cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2983/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Іванівська» до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И Л А :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Іванівська» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001501500 від 23 травня 2014 року.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано частково податкове повідомлення-рішення Чернігівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області № 0001501500 від 23 травня 2014 року у сумі 3 078,30 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, та з урахуванням можливості вирішення справи на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі пп. 19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, головним державним ревізором-інспектором відділу оподаткування та контролю об'єктів і операцій Безпалим Є.С. проведено перевірку в приміщенні Чернігівської ОДПІ ТОВ «Агрофірма Іванівська» з питання своєчасності перерахування сум ПДВ, що залишаються у розпорядженні с/г підприємства згідно зі ст. 209 ПК України за березень, квітень, травень та липень 2011 року, за результатами якої складено акт № 71/25-22-15-019 від 22 квітня 2014 року.
Проведеною перевіркою встановлено порушення п. 209.2 ст. 209, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України та п. 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 11 від 12 січня 2011 року, платником несвоєчасно сплачено (перераховано) податок на додану вартість: за податковою декларацією з ПДВ № 9002311166 від 19 квітня 2011 року (дата нарахування - 30 квітня 2011 року, дата погашення - 20 червня 2011 року, 21 липня 2011 року), за податковою декларацією № 9003466555 від 19 травня 2011 року (дата нарахування - 30 травня 2011 року, дата погашення - 21 липня 2011 року), за податковою декларацією № 9004293352 від 20 червня 2011 року (дата нарахування - 30 червня 2011 року, дата погашення - 21 липня 2011 року), за уточнюючим розрахунком з ПДВ (скороченою декларацією) № 17186 від 20 липня 2011 року (дата нарахування - 20 липня 2011 року, дата погашення - 21 липня 2011 року).
На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001501500 від 23 травня 2014 року, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 3 079,70 грн.
Згідно з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до податкового повідомлення-рішення № 0001501500 від 23 травня 2014 року, до ТОВ «Агрофірма Іванівська» застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату (перерахування) податку на додану вартість за податковою декларацією № 9004293352 від 20 червня 2011 року (дата нарахування - 30 червня 2011 року, дата погашення - 21 липня 2011 року) у розмірі 3 079,30 грн., за уточнюючим розрахунком з ПДВ (скороченою декларацією) № 17186 від 20 липня 2011 року (дата нарахування - 20 липня 2011 року, дата погашення - 21 липня 2011 року) у розмірі 0,4 грн.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем в декларації з податку на додану вартість сільськогосподарського підприємства за травень 2011 року визначено суму податку на додану вартість, яка спрямовується на спеціальний рахунок, в розмірі 30 793,00 грн., а в уточнюючому розрахунку за березень 2011 року визначено суму податку на додану вартість, яка спрямовується на спеціальний рахунок, в розмірі 4,00 грн.
Проте, узгоджені суми грошового зобов'язання позивачем сплачені з порушенням строків, визначених чинним законодавством, а саме: 21 липня 2011 року, що не заперечується сторонами.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з пп. 19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Крім того, згідно з п. 209.1 ст. 209 ПК України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.
Відповідно до п. 209.2 ст. 209 ПК України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 203.2 ст. 203 ПК України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Відповідно до п.п. 3, 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 11 від 12 січня 2011 року, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені статтею 203 Кодексу, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби.
Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.
Сільськогосподарське підприємство подає за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за кожний звітний (податковий) період.
Сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.
У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.
За змістом ст. 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно з п. 7 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Зі змісту вказаного пункту випливає, що ця норма встановлює особливості застосування штрафних санкцій до суб'єктів господарювання за порушення податкового законодавства у визначений період, які полягають у встановленні максимальної ставки санкцій за кожне порушення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2014 року у справі № 21-203а14.
Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права. та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0001501500 від 23 травня 2014 року в частині застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату (перерахування) податку на додану вартість за податковою декларацією № 9004293352 від 20 червня 2011 року у розмірі 3 079,30 грн., з урахуванням того, що штрафні санкції за період з 01 січня по 30 червня 2011 року повинні були застосовуватися відповідачем з урахуванням вимог п. 7 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення, тому податковим органом в цій частині неправомірно застосовано штрафні санкції у більшому розмірі.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 06 червня 2013 року у справі № К/9991/90118/11, від 01 квітня 2014 року у справі № К/800/41216/13.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001501500 від 23 травня 2014 року в частині застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату (перерахування) податку на додану вартість за податковою декларацією № 9004293352 від 20 червня 2011 року у розмірі 3 079,30 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року у справі № К/9991/12143/11, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року у справі № К/9991/39355/12.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Іванівська» до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення є частково обґрунтованими та засновані на нормах права.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді О.М. Ганечко
Н.М. Літвіна
Головуючий суддя Хрімлі О.Г.
Судді: Ганечко О.М.
Літвіна Н. М.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 20.11.2014 |
Оприлюднено | 25.11.2014 |
Номер документу | 41478509 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Хрімлі О.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні