Постанова

від 21.11.2014 по справі 908/2634/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 17» листопада 2014 р. Справа №908/2634/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

прокурор - Хряк О.О., посвідчення №028256 від 15.08.2014 року;

позивача (Бердянської міської ради Запорізької області) - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Приватного підприємства «Азовтехинтер», м.Бердянськ (вх.№2989(З)/1-40) на рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2014 року по справі №908/2634/14,

за позовом Бердянського міжрайонного прокурора, м.Бердянськ, в інтересах держави, в особі органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах в особі Бердянської міської ради Запорізької області, м.Бердянськ,

до Приватного підприємства «Азовтехинтер», м.Бердянськ,

про розірвання договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.09.2014 року по справі №908/2634/14 (суддя Науменко А.О.) позов задоволено.

Розірвано договір оренди землі від 17.06.2010 року, укладений між Бердянською міською радою Запорізької області та Приватним підприємством «Азовтехинтер», зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті по земельним ресурсам України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.06.2012 року за №231040004000354.

Зобов'язано Приватне підприємство «Азовтехинтер» повернути за належністю Бердянській міській раді Запорізької області земельну ділянку (кадастровий номер: 2310400000:09:010:0163) площею 1,3107 га, вартістю 1376665,38 грн., розташовану у м.Бердянську Запорізької області від пам'ятного знаку катеру до Приморської площі, надану в користування згідно договору оренди землі, зареєстрованого у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті по земельним ресурсам України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.06.2012 року за №231040004000354.

Стягнуто з Приватного підприємства «Азовтехинтер» в дохід Державного бюджету України 28751 (двадцять вісім тисяч сімсот п'ятдесят одна) грн. 31 коп. судового збору.

Відповідач з вказаним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2014 року по справі №908/2634/14 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що до функцій прокурора не входить звернення до суду з позовам в інтересах юридичної особи - Бердянської міської ради, а порушення інтересів держави прокурором у встановленим Господарським процесуальним кодексом спосіб доведено не було.

Як вказує скаржник, позивачем порушено вимоги ст. 29 Господарського процесуального кодексу України та проігнороване рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99у, яке є обов'язковим для виконання на всій території України, щодо не зазначення в позовній заяві органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Крім того, апелянт вказує на невірне визначення судом першої інстанції розміру судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2014 року апеляційну скаргу Приватного підприємства «Азовтехинтер» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

14.11.2014 року від Бердянської міської ради Запорізької області надійшов лист вих.№1864-14 від 10.11.2014 року (вх.№10492), в якому просить рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що в оскаржуваному рішенні повно відображені обставини, які мають значення для справи, висновки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судових засіданнях.

Крім того, Бердянська міська рада Запорізької області просить справу №908/2634/14 розглянути за відсутності представника.

Враховуючи, що документів, наявних у матеріалах справи достатньо для розгляду справи по суті, а також те, що явка представника Бердянської міської ради Запорізької області не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку щодо задоволення її клопотання та розгляд справи за її відсутності.

Ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 17.11.2011 року була направлена Приватному підприємству «Азовтехинтер» рекомендованим листом 03.10.2014 року за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі і отримана ним 01.11.2014 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи. Однак, відповідач у судове засідання не з'явився, про причини не з'явлення суд не повідомив.

Ухвалою суду від 03.10.2014 року суд попереджав сторони, що у разі не з'явлення їх представників у судове засідання та не надання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін. Таким чином, враховуючи належне повідомлення відповідача, а також те, що його явка не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку щодо розгляду справи за його відсутності.

Прокурор письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні 17.11.2014 року пояснив, що проти позиції апелянта заперечує та вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм чинного законодавства України, а апеляційна скарга є безпідставною та не може бути підставою для скасування рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

17.06.2010 року між Бердянською міською радою (орендодавець) та Приватним підприємством «Азовтехинтер» (орендар) укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.06.2012 року за №231040004000354.

Відповідно до п. 1 договору, орендодавець відповідно до рішення вісімдесят третьої сесії V скликання Бердянської міської ради від 27.05.2010 року №13 «Про передачу в оренду земельних ділянок» надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для озеленення території загального користування, яка знаходиться в м.Бердянську, Запорізької області, від пам'ятного знаку катеру по Приморській площі.

Згідно пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка площею 1,3107 га.

Пунктом 5 договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з довідкою Бердянського міського управління земельних ресурсів №365 від 15.06.2010 року становить 1376665,38 грн.

Згідно пункту 15 договору №231040004000354 цільовим призначенням земельної ділянки є рекреаційне призначення.

Договір оренди земельної ділянки укладено строком до 01.05.2015 року (пункт 8 договору).

За актом від 17.06.10 року орендодавцем передано земельну ділянку площею 1,3107 га (кадастровий номер: 2310400000:09:010:0163), яка знаходиться в м. Бердянську Запорізької області, від пам'ятного знаку катеру до Приморської площі, в оренду ПП «Азовтехинтер».

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 21 зазначеного Закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

У договорі оренди землі від 17.06.2010 року, а саме у пункті 9 договору, сторони погодили, що різна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% (трьох відсотків) від її нормативної грошової оцінки (на підставі рішення п'ятдесят шостої сесії міської ради V скликання від 11.12.2008 року №9 «Про затвердження Переліку розмірів орендної плати за земельні ділянки в м.Бердянську»).

Орендна плата вноситься у такі строки: щомісяця до 30 числа місяця, наступного за звітним на рахунок орендодавця: Місцбюджет, м.Бердянськ 13050200, рахунок №33212812700011, код ЄДРПО 23787244, код платежу 13050500 в Управлінні державного казначейства у Запорізькій області, МФО 813015. Строки внесення орендної плати не є сталими і змінюються згідно з Законом України «Про державний бюджет». Орендна плата справляється також у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору, та не залежить від результатів господарської діяльності орендаря.

Під час проведення Бердянською міжрайонною прокуратурою перевірки встановлено, що ПП «Азовтехинтер» в порушення вимог законодавства та умов договору оренди не виконуються обов'язки щодо своєчасної сплати орендної плати. Так, ПП «Азовтехинтер», починаючи з вересня 2013 року систематично не сплачується орендна плата за користування земельною ділянкою, у зв'язку із чим за товариством обліковується борг по орендній платі у сумі 40040,73 грн.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положення статті 525 Цивільного кодексу України визначають, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З розрахунку суми податкового боргу з плати за землю Бердянської ОДПІ вбачається, що заборгованість ПП «Азовтехинтер» з орендної плати станом на 21.07.2014 року складає 40040,73 грн. Згідно листа №11189/10/08-22-25 від 21.08.2014 року Бердянської ОДПІ податковий борг по орендній платі за землю станом на 21.08.2014 року складає 44507,92 грн., період виникнення боргу: вересень 2013 року - липень 2014 року, а останній платіж здійснено підприємством 30.08.2013 року у сумі 4468,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем всупереч приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних та допустимих доказів у підтвердження належного виконання ним умов договору оренди землі від 17.06.2010 року, які полягають у своєчасній та у відповідному розмірі сплати платежів по оренді землі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

У пункті 38 договору оренди землі від 17.06.2010 року сторони встановили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно ст. 31 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено факт неналежного виконання орендарем (відповідачем у справі) умов договору оренди від 17.06.2010 року щодо своєчасної та у відповідному розмірі оплати оренди, що з огляду на умови договору та норм чинного законодавства України є підставою для розірвання договору оренди. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду про задоволення позовних вимог у цій частині.

Також, прокурором заявлено вимогу про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку площею 1,3107 га (кадастровий номер: 2310400000:09:010:0163) за належністю Бердянській міській рад

Згідно ст. 34 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Оскільки, норма Закону України «Про оренду землі» містить прямий імперативний припис щодо обов'язку повернення земельної ділянки орендодавцеві за умови, зокрема, розірвання договору оренди, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив такі позовні вимоги.

Щодо посилань скаржника на порушення органами прокуратури приписів ст. 22 та ст. 29 Господарського процесуального кодексу, які полягають у не зазначенні в позовній заяві органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а також без обґрунтування прокурором порушення інтересів держави, а отже на безпідставність звернення з позовною заявою в інтересах Бердянської міської ради, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

З викладеного вище вбачається, що Бердянська міська рада є уповноваженим органом у сфері розпорядження землями від імені територіальної громади.

Необхідність захисту інтересів держави та територіальної громади у даному випадку покладається на прокуратуру, у якої є обов'язок представництва інтересів держави в суді відповідно до ст. 121 Конституції України.

В даному випадку порушуються інтереси Бердянської міської ради як уповноваженого органу у сфері розпорядження землями від імені територіальної громади.

Колегія суддів зазначає, що в пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» зазначено, що згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються з огляду на вимоги Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Таким чином, органи прокуратури, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, самостійно визначають, в чому полягає захист порушено права держави, а підстави вважати, що при розгляді даної справи мають місце порушення про, які зазначає скаржник у своїй апеляційній скарзі - відсутні.

Щодо сплати судового збору по даній справі як у суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Стаття 94 Господарського процесуального кодексу України також передбачає, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Частина 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 названої статті визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

При цьому, за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду справляється 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на 01.01.2014 року складає 1218,00 грн.

Позовна заява прокурора містить дві вимоги: перша - про розірвання договору оренди землі від 17.06.2010 року; друга - про зобов'язання повернути земельну ділянку, яка передавалася за договором оренди землі від 17.06.2010 року.

Згідно п. 2.2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Таким чином, перша вимога прокурора, викладена у позовній заяві є за своїм змістом вимогою немайнового характеру і ставка судового збору за її розгляд до суду першої інстанції складає один розмір мінімальної заробітної плати, тобто 1218,00 грн.

Друга вимога, викладена у позовній заяві є за своїм змістом, з урахуванням позиції Вищого господарського суду, вимогою майнового характеру.

Для розрахунку ставки судового збору за другою вимогою прокурора по даній справі необхідно визначити вартість спірного майна, в даному випадку земельної ділянки (кадастровий номер: 2310400000:09:010:0163) площею 1,3107 га, розташованої у м.Бердянську, Запорізької області від пам'ятного знаку катеру до Приморської площі.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру №НВ-2300986282014 від 18.07.2014 року нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 1376665,38 грн. Отже, судовий збір до суду першої інстанції за майновою вимогою про повернення земельної ділянки має бути розрахований виходячи з вказаної нормативної грошової оцінки земельної ділянки і складає 27533,31 грн.

Стаття 49 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи, що з позовною заявою, яка задоволена у повному обсязі, звернулися органи прокуратура, які у відповідності до приписів Закону України «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору, місцевий господарський суд вірно визначив розмір судового збору по справі та стягнув його з відповідача на користь державного бюджету у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи характер вимог, а також вимоги діючого законодавства щодо порядку сплати судового збору у відповідних категоріях справ, колегія суддів дійшла висновку, що судовий збір за подання апеляційної скарги у справі №908/2634/14 підлягає сплаті в розмірі 14375,65 грн. Проте, відповідач - Приватне підприємство «Азовтехинтер», звертаючись до суду апеляційної інстанції зі скаргою, оскаржуючи рішення суду першої інстанції в повному обсязі, сплатив судовий збір у розмірі 609,00 грн., що підтверджується квитанцією №99081.4.1 від 12.09.2014 року, тобто сплатив судовий збір не у встановленому розмірі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Таким чином, враховуючи, що апелянтом не сплачено судовий збір у невірному розмірі, колегія суддів у відповідності до норм ст. 99 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність стягнення недоплаченої суми судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 13766,65 грн. з апелянта в дохід Державного бюджету України.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки суд першої інстанції дослідив належним чином факт неналежного виконання відповідачем умов договору оренди землі щодо своєчасної оплати і вірно встановив наявність підстав для розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки орендодавцю, а доводи апелянта не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства «Азовтехинтер» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2014 року по справі №908/2634/14 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Азовтехинтер» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2014 року по справі №908/2634/14 залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства «Азовтехинтер» (71100, Запорізька обл., м.Бердянськ, вул. Короленка, 84, кв. 8, ідентифікаційний код юридичної особи: 35036439) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37999654, банк отримувача - ГУДКСУ у Харківській області, код банку отримувача (МФО) - 851011, рахунок отримувача - 31216206782003, код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)») 13766,65 судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 21 листопада 2014 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.