Постанова

від 12.11.2014 по справі 826/16014/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 листопада 2014 року 15:50 № 826/16014/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засіданні Непомнящій О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквітас Партнерс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Еквітас Партнерс» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо складання та направлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквітас Партнере» запиту про надання інформації та її документальне підтвердження вих. № 35436/10/26-55-15-01-10 від 31 липня 2014 року;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0000581501 від 19 вересня 2014 року та № 0000591501 від 19 вересня 2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16014/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 05 листопада 2014 року, яке відкладалось на 12 листопада 2014 року у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 12 листопада 2014 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на підставі статті 76 та підпункту 20.1.1 пункту 20.1 статті 20, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквітас Партнерс» запит від 31 липня 2014 року № 35436/10/26-55-15-01-10 про надання інформації та її документального підтвердження, в якій контролюючим органом зазначено про необхідність надання у десятиденний строк, що настають за днем отримання запиту, завірених копій документів з питань формування суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 23) по декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року у розрізі періодів їх виникнення.

Як стверджує позивач, вищезазначений запит отриманий позивачем 08 серпня 2014 року.

Листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквітас Партнерс» від 12 серпня 2014 року № 12/08-01 повідомлено відповідача про відсутність підстав для надання товариством копій документів, які були витребувані запитом від 31 липня 2014 року № 35436/10/26-55-15-01-10.

На підставі пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, в порядку статті 76 розділу II Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2014 року від 21 липня 2014 року № 9042056627 Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквітас Партнерс», за результатом якої складено акт від 20 серпня 2014 року № 56/26-55-15-01/38546674.

Податковим повідомлення - рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 19 вересня 2014 року № 0000581501 Товариству з обмеженою відповідальністю «Еквітас Партнерс» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 913,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 228,25 грн.

Податковим повідомлення - рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 19 вересня 2014 року №0000591501 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 913,00 грн.

Не погоджуючись із спірними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач обґрунтовує позицію протиправністю дій Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо складання та направлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквітас Партнере» запиту про надання інформації та її документальне підтвердження вих. № 35436/10/26-55-15-01-10 від 31 липня 2014 року.

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 20 серпня 2014 року № 56/26-55-15-01/38546674.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується із доводами позовної заяви з огляду на наступне.

Вирішуючи адміністративну справу по суті, суд, керуючись податковим законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходить з того, що оскільки позивачем, як спосіб захисту порушеного права, обрано оскарження дій податкового органу щодо складання та направлення запиту про надання інформації та її документального підтвердження, Окружний адміністративний суд міста Києва досліджуючи надані сторонами докази повинен встановити відповідність змісту рішення суб'єкта владних повноважень чинному законодавству та законність процедури їх прийняття.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1.1. Податкового кодексу України встановлено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.6. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Порядок отримання інформації від платників податків визначено статтею 73 Податкового кодексу України та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1246 (далі по тексту - Порядок № 1246).

Відповідно до вищезазначеного Порядку № 1246 органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.

Письмовий запит про подання інформації надсилається суб'єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлення за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; виникнення потреби у визначенні рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; подання щодо платника податків скарги про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених Податковим кодексом України.

У разі, коли за результатами перевірок інших платників податків або за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платник податків зобов'язаний надати пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня надходження запиту.

Аналогічні за змістом положення щодо порядку та форми отримання інформації від платників податків встановлені статтею 73 Податкового кодексу України.

З аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що право податкового органу на отримання інформації шляхом направлення письмового запиту виникає у випадках визначених загальним та спеціальним законами, зокрема, в разі отримання інформації за результатами перевірок інших платників податків або за результатами аналізу податкової інформації про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

При цьому, в разі наявності підстав для направлення письмового запиту законодавцем встановлено обов'язок платника податків надати відповідь та витребувану інформацію протягом 10 днів з моменту отримання запиту.

В обґрунтування правомірності підстав направлення запиту позивачу відповідач зазначає, що за даними, задекларованими у поданій ТОВ «Еквітас Партнерс», до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податковій декларації з ПДВ за червень 2014 року від 21 липня 2014 року № 9042056627 та розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів складає 913 гривень. Станом на дату перевірки сума бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів ТОВ «Еквітас Партнерс» згідно КОР платника складає 913 грн.

З метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквітас Партнерс» запит від 31 липня 2014 року № 35436/10/26-55-15-01-10 про надання інформації та її документального підтвердження.

Досліджуючи спірний запит податкового органу на предмет відповідності форми та змісту вимогам чинного податкового законодавства, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 73 Податкового кодексу України та Порядку 1246 запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.

У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Судом встановлено, що письмовий запит 31 липня 2014 року № 35436/10/26-55-15-01-10 містить перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту з посиланням на норми закону, відповідно до яких відповідач має право на отримання такої інформації.

При цьому, суд звертає увагу, що у запиті підставою для такого звернення до платника податків визначено підпункт 20.1.1. пункт 20.1. статті 20 Податкового кодексу України, який в загальному порядку надає право контролюючому органу запрошувати платників податків, зборів, платежів або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків, зборів, платежів, дотримання вимог іншого законодавства, у тому числі законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків).

Також, у спірному запиті міститься посилання на підпункт 78.1.4. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України, який встановлює право податкового органу провести перевірку у разі виявлення недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Матеріали справи свідчать, що запит про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження оформлений на бланку органу державної податкової служби та підписаний заступником керівника зазначеного органу, що узгоджується із приписами статті 73 Податкового кодексу України та пункту Порядку 1246.

За таких обставин, дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено, що запит Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 35436/10/26-55-15-01-10 від 31 липня 2014 року ««Про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження» оформлений у відповідності до статті 73 Податкового кодексу України та пункту Порядку 1246, направлений за наявності достатніх правових підстав, визначених законом, для звернення податкового органу до платника податків, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що запит про надання письмових пояснень складений органом державної податкової служби, не є нормативно-правовим актом або правовим актом індивідуальної дії, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки не встановлює, не змінює та не припиняє жодних прав та обов'язків.

При цьому, інтересом юридичної особи у сфері публічно-правових відносин слід розуміти інтерес, що може бути об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення потреб юридичної особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Як встановлено частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тобто, спірним правовідносинам, що можуть бути предметом розгляду в адміністративних справах, повинні бути притаманні такі ознаки як порушення прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, що вчинені обов'язково у сфері публічно-правових відносин.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України під поняттям адміністративний позов визначено - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

З огляду на приписи пункту 6 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, що відносяться до сфери публічно-правових відносин та порушують права, свободи та інтереси фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Слід зазначити, що право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантується кожному (в тому числі юридичним особам) статтею 55 Конституції України.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно зі статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами.

Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально - правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що позивачем не надано належних обґрунтувань наявності порушення його прав чи інтересів у сфері публічно-правових відносин шляхом направлення запиту № 35436/10/26-55-15-01-10 від 31 липня 2014 року «Про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження».

Слід звернути увагу, що в даному провадженні позивачем не оскаржуються дії контролюючого органу по проведенню камеральної перевірки, натомість позивач вважає дії відповідача саме щодо направлення запиту протиправними.

В даному випадку, запит № 35436/10/26-55-15-01-10 від 31 липня 2014 року не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача та не створює для останнього юридичних наслідків, а отже за правовою природою не носить характер рішення суб'єкта владних повноважень.

При цьому, вирішуючи питання про необхідність закриття провадження у справі суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально - правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

Виключення з такої передумови для оскарження рішень (дій, бездіяльності), як наявність порушеного права, нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачена для справ щодо оскарження нормативно - правових актів, які можуть оскаржувати ті особи, щодо яких можливе застосування акту.

Однією з Конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, згідно з частиною другою статті 124 Конституції України.

Закриття провадження судом вбачається можливим тільки у випадку відсутності владних повноважень відповідача, або у випадку прямого визначення Законом іншої юрисдикції заявлених вимог.

За таких обставин, суд доходить висновків про відсутність підстав для закриття провадження у справі.

Вирішуючи адміністративну справу в частині оскарження податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0000581501 від 19 вересня 2014 року та № 0000591501 від 19 вересня 2014 року суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквітас Партнерс».

Відповідно до статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Як висновок проведеної перевірки встановлено, порушення вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Еквітас Партнерс» в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року від 17 червня 2014 року № 9034510209 завищено податковий кредит на суму 913,00 грн.; порушення вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року № 9042056627 завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів у розмірі 913,00 грн.: зменшується сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 913,00 грн., зменшується сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість 913,00 грн.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів, які спростовували би вищезазначені висновки контролюючого органу. Доводами позивача є протиправністю дій Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо складання та направлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквітас Партнере» запиту про надання інформації та її документальне підтвердження вих. № 35436/10/26-55-15-01-10 від 31 липня 2014 року.

Під час розгляду справи, судом неодноразово витрбовувались у позивача докази на підтвердження обґрунтованості задекларованого податку на додану вартість, проте представником позивача не надано витребуваних доказів.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (частина 2 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відтак, позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування вимог в частині оскарження податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0000581501 від 19 вересня 2014 року та № 0000591501 від 19 вересня 2014 року, хоча судом неодноразово наголошувалось на необхідності надання доказів.

При цьому, під час розгляду справи судом наголошувалось позивачу, що відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.7 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (підпункт 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відтак, в разі оскарження податкового повідомлення - рішення, яким на платника податків покладено обов'язок сплатити суму грошового зобов'язання, останній надає письмові докази на спростування висновків контролюючого органу про допущені порушення, що стали підставою для нарахування грошових зобов'язань. В даному випадку, позивачем не надано доказів протиправності висновків контролюючого органу.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, контролюючим органом доведена правомірність та обґрунтованість дій та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквітас Партнерс» не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 1827,00 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 255,78 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 1571,22 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквітас Партнерс» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквітас Партнерс» (код ЄДРПОУ 38546674) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1571,22 грн.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник