сторонами так і не було досягнуто. У свою чергу, відповідач, на момент звернення позивача до суду не повернув 40 000,00 грн передоплати. Виходячи із факту відсутності між сторонами договірних правовідносин, відповідач не має правових підстав утримувати в себе вказані грошові кошти.

Розглядаючи даний спір суд також приймає до уваги вимоги ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, на які посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі, однак, якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову.

Враховуючи те, що відшкодування збитків згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України є окремим способом захисту цивільних прав та інтересів, та з огляду на позицію з цього приводу Вищого господарського суду України, викладену в Постанові пленуму від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення», суд дійшов висновку про відсутність в суду підстав для застосування при вирішенні даного спору, предметом якого є стягнення збитків за невиконання умов договору в порядку ст. 224 ГК України норми права, якими врегульовано повернення попередньої плати в разі невиконання умов договору контрагентом.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави (глава 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави") застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За приписами частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Оскільки договірних відносин між сторонами фактично не існувало, а товар на суми попередньої оплати - 40 000,00 грн, відповідачем не поставлено, то у відповідача відсутні правові підстави для утримання перерахованої позивачем грошових коштів у зазначеній сумі, які підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 40 000,00 грн грошових коштів заявлені правомірно та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та норм Закону України "Про судовий збір" судові витрати на судовий збір в сумі 1827,00 грн покладаються на відповідача повністю.

На підставі вказаного та керуючись ст.ст. 33,34,44,49, 82-85 , 116, 117 ГПК України, Законом України "Про судовий збір" господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАФ" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 139, офіс 315/3, ідентифікаційний номер 38975943) заборгованості в сумі 40 000,00 грн, а також судовий збір в сумі 1 827,00 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 21.11.2014.

Суддя Т. В. Макаренко