Ухвала

від 24.03.2015 по справі 826/13702/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13702/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

24 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Бєлової Л.В.,

при секретарі Авраменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальінстю "Торгово-транспортна компанія "Цементний Альянс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальінстю "Торгово-транспортна компанія "Цементний Альянс" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року Товариства з обмеженою відповідальінстю "Торгово-транспортна компанія "Цементний Альянс" звернулося в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26.06.2014 № 0007912203 та № 0007902203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2014 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що позивачем не надано всіх необхідних первинних документів на підтвердження реального виконання умов укладених договорів.

Заслухавши суддю-доповідача, думку сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлень від 12 травня 2014 року № 954/22, №953/22, №965/26-54-17-02, №990/22 та №991/22, згідно зі статтями 20, 77, 82 Податкового кодексу України, відповідно до плану - графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання ТОВ "ТТК "Цементний альянс" вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 04 червня 2014 року № 580/22-03/33230334 (том 4 а.с. 166-189).

Податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем - підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік на суму 347822,00 грн.;

- пунктів 198.2, 198.3, 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 366129,00 грн., в тому числі по періодам: березень 2013 року в сумі 41000,00 грн., липень 2013 року - 141667,00 грн., вересень 2013 року - 117167,00 грн., жовтень 2013 року - 2128,00 грн., листопад 2013 року - 64167,00 грн.

На підставі акту та за результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення №0007902203, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 366129,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 91532,25 грн.; №0007912203, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у сумі 347822,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 86955,50 грн. (а.с. 161-162).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено факт здійснення господарських операцій з отримання послуг та поставки повару від контрагентів - ТОВ "Компанія "НІТЕКО", ПП "Адітум Маркет", ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Лев - Бетон - Продакшн", а тому віднесення сум коштів та податку на додану вартість з вартості таких послуг та товару до валових витрат і податкового кредиту є безпідставним, що свідчить про правомірність донарахування податковим органом позивачу сум податку на прибуток і податку на додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями - рішеннями.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139,1 статті 139 встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та (замовник) та ТОВ "Лев - Бетон - Продакшн" (перевізник) укладений письмовий договір перевезення вантажу автомобільним транспортом № 45/13 від 01 серпня 2013 року, за умовами якого замовник доручає, а перевізник бере на себе зобов'язання надати послуги по перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом, відповідно поданої заявки, а замовник зобов'язується сплачувати перевізнику плату за надані послуги в розмірі, визначеному даним договором (том 1 а.с. 23-24).

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надано копії:

актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ЛБ-0000003 від 30 вересня 2013 року, згідно з яким позивачем отримані вантажні перевезення на суму 560833,33 грн. та ПДВ 112166,67 грн., загалом 673000,00 грн., №ЛБ-0000007 від 30 листопада 2013 року на суму 320833,33 грн. та ПДВ 64166,67 грн., загалом 385000,00 грн.;протоколів узгодження вартості автоперевезень автотранспортом станом на 30 вересня 2013 року всього на суму 673000,00 грн. та станом на 30 листопада 2013 року всього на суму 385000,00 грн.; актів звірки розрахунків на суму 673000,00 грн. та 385000,00 грн.;

податкових накладних №1 від 04 вересня 2013 року, від 04 вересня 2013 року, №3 від 04 вересня 2013 року, №4 від 05 вересня 2013 року, №5 від 05 вересня 2013 року, №6 від 05 вересня 2013 року, №7 від 09 вересня 2013 року, №8 від 13 вересня 2013 року, №9 від 13 вересня 2013 року, №11 від 24 вересня 2013 року, №12 від 24 вересня 2013 року, №13 від 24 вересня 2013 року, №14 від 24 вересня 2013 року, №15 від 24 вересня 2013 року, №1 від 04 листопада 2013 року, №2 від 07 листопада 2013 року, №3 від 11 листопада 2013 року, №4 від 12 листопада 2013 року, №5 від 18 листопада 2013 року., №6 від 26 листопада 2013 року, №7 від 26 листопада 2013 року, №8 від 26 листопада 2013 року, №9 від 28 листопада 2013 року, №11 від 29 листопада 2013 року (том 1 а.с. 33-56).

Разом з цим, позивачем не надано будь-яких документів на підтвердження проведення розрахунків із перевізником за надані послуги, заявок виставлених перевізнику відповідно до розділу 3 вказаного договору та дозвільних документів на право здійснення перевізником перевезення вантажів.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції у протоколі узгодження вартості автоперевезень автотранспортом станом на 30 листопада 2013 року та у додатку № 2 до договору наявні розбіжності у вартості перевезення (а.с. 31).

Також, з матеріалів справи вбачається, що 31 січня 2013 року між ТОВ "ТТК "Цементний альянс" (замовник) та ОСОБА_2 Васильович (перевізник) було укладено договорів №03/02-13, згідно з яким замовник доручає, а перевізник бере на себе зобов'язання надати послуги по перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом, відповідно поданої заявки, а замовник зобов'язується сплачувати перевізнику плату за надані послуги в розмірі, визначеному даним договором (том 1 а.с. 57-58).

Відповідно до пункту 2.1 названого договору вартість послуг, які надає перевізник замовнику, визначається на підставі товарно-транспортних накладних.

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надано копії: актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000024 від 31 липня 2013 року; протоколу узгодження вартості автоперевезень автотранспортом станом на 31 липня 2013 року; акту звірки розрахунків на суму 850000,00 грн.; податкових накладних №58 від 02 липня 2013 року, №59 від 02 липня 2013 року, №60 від 02 липня 2013 року, №61 від 02 липня 2013 року, №62 від 05 липня 2013 року, №63 від 06 липня 2013 року, №64 від 08 липня 2013 року, №65 від 09 липня 2013 року, №67 від 10 липня 2013 року, №68 від 15 липня 2013 року, №70 від 18 липня 2013 року, №72 від 18 липня 2013 року, №73 від 18 липня 2013 року, №74 від 18 липня 2013 року, №75 від 19 липня 2013 року, №76 від 19 липня 2013 року, №77 від 24 липня 2013 року, №78 від 24 липня 2013 року, №79 від 24 липня 2013 року, №80 від 25 липня 2013 року, №81 від 31 липня 2013 року, №82 від 31 липня 2013 року; ліцензії, виданої 18 травня 2010 року ОСОБА_2. на право надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт" (том 1 а.с. 60, 63-87).

Разом з тим, позивачем не надано до суду решту податкових накладних та документів на що підтверджують перерахунок грошових коштів перевізнику, копії заявок, рахунків - фактур, обов'язковість складання яких передбачено пунктами 2.2 та 3.1.1 договору.

04 вересня 2013 року між позивачем (покупцем) та ПП "Адітум Маркет" (постачальником) було укладено договір поставки №105, за умовами якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити продукцію, на умовах, визначених в даному договорі (том 1 а.с. 95-97).

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надано копії: видаткових накладних №890913 від 09 вересня 2013 року, №1490913 від 13 вересня 2013 року, №1730913 від 16 вересня 2013 року, №2280913 від 19 вересня 2013 року, №2390913 від 20 вересня 2013 року, №2940913 від 27 вересня 2013 року; рахунків на оплату №281488 від 09 вересня 2013 року, №281610 від 13 вересня 2013 року, №281611 від 16 вересня 2013 року; товарно-транспортних накладних №890913/4 від 09 вересня 2013 року, №890913/3 від 09 вересня 2013 року, №890913/2 від 09 вересня 2013 року, №890913/1 від 09 вересня 2013 року, №1490913/1 від 13 вересня 2013 року, №1490913/2 від 13 вересня 2013 року, №1490913/3 від 13 вересня 2013 року, №1490913/3 від 13 вересня 2013 року, №1730913/7 від 16 вересня 2013 року, №1730913/6 від 16 вересня 2013 року, №1730913/5 від 16 вересня 2013 року, №1730913/4 від 16 вересня 2013 року, №1730913/3 від 16 вересня 2013 року, №1730913/2 від 16 вересня 2013 року, №1730913/1 від 16 вересня 2013 року, №2280913/4 від 19 вересня 2013 року, №2280913/3 від 19 вересня 2013 року, №2280913/2 від 19 вересня 2013 року, №2280913/1 від 19 вересня 2013 року, №2390913/3 від 20 вересня 2013 року, №2390913/2 від 20 вересня 2013 року, №2390913/1 від 20 вересня 2013 року, №2940913/1 від 27 вересня 2013 року, №2940913/2 від 27 вересня 2013 року, №2940913/3 від 27 вересня 2013 року, №2940913/4 від 27 вересня 2013 року; актів звіряння взаємних розрахунків на 31 грудня 2013 року; податкових накладних №149 від 13 вересня 2013 року, №173 від 16 вересня 2013 року, №228 від 19 вересня 2013 року, №238 від 20 вересня 2013 року, №294 від 27 вересня 2013 року, №3 від 01 жовтня 2013 року, №242 від 17 жовтня 2013 року.

Колегія суддів звертає увагу на наявні розбіжності в первинних документах наданих позивачем, а саме як вбачається з акту звіряння взаємних розрахунків на 31.12.2013 позивачем було отримано пісок на суму 48 604 грн. натомість видаткові накладні надано на суму 35 835 грн.

Крім того, в матеріалах відсутні документи, що підтверджують розрахунки за вказаним договором.

Згідно з Правилами перевозки вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання ТМЦ на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до форми N 1-ТН наказу Міністерства транспорту України від 29 грудня 1995 року N 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку робота вантажного автомобіля» зазначено, що товарно-транспортна накладна видається у 4-х примірниках: 1-й примірник вантажовідправнику, 2-й примірник вантажоодержувачу, 3-й та 4-й примірник авто підприємству. Крім того, для перевезення вантажу обов'язковим є укладення договорів на перевезення вантажів, що також визначено п.3.1 наказу Міністерства транспорту України № 363 від 14.01.2010 року.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем як під час перевірки, так і під час розгляду справи, не було надано товарно-транспортних накладних на підтвердження поставки товару на всю суму договору.

Також, 27 грудня 2012 року між позивачем (замовником) та ТОВ "Компанія "НІТЕКО" (виконавець) було укладено договір №27/2М, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з надання маркетингових послуг, пов'язаних з підготовкою прогнозної інформації та маркетингової аналітики щодо ситуації на цементному ринку України (а.с. 91-92).

На виконання умов названого договору позивачем надано копію акту здачі прийняття робіт №ОУ-КN00295 та податкову накладну №59 на відповідну суму (том 1 а.с. 93-94).

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження виконання умов вказаного договору саме ТОВ "Компанія "НІТЕКО", оскільки, з наявних в матеріалах справи роздруківок аналізу ринку цементу, неможливо встановити їх виконавця.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем не надано інших належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій на підставі яких сформований податковий кредит та валові витрати за спірними господарськими операціями самі по собі податкові накладні та первинні документи не підтверджують право позивача на формування податкового кредиту або валових витрат, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому не вбачається підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальінстю "Торгово-транспортна компанія "Цементний Альянс" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 30 березня 2015 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

Л.В. Бєлова

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Бєлова Л.В.