Постанова

від 10.11.2014 по справі 826/16003/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 листопада 2014 року 16:50 № 826/16003/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представник позивача - Миронюка І.В.,

представник відповідача - Костюкова Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом непідприємницького товариства «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Резерв Рівненщини» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось непідприємницьке товариство «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Резерв Рівненщини» (надалі НТ «ВНПВ «Резерв Рівненщини - позивач) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі Фонд - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо неповернення пенсійних активів у розмірі 95 200,00 грн., розміщених у Публічному акціонерному товаристві «Банк Форум» (надалі - ПАТ «Банк Форум») згідно Генерального договору банківського вкладного (депозитного) рахунку №196 від 10.01.2013р. та договору банківського вкладу (депозиту) «Строковий» №196/1 від 10.01.2013р., зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повернути НТ «ВНПВ «Резерв Рівненщини» 95 200,00 грн. розміщених у ПАТ «Банк Форум» згідн Генерального договору банківського вкладного (депозитного) рахунку №196 від 10.01.2013р. та договору банківського вкладу (депозиту) «Строковий» №196/1 від 10.01.2013р.

Зокрема, свої позовні вимоги НТ «ВНПВ «Резерв Рівненщини» обґрунтовує тим, що відповідач протиправно допустив бездіяльність та не повернув позивачу грошові кошти (пенсійні активи) у розмірі 95 200,00 грн., розміщених на рахунку ПАТ «Банк Форум», оскільки заяву про повернення грошових коштів залишено без задоволення, що є грубим порушенням прав та інтересів позивача з боку Фонду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування заперечень зазначено, що між позивачем та Фондом відсутні будь-які відносини щодо пенсійних активів. Відносно питання про повернення грошових коштів з Фондом не велася жодна переписка, у зв'язку з чим твердження позивача, що Фонд відмовився повернути пенсійні активи НТ «ВНПВ «Резерв Рівненщини» є безпідставними.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Між ПАТ «Банк Форум» (код 21574573) та НТ «ВНПВ «Резерв Рівненщини» (код 34355367), від імені якого на підставі договору про управління активами пенсійного фонду №3-КУА від 24.01.2007р. та №1-КУА від 02.06.2014р. виступило Приватне акціонерне товариство «Компанія з управління активами «Національний резерв» (надалі - ПРАТ «КУА «Національний резерв»), укладено Генеральний договір банківського вкладного (депозитного) рахунку №196 від 10.01.2013р. (надалі - Генеральний договір), на підставі якого укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Строковий» №196/1 від 10.01.2013р. (надалі - договір банківського вкладу).

Предметом Генерального договору є відкриття банком вкладнику вкладного (депозитного) рахунку і розміщення на платній основі тимчасово вільних коштів/банківських металів.

Розмір залучених коштів/банківських металів вкладника, процентна ставка, строк користування залученими банком коштами/банківськими металами вкладника (строк вкладу (депозиту) обумовлюється в договорах банківського вкладу (депозиту), які є невід'ємними частинами цього генерального договору.

Пунктом 3.1. Генерального договору закріплено, що банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок №26511300245711 (980).

Порядок зарахування коштів/банківських металів на депозитний рахунок та повернення їх вкладнику врегульований розділом 4 генерального договору.

Так, пунктом 4.1 Генерального договору закріплено, що на підставі відповідного договору депозиту вкладник здійснює переказ грошових коштів/банківських металів на депозитний рахунок у безготівковій формі із свого реєстраційного рахунку, який зазначений в розділі «Адреси, Реквізити та підписи Сторін» відповідного договору депозиту протягом 3-х банківських днів з дня підписання кожного депозитного договору.

Повернення вкладу або його частини з депозитного рахунку, згідно пункту 4.3 Генерального договору, здійснюється банком самостійно шляхом переказу в безготівковій формі на реєстраційний рахунок вкладника, який зазначений в розділі «Адреси, Реквізити та підписи Сторін» відповідного договору депозиту, за умови наявності файлу - відповіді про відкриття депозитного рахунку з відміткою про взяття цього рахунку на облік органом державної податкової служби.

У той же час, пунктом 6.1.4 пункту 6.1 розділу 6 Генерального договору, який називається «Права та обов'язки сторін», банк зобов'язаний при умові, що майнові права по відповідному договору депозиту не знаходяться у заставі та (або) не обтяжені зобов'язаннями, які виникають в силу закону, і за наявності файлу - відповіді про відкриття вкладного (депозитного) рахунку з відміткою про взяття цього рахунку на облік органом державної податкової служби на вимогу вкладника повернути вклад та сплатити проценти, передбачені відповідним договором депозиту.

Згідно з пунктом 9.1 Генерального договору, усі зміни, доповнення до цього договору є його невід'ємними частинами, здійснюються в письмовій формі, підписуються уповноваженими представниками сторін.

На підставі зазначеного договору 10.01.2013р. між зазначеними суб'єктами підписано договір банківського вкладу (депозиту) «Строковий» №196/1.

Відповідно до пункту 1 зазначеного договору вкладник розміщує на депозитному рахунку тимчасово вільні грошові кошти в сумі 94 000,00 грн. строком з 10.01.2013р. по 10.04.2013р. На суму вкладу банк нараховує і виплачує проценти у розмірі 23,77% (двадцять три цілих сімдесят сім сотих процентів) річних.

Будь-яких положень щодо повернення грошових коштів, розміщених на депозитному рахунку, відмінних від положень Генерального договору договір банківського вкладу (депозиту) «Строковий» №196/1 не містить.

У зв'язку з прийняттям Національним банком України 13.06.2014р. постанови №355 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Форум», згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.06.2014р. №49 розпочато процедуру виведення Банку з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд звертає увагу на наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (надалі Закон України від 23.02.2012р. № 4452-VI)

Положеннями статті 3 Закону України від 23.02.2012р. № 4452-VI закріплено, що Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Як зазначено у частині 1 статті 4 вказаного Закону, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно статті 11 Закону України від 23.02.2012р. № 4452-VI управління поточною діяльністю Фонду здійснює Виконавча дирекція Фонду.

Виконавча дирекція Фонду складається з п'яти членів. Рішення виконавчої дирекції Фонду приймаються на засіданнях простою більшістю голосів за умови участі в засіданні не менше ніж чотирьох членів виконавчої дирекції.

Повноваження Виконавчої дирекції Фонду закріплені у статті 12 названого Закону.

Зокрема, частиною 3 згаданої статті закріплено, що до повноважень Виконавчої дирекції Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами відноситься прийняття рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, а у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку - здійснює призначення та відсторонення від виконання обов'язків уповноваженої особи Фонду.

З огляду на викладене, твердження відповідача, що він не є учасником спірних правовідносин є обґрунтованими.

Також суд звертає увагу, пунктом 2 частини 1 статті 14 Закону України від 23.02.2012р. № 4452-VI, яким закріплено, що у відносинах з державними органами, Національним банком України, банками, міжнародними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами від імені Фонду діє Директор - розпорядник Фонду.

Відповідно до положень статті 20 названого Закону Фонд є єдиним розпорядником коштів, акумульованих у процесі його діяльності.

Кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню і можуть використовуватися Фондом виключно для: 1) виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам коштів за вкладами відповідно до цього Закону; 2) покриття витрат, пов'язаних з виконанням покладених на Фонд функцій та повноважень, зокрема, пов'язаних з процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду, у тому числі витрат Фонду, передбачених пунктом 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; 3) забезпечення поточної діяльності Фонду, утримання його апарату, розвитку його матеріально-технічної бази в межах кошторису витрат, затвердженого адміністративною радою Фонду; 4) надання фінансової підтримки приймаючому банку; 5) надання позик працівникам Фонду в межах кошторису витрат, затвердженого адміністративною радою Фонду, та у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Фонду; 6) надання цільової позики для авансування виплат вкладникам банку відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону протягом дії тимчасової адміністрації.

Згідно з приписами статті 26 Закону України від 23.02.2012р. № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку.

Частиною 2 та 6 названої статті також закріплено, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, а завершує Фонд виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами в день внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

Проте, суд не погоджується з твердженням позивача, що власниками пенсійних коштів та вкладниками в розумінні статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є саме фізичні особи-учасники позивача, і що на них поширюються встановлені цим Законом гарантії з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифікату.

Згідно з частиною 1 статті 1063 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), фізична або юридична особа може укласти договір банківського вкладу (зробити вклад) на користь третьої особи. Ця особа набуває права вкладника з моменту пред'явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами.

Абзацом 3 частини 1 статті 1063 ЦК України передбачено, що визначення імені фізичної особи або найменування юридичної особи, на користь якої зроблений вклад, є істотною умовою договору банківського вкладу.

Генеральний договір банківського вкладного (депозитного) рахунку від 10.01.2013р. №196 укладений між Банком та позивачем не містить жодної інформації про те, що він укладений на користь фізичних осіб.

Навіть якщо б договір і був укладений на користь фізичних осіб, то для того щоб набути права вкладники дані фізичні особи мають пред'явити до банку вимогу, або іншим чином виразити свій намір скористатися правами вкладника.

Позивачем не надано жодного доказу звернення фізичних осіб, що є учасниками позивача, до Банку з метою набуття прав вкладників.

Аналіз вказаних правових норм в сукупності із встановленими обставинами дають підстави суду зробити висновок, що учасники позивача не є вкладниками ні в розумінні ЦК України, ні в розумінні Закону.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні та регулює правовідносини, пов'язані з цим видом діяльності, є Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" від 09.07.2003р. №1057-IV з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції (далі по тексту - Закон України від 09.07.2003р. №1057-IV).

Згідно з частиною 1 статті 2 названого Закону система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

При цьому, суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, є недержавні пенсійні фонди (частина 2 статті 2).

Приписами статті 1 Закону України від 09.07.2003р. №1057-IV передбачено, що недержавний пенсійний фонд - це юридична особа, створена відповідно до цього Закону, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному цим Законом порядку.

Відповідно до положень статті 48 зазначеного Закону пенсійні активи, що накопичуються у пенсійному фонді, можуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяльності фонду, виконання зобов'язань фонду перед його учасниками та оплати витрат, пов'язаних із здійсненням недержавного пенсійного забезпечення. Використання пенсійних активів для інших цілей забороняється.

Згідно з частиною 1 статті 51 Закону України від 09.07.2003р. №1057-IV сума пенсійних коштів усіх учасників пенсійного фонду дорівнює чистій вартості активів пенсійного фонду.

Відповідно до статті 1 цього Закону чиста вартість активів пенсійного фонду - різниця між вартістю активів пенсійного фонду на день проведення підрахунку та сумою зобов'язань пенсійного фонду, що підлягають виконанню на день проведення підрахунку.

У той же час, у частині 3 статті 6 Закону України від 09.07.2003р. №1057-IV закріплено, що активи пенсійного фонду формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків) та інших надходжень до пенсійного фонду.

Отже, обов'язковою умовою для повернення грошових коштів, розміщених в банківській установі недержавним пенсійним фондом, є встановлення факту належності таких коштів до складу пенсійних внесків учасників фонду.

Як зазначено вище, Генеральний договір банківського вкладного (депозитного) рахунку від 10.01.2013р. №196, укладений між Банком та позивачем не містить жодної інформації про те, що він укладений на користь фізичних осіб.

З огляду на ненадання позивачем під час розгляду справи документів на підтвердження того, що грошові кошти у сумі 95 200,00 грн. зараховані на депозитний рахунок складають саме активи пенсійного фонду, сформовані за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків), зокрема, реєстр фізичних осіб, на користь яких позивачем укладено договір банківського вкладу, в якому зазначено прізвища та інші дані таких осіб, розміри належних їм сум вкладу, суд позбавлений можливості встановити факт належності таких коштів до складу пенсійних внесків учасників пенсійного фонду, що свідчить про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Дана позиція підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України № К/800/54318/13 від 23.04.2014р.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову непідприємницького товариства «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Резерв Рівненщини» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає до Київського окружного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст складений та підписаний 14.11.2014р.

Суддя В.П. Шулежко