Ухвала

від 07.10.2014 по справі 14284/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2014 року м. Київ К/800/4631/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року

у справі № 14284/12/2070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року, адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3; позивач) до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Західна ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області; відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001121720/0 від 28 серпня 2009 року та рішення № 0001131720 від 28 серпня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої складено акт № 1539/17-218/НОМЕР_2 від 14 серпня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001121720/0 від 28 серпня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 33 416,43 грн. (33 416,43 грн. - основний платіж; 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та рішення № 0001131720 від 28 серпня 2009 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 485 174,75 грн.

Перевіркою встановлено порушення підприємцем статей 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Декрет № 13-92), підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з підстав заниження оподатковуваного доходу за охоплений перевіркою період внаслідок невідображення виручки, отриманої від реалізації товарно-матеріальних цінностей (запасних частин) Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропромінвест-М».

Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з проведенням розрахункових операцій на загальну суму в розмірі 297 034,95 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Задовольняючи адміністративний позов в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

За змістом пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно із статтею 13 Декрету № 13-92 оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, підставою для формування податкового обліку платника податків є належним чином складені первинні документи, що відображають реальність відповідної господарської операції.

В наведеному випадку підставою для визначення підприємцю суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій стали отримані контролюючим органом від Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області накладна № 176 від 19 липня 2007 року та товарні чеки на загальну суму в розмірі 297 034,95 грн.

Водночас висновком спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області № 373 від 30 жовтня 2009 року встановлено, що на електрофотокопіях накладної та товарних чеків наявні підписи, які не співставні з підписами ФОП ОСОБА_3, а рукописні записи, що містяться в графах електрофотокопій даних документів виконані не позивачем, а іншою особою.

Вказане стало підставою для порушення 27 листопада 2009 року заступником прокурора Ленінського району м. Харкова кримінальної справи № 24090066 за фактом складання та використання підроблених документів, а саме - за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України .

На час розгляду справи в судових інстанціях досудове слідство у кримінальній справі № 24090066 призупинено до розшуку осіб, які скоїли вказаний злочин.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності-фізичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2004 року № 326 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються платником податків у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів обліку платника податків у розрізі періодів; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків та, за їх наявності, відповідальних осіб за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи з обліку, а у разі відсутності такого - інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відмови платника податків та, за їх наявності, відповідальних осіб за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи надати посадовим особам, що здійснюють перевірку, письмові пояснення щодо причини ненадання документів, факти відмови відображаються в акті.

Однак, в розглядуваній ситуації висновок щодо порушення підприємцем податкового законодавства та касової дисципліни, викладений в акті, ґрунтується виключно на отриманих від Мелітопольської ОДПІ Запорізької області копіях видаткової накладної та товарних чеків без дослідження при цьому первинних документів, які стали підставою для формування даних податкового обліку позивача.

За наведених обставин, а також враховуючи наявні в матеріалах справи висновок спеціаліста № 373 від 30 жовтня 2009 року та пояснення підприємця, надані в рамках розслідування кримінальної справи № 24090066, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Костенко М.І.