Постанова

від 20.11.2014 по справі 908/264/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року Справа № 908/264/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С. суддів:Міщенка П.К., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Торгстрой"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.06.2014

у справі№ 908/264/14 господарського суду Запорізької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Торгстрой" про витребування майна в судовому засіданні взяли участь представники :

ТОВ "АТБ-Торгстрой"Фішелєва Г.В. В С Т А Н О В И В :

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" (далі - ТОВ "Еталон") звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про витребування нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення літ.А-9 і літ.А-1, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, приміщення №143 від Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Торгстрой" (далі - ТОВ "АТБ-Торгстрой") на користь ТОВ "Еталон" з підстав передбачених ст.387, 388 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилався на те, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача поза його волею внаслідок укладення договору купівлі-продажу від 03.04.2003, який визнано недійсним постановою Вищого господарського суду України у справі №25/45/07-22/22д/08-8/132д/08 від 10.03.2009. Підставою визнання договору купівлі-продажу від 03.04.2003 недійсним є укладення його між ТОВ "Еталон" та ОСОБА_5 в порушення ч. 13 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" без погодження з розпорядником майна ТОВ "Еталон".

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому заявлено про застосування позовної давності з підстав заявлення позивачем вимог про витребування спірного майна після спливу строку позовної давності. ТОВ "АТБ-Торгстрой" в якості матеріальних підстав для відмови у позові зазначено, що в результаті проведеної товариством реконструкції нерухомого майна, яке мало реєстраційний номер 1700124, його існування припинилося та з'явилася нова річ, що має реєстраційний номер 22812011.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.03.2014 в позові відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що в силу ст.387 ЦК України підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, при цьому об'єктом віндикаційного позову є індивідуально визначене майно, яке наявне у незаконному володінні відповідача та існує в натурі на момент подання позову. Об'єкт нерухомості, який є предметом позовних вимог, припинив своє існування, тому не може бути ідентифіковано, а, отже, і витребувано у відповідача.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.06.2014 рішення господарського суду Запорізької області від 26.03.2014 скасовано, позов ТОВ "Еталон" про витребування від ТОВ "АТБ-Торгстрой" нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення літ.А-9 і літ.А-1, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, приміщення №143 задоволено, зобов'язано ТОВ "АТБ-Торгстрой" повернути ТОВ "Еталон" нерухоме майно: нежитлове приміщення літ.А-9 і літ.А-1, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, приміщення №143, загальною площею 618,4 кв.м.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що проведення ТОВ "АТБ-Торгстрой" реконструкції спірного нерухомого майна не спричинило виникнення нового (іншого) об'єкту нерухомості, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції, посилаючись на ст.388 ЦК України, дійшов висновку, що спірне нерухоме майно існує, його реалізація відбулася в процедурі розпорядження майном без згоди розпорядника майна ТОВ "Еталон", у зв'язку з чим договір купівлі-продажу від 03.04.2003 спірного нерухомого майна визнано недійсним, отже, позов про його витребування підлягає задоволенню. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що клопотання про застосування позовної давності та наслідків спливу позовної давності необґрунтоване та не підлягає задоволенню.

ТОВ "АТБ-Торгстрой" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.06.2014, рішення господарського суду Запорізької області від 26.03.2014 залишити в силі.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст. ст.388, 331, 332, 181, 184, 190, 267 ЦК України, ст.111 28 ГПК України.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.03.2003 за заявою ТОВ "Анабель" порушено провадження у справі №18/30 про банкрутство ТОВ "Еталон".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.06.2003 заяву ТОВ "Анабель" про порушення провадження у справі №18/30 залишено судом без розгляду; провадження у справі №18/30 припинено.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.08.2003 за заявою ТОВ "Анабель" порушено провадження у справі №25/46 про банкрутство ТОВ "Еталон".

Постановою господарського суду Запорізької області від 25.12.2003 у справі №25/46 ТОВ "Еталон" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Запорізької області суду від 20.11.2013 у справі №25/46 ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Забродіна О.М.

Під час проведення ліквідатором ТОВ "Еталон" ліквідаційної процедури 03.04.2003 між ТОВ "Еталон" в особі директора Назарка В.М. (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення №143, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 618,4 кв.м. (далі - нерухоме майно) Зазначений договір купівлі-продажу визнано недійсним постановою Вищого господарського суду України у справі №25/45/07-22/22д/08-8/132д/08 від 10.03.2009. На підставі зазначеної постанови ТОВ "Еталон" звернулося із заявою до ТОВ "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" про поновлення реєстрації права власності на нерухоме майно.

ТОВ "Запорізьке міжміське БТІ" 09.12.2011 відмовило позивачу у поновленні реєстрації права власності на нерухоме майно. Вказане рішення реєстратора обґрунтовано тим, що поновлення реєстрації права власності на нерухоме майно може бути проведено після вирішення питання судом щодо проведеної реєстрації права власності за іншими фізичними особами на підставі правовстановлюючих документів.

Не погоджуючись із вказаним рішенням реєстратора позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до ТОВ "Запорізьке міжміське БТІ" про зобов'язання вчинити певні дії.

Під час розгляду у Запорізькому окружному адміністративному суді справи №0870/1006/12 позивачу стало відомо, що спірне майно на даний час зареєстровано за ТОВ "АТБ - Торгстрой" на підставі договору купівлі-продажу від 30.05.2006 укладеного між ОСОБА_8 (продавець) та ТОВ "АТБ - Торгстрой".

З підстав передбачених ст. ст. 387, 388 ЦК України ТОВ "Еталон" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про витребування нерухомого майна від ТОВ "АТБ-Торгстрой" на користь ТОВ "Еталон".

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Еталон", послався на ст.ст. 181, 184, 190 ЦК України та зазначив, що у зв'язку з визнанням недійсним правочину - договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 03.04.2003, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні те, що одержала від виконання цього правочину. Оскільки ТОВ "Еталон" передало за договором купівлі-продажу від 03.04.2003 нежитлове приміщення першого поверху літ.А-9 і літ.А1-1 загальною площею 618,4 кв.м., то саме воно і підлягає поверненню позивачу. При цьому судом зазначено, що проведення реконструкції спірного нерухомого майна відповідачем не спричинило виникнення нового (іншого) об'єкта, а тому вимоги позивача про витребування нерухомого майна є такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин про витребування майна з чужого незаконного володіння наслідки недійсності правочинів та необґрунтовано задовольнив позовні вимоги ТОВ "Еталон" виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння. Умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин, а отже, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані наслідки недійсності правочинів, передбачені ст.216 ЦК України, оскільки між позивачем та відповідачем відсутні зобов'язальні відносини.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності (інше право титульного володільця) на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.). При цьому об'єктом віндикаційного позову є індивідуально визначене майно, яке наявне у незаконному володінні відповідача та існує в натурі на момент подання позову.

Отже, у порядку ст. 387 ЦК України може бути витребувана індивідуально-визначена річ, оскільки призначенням такого позову є повернення лише того майна, яке було у власності особи.

Згідно з ч. 1 ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "АТБ - Торгстрой" на підставі договору купівлі-продажу від 30.05.2006 укладеного між ОСОБА_8 (продавець) та ТОВ "АТБ - Торгстрой"(покупець) отримано у власність нежитлове приміщення №143, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 618,4 кв.м., зареєстроване орендним підприємством Запорізьке міжміське БТІ за реєстраційним номером 170124.

Після отримання дозволу на виконання будівельних робіт, ТОВ "АТБ - Торгстрой" здійснило реконструкцію зазначеного нерухомого майна та отримало свідоцтво про право власності від 07.04.2008 на нежиле приміщення першого поверху літ. А-9 і літ. А1 - 1 загальною площею 591,6 кв. м. Право власності зареєстроване 22.05.2008 на об'єкт під реєстраційним номером 22812011.

В подальшому ТОВ "АТБ - Торгстрой" здійснено надбудову до нежитлового приміщення, у зв'язку з чим його площа збільшилась на 258,1 кв.м. Внаслідок чого, ТОВ "АТБ - Торгстрой" отримано свідоцтво про право власності від 29.10.2012 на нежитлове приміщення першого поверху літ. А-9, А1,А2, загальною площею 849,7 кв. м. Право власності зареєстроване 23.12.2012 на об'єкт під реєстраційним номером 22812011.

Відповідно до п.2 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2010 №1117 реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна (далі - реєстраційний номер) є індивідуальний номер, який присвоюється кожному окремо визначеному об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на об'єкт, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта.

Пунктом 10 цього Порядку передбачено, що об'єкту нерухомого майна, який утворився у результаті поділу, об'єднання або виділення частки з об'єкта нерухомого майна, присвоюється новий реєстраційний номер.

Судом першої інстанції встановлено, що об'єкт нерухомості, який мав реєстраційний номер 170124, що є предметом позовних вимог, припинив своє існування, у зв'язку з чим з'явився новий об'єкт, що має реєстраційний номер 22812011.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що віндикаційний позов, поданий до особи, у володінні якої спірне майно раніше перебувало, але яке на момент розгляду справи в суді не існує, не може бути задоволений, оскільки змістом віндикаційного позову є повернення саме тієї речі, яка вибула із законного володіння власника та збереглася в натурі.

Отже, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, вірно застосував ст.387, 184 ЦК України, з огляду на недоведеність позивачем правомірності віндикації.

Доводи заявника касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції ст.267 ЦК України колегія суддів вважає обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст.257 ЦК України на вимоги про повернення майна з чужого незаконного володіння поширюється трирічний строк позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "АТБ-Торгстрой" заявлялось клопотання про застосування позовної давності та наслідків спливу позовної давності.

Суд першої інстанції встановив, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, у зв'язку з чим ухвалив рішення про відмову у задоволенні в позові саме з цих підстав, а не через пропуск строку позовної давності.

Суд апеляційної інстанції зазначив про наявність порушеного суб'єктивного права позивача, однак, не вирішив питання про наслідки пропуску позивачем позовної давності, про що було заявлено відповідачем та необґрунтовано не застосував положення ст.267 ЦК України при вирішенні спору з огляду на те, що для юридичної особи (суб'єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) спеціальних норм про позовну давність (у тому числі для звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсним угод боржника) не встановлено. (Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.09.2014 у справі №5013/492/12).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи вищевикладене, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 16.06.2014 підлягає скасуванню, оскільки судом апеляційної інстанції невірно застосовано ст. ст.387, 331, 332, 181, 184, 190 ЦК України, а рішення господарського суду Запорізької області від 26.03.2014 підлягає залишенню в силі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені відповідачем судові витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на позивача у зв'язку з задоволенням касаційної скарги.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Торгстрой" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.06.2014 у справі № 908/264/14 скасувати .

Рішення господарського суду Запорізької області від 26.03.2014 залишити в силі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" (69032, м. Запоріжжя, вул. Єнісейська, 6А, код ЄДРПОУ 30907258) 1278 (одна тисяча двісті сімдесят вісім гривень) 90 коп. судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Торгстрой" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Теплична, 27С, код ЄДРПОУ 32010549).

Доручити господарському суду Запорізької області області видати відповідний наказ.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді П.К. Міщенко

В.Ю. Поліщук