Постанова

від 10.11.2014 по справі 826/13702/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 листопада 2014 року № 826/13702/14

Суддя Окружний адміністративний суд міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальінстю "Торгово-транспортна компанія "Цементний Альянс" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «Цементний альянс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ТТК «Цементний альянс») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0007912203 та №0007902203 від 26 червня 2014 року.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями - рішеннями, вважаючи їх протиправними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного податкового законодавства. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем помилково за наслідками перевірки договірних відносин з контрагентами позивача виніс податкові повідомлення - рішення про визначення грошових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість, чим неправомірно переклав відповідальність за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів на сторону договору, на яку такі обов'язки, а отже, і відповідальність зазначеним договором покладені не були.

Відповідач проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити. Зауважив, що висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а надані позивачем документи не можуть вважатись належними доказами виконання договірних відносин, що мали місце між позивачем та його контрагентами.

Суд, керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі направлень від 12 травня 2014 року № 954/22, №953/22, №965/26-54-17-02, №990/22 та №991/22, виданих ДПІ в Оболонському районі м. Києва, згідно зі статтями 20, 77, 82 Податкового кодексу України, відповідно до плану - графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання ТОВ «ТТК «Цементний альянс» вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 04 червня 2014 року № 580/22-03/33230334 (далі по тексту - Акт перевірки).

Під час проведення контрольного заходу працівниками податкового органу встановлено порушення позивачем вимог:

- підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік на суму 347822,00 грн.;

- пунктів 198.2, 198.3, 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 366129,00 грн., в тому числі по періодам: березень 2013 року в сумі 41000,00 грн., липень 2013 року - 141667,00 грн., вересень 2013 року - 117167,00 грн., жовтень 2013 року - 2128,00 грн., листопад 2013 року - 64167,00 грн.

Виявлення зазначених порушень стало підставою для винесення відповідачем 26 червня 2014 року податкових повідомлень - рішень:

-№0007902203, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 366129,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 91532,25 грн.;

-№0007912203, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у сумі 347822,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 86955,50 грн.

Не погоджуючись з виявленими порушеннями та нарахованими грошовими зобов'язаннями, ТОВ «ТТК «Цементний альянс» оскаржило податкові повідомлення - рішення в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Однак, за відсутності рішення за результатами розгляду первинної скарги платника, товариство звернулось з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно підпункту 14.1.36 названої статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 ПК України).

Згідно абзацу 1 пункту 138.2. статті 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1. статті 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

В силу пункту 201.4. статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункту 201.6. статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.7. статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наступним пунктом названої статті встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, який набрав чинності 16 грудня 2011 року та діяв до 01 березня 2014 року (далі по тексту - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (пункт 6.2 Порядку).

Одночасно, відповідно до положень пункту 6.3 цього Порядку, не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість.

Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 16.07.1999р. №996-XIV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні названого Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частою 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної статті).

За приписами частини 3, 4 та 5 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм Закону облік господарських операцій здійснюється у регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 з наступними змінами та доповненнями в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Положення №88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 названого Положення).

В силу пункту 2.4. Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (пункт 1.3. Положення №88).

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції, про що зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Так, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що 01 серпня 2013 року між ТОВ «ТТК «Цементний альянс» (замовник) та ТОВ «Лев - Бетон - Продакшн» (перевізник) укладений письмовий договір за № 45/13 перевезення вантажу автомобільним транспортом.

За умовами цього договору замовник доручає, а перевізник бере на себе зобов'язання надати послуги по перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом, відповідно поданої заявки, а замовник зобов'язується сплачувати перевізнику плату за надані послуги в розмірі, визначеному даним договором.

Відповідно до пункту 2.1 названого договору вартість послуг, які надає перевізник замовнику, визначається на підставі товарно-транспортних накладних.

Згідно розділу 3 договору №45/13 перевізник зобов'язується своєчасно надавати автомобільний транспорт у справному стані і в необхідній кількості, згідно заявок, які виставляють перевізнику посадові особи замовника, які мають право виклику автотранспортну перевізника.

02 серпня 2013 року між сторонами договору було підписано додаток №1, яким договір доповнено пунктом 2.3, згідно з яким перевезення вантажу автомобільним транспортом визначається окремими специфікаціями чи / або протоколами сторін, які затверджуються замовником щомісячно та додаються до актів виконаних робіт та є невід'ємною частиною договору.

У подальшому 01 листопада 2013 року сторонами договору було підписано Додаток №2 до договору №45/13, згідно з яким сторони дійшли згоди погодити слідуючи тарифи щодо перевезень на листопада 2013 року, а саме встановити мінімальну вартість послуги на перевезення вантажу автомобільним транспортом за 1 куб. бетону на відстань 5 км. - 50 грн. з ПДВ та за кожен наступний 1 км. Замовник доплачує 1,50 грн. в ПДВ.

Починаючи з грудня 2013 року при визначенні тарифів на перевезення сторони керуються умовами договору (основного).

На підтвердження виконання умов договору №45/13 позивачем надано:

- акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ЛБ-0000003 від 30 вересня 2013 року, згідно з яким позивачем отримані вантажні перевезення на суму 560833,33 грн. та ПДВ 112166,67 грн., загалом 673000,00 грн., №ЛБ-0000007 від 30 листопада 2013 року на суму 320833,33 грн. та ПДВ 64166,67 грн., загалом 385000,00 грн.;

- протоколи узгодження вартості автоперевезень автотранспортом станом на 30 вересня 2013 року всього на суму 673000,00 грн. та станом на 30 листопада 2013 року всього на суму 385000,00 грн.;

- акти звірки розрахунків на суму 673000,00 грн. та 385000,00 грн.;

- податкові накладні №1 від 04 вересня 2013 року на суму 49000,00 грн. в т.ч. ПДВ 8166,67 грн., №2 від 04 вересня 2013 року на суму 50000,00 грн. в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., №3 від 04 вересня 2013 року на суму 50000,00 грн. в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., №4 від 05 вересня 2013 року на суму 50000,00 грн. в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., №5 від 05 вересня 2013 року на суму 50000,00 грн. в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., №6 від 05 вересня 2013 року на суму 50000,00 грн. в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., №7 від 09 вересня 2013 року на суму 11000,00 грн. в т.ч. ПДВ 1833,33 грн., №8 від 13 вересня 2013 року на суму 59000,00 грн. в т.ч. ПДВ 9833,33 грн., №9 від 13 вересня 2013 року на суму 59000,00 грн. в т.ч. ПДВ 9833,33 грн., №11 від 24 вересня 2013 року на суму 49000,00 грн. в т.ч. ПДВ 8166,67 грн., №12 від 24 вересня 2013 року на суму 49000,00 грн. в т.ч. ПДВ 8166,67 грн., №13 від 24 вересня 2013 року на суму 49000,00 грн. в т.ч. ПДВ 8166,67 грн., №14 від 24 вересня 2013 року на суму 49000,00 грн. в т.ч. ПДВ 8166,67 грн., №15 від 24 вересня 2013 року на суму 49000,00 грн. в т.ч. ПДВ 8166,67 грн., №1 від 04 листопада 2013 року на суму 55000,00 грн. в т.ч. ПДВ 9166,67 грн., №2 від 07 листопада 2013 року на суму 50000,00 грн. в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., №3 від 11 листопада 2013 року на суму 39000,00 грн. в т.ч. ПДВ 6500,00 грн., №4 від 12 листопада 2013 року на суму 16000,00 грн. в т.ч. ПДВ 2666,67 грн., №5 від 18 листопада 2013 року на суму 30000,00 грн. в т.ч. ПДВ 5000,00 грн., №6 від 26 листопада 2013 року на суму 50000,00 грн. в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., №7 від 26 листопада 2013 року на суму 50000,00 грн. в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., №8 від 26 листопада 2013 року на суму 40000,00 грн. в т.ч. ПДВ 6666,67 грн., №9 від 28 листопада 2013 року на суму 50000,00 грн. в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., №11 від 29 листопада 2013 року на суму 5000,00 грн. в т.ч. ПДВ 833,33 грн.

У той же час, позивачем не надано будь-яких документів на підтвердження проведення розрахунків із перевізником за надані послуги, що позбавляє суд можливості встановити обґрунтованість складання податкових накладних до дати підписання актів здачі - прийняття робіт (надання послуг).

Також позивачем не надано заявок, виставлених перевізнику відповідно до розділу 3 договору № 45/13.

За результатами дослідження протоколу узгодження вартості автоперевезень автотранспортом станом на 30 листопада 2013 року, судом встановлено, що ціна зазначена у ньому не відповідає додатку №2 до договору №45/13, зокрема, за перевезення на Верхній Вал, Спаську на відстань 8 км згідно додатку ціна послуги має становити 54,50 грн. (5 км - 50,00 грн. та 1,50 грн. за кожний додатковий кілометр), а не 55 грн. Так само за перевезення в м. Вишгород на відстань 15 км. ціна послуги має становити 65,00 грн., а не 60,00 грн.

Крім того, позивачем не надано будь-яких дозвільних документів перевізника, які б підтверджували його право на здійснення діяльності по перевезенню вантажів.

Також, 31 січня 2013 року між ТОВ «ТТК «Цементний альянс» (замовник) та ОСОБА_4 (перевізник) було укладено договорів №03/02-13, згідно з яким замовник доручає, а перевізник бере на себе зобов'язання надати послуги по перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом, відповідно поданої заявки, а замовник зобов'язується сплачувати перевізнику плату за надані послуги в розмірі, визначеному даним договором.

Відповідно до пункту 2.1 названого договору вартість послуг, які надає перевізник замовнику, визначається на підставі товарно-транспортних накладних.

Згідно розділу 3 договору №03/02-13 перевізник зобов'язується своєчасно надавати автомобільний транспорт у справному стані і в необхідній кількості, згідно заявок, які виставляють перевізнику посадові особи замовника, які мають право виклику автотранспортну перевізника.

31 січня 2013 року між сторонами договору було підписано додаток №1, яким договір доповнено пунктом 2.4, згідно з яким перевезення вантажу автомобільним транспортом визначається окремими специфікаціями чи / або протоколами сторін, які затверджуються замовником щомісячно та додаються до актів виконаних робіт та є невід'ємною частиною договору.

На підтвердження виконання умов договору №45/13 позивачем надано:

- акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000024 від 31 липня 2013 року, згідно з яким позивачем отримані авто послуги на суму 708333,34 грн. та ПДВ 141666,66 грн., загалом 850000,00 грн.;

- протокол узгодження вартості автоперевезень автотранспортом станом на 31 липня 2013 року всього на суму 850000,00 грн.;

- акт звірки розрахунків на суму 850000,00 грн.;

- податкові накладні №58 від 02 липня 2013 року на суму 40000,00 грн. в т.ч. ПДВ 6666,67 грн., №59 від 02 липня 2013 року на суму 40000,00 грн. в т.ч. ПДВ 6666,67 грн., №60 від 02 липня 2013 року на суму 40000,00 грн. в т.ч. ПДВ 6666,67 грн., №61 від 02 липня 2013 року на суму 40000,00 грн. в т.ч. ПДВ 6666,67 грн., №62 від 05 липня 2013 року на суму 15000,00 грн. в т.ч. ПДВ 2500,00 грн., №63 від 06 липня 2013 року на суму 40000,00 грн. в т.ч. ПДВ 6666,67 грн., №64 від 08 липня 2013 року на суму 40000,00 грн. в т.ч. ПДВ 6666,67 грн., №65 від 09 липня 2013 року на суму 50000,00 грн. в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., №67 від 10 липня 2013 року на суму 15000,00 грн. в т.ч. ПДВ 2500,00 грн., №68 від 15 липня 2013 року на суму 5000,00 грн. в т.ч. ПДВ 833,33 грн., №70 від 18 липня 2013 року на суму 50000,00 грн. в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., №72 від 18 липня 2013 року на суму 50000,00 грн. в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., №73 від 18 липня 2013 року на суму 50000,00 грн. в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., №74 від 18 липня 2013 року на суму 50000,00 грн. в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., №75 від 19 липня 2013 року на суму 12000,00 грн. в т.ч. ПДВ 2000,00 грн., №76 від 19 липня 2013 року на суму 3000,00 грн. в т.ч. ПДВ 500,00 грн., №77 від 24 липня 2013 року на суму 50000,00 грн. в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., №78 від 24 липня 2013 року на суму 50000,00 грн. в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., №79 від 24 липня 2013 року на суму 15000,00 грн. в т.ч. ПДВ 2500,00 грн., №80 від 25 липня 2013 року на суму 20000,00 грн. в т.ч. ПДВ 3333,33 грн., №81 від 31 липня 2013 року на суму 33000,00 грн. в т.ч. ПДВ 5500,00 грн., №82 від 31 липня 2013 року на суму 22000,00 грн. в т.ч. ПДВ 3666,66 грн.;

- ліцензію, видану 18 травня 2010 року ОСОБА_4 на право надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», згідно якої дозволеним видом робіт є внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.

Однак, так само позивачем мне надано документів на підтвердження здійснення перерахування грошових коштів перевізнику, копії заявок, рахунків - фактур, складання яких передбачено пунктами 2.2 та 3.1.1 договору.

Крім того, позивачем не надано копії податкових накладних №66 від 09 липня 2013 року на суму 50000,00 грн. в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., №69 від 16 липня 2013 року на суму 20000,00 грн. в т.ч. ПДВ 3333,33 грн., №71 від 02 липня 2013 року на суму 50000,00 грн. в т.ч. ПДВ 8333,33 грн. та не надано будь-яких пояснень щодо неможливості їх надання.

04 вересня 2013 року між позивачем (покупцем) та ПП «Адітум Маркет» (постачальником) було укладено договір поставки №105, згідно з яким постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити продукцію, на умовах, визначених в даному договорі.

Ціни, номенклатура, кількість, одиниці виміру продукції, що постачається по договору, зазначаються у Додатку №1.

Постачання продукції здійснюється на основі заявки покупця, узгодженій постачальником, в якій зазначаються номенклатура, кількість продукції, умови поставки, найменування та місцезнаходження вантажоодержувача, а також строки, в які повинна бути здійснена поставка.

Згідно пункту 3.1 договору документом, що підтверджує прийом продукції покупцем по кількості та якості, є товарно-транспортна накладна, підписана покупцем або уповноваженою ним особою, яка діє на підставі належним чином оформленій довіреності покупця.

Додатком №1 до зазначеного договору сторони погодили найменування товару - пісок, одиницю виміру - тона, кількість - 30000, ціна товару за одиницю з урахуванням ПДВ - 50,00 грн.

На підтвердження виконання умов договору №105 позивачем надано:

- видаткові накладні №890913 від 09 вересня 2013 року на суму 5835,00 грн. в т.ч. ПДВ 972,50 грн., №1490913 від 13 вересня 2013 року на суму 5000,00 грн. в т.ч. ПДВ 833,33 грн., №1730913 від 16 вересня 2013 року на суму 10000,00 грн. в т.ч. ПДВ 1666,67 грн., №2280913 від 19 вересня 2013 року на суму 5000,00 грн. в т.ч. ПДВ 833,33 грн., №2390913 від 20 вересня 2013 року на суму 5000,00 грн. в т.ч. ПДВ 833,33 грн., №2940913 від 27 вересня 2013 року на суму 5000,00 грн. в т.ч. ПДВ 833,33 грн.

- рахунки на оплату №281488 від 09 вересня 2013 року на суму 5835,00 грн. в т.ч. ПДВ 972,50 грн., №281610 від 13 вересня 2013 року на суму 5000,00 грн. в т.ч. ПДВ 833,33 грн., №281611 від 16 вересня 2013 року на суму 10000,00 грн. в т.ч. ПДВ 1666,67 грн.,

- товарно-транспортні накладні №890913/4 від 09 вересня 2013 року на суму 1335,00 грн., №890913/3 від 09 вересня 2013 року на суму 1500,00 грн., №890913/2 від 09 вересня 2013 року на суму 1500,00 грн., №890913/1 від 09 вересня 2013 року на суму 1500,00 грн., №1490913/1 від 13 вересня 2013 року на суму 1500,00 грн., №1490913/2 від 13 вересня 2013 року на суму 1500,00 грн., №1490913/3 від 13 вересня 2013 року на суму 500,00 грн., №1490913/3 від 13 вересня 2013 року на суму 1500,00 грн., №1730913/7 від 16 вересня 2013 року на суму 1000,00 грн., №1730913/6 від 16 вересня 2013 року на суму 1500,00 грн., №1730913/5 від 16 вересня 2013 року на суму 1500,00 грн., №1730913/4 від 16 вересня 2013 року на суму 1500,00 грн., №1730913/3 від 16 вересня 2013 року на суму 1500,00 грн., №1730913/2 від 16 вересня 2013 року на суму 1500,00 грн., №1730913/1 від 16 вересня 2013 року на суму 1500,00 грн., №2280913/4 від 19 вересня 2013 року на суму 500,00 грн., №2280913/3 від 19 вересня 2013 року на суму 1500,00 грн., №2280913/2 від 19 вересня 2013 року на суму 1500,00 грн., №2280913/1 від 19 вересня 2013 року на суму 1500,00 грн., №2390913/3 від 20 вересня 2013 року на суму 1500,00 грн., №2390913/2 від 20 вересня 2013 року на суму 1500,00 грн., №2390913/1 від 20 вересня 2013 року на суму 1500,00 грн., №2940913/1 від 27 вересня 2013 року на суму 1500,00 грн., №2940913/2 від 27 вересня 2013 року на суму 1500,00 грн., №2940913/3 від 27 вересня 2013 року на суму 1500,00 грн., №2940913/4 від 27 вересня 2013 року на суму 500,00 грн.;

- акт звіряння взаємних розрахунків на 31 грудня 2013 року;

- податкові накладні №149 від 13 вересня 2013 року на суму 5000,00 грн. в т.ч. ПДВ 833,33 грн., №173 від 16 вересня 2013 року на суму 10000,00 грн. в т.ч. ПДВ 1666,67 грн., №228 від 19 вересня 2013 року на суму 5000,00 грн. в т.ч. ПДВ 833,33 грн., №238 від 20 вересня 2013 року на суму 5000,00 грн. в т.ч. ПДВ 833,33 грн., №294 від 27 вересня 2013 року на суму 5000,00 грн. в т.ч. ПДВ 833,33 грн., №3 від 01 жовтня 2013 року на суму 5000,00 грн. в т.ч. ПДВ 833,33 грн., №242 від 17 жовтня 2013 року на суму 7769,00 грн. в т.ч. ПДВ 1294,83 грн.,

Однак, як вбачається з акту звіряння взаємних розрахунків на 31 грудня 2013 року, позивачем отримано пісок на загальну суму 48604,00 грн., у той час як в матеріалах справи містяться видаткові накладні на суму 35835,00 грн., а також не надано рахунки на оплату №281700 від 19 вересня 2013 року на суму 5000,00 грн. в т.ч. ПДВ 833,33 грн., №281701 від 20 вересня 2013 року на суму 5000,00 грн. в т.ч. ПДВ 833,33 грн., №281725 від 27 вересня 2013 року на суму 5000,00 грн. в т.ч. ПДВ 833,33 грн. та, відповідно, відсутні товарно-транспорті накладні на поставку товару на суму 12769,00 грн.

Так само не надано позивачем документи на підтвердження проведення розрахунків за придбаний товар.

Крім того, 27 грудня 2012 року між позивачем (замовником) та ТОВ «Компанія «НІТЕКО» було укладено договір №27/2М.

Відповідно до умов названого договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з надання маркетингових послуг, пов'язаних з підготовкою прогнозної інформації та маркетингової аналітики щодо ситуації на цементному ринку України, а саме:

- аналіз виробників та конкурентної ситуації на ринку;

- аналіз споживачів цементної та бетонної продукції та прогнозних об'єктів споживання;

- аналіз цін на сировину та реалізаційних цін на цемент;

аналіз обсягів експортного та імпортного ринків збуту цементної продукції;

- інші аналітичні послуги на запит замовника.

Вищезазначені послуги, згідно пункту 1.2 договору, можуть бути надані замовнику в електронному вигляді (на електронних носіях) до 14 години доби, наступній за звітну.

Вартість послуг становить 246000,00 грн., в т.ч. ПДВ 41000,00 грн.

Виконавець після закінчення періоду договору передає замовнику акт про надання послуг, який підписується сторонами протягом 5 календарних днів з моменту його отримання, а замовник здійснює розрахунок згідно акту виконаних робіт.

На виконання умов названого договору 31 березня 2013 року між сторонами підписано акт №ОУ-КN00295 про отримання позивачем маркетингових послуг на суму 205000,00 грн. та ПДВ - 41000,00 грн., а всього на 246000,00 грн., а ТОВ «Компанія «НІТЕКО» виписано податкову накладну №59 на відповідну суму.

У той же час, на вимогу суду позивачем не надано жодного документального підтвердження проведення ТОВ «Компанія «НІТЕКО» маркетингових досліджень. Наявні у матеріалах справи роздруківки аналізу ринку цементу суд до уваги не приймає, оскільки з них неможливо встановити хто їх виконував.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт здійснення господарських операцій з отримання послуг та поставки повару від контрагентів - ТОВ «Компанія «НІТЕКО», ПП «Адітум Маркет», ОСОБА_4, ТОВ «Лев - Бетон - Продакшн», а тому віднесення сум коштів та податку на додану вартість з вартості таких послуг та товару до валових витрат і податкового кредиту є безпідставним, що свідчить про правомірність донарахування податковим органом позивачу сум податку на прибуток і податку на додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями - рішеннями.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 4872,00 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 4684,80 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «Цементний альянс» відмовити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «Цементний альянс» (код ЄДРПОУ 33230334) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 4684 (чотири тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) 80 коп.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник