Постанова

від 05.11.2014 по справі 826/14351/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 листопада 2014 року 11:40 № 826/14351/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Сізих Х.С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Енд Пленет" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: Луценко Р.О.

від відповідача: Білокур В.В.

свідок: ОСОБА_3

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05.11.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Енд Пленет" (надалі - позивач), звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від « 25» березня 2014 року № 43926552208 та податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від « 25» березня 2014 року № 44026552208.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягають скасуванню. Крім того, Позивач зазначає, що підстав для перевірки не було, а перевірка проведена не законно з порушенням норм податкового законодавства.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що Позивачем придбано товар (роботи, послуги) у осіб, які не сплачувала податки, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємства.

В судовому засіданні Відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В С Т А Н О В И В:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Енд Пленет" з питань повноти та достовірності сплати до бюджету податків при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Пром Голдінг» за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено Акт від 13.03.2014 р. №229/26-55-22-08/38704989 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено наступні порушення: ст.134, п. п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI. (із змінами та доповненнями) за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року ТОВ «Вуд Енд Пленет» занижено податок на прибуток всього у сумі 87 102 грн., у т.ч. по періодах: за 2012 рік - 87 102 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами і доповненнями, ТОВ «Вуд Енд Пленет» завищено податковий кредит в деклараціях з податку на додану вартість при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Пром Голдінг» (код ЄДРПОУ 38569602) всього у сумі 91 686,88 грн., у тому числі за червень 2013 року в сумі 15 811,16 грн. , за липень 2013 року в сумі 36 392,50 грн., за серпень 2013 року в сумі 39 483,22 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки, Позивачем було подано скаргу, за результатами розгляду скарги Податковим органом Листом від 24.03.2014 р. №14313/10/26-55-22-08-10 було повідомлено Позивача, що висновки, які викладені в Акті перевірки залишено без змін.

Податковим органом на підставі Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.03.2014 р. № 43926552208, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 108 878,00 грн., з них за основним платежем - 87 102,00грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 21 776,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 25.03.2014 р. № 44026552208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 114 609,00грн., з них за основним платежем - 91 687,00грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 22 922,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомлення-рішенням Позивачем було подано скаргу до Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі по тексту ГУ Міндоходів у м. Києві). За результатом розгляду скарги ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято рішення від 12.05.2014 р. №4190/10/26-15-10-06-15, яким було залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу Позивача без задоволення.

Також, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомлення-рішенням та рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві від 12.05.2014 р. №4190/10/26-15-10-06-15 Позивачем було подано скаргу до Міндоходів України. За результатом розгляду скарги Міндоходів України прийнято рішення від 04.06.2014 р. №9886/6/99-90-10-01-15, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення та рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 12.05.2014 р. №4190/10/26-15-10-06-15.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець), з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-ГОЛДІНГ» (Продавець), з іншого боку, було укладено Договір поставки №10/06 від 10.06.2013 р. (надалі по тексту Договір №10/06).

У відповідності до п. 1.1, п. 1.2 Договору №10/06, Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця піддони, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його згідно умов цього Договору. Кількість, асортимент та ціна, товару визначається в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору. Видаткова накладна затверджується двома сторонами та скріплюється печатками, або затверджується довіреністю Покупця.

Згідно п. 2.1 та п. 2.3 Договору №10/06, ціна товару зазначається в рахунках-фактурах та встановлюється в національній валюті України. У випадку зміни цін на товарному ринку України, ціна на товар може бути змінена за згодою сторін. Загальна вартість цього Договору складається з сум загальних вартостей товару що вказані в видаткових накладних, за якими Покупець отримав товар від Продавця.

Відповідно до п. 4.1 та п. 5.5 Договору №10/06, піддони повинні відповідати діючим стандартам якості та ДОСТу 9557-87. Поставка товару здійснюється за попередньою письмовою чи усною заявкою Покупця. Відвантаження продукції здійснюється силами Продавця окремими партіями у відповідності із заявками Покупця, якщо інше непередбачене цим Договором. Продавець має право на дострокову поставку товару за попередньою домовленістю з Покупцем. У накладних на товар, який постачається, Продавець зазначає найменування кожної асортиментної позиції товару, його кількість та вартість. Продавець відповідає за недоліки товару, якщо Покупець доведе, що вони виникли до передання товару Покупцю або з причин, які існували до цього моменту. Приймання товару здійснюється Покупцем за участі представників Продавця. У разі невідповідності кількості або якості товару, обумовлених даним Договором, Продавець повинен замінити бракований товар або повернути передплату за недовідвантажений товар.

Позивач зазначає, що зобов'язання сторін виконані належним чином та в повному обсязі та надано суду наступні документи: Видаткові накладні: №РН-180601 від 18.06.2013 р., №РН-200603 від 20.06.2013 р., №РН-250608 від 25.06.2013 р., №РН-010701 від 01.07.2013 р., №РН-040701 від 04.07.2013 р., №РН-090703 від 09.07.2013 р., №РН-150704 від 15.07.2013 р., №РН-170703 від 17.07.2013 р., №РН-220701 від 22.07.2013 р., №РН-260705 від 26.07.2013 р., №РН-290701 від 29.07.2013 р., №РН-010804 від 01.08.2013 р., №РН-060802 від 06.08.2013 р., №РН-130805 від 13.08.2013 р., №РН-150801 від 15.08.2013 р., №РН-190805 від 19.08.2013 р., №РН-200802 від 20.08.2013 р., №РН-230801 від 23.08.2013 р.; Податкові накладні: від 18.06.2013 р. №15, від 20.06.2013 р. №21, від 25.06.2013 р. №33, від 01.07.2013 р. №1, від 04.07.2013 р. №7, від 09.07.2013 р. №10, від 15.07.2013 р. №17, від 17.07.2013 р. №20, від 22.07.2013 р. №25, від 26.07.2013 р. №32, від 29.07.2013 р. №35, від 01.08.2013 р. №5, від 06.08.2013 р. №11, від 13.08.2013 р. №22, від 15.08.2013 р. №23, від 19.08.2013 р. №29, від 20.08.2013 р. №31, від 23.08.2013 р. №35; Рахунки на оплату: №СФ-180601 від 18.06.2013 р., №СФ-250608 від 25.06.2013 р., № СФ -010701 від 01.07.2013 р., № СФ-040701 від 04.07.2013 р., № СФ-090703 від 09.07.2013 р., № СФ-150704 від 15.07.2013 р., № СФ-170703 від 17.07.2013 р., № СФ-220701 від 22.07.2013 р., № СФ-260705 від 26.07.2013 р., № СФ-290701 від 29.07.2013 р., № СФ-010804 від 01.08.2013 р., № СФ-060802 від 06.08.2013 р., № СФ-130805 від 13.08.2013 р., № СФ-150801 від 15.08.2013 р., № СФ-190805 від 19.08.2013 р., № СФ-200802 від 20.08.2013 р., № СФ-230801 від 23.08.2013 р.; банківські виписки.

Судом в судовому засіданні було досліджено Договір №10/06 від 10.06.2013 р., видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату, з яких вбачається, що всі вищезазначені документи від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-ГОЛДІНГ» (Продавець) підписані Директором ОСОБА_3.

Для з'ясування всіх обставин справи в судовому засіданні 15.11.2014 р. було допитано в якості свідка ОСОБА_3, який в вищезазначених документах був зазначений, як Директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-ГОЛДІНГ».

В судовому засіданні 15.08.2014 р. громадянин ОСОБА_3 (паспортні дані серія: ТТ 101642), повідомив, що в 2007 р. у нього було викрадено: паспорт, диплом, ідентифікаційний номер та інші документи. В 2013 р. від співробітників податкової міліції він дізнався про те, що є директором ТОВ «Пром Голдінг», чим займається ТОВ «Пром Голдінг» та де знаходиться йому нічого не відомо, до діяльності даного підприємства не має жодного відношення.

Під час дослідження первинної документації (Договір №10/06 від 10.06.2013 р., видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату) ОСОБА_3 були надані на ознайомлення документи, при ознайомленні з даними документами Свідок зазначив, що підписи, які містяться від його імені, здійснені не ним; ким здійснені дані підписи йому не відомо.

На підставі досліджених у справі доказів: пояснення директора ТОВ «Пром Голдінг» - ОСОБА_3, згідно якого директор засвідчує відсутність реального характеру поставки позивачу товару через відсутність цього товару, а також стверджує про те, що ОСОБА_3, від імені якого підписані податкові накладні, видаткові накладні, Договір не займав посади керівника ТОВ «Пром Голдінг» та не мав права підписувати податкові накладні від його імені, суд приходить до висновку, що надані Позивачем документи не мають значення первинних документів та не можуть підтверджувати правомірність формування податкового кредиту за ними.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно абз. 11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з п. 198. 1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу

Відповідно до п. 198. 2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

У відповідності до п 185.1ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-V1 - Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в рай експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України: «платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору».

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 та п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видасться покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань».

Згідно п.19 ст. 2 та ст.9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти); доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти; податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Суд вважає, що позивачем не доведено факт реального виконання умов договору, що надало б йому право на формування податкового кредиту та валових витрат з огляду на наступне.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216).

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

У відповідності до п.п. 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

У відповідності до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту

Суд не бере до уваги надані Позивачем до суду копії податкових накладних та видаткових накладних, рахунків фактури, оскільки останні підписані від імені контрагента не відомою особою.

У постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Верховний Суд України висловив правову позицію щодо застосування цих правових норм та зазначив, що неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність поставки.

Аналогічна позиція викладена і в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.03.2014р. по справі №К/9991/17487/141.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно постанови Верховного суду України від 08.09.2009 у справі № 21-737во09 про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів вони не підписували.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

Крім того, аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р., в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2014 року по справі №К/800/45861/13; Ухвалах Вищого адміністративного суду України: від 13.03.2014р. по справі №К/9991/17487/141 від 23 квітня 2014 року по справі №К/800/16727/13, від 24 квітня 2014 р., по справі №К/9991/1099/11 від 20.02.2013 р. по справі №К9991/59409/12, Постанові від 27.03.2013 р. по справі №К/9991/56892/12, Постанові від 13.02.2013 р. по справі №К/9991/69822/12, в Ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.10.2013р. по справі №2а-18701/11/2670 (К/800/44495/13), від 10.04,2013р. по справі №2а-12992/11/2670 (К/9991/80738/12), від 19.09.2013р. по справі №2а-12994/11/2670 (К/800/33214/13), від 27.03.2013р. по справі №2а-8473/12/2670 (К7800/7365/13).

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Енд Пленет" відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Енд Пленет" (код ЄДРПОУ 38704989, адреса: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63) решту суми судового збору у розмірі 4 022,74 (чотири тисячі двадцять дві гривні 74 коп.) грн. на користь Окружного адміністративного суду м. Києва (розрахунковий рахунок №31218206784007, отримувач платежу УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, МФО 820019, банк одержувача ГУ ДКСУ у місті Києві, код класифікації доходів бюджету 22030001 із рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Енд Пленет" (код ЄДРПОУ 38704989).

3. Виконання постанови суду в частині стягнення решти суми судового збору у розмірі 4 022,74 (чотири тисячі двадцять дві гривні 74 коп.) з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Енд Пленет" (код ЄДРПОУ 38704989, адреса: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63) доручити Державній податковій інспекції в Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук

Повний текст постанови складено 10.11.2014 р.