Постанова

від 19.11.2014 по справі б15/118-07(б40/29/137/03)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2014 р. Справа №Б15/118-07(Б40/29/137/03)

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді: Науменка І.М. (доповідач)

суддів: Вечірка І.О., Кузнецова В.О.,

при секретарі судового засідання: Петровська А.В.,

Представники сторін:

скаржник: ОСОБА_1, НОМЕР_1 від 19.04.83р.;

від ліквідатора (ВАТ "Синельниківський райагрохім"): Нестюріна Н.В., представник, довіреність № 18/11/2013 від 18.11.13р.;

Інші учасники провадження по справі в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2014р. в частині "Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з ВАТ "Синельниківський райагрохім" на користь ОСОБА_1 526 518, 96 грн., відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення на роботі"

за заявою Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходов у Дніпропетровській області

до Відкритого акціонерного товариства "Синельниківський райагрохім", м.Синельникове Дніпропетровської області

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2014р. (суддя Примак С.А.) відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з ВАТ "Синельниківський райагрохім" на користь ОСОБА_1 526 518,96 грн.

Задоволено клопотання ОСОБА_1 від 15.07.2014р., зобов'язано Реєстраційну службу Синельниківського МРУЮ Дніпропетровської області (52500, м.Синельниково, вул.Богми,4-а) та КП "Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації" (52500, м.Синельниково, вул.Шевченка, 27) надати:

-відомості про те, протягом якого періоду ВАТ "Синельниківський райагрохім" (ЄДРПОУ 05488182) було власником нерухомого майна - цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м.Синельниково, вул.Ватутіна, 53;

-відомості про те, на якій підставі та коли було припинено право власності ВАТ "Синельниківський райагрохім" на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м.Синельниково, вул.Ватутіна, 53;

-завірені копії документів, які стали підставою для припинення права власності ВАТ "Синельниківський райагрохім" на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м.Синельниково, вул.Ватутіна, 53;

-завірені копії документів, на підставі яких ВАТ "Агротехсервіс -Синельникове" (ЄДРПОУ 03563117) 16.04.2003р. зареєструвало право власності на 19/25 нежитлової будівлі, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м.Синельниково, вул.Ватутіна, 53;

-відомості про власника 6/25 нежитлової будівлі, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м.Синельниково, вул.Ватутіна, 53 у період з 2002р. по теперішній час;

-завірені копії документів, на підставі яких СФГ "Агроінтер" (ЄДРПОУ 23359235) 17.10.2003р. зареєструвало право власності на 1/1 нежитлової будівлі, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м.Синельниково, вул. Ватутіна,53.

Зобов'язано ВДВС Синельниківського МРУЮ Дніпропетровської області (52500, м.Синельникове, вул.Я.Николенко,1) надати до господарського суду матеріали проведення прилюдних торгів від 12.06.2003р. з реалізації нерухомого майна ВАТ "Синельниківський райагрохім" - цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м.Синельниково, вул.Ватутіна,53, на користь СФГ "Агроінтер", які містяться у матеріалах зведеного виконавчого провадження про стягнення грошових коштів з ВАТ "Синельниківський райагрохім".

Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення на роботі.

Відкладено розгляд клопотання Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №11624/9/04-17/0-16 від 23.06.2014р. на 25.09.2014р. на 12 год. 00 хв.

Відкладено розгляд звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу на 25.09.2014р. на 12 год. 00 хв.

Не погодившись з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2014р. у справі №Б15/118-07(Б40/29/137/03) в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення з боржника середнього заробітку за період з 30.09.2002р. по 31.07.2014р. в розмірі 526 518,96 грн., останній звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить визнати поважною причину пропуску строку на апеляційне оскарження зазначеного вище судового рішення, а за результатами апеляційного перегляду скаржник просить ухвалу господарського суду в оскаржуваній частині - скасувати та постановити нове рішення, яким заяви ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення з боржника середнього заробітку за період з 30.09.2002р. по 31.07.2014р. в розмірі 526 518,96 грн. - задовольнити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 наполягає на тому, що, відмова місцевого господарського суду в задоволенні заяви про поновлення на роботі та стягнення з боржника на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за період з 30.09.2002р. по 31.07.2014р. в розмірі 526 518,96 грн. порушує вимоги ст.238 КЗпП України, ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та суперечить приписам Інформаційного листу Вищого господарського суду України №01-06/606/2013 від 28.03.2013р.

Зокрема, на думку апелянта, після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури кредитори з поточними вимогами до боржника повинні звертатись до нього з такими вимогами в межах провадження у справі про банкрутство незалежно від того, чи розглянуті відповідні вимоги у позовному провадженні.

Окрім того, скаржник стверджує, що господарським судом першої інстанції не враховано приписи Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.05.2013р. №709/0/4-13, згідно з якими до підвідомчості господарських судів віднесено справи у спорах, зокрема, про стягнення заробітної плати з боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство (як і поновлення на роботі посадових і службових осіб боржника).

В свою чергу, у відзиві на апеляційну скаргу арбітражний керуючий Талан Р.Г. викладені в останній заперечення повністю відхиляє, вважає оскаржувану ухвалу такою, що прийнята у цілковитій відповідності до вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим передбачені статтею 104 ГПК України підстави для її зміни чи/або скасування - відсутні.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.2014р. апеляційна скарга ОСОБА_1 у справі №Б15/118-07(Б40/29/137/03) на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2014р. в частині "Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з ВАТ "Синельниківський райагрохім" на користь ОСОБА_1 526 518, 96 грн., відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення на роботі" була прийнята до розгляду, слухання справи призначене на 03.11.2014р.

03.11.2014р. ухвалою суду строк вирішення спору був продовжений на 15 днів згідно зі ст.69 ГПК України, судове засідання відкладене до 19.11.2014р.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників судового процесу, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:

Так, вирішуючи питання щодо правомірності ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2014р. у справі №Б15/118-07(Б40/29/137/03) в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення на роботі колегія суддів виходила з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство ВАТ "Синельниківський райагрохім" порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2003р.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2004р. ВАТ "Синельниківський райагрохім" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Талана Р.Г.

Відповідно до ст.1 Закону України «про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013р.), далі - Закон про банкрутство, ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

В силу ч.1 ст.23 Закону про банкрутство, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі неможливості її продажу.

В свою чергу, згідно ч.1 ст.25 зазначеного вище Закону, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі ст.31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими; з підстав, передбачених ч.10 ст.17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Таким чином, до повноважень ліквідатора віднесено здійснення звільнення працівників банкрута, а не прийняття та поновлення на роботі працівників банкрута, що також суперечить суті та змісту процедури ліквідації, визначеної Законом, який, як вже зазначалось вище, є спеціальним Законом, що регулює процедури банкрутства та має пріоритет у застосуванні перед законодавством про працю.

При цьому, колегія суддів враховує, що поновлення на роботі працівника потребує вчинення певних організаційно-розпорядчих дій, передбачених законодавством про працю, вчинення яких з об'єктивних причин є неможливим у процедурі ліквідації, яка передбачає припинення підприємницької діяльності банкрута. Звільнення ж працівника на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у процедурі ліквідації, також потребує дотримання певної процедури, невиконання якої призведе до оскарження дій ліквідатора, затягування ліквідаційної процедури та порушення прав та інтересів кредиторів банкрута.

В той же час, відповідно до приписів ст.240 1 Кодексу Законів про Працю України, у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за п.1 ст.40 Кодексу Законів про Працю України.

Таким чином, згідно вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", перебування банкрута у процедурі ліквідації унеможливлює виконання рішення Синельниківського міського суду Дніпропетровської області від 29.09.1998р. про поновлення ОСОБА_1 на роботі у ВАТ «Синельниківський райагрохім» на посаді інженера з техніки безпеки і безпеки руху.

При цьому, колегія суддів зауважує на тому, що обумовлена вимогами спеціального Закону про банкрутство неможливість виконання рішення Синельниківського міського суду Дніпропетровської області від 29.09.1998р. не може бути ототожнена з його протиправним невиконанням, а є підставою для зміни способу та порядку виконання судового рішення згідно ст.373 ЦПК України та ст.240 1 КЗпП України.

З огляду на вищенаведене, апеляційна інстанція вважає оскаржувану ухвалу в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення на роботі обгрунтованою та такою, що чинному законодавству України не суперечить.

Що стосується відповідності вимогам чинного законодавства України ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2014р. у справі №Б15/118-07(Б40/29/137/03) в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з ВАТ "Синельниківський райагрохім" середнього заробітку за період з 30.09.2002р. по 31.07.2014р. в розмірі 526 518,96 грн., колегія апеляційного господарського суду зауважує наступне:

Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) (в редакції, що діє з 19.01.2013р.) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Оскільки, провадження у даній справі було порушено 03.07.2003р., то при розгляді даної справи судом застосовуються норми Закону в редакції, що діяла станом на 18.01.2013р.

Відповідно до ст.4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно з ч.1 ст.5, ч.1 ст.23 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Отже, як свідчать матеріали справи, 31.07.2014р. ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про стягнення з ВАТ "Синельниківський райагрохім" середнього заробітку за період затримки виконання рішення Синельниківського міського суду Дніпропетровської області від 29.09.1998р. за період з 30.09.2002р. по 31.07.2014р. в розмірі 526 405,36 грн.

При цьому, слід зауважити на тому, що рішення суду, яким би було здійснено стягнення з боржника спірної суми середнього заробітку за зазначений в заяві період господарському суду Дніпропетровської області надано не було (докази зворотного - відсутні).

Згідно з п.40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013р. №01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 22.12.2011р. №4212 - VІ)", положення цього Закону застосовуються господарськими судами при розгляді справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання ним чинності, тобто, з 19.01.2013р. Це стосується і вирішення спорів, зазначених зокрема в ч.4 ст.10 Закону, що передбачає розгляд судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, спорів про стягнення заробітної плати.

Слід також зазначити, що листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №709/0/4-13 від 07.05.2013р. "Про визначення юрисдикції спору про стягнення заробітної плати у випадку банкрутства боржника" встановлено, що вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи за позовом про стягнення заробітної плати з роботодавця, судам слід враховувати положення п.1-1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги ст.15 Цивільного процесуального кодексу України, ст.12 Господарського процесуального кодексу України та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо таку ухвалу постановлено після 19.01.2013р.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з думкою місцевого господарського суду та зауважує на тому, що справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19.01.2013р., на визначення юрисдикції справ про стягнення з боржника заробітної плати не впливають, з огляду на що їх слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Отже, враховуючи той факт, що провадження у справі про банкрутство ВАТ "Синельниківський райагрохім" порушено 03.07.2003р., то відмова господарського суду першої інстанції в задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення з боржника 526 405,36 грн. середнього заробітку у зв'язку із ненаданням заявником відповідного рішення місцевого суду, якому підвідомчий даний спір, є цілком обґрунтованою та такою, що вимогам чинного законодавства України не суперечить.

(Аналогічної судової практики дотримується Дніпропетровський апеляційний господарський суд в постановах від 30.01.2014р. у справі №34/5005/525/2012; від 26.06.2014р. у справі №Б15/365-08).

Враховуючи наведене, викладені в апеляційній скарзі заперечення колегія суддів апеляційного господарського суду вважає безпідставними та спростованими наявними у справі доказами. Натомість, ухвала господарського суду від 11.09.2014р. в оскаржуваній частині повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв 'язку з чим передбачені ст.104 ГПК України підстави для її скасування відсутні.

Враховуючи відмову в задоволенні апеляційної скарги, витрати на апеляційне оскарження, відповідно до вимог ст.49 ГПК України, покладаються на скаржника - ОСОБА_1.

Керуючись ст.101-103, 105-106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2014р. у справі №Б15/118-07(Б40/29/137/03) в частині "Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з ВАТ "Синельниківський райагрохім" на користь ОСОБА_1 526 518, 96 грн., відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення на роботі" - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Дніпропетровській апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Дата підписання повного тексту 24.11.2014р.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя І.О. Вечірко

Суддя В.О. Кузнецов