Рішення

від 13.02.2015 по справі 912/1778/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2015 рокуСправа № 912/1778/13 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Поліщук Г.Б. розглянув матеріали справи №912/1778/13

за позовом Прокурора м. Кіровограда в інтересах держави

до відповідачів:

1. Кіровоградської міської ради, м. Кіровоград

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Композиція", м. Кіровоград

про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним договору

за участю представників сторін:

прокурор - Макаренко О.І., службове посвідчення № 023072 від 21.11.2013;

відповідач 1 - участі не брали;

відповідач 2 - Полудень Є.О., довіреність № 1 від 20.01.2015.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурором м.Кіровограда подано позов до відповідачів - Кіровоградської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю "Композиція" про визнання недійсним та скасування пункту 23 рішення Кіровоградської міської ради від 08.12.2005 №1597 "Про регулювання земельних відносин" та визнання недійсним договору оренди землі від 16.05.2006 №208, укладеного між відповідачами.

Позов мотивований тим, що всупереч вимогам законодавства, спірним рішенням Кіровоградською міською радою надано товариству з обмеженою відповідальністю "Композиція" земельну ділянку без погодження органу по земельних ресурсах, природоохоронного, санітарно-епідеміологічного органу, органу архітектури, культурної спадщини та без проведення обов'язкової державної землевпорядної експертизи, внаслідок чого таке рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Договір оренди землі від 16.05.2006 №208 укладено на підставі рішення, яке, на думку прокурора, є незаконним, а тому він підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою господарського суду від 06.11.2013 даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.01.2014 позов прокурора задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано пункт 23 рішення Кіровоградської міської ради від 08.12.2005 року №1597 "Про регулювання земельних відносин". Визнано недійсним договір оренди землі від 16.05.2006 року № 208, укладений між Кіровоградською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Композиція". Стягнуто з Кіровоградської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю "Композиція" на користь Державного бюджету України судовий збір.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 у даній справі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Композиція" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.01.2014 у справі №912/1778/13 залишено без задоволення. Змінено абзац третій резолютивної частини рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.01.2014 у справі №912/1778/13 та викладено його в наступній редакції:

"Визнати недійсним на майбутнє договір оренди землі від 16.05.2006 року № 208, укладений між Кіровоградською міською радою (25022, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 41, ідентифікаційний код 26241020) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Композиція" (25006, м.Кіровоград, вул. Дзержинського, 72, ідентифікаційний код 23686520), зареєстрований в Кіровоградській регіональній філії державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.06.2006 року за №85".

В решті рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2014 у даній справі постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 року у справі № 912/1778/13 та рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.01.2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

02.12.2014 матеріали справи № 912/1778/13 надійшли до господарського суду Кіровоградської області.

Відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Кіровоградської області № 454 від 02.12.2014 року призначено повторний автоматичний розподіл справи №912/1778/13, за результатами якого справу призначено судді Поліщук Г.Б.

Ухвалою від 04.12.2014 суддею Поліщук Г.Б. справу №912/1778/13 прийнято до свого провадження.

Під час нового розгляду справи прокурором надано письмову позицію відносно заявленого позову з урахуванням постанови Вищого господарського суду України у даній справі, згідно якої підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач-1 - Кіровоградська міська рада у письмових поясненнях зазначає про відсутність заперечень щодо позовних вимог прокурора з підстав, зазначених останнім в поданій позовній заяві.

Представник відповідача-1 в судових засіданнях участі не брав, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача-2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Композиція", присутній в судових засіданнях, повідомив про заперечення позову з підстав, наведених під час попереднього розгляду справи. Крім того, відповідачем-2 подано заяву про уточнення вимог про застосування строків позовної давності, якою останній просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову прокурора, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Право власності на землю набувається виключно і відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Рішенням Кіровоградської міської ради від 28.12.2004 №1371 (а саме пунктом 9) припинено Кіровоградській стоматологічній поліклініці №1 (за їх згодою) право користування частиною земельної ділянки площею 0,05 га по вул.Шевченка, 36, надане на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 28.12.2001 №1304, та зараховано її до земель запасу.

Погоджено місце розташування та надано товариству з обмеженою відповідальністю "Композиція" згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 25 років площею 0,05 га (в тому числі по угіддях: 0,05 га землі громадського призначення), розташованої по вул.Шевченка (біля будинку №36) під розміщення адміністративно-комерційного комплексу за рахунок земель громадської забудови, що перебувають у запасі.

Рішенням Кіровоградської міської ради від 08.12.2005 №1597 (пункт 23) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, акт визначення збитків та надано товариству з обмеженою відповідальністю "Композиція" в оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,05 га (у тому числі по угіддях: 0,05 га землі громадського призначення), розташовану по вул.Шевченка (біля будинку №36) під розміщення адміністративно-комерційного комплексу за рахунок земель громадської забудови, що перебувають у запасі.

16.05.2006, на виконання вказаного рішення, між Кіровоградською міською радою (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Композиція" (Орендар) укладено договір оренди землі №208.

За умовами даного договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення адміністративно-комерційного комплексу, яка знаходиться по вул.Шевченка (біля будинку №36) в місті Кіровограді. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку.

Договір укладено на двадцять п'ять років та зареєстровано у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельним ресурсам, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.06.2006 р. за №85.

У відповідності до ст.93 Земельного кодексу України (тут і надалі в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено порядок передачі земельних ділянок в оренду. За приписами вказаної норми передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Оскільки земельна ділянка за оскаржуваним рішенням і договором передавалась відповідачу-2 під забудову (для розміщення адміністративно-комерційного комплексу), то така передача мала здійснюватись в порядку, встановленому статтею 123 Земельного кодексу України.

В свою чергу, ст.123 Земельного кодексу України передбачає надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України.

Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

При наданні земельної ділянки у користування обласними державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або Кабінетом Міністрів України сільські, селищні, міські, районні, обласні ради, районні державні адміністрації за місцем розташування земельної ділянки подають свій висновок відповідно обласній державній адміністрації, Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

При наданні земельної ділянки у користування Кабінетом Міністрів України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська, Севастопольська міські державні адміністрації подають свої висновки та проект відведення земельної ділянки центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який розглядає ці матеріали і у місячний строк подає їх до Кабінету Міністрів України.

Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.

Згідно зі статтею 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Механізм розроблення проектів землеустрою з відведення земельних ділянок визначений Порядком розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №677.

За приписами вказаного Порядку (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі, в тому числі, рішення сільської, селищної, міської ради, районної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини (пункт 9 Порядку).

Згідно з п.п. 9-10 вказаного Порядку погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства.

Після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Ст. 1 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" визначає державну експертизу землевпорядної документації як діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи.

Відповідно до ст.9 названого Закону обов'язковій державній експертизі підлягають, поміж іншого, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

З наведених норм слідує, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розглядається та затверджується, розпорядником земельної ділянки, лише після його погодження відповідними службами та проходження державної експертизи землевпорядної документації і одержання позитивного висновку такої експертизи. Виключно після того як проект відведення погоджений та пройшов державну експертизу приймається рішення про його затвердження та надання земельної ділянки.

Надані прокурором та відповідачем-2 копії проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Композиція" в оренду строком на 25 років під розміщення адміністративно-комерційного комплексу за адресою: м. Кіровоград, вул. Шевченка (біля будинку № 36) свідчать про те, що вказаний проект розглянуто та затверджено рішенням Кіровоградської міської ради без погоджень такого проекту відповідними службами та без проведення державної експертизи.

Так, рішення Кіровоградської міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Композиція" прийнято на сесії ради 08.12.2005, тоді як проект погоджено: Кіровоградським міським управлінням земельних ресурсів - 24.05.2006; Управлінням містобудування, архітектури, екології та земельних ресурсів - 22.05.2006; Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області - 23.03.2006. Державна експертиза проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Композиція" проведена 09.06.2006.

Тобто на момент прийняття Кіровоградською міською радою оспорюваного рішення були відсутні висновки щодо погодження проекту землеустрою вищезазначеними службами, а також був відсутній висновок державної експертизи землевпорядної документації.

Таким чином, при затвердженні Кіровоградською міською радою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Композиція" в оренду строком на 25 років під розміщення адміністративно-комерційного комплексу за адресою: м. Кіровоград, вул. Шевченка (біля будинку № 36) порушено діючі під час прийняття рішення вимоги частини 6 статті 123 Земельного кодексу України, статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004№ 677, що полягає у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не пройшов погодження органів, визначених частиною 6 статті 123 Земельного кодексу України, та по якому не було отримано позитивного висновку державної землевпорядної експертизи.

Отже, пункт 23 рішення Кіровоградської міської ради № 1597 від 08.12.2005 не відповідає зазначеним вище вимогам законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Статтею 14 Конституції України унормовано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно статті 4 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України (ст. 2 названого вище Закону).

Отже, порушення вимоги закону при наданні в оренду земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади, відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 р. № 459/2011, є Державна інспекція сільського господарства України

Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 459/2011, визначені повноваження та завдання Держсільгоспінспекції сільського господарства та передбачено, що основними завданнями Держсільгоспінспекції України, відповідно до п. 3 даного Положення, є: реалізація державної політики у сферах здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі та внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо формування державної політики у зазначених сферах.

Держсільгоспінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи - державні інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах (пункт 6 Положення).

З приписів статті 1 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що у разі звернення державного органу з відповідним позовом, необхідним є з'ясування наявності у нього передбаченого законодавчим актом, тобто законом, повноваження на подання позову до суду.

Між тим, Держсільгоспінспекція не наділена повноваженнями звертатися до суду з позовами.

Господарський суд враховує, що відповідно до Закону України від 18.09.12 № 5288-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури" у ст. 2 та ст. 29 Господарського процесуального кодексу України внесені зміни, а саме: частину другу ст. 2 Господарського процесуального кодексу України доповнено реченням такого змісту: "У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві". Частину другу статті 29 Господарського процесуального кодексу України доповнено реченням такого змісту: "У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача."

Таким чином, за наявності підстав, передбачених вказаними статями, з метою представництва держави, прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, звертатися до суду з позовами.

Зміст поняття "державні інтереси" розглянуто в рішенні Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999, в якому зазначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Прокурор згідно поданого у даній справі позову доводить порушення вимог земельного законодавства з боку органу місцевого самоврядування - Кіровоградської міської ради під час прийняття пункту 23 рішення № 1597 від 08.12.2005 та порушення інтересів держави у сфері контролю за використанням і охороною землі як національного багатства, що свідчить про правомірність звернення прокурора для захисту інтересів держави до господарського суду з даним позовом, у якому прокурор відповідно до вимог ст. 29 Господарського процесуального кодексу України виступає у статусі позивача.

Згідно ст. 19 Закону України "Про прокуратуру" предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора.

При виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право: 1) вносити подання; 2) у встановленому законом порядку ініціювати притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної відповідальності, складати протокол про адміністративне правопорушення та починати досудове розслідування; 3) звертатися до суду в передбачених законом випадках (ст. 21 Закону).

Для здійснення перевірки прокурор приймає постанову, в якій зазначає підстави, що свідчать про можливі порушення законності, та обґрунтовує необхідність вчинення дій, передбачених пунктами 3, 4 та 5 частини першої статті 20 Закону (ст. 21 Закону).

Із матеріалів справи вбачається, що 28.10.2013 до прокуратури м. Кіровограда надійшов лист Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області №4425/1 від 28.10.2013 "Про надання інформації", зі змісту якого вбачається, що в ході вивчення матеріалів відведення земель на території м. Кіровограда Держсільгоспінспекцією в Кіровоградській області було встановлено, зокрема, що в справі по укладенню договору з ТОВ "Композиція" від 16.05.2006 №208, зареєстрованого 14.06.2006 №85 щодо оренди земельної ділянки площею 0,05 га для розміщення адміністративно-комерційного комплексу біля будинку по вул. Шевченка, 36, терміном на 25 років, містяться не всі необхідні документи, зокрема, не всі висновки погоджувальних служб.

Для здійснення перевірки в порядку нагляду за додержання і застосуванням законів у Кіровоградській міській раді прокурором м. Кіровограда 28.10.2013 р. прийнято постанову про проведення перевірки.

На підставі зазначеної постанови прокурором проведено перевірку, під час якої встановлено порушення вимог земельного законодавства при передачі Кіровоградською міською радою в оренду ТОВ "Композиція" земельної ділянки, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

На підставі викладеного, позовні вимоги прокурора м. Кіровограда в інтересах держави до Кіровоградської міської ради про визнання недійсним та скасування пункту 23 рішення Кіровоградської міської ради від 08.12.2005 р. №1597 "Про регулювання земельних відносин" є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час укладення спірного договору) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Встановлений вище факт незаконності пункту 23 рішення Кіровоградської міської ради № 1597 від 08.12.2005, яким було надано в оренду земельну ділянку ТОВ "Композиція", означає відсутність передбаченої нормою ч.1 статті 124 Земельного кодексу України обов'язкової передумови для укладення договору оренди землі - рішення відповідного органу місцевого самоврядування. В свою чергу, вказане означає невідповідність укладеного між Кіровоградською міською радою та ТОВ "Композиція" договору оренди землі від 16.05.2006 № 208, вимогам закону, зокрема, статті 116, частини 1 статті 124 Земельного кодексу України в редакції, які діяли на момент укладення оспорюваного у справі договору, що є підставою для визнання такого договору недійсним на підставі частини 1 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України.

Господарський суд зазначає, що за змістом частин 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

В пункті 2.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вказано, що якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин. Прокурор, звертаючись до господарського суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочину, і визначає відповідачами, як правило, сторони за правочином (договором).

Виходячи з наведеного та встановлених вище порушень інтересів держави, звернення прокурора з даним позовом про визнання недійсним договору оренди землі є правомірним.

У зв'язку з наведеним, позовні вимоги прокурора м. Кіровограда в інтересах держави до Кіровоградської міської ради та до ТОВ "Композиція" про визнання недійсним договору оренди землі від 16.05.2006 р. №208, укладеного між відповідачами, який зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельним ресурсам, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.06.2006 р. за № 85, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про застосування позовної давності, господарський суд враховує, що у Цивільному кодексі України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257), так і спеціальну позовну давність (стаття 258), скорочену або більш тривалу порівняно із загальною.

Статтею 260 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Строк позовної давності обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частиною 1 якої встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор , позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор (п. 4.1. постанови пленуму ВГСУ № 7 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Таким чином, враховуючи вимоги цієї статті, вирішальним, при з'ясуванні питання пропуску прокурором м. Кіровограда позовної давності у даній справі, є те, коли саме прокурору стало відомо про невідповідність вимогам чинного законодавства спірних рішення та договору.

Із матеріалів справи вбачається, що прокурору стало відомо про порушення вимог чинного законодавства при винесенні рішення №1597 та при укладенні договору оренди землі після надходження листа Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області №4425/1 від 28.10.2013 "Про надання інформації" та проведення перевірки. Як вбачається з матеріалів справи, прокурор м.Кіровограда не брав участі на засіданні сесії ради 08.12.2005.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що станом на день звернення прокурора з позовом у даній справі про визнання незаконним та скасування пункту 23 рішення Кіровоградської міської ради від 08.12.2005 р. №1597 "Про регулювання земельних відносин" та про визнання недійсним договору оренди землі від 16.05.2006 р. №208, укладеного між відповідачами, позовна давність не сплила.

Крім того, господарський суд враховує, що пунктом 4 статті 268 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) встановлено, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" № 4176-VI від 20.12.2011 внесені зміни, зокрема, і до Цивільного кодексу України та згідно із підпунктом 2 пункту 2 цього Закону пункт 4 статті 268 Цивільного кодексу України виключено.

Пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону встановлено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме -15.01.2012.

При цьому, пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом, зокрема, про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Тобто, навіть якби прокурор дізнався про невідповідність спірного пункту рішення у 2005 році, станом на день звернення з позовом про визнання такого рішення недійсним позовна давність не сплила б.

Враховуючи викладені обставини, вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що в силу вимог частини 3 статті 207 Господарського кодексу України, пункту 2.29 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" та пункту 2.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зобов'язання за спірним договором припиняються на майбутнє, тобто з моменту набрання чинності рішенням господарського суду у даній справі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується статтею 49 Господарського процесуального України, частиною третьою якої встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно пункту 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України. Відповідно до пункту 2.11. названої постанови - якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Таким чином, судовий збір у даній справі в розмірі, встановленому на момент звернення з позовом у даній справі до суду, покладається на відповідача-1 (Кіровоградська міська рада) за вимогою немайнового характеру про визнання недійсним та скасування пункту 23 рішення Кіровоградської міської ради від 08.12.2005 р. №1597 та на обох відповідачів в рівних частках за вимогою немайнового характеру про визнання недійсним договору оренди землі.

Керуючись ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним та скасувати пункт 23 рішення Кіровоградської міської ради від 08.12.2005 року №1597 "Про регулювання земельних відносин".

3. Визнати недійсним на майбутнє договір оренди землі від 16.05.2006 року № 208, укладений між Кіровоградською міською радою (25022, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 41, ідентифікаційний код 26241020) та товариством з обмеженою відповідальністю "Композиція" (25006, м.Кіровоград, вул. Дзержинського, 72, ідентифікаційний код 23686520), зареєстрований в Кіровоградській регіональній філії державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.06.2006 року за №85.

4. Стягнути з Кіровоградської міської ради (25022, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 41, ідентифікаційний код 26241020) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 1720,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Композиція" (25006, м.Кіровоград, просп. Правди, 28, ідентифікаційний код 33372444) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 573,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

7. Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 18.02.2015.

Суддя Г.Б. Поліщук