Постанова

від 18.11.2014 по справі 912/1778/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року Справа № 912/1778/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників: прокуратуриТомчук М.О. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Композиція" на постанову від 22.04.2014 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 912/1778/13 господарського суду Кіровоградської області за позовомПрокурора м. Кіровограда в інтересах держави до - Кіровоградської міської ради; - Товариства з обмеженою відповідальністю "Композиція" провизнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним договору Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.09.2014 р. у складі колегії суддів: головуючого судді - Ходаківської І.П., суддів: Фролової Г.М., Яценко О.В. касаційна скарга ТОВ "Композиція" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 р. прийнята до провадження та призначена до розгляду на 02.10.2014 р.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/1915 від 29.09.2014 р. у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Ходаківської І.П., для розгляду касаційної скарги у даній справі, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Сибіга О.М., судді: Фролова Г.М., Яценко О.В. (доповідач).

Розпорядженням Керівника апарата Вищого господарського суду України № 08.03-04/1464 від 03.10.2014 р., у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді - доповідача Яценко О.В., здійснено повторний автоматичний розподіл справи № 912/1778/13, за результатами якого для її розгляду сформовано колегію суддів у складі: Дроботова Т.Б. - головуючий (доповідач), судді - Волковицька Н.О., Рогач Л.І.

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2013 р. Прокурор м. Кіровограда в інтересах держави звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Кіровоградської міської ради та ТОВ "Композиція" про:

- визнання недійсним та скасування пункту 23 рішення Кіровоградської міської ради від 08.12.2005 року № 1597 "Про регулювання земельних відносин";

- визнання недійсним договору оренди землі від 16.05.2006 р. № 208, укладеного між Кіровоградською міською радою та ТОВ "Композиція", зареєстрованого в Кіровоградській регіональній філії державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.06.2006 року за № 85.

Позовні вимоги, з посиланням на приписи статей 123, 124, Земельного кодексу України, статей 203, 215 Цивільного кодексу України та положення Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" обґрунтовані тим, що всупереч нормам законодавства міською радою передано товариству земельну ділянку в користування без погодження органу по земельних ресурсах, природоохоронного, санітарно - епідеміологічного органу, органу архітектури, охорони культурної спадщини та без проведення обов'язкової державної землевпорядної експертизи, що свідчить про незаконність оскаржуваного пункту 23 рішення міської ради від 08.12.2005 року №1597 та укладеного на його підставі договору.

Кіровоградська міська рада у письмових поясненнях вказувала на те, що оскільки позивачем заявлено, що при прийнятті спірного рішення міської ради № 1597 від 08.12.2005 р. відповідних погоджень, встановлених статтею 123 Земельного кодексу України, надано не було та не було проведено обов'язкову державну землевпорядну експертизу в порядку Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", при прийнятті оскаржуваного рішення міської ради були допущені порушення вимог земельного законодавства.

ТОВ "Композиція" у відзиві на позовну заяву просило відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що для звернення прокурора до суду з позовом повинен існувати факт порушення відповідачем інтересів держави, що в даному випадку, на думку відповідача, прокурором не доведено, а Кіровоградською міською радою, як власником спірної земельної ділянки, претензій та заперечень не пред'являлось.

ТОВ "Композиція" у заяві, посилаючись на статті 256, 257, частини 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України, вказувало, що оскільки договір оренди земельної ділянки підписаний між сторонами 16.05.2006 р., строк позовної давності сплинув 16.05.2009 р., що є підставою для відмови у позові.

Прокурор м. Кіровограда у поясненнях щодо спливу строку позовної давності вказував на те, що про порушення вимог земельного законодавства при прийнятті міською радою оспорюванного рішення та укладення між сторонами спірного договору, прокурору стало відомо після проведення перевірки 28.10.2013 р., що свідчить про те, що строк звернення до суду за захистом інтересів держави не вважається пропущеним в силу статті 261 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.01.2014 р. (суддя Тимошевська В.В.) позов задоволено повністю, визнано недійсним та скасовано пункт 23 рішення Кіровоградської міської ради від 08.12.2005 р. №1597 "Про регулювання земельних відносин"; визнано недійсним договір оренди землі від 16.05.2006 року № 208, укладений між Кіровоградською міською радою та ТОВ "Композиція", зареєстрований в Кіровоградській регіональній філії державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.06.2006 року за № 85.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що пункт 23 оскаржуваного рішення міської ради не відповідає вимогам законодавства, оскільки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Композиція" затверджений рішенням міської ради без погоджень такого проекту відповідними службами та без проведення державної експертизи, а відтак встановлений факт незаконності пункту 23 рішення Кіровоградської міської ради № 1597 від 08.12.2005 р., яким було надано в оренду земельну ділянку ТОВ "Композиція", свідчить про відсутність передбаченої частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України обов'язкової передумови для укладення договору оренди землі - рішення відповідного органу місцевого самоврядування та свідчить про невідповідність укладеного між Кіровоградською міською радою та ТОВ "Композиція" договору оренди землі від 16.05.2006 р. № 208, вимогам закону і є підставою для визнання такого договору недійсним на підставі частини 1 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що на день звернення прокурора з позовом у даній справі позовна давність не сплила.

За апеляційною скаргою ТОВ "Композиція" Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Пархоменко Н.В., Коваль Л.А., Чередко А.Є.), переглянувши рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.01.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 22.04.2014 р. змінив абзац третій резолютивної частини рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.01.2014р. у справі №912/1778/13, визнавши недійсним договору оренди землі від 16.05.2006 р. № 208 на майбутнє, погодившись з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову прокурора.

ТОВ "Композиція" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити прокурору у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 20, 124 Земельного кодексу України та статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України.

Скаржник, зокрема, зазначає що задовольняючи позовні вимоги суди дійшли висновку про прийняття міською радою оскаржуваного рішення за відсутності погодження проекту землеустрою Державною санітарно - епідеміологічною службою, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища та з огляду на те, що проект не пройшов державної експертизи землевпорядної документації, проте, в порушення статей 32, 35 Господарського процесуального кодексу України, суди обох інстанцій не вжили жодних заходів для витребування не наданих стороною позивача документів, які б підтверджували наведені обставини, зокрема, судами не оглянуто та не долучено до матеріалів справи копії проекту землеустрою щодо земельної ділянки загальною площею 0,05 га для розміщення адміністративно - комерційного комплексу, що розташована по вул. Шевченка (біля будинку 36) у м. Кіровограді.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 08.12.2005 р. на сімнадцятій сесії четвертого скликання Кіровоградською міською радою прийнято рішення № 1597 "Про регулювання земельних відносин", пунктом 23 якого вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, акт визначення збитків та надати ТОВ "Композиція" в оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,05 га (в тому числі по угіддях: 0,05 га землі громадського призначення), розташовану по вул. Шевченка (біля будинку №36) під розміщення адміністративно-комерційного комплексу за рахунок земель громадської забудови, що перебувають у запасі.

16.05.2006 р., на підставі вказаного рішення міської ради, між Кіровоградською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Композиція" (орендар) укладено договір оренди землі № 208, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку під розміщення адміністративно-комерційного комплексу, який знаходиться по вул. Шевченка (біля будинку №36) в місті Кіровограді.

Договір зареєстровано у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельним ресурсам, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.06.2006 р. за № 85.

Судами також встановлено, що 28.10.2013 р. до прокуратури м. Кіровограда надійшов лист Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області № 425/1 "Про надання інформації", зі змісту якого вбачається, що в ході вивчення матеріалів відведення земель на території м. Кіровограда Держсільгоспінспекцією в Кіровоградській області було встановлено, зокрема, що в справі по укладенню договору з ТОВ "Композиція" від 16.05.2006 р. № 208, зареєстрованого 14.06.2006 р. № 85 щодо оренди земельної ділянки площею 0,05 га для розміщення адміністративно-комерційного комплексу біля буд. по вул. Шевченка, 36, терміном на 10 років, містяться не всі необхідні документи.

28.10.2013 р. для здійснення перевірки в порядку нагляду за додержання і застосуванням законів у Кіровоградській міській раді, прокурором м. Кіровограда прийнято постанову про проведення перевірки, на підставі якої проведено перевірку, під час якої встановлено порушення вимог земельного законодавства при передачі Кіровоградською міською радою в оренду ТОВ "Композиція" земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога прокурора м. Кіровограда в інтересах держави про визнання недійсним та скасування пункту 23 рішення Кіровоградської міської ради від 08.12.2005 року № 1597 "Про регулювання земельних відносин" та визнання недійсним договору оренди землі від 16.05.2006 р. № 208, укладеного між Кіровоградською міською радою та ТОВ "Композиція, з посиланням на прийняття міською радою оспорюваного рішення, на підставі якого укладено договір оренди землі, всупереч нормам законодавства та передання товариству земельної ділянки у користування без погодження органу по земельних ресурсах, природоохоронного, санітарно - епідеміологічного органу, органу архітектури, охорони культурної спадщини та без проведення обов'язкової державної землевпорядної експертизи.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття радою оспорюваного рішення від 08.12.2005 р.) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За приписами статей 124 та 125 цього Кодексу передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду про визнання недійсним та скасування пункту 23 рішення Кіровоградської міської ради від 08.12.2005 року № 1597 "Про регулювання земельних відносин" Прокурор м. Кіровограда посилався на порушення статей 123, 124 Земельного кодексу України при прийнятті оскаржуваного рішення, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, акт визначення збитків та надання ТОВ "Композиція" земельної ділянки в оренду на 25 років під розміщення адміністративно - комерційного комплексу.

Статтею 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття радою спірного рішення від 08.12.2005 р.) передбачений порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та встановлено, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Згідно з частиною 6 статті 123 вказаного Кодексу, проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Водночас, порядок передачі земельних ділянок в оренду встановлений статтею 124 Земельного кодексу України, якою передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції залишено поза увагою вказані норми земельного законодавства та не надано належної оцінки підставам звернення прокурора до суду з вимогою про визнання недійсним та скасування пункту 23 рішення Кіровоградської міської ради від 08.12.2005 року № 1597 "Про регулювання земельних відносин", в той час, як порядок передачі земельної ділянки у постійне користування та в оренду є відмінним та врегульований різними нормами матеріального права.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи та задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним та скасування пункту рішення Кіровоградської міської ради від 08.12.2005 р. № 1597, судом першої інстанції, що було залишено поза увагою й судом апеляційної інстанції, не взяті до уваги доводи відповідача про наявність у матеріалах справи висновків та погоджень відповідних органів, зокрема:

- рішення Кіровоградської міської ради від 28.12.2004 р. № 1371 "Про регулювання земельних відносин", яким припинено Кіровоградській міській стоматологічній поліклініці № 1 (за її згодою) права користування частини земельної ділянки площею 0,05 га по вул. Шевченка, 36 та погоджено місце розташування і надано ТОВ "Композиція" згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в оренду (а.с. 52);

- висновок Кіровоградського міського управління земельних ресурсів від 24.05.2006 р. № 1820 (а.с. 53);

- висновок управління містобудування, архітектури, екології та земельних відносин від 22.05.2006 р. (а.с. 54);

- висновок Інспекції з охорони нерухомих пам'яток археології, історії та монументального мистецтва від 27.012.2005 р. №; 395 (а.с. 55);

- висновок Кіровоградської міської санітарно - епідеміологічної станції від 30.03.2005 р. № 950/031 за підписом Головного державного санітарного лікаря міста Кіровограда (а.с. 56);

- висновок Державного управління екології та природних ресурсів в Кіровоградській області від 23.03.2006 р. № 219 (а.с. 57-58).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 09.06.2006 р. надано висновок державної експертизи № 1817, який затверджений першим заступником начальника обласного головного управління земельних ресурсів, згідно з яким проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Композиція" в оренду визнано таким, що розроблено згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, позитивно оцінено і погоджено (а.с. 60).

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що за приписами статті 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (в редакції, чинній на момент прийняття радою спірного рішення від 08.12.2005 р.) результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи. Висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об'єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки. Якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується. У разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок. Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.

Проте, судами першої та апеляційної інстанції не надано належної оцінки посиланням відповідача на вказані приписи законодавства та надані ним документи.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, посилаючись на порушення норм діючого земельного законодавства при прийнятті міською радою спірного рішення від 08.12.2005 р., прокурором, на підтвердження своїх вимог, надано протокол огляду місця події від 05.09.2013 р., складеного старшим слідчим слідчого відділу Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області (а.с. 28-32), лист Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області про надання інформації від 28.10.2013 р. (а.с. 15-17) та постанову прокуратури м. Кіровограда про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів (а.с. 49-50).

Проте, питання стосовно того, чи підтверджується вказаними документами вчинення відповідачами порушення земельного законодавства, наслідком чого є скасування рішення органу місцевого самоврядування та укладеного на його підставі договору оренди землі, судами першої та апеляційної інстанції не з'ясовувалось.

Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 вказаного Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, в свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

У статті 29 Господарського процесуального кодексу України визначено повноваження прокурора як учасника судового процесу у позовному провадженні, та передбачено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

Господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи вказані приписи законодавства були залишені судами поза увагою.

Оскільки в силу статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 р. у справі № 912/1778/13 та рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.01.2014 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач