Постанова

від 11.12.2014 по справі 826/16014/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16014/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К. Ю.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

представника позивача Романюк І. І., представника відповідача Шендрика С. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Еквітас Партнерс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еквітас Партнерс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Еквітас Партнерс" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій щодо складання та направлення на адресу позивача запиту про надання інформації та її документального підтвердження за вих. № 35436/10/26-55-15-01-10 від 31 липня 2014 року; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.09.2014 р. № 0000581501 та № 0000591501.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2014 р. позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржувану постанову суду - частково скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі статті 76 та підпункту 20.1.1 пункту 20.1 статті 20, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів, відповідачем направлено на адресу позивача запит від 31 липня 2014 року № 35436/10/26-55-15-01-10 про надання інформації та її документального підтвердження, в якій контролюючим органом зазначено про необхідність надання у десятиденний строк, що настають за днем отримання запиту, завірених копій документів з питань формування суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 23) по декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року у розрізі періодів їх виникнення.

Листом від 12.08.2014 р. № 12/08-01 позивач повідомив відповідача про відсутність підстав для надання товариством копій документів.

На підставі пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, в порядку статті 76 розділу II Податкового кодексу України відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2014 року від 21 липня 2014 року № 9042056627 позивача, за результатом якої складено акт від 20 серпня 2014 року № 56/26-55-15-01/38546674.

Податковим повідомлення - рішенням від 19.09.2014 р. № 0000581501 позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 913,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 228,25 грн.

Податковим повідомлення - рішенням від 19.09.2014 р. № 0000591501 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 913,00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 200 ПК України).

У відповідності до п. 200.10 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до пункту 200.11 ст. 200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач провів камеральну перевірку позивача на підставі ст 200.10 ПК України у зв'язку з тим, що позивачем разом з поданою декларацією з ПДВ за червень 2014 р. було заявлено 913,00 грн. до бюджетного відшкодування.

Однак, проведеній перевірці передував запит податкового органу, надісланий на адресу позивача про надання в десятиденний строк первинних документів на підтвердження правомірності виникнення суми податку, заявленої до бюджетного відшкодування.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання протиправними дій по складанню та надісланню відповідачем запиту на інформацію, суд першої інстанції прийшов до висновку, що зміст запиту відповідає встановленим вимогам, а сам запит надіслано у повній відповідності до ст. 73 ПК України.

Колегія суддів зауважує, що у відповідності до п. 85.1 ст. 85 ПК України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 73 ПК України у разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Відповідно до п. 9 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1245, органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.

Пунктами 10, 14 цього Порядку встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.

У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту, якщо інше не передбачено Податковим кодексом України.

У разі коли за результатами перевірок інших платників податків або за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платник податків зобов'язаний надати пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня надходження запиту.

Відповіді на запити щодо надання податкової інформації від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування надаються протягом одного місяця, якщо інше не передбачено законом.

Згідно п. 16 зазначеного Порядку у разі коли запит складено з порушенням вимог, визначених у пунктах 9 і 10 цього Порядку, суб'єкт інформаційних відносин звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

З огляду на викладене, єдиним правовим наслідком складання та направлення податковим органом на адресу позивача письмового запиту про подання інформації є виникнення обов'язку у позивача подати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження.

Крім того, колегія суддів зазначає, що дії податкового органу щодо складання та направлення запиту на адресу платника податків є службовою діяльністю таких осіб спрямованою на отримання інформації необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації.

При цьому, дії щодо направлення такого запиту самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки, а тому посилання позивача на порушення його прав внаслідок надіслання такого запиту є необґрунтованими.

Даний факт підтверджується також тим, що відповідачем проведено камеральну перевірку, а не документальну позапланову виїзну в порядку п. 78.1.4 ст. 78 ПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову в цій частині.

Натомість, в частині відсутності підстав для скасування податкових повідомлень-рішень колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з акту перевірки, при її проведенні було використано податкову звітність з ПДВ за травень, червень 2014 р., інформацію комп'ютерної бази даних Міндоходів України ІС «Податковий блок» (а. с. 15), що не суперечить суті камеральної перевірки.

У відповідності до абз. 2 п. 200.11 ст. 200 ПК України перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так вказаний Перелік затверджено постановою КМ України від 27.12.2010 р. № 1238.

Вказаний Перелік містить наступні підстави:

1. Порушення справи про банкрутство відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" стосовно платника податку на додану вартість (далі - платник) та/або його постачальників.

2. Наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців записів (стосовно платника та/або його постачальників) про:

1) відсутність підтвердження відомостей, внесених до зазначеного Реєстру;

2) відсутність за місцезнаходженням (місцем проживання);

3) прийняття рішень про виділ, припинення юридичної особи, підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

4) визнання повністю або частково недійсними установчих документів чи змін до установчих документів юридичної особи;

5) припинення державної реєстрації юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, стосовно яких відсутні рішення або відомості, які є підставою для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

3. Існування розбіжностей між сумою податкового кредиту, сформованого платником за операціями з придбання товарів/послуг, та сумою податкових зобов'язань його контрагентів за операціями з постачання таких товарів/послуг, які не усунуто за результатами проведення камеральної перевірки.

4. Відсутність даних у податковій звітності платника про здійснення протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців) (для платників податку з квартальним звітним періодом - протягом попередніх чотирьох послідовних звітних періодів) операцій з постачання товарів/послуг, до яких застосовується нульова ставка податку на додану вартість, або наявність даних про те, що обсяг таких операцій становить менш як 50 відсотків загального обсягу постачання.

5. Невідповідність платника жодному з таких критеріїв:

1) у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів), установлених розділом IV Податкового кодексу України, чисельність працівників, які перебувають у трудових відносинах з платником, перевищує 20 осіб та середня заробітна плата усіх працівників не менше ніж у 2,5 раза перевищує мінімальний установлений законодавством рівень;

2) має основні фонди для провадження задекларованої діяльності, залишкова балансова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку перевищує суму податку, заявлену до відшкодування за попередні 12 календарних місяців;

3) рівень визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток до сплати до бюджету (відношення сплаченого податку до обсягів отриманих доходів) є вищим від середнього по галузі в кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів), установлених розділом III Податкового кодексу України.

6. Відсутність протягом попередніх 24 послідовних звітних податкових періодів (місяців) (для платників податку з квартальним звітним періодом - протягом попередніх восьми послідовних звітних періодів) документальних планових перевірок.

7. Наявність документально підтвердженої інформації про порушення платником норм податкового законодавства відповідно до пункту 78.1 статті 78 розділу II Податкового кодексу України.

Вказаний перелік є вичерпним.

Відповідно до п. 200.12 ст. 200 ПК України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, податковим законодавством визначено механізм перевірки податковим органом правомірності суми, заявленого до бюджетного відшкодування: проведення камеральної перевірки податкової звітності суцільним порядком; у випадку встановлення під час перевірки порушень податкового законодавства при формуванні суми бюджетного відшкодування - проведення документальної позапланової виїзної перевірки; прийняття за наслідками перевірки відповідних повідомлень - рішень або у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем винесено спірні податкові повідомлення-рішення за результатом встановлення порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 ПК України.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Дану норму відповідачем застосовано у зв'язку з ненаданням позивачем запитуваних податковим органом документів, що є фактично виходом за межі камеральної перевірки без наявних для цього підстав.

Натомість, з акту перевірки не вбачається виявлених податковим органом порушень безпосередньо у податковій звітності.

Зважаючи на те, що колегією суддів попередньо надано оцінку повноваженням податкового органу щодо права запитувати податкову інформацію при проведенні камеральної перевірки, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ненадання платником податку інформації на запит, від надання інформації на який платник податку звільнений в порядку ст. 73 ПК України, не може бути підставою для висновку про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Натомість, недоліки податкової звітності при проведенні камеральної перевірки податковим органом не встановлені, а тому спірні ППР підлягають скасуванню як такі, що винесенні з порушенням податкового законодавства.

Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом приймаються в якості належних.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення частково не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його часткового скасування.

Керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П ОС Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Еквітас Партнерс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еквітас Партнерс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2014 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.09.2014 р. № 0000581501 та № 0000591501 скасувати .

В цій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Еквітас Партнерс" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.09.2014 р. № 0000581501 та № 0000591501.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2014 р. залишити без змін .

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Еквітас Партнерс" (ЄДРПОУ 38546674) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 274 грн. 06 коп. (двісті сімдесят чотири гривні 06 копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська (Повний текст постанови виготовлено 16.12.2014 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.