Постанова

від 17.11.2014 по справі 810/5898/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2014 року 810/5898/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансхліб» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртрансхліб» (далі - ТОВ «Укртрансхліб» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Васильківська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.10.2014 №0006422205.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товарів, виконання робіт та надання послуг між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Радіум», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фобос-О», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сібол» (далі - ТОВ «Радіум», ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Сібол») мали реальний характер - товар поставлено, роботи виконано, послуги надані, отримано й оплачено позивачем. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Як зазначає позивач, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження фіктивності та/або безтоварності договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Радіум», ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Сібол», а викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються виключно на неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Радіум», ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Сібол» без надання оцінки наданих позивачем первинних документів.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 17.11.2014, не з'явились.

Разом з цим, 17 листопада 2014 року через канцелярію Київського окружного адміністративного суду надійшла спільна заява сторін про розгляд справи за відсутності їх представників.

З огляду на положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Укртрансхліб», ідентифікаційний код 38036693, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Тітова, буд. 146, зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області 03.08.2012. Як платник податків позивач узятий на облік в органах державної податкової служби з 06.08.2012 за №15157.

Позивач у період з 01.09.2012 по 31.03.2014 відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №200063476, виданого Васильківською ОДПІ, був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Основними видами діяльності ТОВ «Укртрансхліб» є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; неспеціалізована оптова торгівля; виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах; вантажний автомобільний транспорт.

10 вересня 2014 року на підставі наказу від 08.09.2014 №566, повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 08.09.2014 №78/10/22-05 посадовою особою Васильківської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Укртрансхліб» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських оперцій з ТОВ «Фобос-О» (код ЄДРПОУ 38150128), ТОВ «Радіум» (код ЄДРПОУ 37266914), ТОВ «Сібол» (код ЄДРПОУ 37265968) за січень 2014 року.

За результатами перевірки складений акт від 17.09.2014 №3426/22-05/38036693 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2014 року на суму 9392,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг у ТОВ «Радіум», ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Сібол», що ґрунтується виключно на неможливості проведення зустрічної звірки вказаних контрагентів.

В обґрунтування правомірності спірного рішення відповідач зазначив, що на його адресу надійшли акти ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києва від 03.04.2014 №1011/26-55-22-07/37265968 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сібол» (код за ЄДРПОУ 37265968)», від 03.04.2014 №1014/26-55-22-07 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Радіум» (код за ЄДРПОУ 372666914)» та від 03.04.2014 №1015/26-55-22-07/38150128 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фобос-О» (код за ЄДРПОУ 38150128)».

У зв'язку з неможливістю проведення зустрічних звірок ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Радіум», ТОВ «Сібол» посадові особи ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києва дійшли висновку про відсутність у ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Радіум», ТОВ «Сібол» первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, відсутність фізичних та технічних можливостей, кваліфікованого персоналу для здійснення задекларованих господарських операцій, що свідчить про фіктивність діяльності вказаних підприємств.

А відтак, єдиною підставою для висновків податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість є факт неможливості проведення зустрічної звірки контрагентів позивача - ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Радіум», ТОВ «Сібол» та наявність, на думку податкового органу, порушень правил ведення господарської діяльності постачальниками товарів (робіт, послуг) ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Радіум», ТОВ «Сібол» по ланцюгу постачання.

Тобто, право позивача на формування податкового кредиту поставлено у залежність від добросовісності ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Радіум», ТОВ «Сібол» та їх його контрагентів, з якими позивач навіть не перебував у будь-яких відносинах.

Зважаючи на зазначені обставини, посадова особа Васильківської ОДПІ дійшла висновку, що сума податку на додану вартість сплачена позивачем за господарськими операціями з ТОВ «Радіум», ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Сібол» включена до складу податкового кредиту безпідставно.

На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Васильківською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.10.2014 №0006422205, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11740,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 9392,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2348,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись з даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між ТОВ «Укртрансхліб» та контрагентами ТОВ «Радіум», ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Сібол» укладено ряд договорів, а саме:

- між покупцем ТОВ «Укртрансхліб» та продавцем ТОВ «Радіум» - договір поставки від 01.06.2013 №58, відповідно до якого продавець зобов'язується поставляти покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити зазначений товар в асортименті, кількості та за цінами згідно додатків до цього договору або замовлення покупця (том І а.с.31-33);

- між замовником ТОВ «Укртрансхліб» та виконавцем ТОВ «Фобос-О» - договір від 28.02.2013 №18 на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати ремонт та технічне обслуговування транспортних засобів з використанням запасних частин та матеріалів, а замовник зобов'язується своєчасно оплачувати виконані роботи та вартість запасних частин та матеріалів (том І а.с.29, 30);

- між замовником ТОВ «Укртрансхліб» та виконавцем ТОВ «Сібол» - договір від 01.12.2013 №44 на консультаційне обслуговування, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати консультації з питань комерційної діяльності (том І а.с.34).

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Радіум», ТОВ «Сібол», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагентів документи про наявність державної реєстрації та стан юридичних осіб контрагентів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість (том ІІ а.с.12-17).

Лише після отримання всіх документів позивачем були укладені відповідні договори.

У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Радіум», ТОВ «Сібол», наявності дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться податковим органом.

На підтвердження поставки товарів від ТОВ «Радіум» та виконання ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Сібол» робіт (послуг) на користь позивача, позивачем до перевірки та матеріалів справи надані видаткові накладні від 31.01.2014 № РН-4, № РН-00266, заказ-наряд від 31.01.2014, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2014, акт приймання-передачі наданих послуг від 31.01.2014 №44 (том І а.с.35-39) та їх матеріальні носії.

За результатами господарських операцій ТОВ «Радіум», ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Сібол» видано на користь ТОВ «Укртрансхліб» податкові накладні від 31.01.2014 №30271, №30264 та №30312 (том І а.с.40-43).

Податковим органом встановлено, що розрахунки між позивачем та ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Радіум», ТОВ «Сібол» здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками по банківському рахунку позивача (том ІІ а.с.22-24, 29, 41-43, 48).

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів у ТОВ «Радіум» та робіт, послуг у ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Сібол».

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Всі зазначені двосторонні документи підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їх печатками.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено. Надані позивачем до перевірки документи відповідачем не проаналізовано.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Укртрансхліб» та ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Радіум», ТОВ «Сібол» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагенти були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Статус позивача та його контрагентів, як платників податку на додану вартість, не заперечувався сторонами.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентами позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Жодного доказу того, що суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Радіум», ТОВ «Сібол» не включені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів, не відображені у реєстрі отриманих податкових накладних суду не надано.

У зв'язку з цим, у суду не виникає сумнівів щодо належного відображення результатів господарських операцій між позивачем та його контрагентами у податковій звітності.

Як вбачається із Акта перевірки посадовими особами податкового органу були досліджені договори та інші документи податкового та бухгалтерського обліку,

Разом з цим, як встановлено судом, висновки перевірки зроблені лише на підставі наявних даних інформаційних баз, податкових декларацій та актів про неможливість проведення зустрічних звірок, без врахування та надання оцінки іншим документам, обов'язкових для проведення такої перевірки та які були у розпорядженні перевіряючих.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що результати перевірки, викладені відповідачем в Акті перевірки прийняті без дослідження належних документів, які необхідно складати залежно від певного виду господарської операції.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

За змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі вартості придбаних товарів, робіт, послуг.

Оскільки, на думку податкового органу, товари фактично не поставлялись, роботи не виконувались, послуги не надавались, а учасниками правочинів переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угоди є безтоварними, та, як наслідок, формування податкового кредиту за ними вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків про безтоварність господарських операцій, на відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, оскільки такі висновки не можливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єктів господарювання.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, податковими органами не перевірялись контрагенти позивача, а саме, ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Радіум», ТОВ «Сібол» на предмет наявності у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, зокрема, основних фондів виробництва, наявності матеріальних ресурсів, кваліфікованого персоналу тощо; на предмет наявності у них господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів, наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання.

Крім цього, на неодноразову вимогу суду відповідачем не надано жодного доказу неможливості, як на дату проведення перевірки даних контрагентів, так і на дату виникнення спірних правовідносин, здійснення позивачем та його контрагентами зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутності у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Висновки про відсутність у ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Радіум», ТОВ «Сібол» умов для здійснення фінансово-господарської діяльності після виконання всіх зобов'язань зроблені лише на підставі службової інформації, яка є недостатньою для визнання угод безтоварними та такі висновки не можливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єктів господарювання.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, контрагенти позивача звітувались до податкових органів та згідно облікової картки особового рахунку ТОВ «Фобос-О» станом на 03.11.2014 у вказаного товариства обліковується податковий борг з податку на прибуток підприємств в сумі 2040,00 грн.; згідно облікових карток особових рахунків ТОВ «Радіум» та ТОВ «Сібол» станом на 03.11.2014 податковий борг відсутній.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, висновок про відсутність будь-яких можливостей для здійснення господарської операції зроблений на підставі інформації про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Радіум», ТОВ «Сібол».

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до наявних у матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Радіум», ТОВ «Сібол» ними 27.02.2014 була здійснена державна реєстрація змін до установчих документів, а саме, зміна місцезнаходження (том ІІ а.с.12-17).

Як вбачається із змісту зазначених витягів з 27.02.2014 місцезнаходження ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Радіум», ТОВ «Сібол» - м. Запоріжжя.

Водночас, заходи щодо проведення зустрічних звірок ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Радіум», ТОВ «Сібол» були проведенні посадовими особами Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві 03.04.2014, тобто через місяць після зміни вказаними юридичними особами місцезнаходження.

Крім цього, згідно з постановою Господарського суду Запорізької області від 26.06.2014 ТОВ "Фобос-О", м. Запоріжжя, визнано банкрутом в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відкрито ліквідаційну процедуру. Вказану інформацію розміщено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 02.07.2014 за № 5581.

Протягом встановленого законом строку до суду та ліквідатора звернулись ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві та КТ «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов» і компанія», м. Запоріжжя з заявою з кредиторськими вимогами.

Відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області від 15.10.2014 справа № 908/1781/14 банкрута - ТОВ «Фобос-О», код з ЄДР - 38150128, ліквідовано та станом на дату розгляду справи по суті заявлених позовних вимог внесено відповідний запис до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з постановою Господарського суду Запорізької області від 26.06.2014 ТОВ "Радіум", м. Запоріжжя, визнано банкрутом в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відкрито ліквідаційну процедуру, про що на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 02.07.2014 за № 5582 розміщено відповідне повідомлення.

Як вбачається із змісту ухвали Господарського суду Запорізької області від 23.09.2014 справа № 908/1777/14, протягом встановленого законом строку до суду та ліквідатора заяв з кредиторськими вимогами не надходило; банкрута - ТОВ "Радіум", код з ЄДР - 37266914, ліквідовано та станом на дату розгляду справи по суті заявлених позовних вимог внесено відповідний запис до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 13.06.2014 у справі № 908/1778/14 визнано банкрутом ТОВ "Сібол", відкрито ліквідаційну процедуру.

Як вбачається із змісту ухвали Господарського суду Запорізької області від 13.06.2014 у справі № 908/1778/14, 24.03.2014 в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації «Бюлетень державної реєстрації» № 278 (8) 2014 рік опубліковано повідомлення (№ 2331) про припинення ТОВ «Сібол». Крім того, боржник повідомив орган доходів і зборів, в якому перебуває на обліку - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, фонди, тощо, про припинення юридичної особи. Після публікації повідомлення про ліквідацію юридичної особи з вимогами до боржника звернулось лише Товариство з обмеженою відповідальністю «Цент Електроніки».

А відтак, саме за наведених обставин, акти Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Радіум», ТОВ «Сібол» не є належними доказами щодо безтоварності господарських операцій, щодо відсутності у контрагентів позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів саме станом на січень 2014 року.

Водночас, вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.

Факт придбання позивачем товарів, робіт, послуг підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів, робіт, послуг, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Суд звертає увагу також на те, що документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари поставлялись, роботи виконувались, послуги надавались, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання придбаних товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності.

Так, представник позивача пояснив, що придбані у ТОВ «Радіум» насос з гідропідсилювачем та кардан були використані для ремонту автомобіля Mercedes-Denz 814 державний номер АІ3110ЕА. Роботи по заміні вказаних автозапчастин та технічне обслуговування вказаного автомобіля виконувались ТОВ «Фобос-О».

На підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ «Радіум» ящиків картонних та картонної бумаги, позивачем надані суду прибуткова накладна від 31.12.2014 №УТ-0000003, накладна на внутрішнє переміщення від 03.02.2014 № УТ-0000001 та акт списання від 05.03.2014 №УТ-0000011(том ІІ а.с.32-34).

Суду не надано жодних доказів того, що товари, які були придбані позивачем у ТОВ «Радіум», придбавались у інших контрагентів або обліковувались на складах позивача до укладення правочину, який, на думку відповідача, містить ознаки безтоварності.

Щодо надання ТОВ «Сібол» на користь позивача послуг, останній пояснив, що на виконання умов договору від 01.12.2013 №44 на консультаційне обслуговування виконавцем було розроблено та надано замовнику шаблони (проекти) договору поставки, договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, договору на виконання робіт та додаткової угоди, на підтвердження чого надав відповідні шаблони (проекти), які у подальшому були використані позивачем під час власної господарської діяльності, зокрема, позивачем були укладені договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 05.02.2014 та договір на виконання робіт від 08.02.2014 №3 (том ІІ а.с.63-69, 76-79).

Крім цього, на виконання умов договору від 01.12.2013 №44 на консультаційне обслуговування виконавцем здійснювався контроль за дотриманням порядку оформлення первинних документів; відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; обліком коштів, товарно-матеріальних цінностей та витрат позивача; своєчасним відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних з їх рухом; складанням фінансового звіту та звіту про фінансові результати за 2013 рік та іншими операціями бухгалтерського та податкового обліку та звітності позивача.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про підтвердження позивачем належними доказами факту використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ «Радіум» товару та виконання ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Сібол» робіт (послуг) на користь позивача.

Також, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось відповідачем, придбання товарів у ТОВ «Радіум», робіт, послуг у ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Сібол» було обумовлено здійсненням позивачем діяльності, зазначеної у КВЕД.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури.

З дослідженого Акта перевірки вбачається, що посадові особи податкового органу факти поставки товарів, виконання робіт (послуг) не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні висновки посадових осіб іншого податкового органу щодо контрагентів позивача.

А відтак, суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами є формальними та не об'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на неможливості проведення самої звірки з контрагентами позивача та інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Радіум», ТОВ «Сібол» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів, виконання робіт, надання послуг. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції та використання придбаних товарів, робіт (послуг) у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновки актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товарів, виконання робіт, надання послуг спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з цим, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 02.10.2014 №0006422205.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 17.11.2014